Історія створення Європейського Союзу

 

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ СЛУЖБИ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ

 

Навчально-науковий інститут інформаційної безпеки

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Р Е  Ф Е Р А Т

з дисципліни

«Європейська інтеграція України»

 

Тема № 1

"Історія створення Європейського Союзу"

 

 

 

 

 

 

 

 

Виконав:

Студент 1 курсу (перепідготовки)

групи П-122

Організація захисту  інформації з обмеженим доступом

Заочної форми  навчання

Аднорал Олексій Срегійович

 

 

 

Київ – 2013

ЗМІСТ

 

ВСТУП

1 Євросоюз, як інститут влади

1.1 Історичні корені Євросоюзу

1.2 Основні засади  Маастрихтського Договору

1.3 Інституції  Європейського Союзу

1.4 Мова, єдина  валюта, прапор, гімн – невід’ємні  частини ЄС

1.5 Внутрішній  розвиток Європейського Союзу

2 Інтеграції України в ЄС

2.1 “Європейський  вектор” української дипломатії

2.2 Економічні  чинники інтеграції 

2.3 Імплементація Угоди про партнерство і співробітництво (УПС) між Україною та ЄС

2.4 Співробітництво  в галузі юстиції та внутрішніх  справ

ВИСНОВКИ ТА РЕКОМЕНДАЦІЇ

СПИСОК  ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

      Економічні зв'язки між країнами  світу існували завжди, але з поглибленням міжнародного поділу праці економічний взаємозв'язок держав стає все більш важливим чинником процесу відтворення, задоволення суспільних потреб та розвитку світового господарства. На сьогодні обсяг міжнародної зовнішньої торгівлі перевищує 11 трлн дол. — понад третину сумарного ВВП країн світу. Зумовлено це тим, що підвищення ефективності господарської діяльності, скорочення суспільних витрат потребують постійного поглиблення спеціалізації виробництва при забезпеченні певного рівня його концентрації. Внаслідок цих процесів відбувається становлення, розвиток та розширення міжнародного співробітництва, формується світове господарство як економічна єдність, поглиблюється інтегрованість країн.

      Основою міжнародної економічної інтеграції є насамперед відповідний рівень економічного розвитку. Тому найвищого ступеня зрілості економічна інтеграція досягла у групі промислово розвинутих країн, передусім у Західній Європі. Саме тут успішно функціонує Європейський Союз — єдине поки що об'єднання країн, розвиток інтеграційних процесів у якому, послідовно пройшовши чотири попередні фази (зона вільної торгівлі, митний союз, спільний ринок, економічний союз), дозволяє сьогодні говорити про створення валютного союзу — міжнародної економічної інтеграції найвищого ступеня. І, безумовно, етапи формування, еволюції ЄС, його організаційно-правова побудова, сфери діяльності, механізми прийняття рішень та забезпечення їх виконання є унікальним досвідом для будь-яких міжнародних інтеграційних утворень, для СНД також.

      Міжнародні економічні зв'язки  країн Західної Європи завжди  вирізнялись високою інтенсивністю.  У повоєнні роки тут розвитку  виробничої кооперації сприяли  транснаціональні корпорації (ТНК). У Західній Європі в період 1946-1958 рр. було розташовано 40% зарубіжних філіалів ТНК в обробній промисловості, що створило у цьому регіоні густу мережу міждержавних мікроекономічних зв'язків. На їх основі стали розвиватися і макроекономічні зв'язки, тобто зв'язки між національними господарствами і країнами в цілому. Як наслідок — посилилась взаємозалежність промислово розвинутих країн Західної Європи.

 

 

 

 

      1 Євросоюз, як інститут влади

 

1. Історичні корені Євросоюзу

 

      Після Другої світової війни  західноєвропейські країни поставили  перед собою питання майбутнього Європи, що, власне, і вважається початком європейської інтеграції.

