Визвольна війна українського народу під проводом Б.Хмельницького(1648-1654р.р.)

Міністерство освіти і науки України

Харківська державна академія дизайну і мистецтв

Кафедра Українознавства

 

 

 

 

Контрольна робота

По курсу Історії  України за темою:

 

Визвольна війна українського народу під проводом Б.Хмельницького(1648-1654р.р.)

 

 

 

 

 

 

 

                                                                               Виконала:

Денисенко К.                                                                                                               ст.факультету дизайну

1 курсу гр. ДІЗВК                                                                                                                                                                                                                                Перевірила:

                                                                                        кін., доц. Чадаєва Є.Ю.

 

 

 

 

 

 

Харків 2011

План:

Вступ......................................................................................................................3

1. Причини, характер і рушійні сили війни........................................................3

2 Основні військові дії під час війни та укладені договори…………….........5

3 Особа Б.Хмельницького: оцінки діяльності…………………..……….........9

Висновок...............................................................................................................12

Список літератури................................................................................................14

 

 

 

 

Вступ.

 

Хмельницький  підняв свій народ з вікового занепаду і наклав відбиток свого творчого духа на всю наступну українську історію

 

Незважаючи на поразку  народних повстань в XVI – 20-30рр XVII ст. Український народ здобув багатий досвід національної та антифеодальної боротьби, впевненість в своїх силах, вдалося відновити православну церкву в Україні, зросли козацькі  привілеї. Ці повстання стримували посилення польського національного, феодального і колоніального гніту, так як польський уряд та польські магнати пам‘ятали, чим це може закінчитися.

Повстання під проводом К.Косинського (1591-1593), Повстання під керівництвом Северина Наливайка (1594-1596 рр.), Козацько-селянські повстання  20- 30 років XVII ст. (під приводом  Марка Жмайма, під приводом Тараса Федоровича (Трясила) (1630 - 1631 рр.), під керівництвом Івана Сулими (1635 рік)), Повстання 1637-1638 рр. підготували грунт для успішного розгортання Визвольної війни українського народу (середина XVII ст.) під проводом Б.Хмельницького.

 

1. Причини, характер і рушійні сили війни

 

Основними причинами Національно-визвольної війни в середині XVII ст.

були:

1.Релігійне гноблення - наступ католицизму та уніатства на права й свободи  Української православної церкви, конфіскація церковного майна та земель, насадження католицизму серед населення, впровадження обов'язкового податку для населення на утримання  католицької та уніатської церкви, діяльність  ієзуітів.

2.Національне гноблення - обмеження  українців у правах при зайнятті  урядових посад та роботі в органах самоврядування міст,  вказівки на другосортність й неповноцінність українців.

3. Соціальне гноблення: 

• зростання барщини, натуральної  та грошової ренти, зростання податків та відпрацьовок селян на користь держави, підсилення особистої  залежності селянина від польської шляхти та магнатів;

• феодальна анархія та розгул  магнатсько-шляхетського свавілля, експлуатація з боку євреїв-орендаторів;

• посилення козацтва й  міщанства,  нерівність у правовому та політичному становищі  української православної шляхти, обмеження  її інтересів з боку польських магнатів та шляхти.

Всюди була запроваджена латинська  мова, по всій Україні будувались католицькі костели та монастирі, а діючи  православні передавались у власність  католицької церкви, або продавались  євреям під склади та корчми. Польський  король роздавав українські землі  своїй шляхті  "за просто так".

Українці були фактично зведені  до статусу рабів. Українська шляхта та значна частина литовської виступали  на захист своїх прав.

Невдовзі польське дворянство отримало  значні привілеї. Після унії 1596 року, яку уклали між собою католики та частина православних владик  вийшов указ короля, який урівнював в правах з поляками тих українців які приймали католицьку або уніатську віру. До того ж католицька церква через поширення мережі своїх навчальних закладів на території України  дістала змогу прищеплювати молодим українським шляхтичам потрібний світогляд і таким чином підкоряти собі нові українські землі.

Суть справи в тому, що справжнім господарем в країні стала  анархічна, жорстока, бездушна шляхта. Саме в цьому лежать всі причини  Визвольної війни. Шляхта обмежила короля в усіх правах і нема кому було навести  лад у державі, забезпечити всім так необхідний спокій...

