Історія створення Європейського Союзу

      Європейський  вибір України є природнім  та цілком закономірним. Такий  вибір можна пояснити декількома  факторами.

      По-перше,  це географічна та цивілізаційна  близькість між Україною та  Європою. Якою б не була банальною ця істина, але українці були, є і завжди будуть європейцями.

      По-друге,  історична традиція співпраці  українців із іншими європейськими  народами (Київська Русь 9-13ст., козацька  Україна

15-17ст. та ін.) Із проголошенням  незалежності України в 1991 році, всім стало зрозуміло, що п’ята за населенням та перша за територією на європейському континенті Українська держава є одним із ключових елементів політичної, військової, економічної, наукової та культурної співпраці Європи.

      По-третє,  ймовірна “загроза зі Сходу”, і, одночасно, “ідея повернення  в Європу”, що охопила пост-комуністичні  держави Центральної та Східної  Європи, виявилися каталізаторами  процесу зближення Києва та  Брюсселя. Цей фактор змусив спрямувати  русло зовнішньої політики України із “дружніх обійм Москви” в бік більш стриманих центрів європейської інтеграції: Брюсселя, Страсбурга і Люксембурга.

      В свою  чергу, Україна, як одна із  засновниць СНД, виступає за  розвиток найширших торговельно-економічних  та інших зв’язків між країнами СНД на засадах суверенного партнерства, рівноправності і взаємовигоди.

      Разом із  цим, всупереч бажанню прокомуністичних  сил “реанімувати” “єдиний та  нероздільний”, Україна уникає  участі в інституціоналізації  форм міждержавного співробітництва в рамках СНД, здатних перетворити співдружність в наддержавну структуру федеративного характеру. Останній фактор “європейського вибору” України, що теж був і залишається важливим елементом інтеграції України це, - “євростандарти” економічного процвітання, політичної стабільності, соціального благополуччя, демократії та особистої свободи громадянина. На фоні економічної кризи, корупції, організованої злочинності, політичної нестабільності і зубожіння основної маси народу України, “євростандарти” виступають більше ніж привабливими взірцями для наших співвітчизників.

      Європейський вибір України - невід'ємна складова її подальшого  розвитку. Беззаперечний пріоритет  України у цьому зв'язку - набуття  асоційованого, а згодом і повного  членства в ЄC, що нещодавно знайшло підтвердження у Посланні Президента України до Верховної Ради України - Стратегії економічного та соціального розвитку України на 2000-2004 роки, а також у проекті Програми діяльності Кабінету Міністрів України "Реформи заради добробуту", де, зокрема, інтеграцію України до Європейського Союзу визначено однією з стратегічних цілей урядової політики, а адаптацію законодавства України до законодавства ЄС - одним з важливих інструментів створення в Україні цивілізованої правової системи.

      Для реалізації цих завдань  Міністерство юстиції України,  яке разом з Міністерством закордонних справ та Міністерством економіки розглядається як основний рушій інтеграційного процесу, має докладати максимальних зусиль у тих напрямках, що належать до його компетенції.

Передусім, це стосується питань правового забезпечення інтеграції. Одним із найважливіших завдань Мін'юсту відповідно до Положення про Міністерство юстиції України є проведення правової експертизи проектів нормативно-правових актів, що розроблені центральними органами виконавчої влади, а також законів України, що передані на підпис Президенту України (далі - проекти), на відповідність їх Угоді про партнерство та співробітництво між Україною та Європейським співтовариством, що є частиною чинного законодавства України відповідно до частини першої статті 9 Конституції України. Такий правовий контроль є невід'ємною умовою повної імплементації УПС.

      По-друге, відповідно до Розпорядження  Президента України від 27.06.99 №  151 "Про перелік центральних  органів виконавчої влади, відповідальних  за здійснення завдань, визначених  Стратегією інтеграції України до ЄС", Міністерство юстиції України забезпечує координацію здійснення завдань з адаптації законодавства України до законодавства ЄС. Також Мін'юст забезпечує планування та контроль робіт з адаптації законодавства в системі центральних органів виконавчої влади.

      До компетенції Мін'юсту віднесено  також деякі питання співробітництва  між Україною та ЄС у галузі  юстиції та внутрішніх справ.

      2.2 Економічні чинники інтеграції

      Торгові можливості і труднощі, що існують між Україною і ЄС, полягають у невідповідності до вимог Угоди про партнерство і співробітництво, яка парафована 23 березня 1994 р. обома сторонами. Угода набрала чинності з 1 березня 1998 р. У період до вступу в силу даної угоди існувала тільки Тимчасова угода про торгівлю з питань, пов'язаних із торгівлею, в тому виді, в якому вона була прийнята Радою міністрів ЄС 4 грудня 1995 р. Ця тимчасова угода набрала сили в частині, що стосується питань торгівлі.