      Інтеграція - була єдиною відповіддю, яку знайшли європейські політики  та дипломати 50-их років XX сторіччя.В  період 1945-950 років кілька мужніх  державних діячів, серед яких – Конрад Аденауер, Вінстон Черчілл, Алкід де Гаспер і Роберт Шуман почали переконувати свої народи увійти у нову еру. У Європії мав панувати новий порядок, заснований на  спільних інтересах її народів і націй, який би забезпечувався  угодами, що гарантують владу закону  та рівність між усіма країнами. У травні 1950 року в Парижі міністром закордонних справ Франції Робертом Шуманом було запропоновано новий план часткової економічної інтеграції (ідея була висунута  Жаном Моне). 9 травня 1950 – підписано Декларацію Роберта Шумана, яка пропонує створення організації, що контролює видобування вугілля та виробництво сталі в ФРН та Франції. Отже, 9 травня святкують зараз як День Європи.

      План Шумана та Моне був  реалізований 18 квітня 1951 року, коли було підписано Паризький Договір про створення Європейського Співтовариства Вугілля і Сталі, який набрав чинності в липні 1952 р. Договір був підписаний на термін 50 років. Членами нової організації стали: Франція, ФРН, Італія, Голландія, Бельгія та Люксембург.

      Органами Європейського Співтовариства  Вугілля і Сталі стали:

      Висока Влада (першим головою  став Жан Моне),

        Рада Міністрів,

      Парламентська Асамблея (дорадчий  орган, який складався з представників  парламентів країн-членів),

        Суд.

      25 березня 1957 р. підписана Римська  угода, що запровадила Європейську  економічну Спільноту (ЄЕС) та  Європейську спільноту з атомної  енергії (Євроатом). Угода вступила  в дію з 1 січня 1958 року. Було  також підписано Конвенцію про  спільні для трьох Співтовариств інституцій, ними були: Парламентська асамблея (Європейський Парламент) та Європейський Суд. Крім того, кожне Співтовариство мало власні інституції:

 

      |ЄСВС:                                            |ЄЕС:                                               |Євроатом:                                        |

|Високі власті,                                   |Комісія,                                           |Комісія,                                         |

|Спеціальна  Рада міністрів                        |Рада міністрів                                     |Рада міністрів                                   |

 

      8 квітня 1965 – підписано Угоду  про злиття, виконавчих органів  трьох Спільнот. ЄСВС, ЄЕС та Євроатом  “отримали” спільні Раду і Комісію.

      У червні 1985 року Європейською  Комісією була представлена „Біла  книга“ у справі внутрішнього  ринку. Цей документ, разом із  підготовленими доповідями вищезгаданих  комітетів, став основою для  Єдиного Європейського Акту (ЄЄА), підписаного в лютому 1986 р., який модифікував Римські Договори і подав програму переходу до 1993 року до єдиного внутрішнього ринку, який базуватиметься на 4 свободах:

    ▪  вільний рух товарів,

    ▪  вільний рух осіб,

    ▪  вільний рух капіталу,

    ▪  вільний рух послуг.

      7 лютого 1992 підписана Маастрихтська  угода (Угода про Європейський  Союз). Ця угода запровадила: Інститут  омбудсмана, який розглядає скарги  громадян держав-членів ЄС на  інституції Союзу та Комітет  регіонів, який має представляти  регіони держав-членів ЄС. Угода також розширила функції Парламенту.

 

2. Основні засади Маастрихтського Договору

 

      Згідно з Маастрихтським Договором,  ЄС базується на трьох стовпах:

І. Повноваження першого стовпа дуже широкі, а саме:

    ▪  спільний внутрішній ринок, тобто вільний рух осіб, капіталу, товарів та послуг,

    ▪  митний союз,

    ▪  спільна торговельна політика,

    ▪  спільна сільськогосподарська політика  та політика рибальства,

    ▪  спільна транспортна та енергетична  політика,

    ▪  Європейський Соціальний Фонд,

    ▪  спільна політика з питань  охорони навколишнього середовища,

    ▪  захист конкуренції,

    ▪  підтримка наукового та технологічного  розвитку,

    ▪  охорона здоров'я та споживачів,

    ▪  цивільна оборона,

    ▪  туризм та спорт.

ІІ. Другий стовп - це Спільна Зовнішня Політика та Політика Безпеки (СЗППБ).