Шляхта почала вважати  всі інші версти населення  "бидлом", позбавили більшість міст Речі Посполитої Магдебурського права, обклали своїх купців величезними податками, а самих себе позбавили цих податків (тоб-то створили всі умови  для занепаду міст та розвитку  їхніх маєтків ). Для розквіту  своїх маєтків шляхта захоплювала необжиті землі, оголошували на них "слободу" (звільнення від податків на кілька років)  для  заохочення населення до переїзду в ці землі, а коли минав строк цієї "слободи" селян обкладали нечуваними податками.

Гніт з боку Польщі та близкість Дикого Поля зумовило появу  козацтва, цього вирішального чинника  визвольної війни.

Польські королі бачили свою безсилість та небажання шляхти воювати  з татарами, прихильно ставились  до козацтва, а король Стефан Баторій  в 1582 р. дав козакам такі ж привілеї як і шляхті, та й узяв їх на службу в державне військо.

Але шляхта , побоюючись козацтва почала руками наступних королів  всіляко обмежувати їх права. Наслідком цього стали козацькі повстання Криштофа Косинського в 1591 р. та Северина Наливайка в 1596 р.

Для грандіозного спалаху  бракувало лише іскри.

За своїм характером цей  всенародний рух був національно-визвольним, релігійним, антифеодальним.

Головною рушійною силою  визвольної війни було козацтво. Серед  повстанців було багато селян та міщан, а також вихідців з дрібної української православної шляхти. Підтримувало повстання й православне духівництво.

Цілями Національно-визвольної війни були:  

усунення польського домінування, створення Української держави;  

ліквідація кріпацтва, середньої  та великої феодальної власності  на землю;

затвердження козацького типу господарювання на основі буржуазної власності на землю.

 

 

 

2 Основні військові дії під час війни та укладені договори

 

Війна поділилась на чотири періоди.:

Перший період війни (1648-1649) знаменувався перемогами під Жовтими Водами і Корсунем; битвою під Пилявцями; облогою Львова і Зборівським договором.

Другий період війни (1650-1653) попри кровопролитну боротьбу повсталих  і поляків, жодній із сторін успіху не приніс. 

Тритій період війни (1654-1655) визначився допомогою Росії Україні  в боротьбі з Польщею.

Четвертий період війни (1656-1657) це укладання союзу між Україною і Семиградським князівством, а також спільні дії козацтва  і шведською армії проти Польщі. 

 

" Рідко коли окремі  особи так вирішально визначали  хід епохальних подій, як це  зробив стосовно Великого Українського  повстання 1648 р. Богдан Хмельницький".

Богдан Хмельницький народився  у 1595 р. в сім¢ї дрібного шляхтича. Брав участь в битві під Цецорою 1620 р. і попав у полон. Через два роки повернувся додому. Служив в реєстровому козацькому війську. Дослужився до головного військового писаря, тобто Хмельницький був другою людиною у війську, після гетьмана.

Після ординації 1638 р - сотник в Чигирині. Все б так і залишилося в житті Хмельницького, якщо не втрутився  би безглуздий випадок: Чигиринський підстароста  Данієль Чаплинський захотів  у 1646 р. маєток Хмельницького, вбив його меншого сина та  викрав наречену сотника.

Хмельницький спочатку звернувся  до суду, а потім, побачивши безперспективність цього діла подався на Січ.

"Гіпнотичний вплив,  що його Хмельницький умів  справляти на маси, став очевидним  коли, рятуючись від поляків, які  розвідали про його наміри, він  із жменькою прихильників у  січні 1648 р. втікає на Запорізьку  Січ. За короткий час він  здобуває підтримку запоріжців, виганяє із січі польську залогу  й добивається гетьманства. Спочатку  заколот, що набирав сили, мав  усі ознаки попередніх невдалих  повстань: засліплений жадобою помсти, козацький старшина, якого покривдили  магнати, втікає на Січ і  переконує запоріжців встати  за свої (і його також) права.  Проте, у випадку з Хмельницьким  винятковий талант організатора, полководця та політика все  докорінно змінив."

Хмельницький добре розумів  всі вади козацького війська - козаки були добрими піхотинцями та поганими кіннотниками. А татари в той час  були дуже невдоволені політикою  польського уряду. Тому Хмельницький зробив хід "конем" - заключив угоду з  татарами про спільні дії проти  польського війська.