      Елементи тимчасової угоди. Відповідно  до угоди про торгівлю між ЄС і Україною введено в дію такі положення:

- режим найбільшого  сприяння між сторонами - учасницями  договору, як це визначено в  ст. 1 Генеральної угоди з тарифів  і торгівлі. Проте до 31 грудня 1998 p., або з моменту приєднання  України до COT вона має право користуватися режимом, більш сприятливим у торгівлі з країнами СНД, ніж це передбачено угодою між Україною і ЄС;

      - товари, що імпортуються з іншої  країни за домовленістю, розглядаються  як національні товари щодо  застосування усіх видів внутрішніх податків;

      - застосовуються умови договору  деяких статей ГАТТ щодо товарів  з інших країн, із якими є  домовленість:

      * порядок митного оцінювання  відповідно до ст. 7;

      * рівень зборів за надання  ліцензій і оформлення (ст. 8);

      * зобов'язання своєчасно публікувати  всі законодавчі акти і постанови,  що стосуються торгівлі, не застосовувати  ніяких торгових актів зворотної  дії, менш ефективних, ніж договірні  умови, що набрали чинності  перед прийняттям нових рішень, можливість судового перегляду дій, пов'язаних із митними питаннями (ст. 10);

      - застосовуються ринкове орієнтовані  ціни в торгівлі між договірними  сторонами;

      - право застосовувати антидемпінгові  або компенсаційні заходи за  правилами ГАТТ щодо торгівлі  з третіми країнами;

      - перед тим, як починати діяти,  необхідно докласти зусиль для  досягнення конструктивних рішень;

      - право вживати заходів для  захисту здоров'я громадян, суспільного  порядку і культури (цими заходами  не варто зловживати з протекціоністською метою);

      - спеціальні угоди прийняті щодо  торгівлі текстилем і одягом, по торгівлі виробами зі сталі,  що підпадають під Європейську  угоду вугілля і сталі, про  торгівлю ядерними матеріалами;

      - всі розрахунки, що стосуються  торгівлі між сторонами - учасницями договору, можуть проводитись у вільно конвертованій валюті;

      - договірні сторони згодні докласти  всіх зусиль для того, щоб між  торгуючими сторонами панувала  чесна конкуренція.

      Крім того, встановлюються і вживаються  визначені заходи проти обмеження конкуренції; уникають виплати субсидій для виробництва товарів, крім сировини, або для надання послуг, що порушують конкуренцію в торгівлі між договірними сторонами; у разі запиту сторони інформують одна одну про систему субсидування або про специфічні гарантовані субсидії; сторони домовляються щодо монополії державної торгівлі і щодо забезпечення ліквідації протягом трьох років після підписання даної угоди дискримінації громадян договірних сторін; протягом трьох років після набрання чинності цієї угоди стосовно громадських підприємств, що мають виключні права, забезпечується гарантія незастосування яких-небудь дій або обмежень, що порушують конкуренцію або завдають шкоди протилежній договірній стороні; час дії договору, що згадується в попередніх параграфах, може бути продовжений за згодою сторін.

      Можуть також проводитись консультації  щодо правил вільної конкуренції  та порушень їх. Зберігаються  усі права із вжиття заходів  проти обмежень конкуренції, що  суперечать ГАТТ. Україна зобов'язується покращувати умови дотримання договору про захист інтелектуальної власності з тим, щоб після закінчення п'ятирічного терміну досягти рівня захисту цих прав, що існує в Європейському Союзі.

      Спеціальний протокол, який додається  до Угоди, містить пункти щодо взаємодопомоги в проведенні митних заходів компетентними органами країн, що домовляються. Відповідно до цього договору Україні гарантується режим найбільшого сприяння. Проте ЄС поширює на Україну більшість пільг, наданих відповідно до Загальної системи преференцій (пільгових тарифів) для країн, що розвиваються. Відповідно до цієї системи пільг Україна може експортувати в країни ЄС напівфабрикати і готові промислові товари, за винятком виробів зі сталі, за зниженими тарифними ставками або взагалі без оподаткування на ввезення; аналогічні пільги даються і для сільськогосподарської продукції (більш 400 найменувань). Протягом 1993 р. тільки в Німеччині таких пільг на ввезення різноманітних товарів було надано на суму більш 20 млн. німецьких марок. У 1995 р. ця цифра досягла вже 100 млн. німецьких марок. Оскільки Німеччина ввозить щорічно приблизно третину імпорту ЄС, то цей показник для країн Співдружності складає майже 300 млн. німецьких марок, або біля 200 млн. дол. США.

