Економічний розвиток запорозьких зимівників (1734–1775 рр.)

Завдяки розвитку землеробства Запорожжя позбавилось економічної  залежності від центральної влади. Це не могло не турбувати російський уряд, який втрачав контроль над Запорожжям і добре розумів, що економічна незалежність рано чи пізно поставить питання про політичну незалежність.

    Центральний  уряд спочатку намагався чинити  всілякі перешкоди розвитку нових економічних стосунків на Запорожжі. Під слушним приводом з 1764 року на Запорожжі заборонялось проводити розрахунки срібною монетою . На кордонах і перевозах влаштовувались митниці, де здирали потрійну плату і просто грабували чумаків, намагаючись хоч в такий спосіб зробити торгівлю збитковою і непривабливою в очах козаків-підприємців. Про здирства російських драгун повідомляв до Коша шафар Кодацького перевозу Федір Голуб .

    Але всі ці заходи вже не могли перешкодити подальшому розвитку господарства на Запорожжі і все більшому збагаченню значної частини запорожців або як би ми сьогодні сказали - формуванню так званого середнього класу. В своїх зимівниках запорожці використовували більш прогресивні форми господарювання. Припинити ці небезпечні для імперського уряду процеси можна було лише в традиційний для Росії спосіб - грубою силою, що й було зроблено в червні 1775 року.

 

              Військовий аспект значення зимівника

   Досить важливим  слід визнати і військовий  аспект значення зимівника. Його, до певної міри, можна розглядати як початкову військову школу для багатьох запорожців, де закладалися основи козацького виховання. Зимівник був не тільки постачальником вояків, коней, провіанту і фуражу, а і військовою одиницею та фортифікаційним осередком, який мав неабияке значення, про що красномовно свідчить операція по захопленню Січі. У мирний час зимівчани активно залучалися до збору розвідданих, проникаючи під виглядом купців далеко вглиб території потенційного супротивника, вони здобували важливу інформацію про плани і наміри, військові приготування та економічний стан супротивника. Під час ведення бойових дій на них покладалися функції провідників, розвідників та зв'язківців

   Факт існування  числених поштових станцій в  зимівниках запорожців свідчить про його важливу роль в створенні комунікацій на території Вольностей. Значний відсоток релігійних споруд, які будувалися і утримувалися в зимівниках на кошти їх мешканців, переконує у значному впливі цієї інституції і на ідеологічні засади всього запорозького суспільства.

  Вищезазначене спростовує  твердження про те, що території  Південної України почали освоюватися  лише після їх завоювання Росією  в кінці XVIII століття. Слід підкреслити,  що пізніша російська колонізація  мала мілітарний характер і спиралася на систему фортець, освоєння запорожцями цих територій носило самодостатній, природозберігаючий сільськогосподарський напрямок, опираючись на розгалужену мережу зимівників.

  Отже, з'явившись набагато  раніше Січі, зимівники, як основна форма господарювання, набагато її пережили, значною мірою вплинувши на створення загальної економічної моделі господарства тодішньої України.

 

 

 

 

                           

 

 

 

 

 

                                             

Висновок

  Невід’ємною складовою вивчення історії України виступає проблема становлення господарської системи запорозького суспільства часів Нової Січі. Базовою формою економічної діяльності на території Запорозьких Вольностей в той час був зимівник з домінуючим використанням вільної найманої праці, галузевою спеціалізацією та розвиненими торгівельними відносинами. Його існування сприяло накопиченню у певної частини запорожців значного капіталу – основи формування середнього класу, який швидко перетворювався на провідну політичну силу запорозького товариства. Тому актуальним для сучасного козакознавства є з’ясування місця і ролі зимівника в історії Запорозького козацтва.

     Водночас  слід зазначити, що запорозький  зимівник з його земельними  володіннями та господарським  устроєм виробив універсальну модель поземельних відносин. Цей досвід і сьогодні не втрачає своєї актуальності при розробці та впровадженні аграрної реформи.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                            

 

 

 

Список  використаної літератури

 

1. Мышецкий С.И. История о козаках запорожских. – М., 1847.
2. Олiйник О. До причин лiквiдацiї Запорозької Сiчi // УIЖ. – № 2. – 1992.
3. Олiйник О. Про локалiзацiю запорозких зимiвникiв // УIЖ. – № 10-11. –
4. 1992.
5. Полонська-Василенко Н. Запоріжжя XVIII ст. та його спадщина. – Мюнхен,
6. 1965. – Т.1.
7. Степовий В. Запорожський зiмовник. – Катеринослав, 1916.
8. Яворницький Д.I. Iсторiя Запорозьких козакiв в 3-х т. – К., 1990.