"Польська влада добре  розуміла чим загрожує поява  Хмельницького в Україні, отож, коронний гетьман М. Потоцький  уже 5 лютого 1648 р. вирушив з коронним військом з Бару на Корсунь, а в універсалі до повстанців вказав видати йому Хмельницького і розійтися. В разі непокори Потоцький погрожував "усі достатки ваші , котрі у волості маєте, забрати, жінок, дітей вирізати"

Бойові дії почалися у  квітні. Гетьман Потоцький зупинився  з головними силами під Корсунєм, а вперед вислав свого сина Стефана з 4 тисячами  війська до яких ще мали приєднатись реєстрові козаки, що спускались  на човнах по Дніпру.

Хмельницький вдало використав роз¢єднаність польських військ. Війська в нього було всього 3000 козаків, не враховуючи татар більша частина яких мала приєднатися згодом. Тому Хмельницький через своїх  агентів спровокував заворушення серед реєстровців, внаслідок чого ті приєднались до повстанців.

А передісторія цього така: 26 квітня Хмельницький попав на Стефана  Потоцького і взяв його війська в  облогу під Жовтими Водами. Поляки, після "зради" реєстрових козаків почали переговори з Хмельницьким про капітуляцію - тобто, що вони (поляки) віддадуть козакам усе важке озброєння і підуть геть, лише з особистою зброєю для самозахисту (пістолі та шаблі). Хмельницький  на це згодився, бо не хотів втрачати козаків, і сподівався на ласку короля, але татари порушили домовленість і напали на поляків в урочищі Княжі  Байраки 15 травня. Там до татар примкнула певна частина  нереєстрового козацтва.

Таким чином польський  загін був повністю знищений , а  Стефан Потоцький помер в татарському  полоні від поранень.

Це був перший дзвіночок  про те, що Хмельницький не повністю керує ситуацією.

Після цієї перемоги війська  Хмельницького зросли до 15 тисяч  козаків та велику кількість татарської кінноти. Командуючий Микола Потоцький  зрозумівши, що навряд чи зможе перемогти  в чистому полі своєю 20-ті тисячною армією об¢єднане козацько-татарське  військо і почав організовувати відступ.

Але 26 травня під Корсунєм польські війська попали в засідку влаштовану Хмельницьким і потерпіли повну поразку.

"Хмельницькому до рук  потрапили обидва командувачі  польсько-шляхетської армії, 80 великих  вельмож, 127 офіцерів, 8 520 жовнірів, 41 гармата".

Окрім цього за шість днів до битви під Корсунєм вмирає король Владислав IV, який міг би ще піти на переговори з козаками. Після перших перемог Хмельницького вибухнуло  всенародне повстання, роками зібрана  ненависть вирвалася назовні  і залила все навколо кров¢ю...

Протягом літа Хмельницький створював регулярну армію. Україну  він поділив на 16 полків, які очолили  випробувані в боях козаки - Іван Богум і т.д.

Під кінець літа козацьке військо  налічувало від 80 до 100 тисяч чоловіків, з яких 40 тисяч було козацтва, а  всі інші - селяни та міщани, які не мали бойового досвіту.

Короля ще не було обрано, а польський сейм ухвалив наступ на Україну. Було зібране досить велике військо за різними оцінками його кількість коливається від 40 до 50 тисяч. Третину цього війська  високопрофесійні німецькі найманці, а інша частина складалася виключно із шляхти. Дехто скаже: "Хіба це велике військо, козаки, мовляв, мали чисельну перевагу щонайменше в два рази. Повторюю ще раз: козацьке військо було не менш 80 тисяч, але справжніх козаків не більш ніж 40 тисяч, а польська армія було дуже добре озброєна та добре вивчена військовим хитрощам.

Поляки могли перемогти, але, замість одного командувача, вони обрали трьох:

"На чолі нової польської  армії стояли три магнати: млявий  і закоханий у розкошах Доминік  Заславський, освічений вчений -латиніст  Миколай Остророг і 19-річний  Олександр Конецьпольський, Хмельницький  саркастично охрестив їх "перина, латина, дитина".

Зрозуміло, що нема кому було дати ладу в польському війську. До того ж, хвилькувата шляхта недооцінювала  суперника і зібралась на війну  як на бал.

За свідчення очевидця було враження що вони  збираються воювати не залізом, а золотом та сріблом. Та що там говорити, якщо один обіз складався із 100 тисяч (!) возів Це ж щонайменше по два вози на людину, а якщо враховувати  що багато шляхтичів вирушили в похід у власних каретах...