      Договір про експорт текстилю з України в країни ЄС було підписано 1 січня 1993 p., а набрав чинності з 5 травня 1993 p., оскільки його необхідно було доробити у зв'язку з прийняттям у ЄС нових країн-учасниць (Фінляндії, Швеції й Австрії). Дещо пізніше, 9 листопада 1995 р. його дія була продовжена відповідно на період із 1996 по 1999 р. Договір про постачання текстилю містить також деякі обмеження ввезення Україною на територію країн ЄС деяких видів текстилю та одягу. Існує подвійний контроль за дотриманням річних лімітів на ввезення (квот). Відповідно до договору Україна зобов'язана видавати експортні ліцензії, а в державах - членах ЄС повинні видаватися відповідні імпортні ліцензії. Для переробки європейського текстилю в готовий одяг передбачені окремі поставки в межах річних квот. Відповідно до першої річної угоди 1993 р. таких квот було 33. Крім того, застосовувалися обмеження на шістнадцять видів продукції. Ця угода про текстиль припускає 28 квот з експорту і 13 обмежень на переробку в одяг матеріалів, що надходять із ЄС. Відповідно до цієї угоди передбачається збільшення квот, згідно з попитом, приблизно на 4,5 % щорічно. Зі свого боку, Україна погоджується не збільшувати мито на тканини й готовий одяг і не вводити імпортних квот на ці види продукції на весь період дії даної текстильної угоди. Аналогічну угоду було підписано і про вироби зі сталі, експорт яких з України в країни ЄС обмежений приблизно до 200 тис. т на рік.

      Попередньо також розглядалися  антидемпінгові заходи в рамках  ГАТТ щодо торгівлі між Україною і ЄС. У такий спосіб європейська комісія ініціювала ряд антидемпінгових акцій відносно України. В результаті Рада міністрів ЄС у 8 випадках вжила антидемпінгових заходів щодо України. Відповідно до щорічної доповіді Європейської комісії з антидемпінгової політики антидемпінгові заходи було почато стосовно 8 % обсягу двосторонньої торгівлі між Україною і країнами ЄС. Проведення антидемпінгових процедур може поставити під сумнів торгівлю готовими продуктами; антидемпінгові заходи в багатьох випадках узагалі можуть призупинити торгові відносини.

      Тимчасова угода ґрунтується  на важливих для України умовах  Генеральної угоди з тарифів  і торгівлі (ГАТТ) і дуже важлива  для забезпечення саме двосторонньої  торгівлі, а також митного оцінювання, відслідковування руху товарів, вартості ліцензійних пільг і виконання всіх інших необхідних формальностей відносно ведення торгових операцій, публікації законів, що регулюють торгівлю, порядку їхнього застосування й оскарження в суді, а також антидемпінгових і компенсаційних заходів.

      Інші заходи поряд зі статтями  про "можливу відмову", про  заборону ввезення понад виділену  квоту певних видів текстилю  і виробів зі сталі для ЄС  також визначені Тимчасовою угодою. Відповідно до цієї Угоди Україна  бере на себе цілий ряд зобов'язань, ідентичних або подібних до тих, що вона повинна буде взяти на себе у випадку вступу повноправним членом до ГАТТ/СОТ. До числа таких зобов'язань належить і приведення відповідно до вимог ЄС законодавства щодо захисту інтелектуальної власності. Для приведення законодавчих актів у відповідність до вимог ЄС існує відповідний орган - Змішана комісія, де і можуть бути вирішені всі спірні питання, що стосуються ведення торгових операцій.

      Пропозиції ЄС, що містяться в  Тимчасовій угоді, безсумнівно,  носять обмежувальний характер. ЄС використовує всі можливості для того, щоб обмежити ввезення у країни Співтовариства таких товарів, як тканини, готовий одяг, продукція сталеливарної промисловості, незважаючи на постійне зростання попиту на ці товари. Минулий досвід показує, що Україна могла тільки спробувати протестувати щодо деяких обмежень на ввезення своїх товарів до країн ЄС. Водночас необхідно зазначити, що двосторонні перевірки, проведені протягом року, не могли не позначитися негативно на торгівлі цими групами товарів. Природно, що у разі скасування обмежень її обсяги могли б істотно зрости.

      Антидемпінгова політика ЄС досить  складна і трудомістка, вона  вже знайшла свій відбиток  у деяких законодавчих актах,  прийнятих Україною, і виступає  потужним обмежувачем для українського експорту. Важливо також зазначити, що антидемпінгові санкції вводяться навіть у тому разі, якщо порушений тільки один з показників антидемпінгових правил.

      У зв'язку з тим, що значну  частину експортного потенціалу  України становлять продукти сільськогосподарського виробництва, а також з огляду на політику ЄС щодо цієї групи товарів, можна сказати, що перспективи України на сільськогосподарському ринку країн ЄС виглядають досить песимістично. Проникнення України на європейські ринки сільськогосподарських товарів стане можливим тільки у випадку набуття чинності в повному обсязі угод, прийнятих під час Уругвайського раунду.