      Їі завданням  є зміцнення єдності та незалежності  Європи, що повинно сприяти збереженню  миру, безпеки, прогресу на цілому  континенті та в світі. Цілі  СЗППБ:

         ▪ охорона спільних цінностей, життєвих інтересів, незалежності та цілісності ЄС, згідно з принципами Хартії Об'єднаних Народів,

    ▪ зміцнення  безпеки ЄС та його членів,

    ▪ збереження  миру та зміцнення міжнародної  безпеки,

    ▪ підтримка  міжнародної співпраці,

         ▪ розвиток та зміцнення демократії, а також легітимних урядів та поваги до прав людини та основних свобод.

ІІІ. Третій стовп - співпраця  у сфері юстиції та внутрішніх справ.

      Визначаючи  обов'язки країн-членів у межах  третього стовпа, творці Договору  про ЄС не включили до діяльності ЄС питання, пов'язані з утриманням громадського спокою та охорону внутрішньої безпеки. У рамках третього стовпа, ЄС зобов'язується:

         ▪ забезпечити громадянам ЄС  високий рівень охорони з питань  свобод, безпеки та юстиції,

         ▪ запобігати расизму і ксенофобії, а також боротися з цими  явищами,

         ▪ запобігати організованій злочинності  та боротися з ними,

         ▪ боротися з тероризмом, торгівлею  людьми, торгівлею наркотиками, торгівлею  зброєю, корупцією та зловживаннями.

Маастрихтська угода створила нову структуру з трьома «опорами», які мають як політичний, так і  економічний характер. Це – Європейський Союз (ЄС).

Отже, діяльність ЄС базується  на 4 угодах:

      Угода про  створення Європейського співтовариства  вугілля та сталі (ЄСВС). Підписана 18 квітня 1952р. в Парижі, набрала чинності 23 липня 1952 року, втратила чинність  23 липня 2002року;

      Угода про  створення Європейського Економічного  Співтовариства (ЄЕС) – підписана  25 брезеня 1957 р., набрала чинності з 1 січня 1958р.;

      Угода про  створення Європейської агенції  з атомної енергетики (Євроатом) , підписана в Римі разом з  ЄЕС. На ці дві угоди часто  посилаютья я на „Римські угоди”. Коли вживається термін „Римська  угода”, мається на увазі лише  ЄЕС;

      Угода про  Європейський Союз (ЄС),  підписана  в Маастріхті 7 лютого 1992р., набрала  чинності 1 листопада 1993р.

      2 жовтня 1997 р. підписано Амстердамський Договір,  набув чинності 1 травня 1999р., вніс  зміни в угоду про Європейське  Співтовариство та Європейський Союз, замінивши літери у назвах статей Угоди про Європейський Союз числами. Договір не мав суттєвого впливу на функціонування ЄС.

      26 лютого 2000 р.- Ніццький Договір, набрав чинності 1 лютого 2003р., спрямовувався на вирішення  інституційних проблем ЄС, пов'язаних із розширенням (зміна кількості голосів, якими володіють держави в Раді ЄС тощо).

Хронологія розширення ЄС

|2007    |Шосте розширення  ЄС (Болгарія, Румунія)                                                                                                       

|2004    |П'яте розширення  ЄС (Чехія, Естонія, Кіпр, Латвія, Литва, Угорщина, Мальта, Польща, Словенія, Словаччина)                                      |

|2002    |Завершений  процес запровадження євро                                                                                                          

|1999    |Починає  діяти економічний та монетарний  союз                                                                                                  

|1997    |Підписана Амстердамська угода                                                                                                                 

|1995    |Четверте  розширення (Австрія, Швеція, Фінляндія)                                                                                              

|1992    |Підписана  Угода про Європейський Союз (Маастрихтська  угода)                                                                                   

|1989    |Падіння Берлінської  стіни                                                                                                                     

|1986    |Єдиний Європейський  Акт                                                                                                                       

|1986    |Третє розширення (Іспанія і Португалія)                                                                                                       

|1981    |Друге  розширення (Греція)                                                                                                                     

|1973    |Перше  розширення Європейського Співтовариства (Великобританія, Данія та Ірландія)                                                             

|1957    |Німеччиною, Францією, Італією та країнами  Бенілюкс утворені Європейське Економічне Співтовариство та Євратом (Римська угода)                  

|1951    |Утворене  Європейське співтовариство вугілля  і сталі (Паризька угода)                                                                          

|1950    |Декларація Шумана