Фінансова система ринкового господарства та її структура

Особливості організації  фінансів визначаються також характером виробництва, тобто технологічною  специфікою виробництва, тривалістю виробничого  циклу, залежністю виробництва від  природних і кліматичних умов. Так, у легкій промисловості структура  фондів фінансових ресурсів відрізняється від загальної структури в промисловості. Тут значно більша частка ресурсів буде сконцентрована в оборотних коштах, оскільки в цій галузі в собівартості продукції значні витрати сировини і матеріалів, значно вищі й витрати на оплату праці.

Різні потреби у фінансових ресурсах будуть і в підприємств із різною фондоєм-ністю і матеріалоємністю виробництва, сезонністю виробництва і т.д. Усе це знаходить своє відображення у фінансовій діяльності підприємства.

В умовах ринкової економіки  формування основних фондів, їхнє функціонування і розширене відтворення здійснюється при безпосередній участі фінансів, за допомогою яких утворюються й використовуються грошові фонди цільового призначення. Первинне формування основних фондів проводиться за рахунок фінансових ресурсів статутного капіталу, надалі поповнення і відтворення основних фондів здійснюється за рахунок амортизаційного фонду, акціонерного і пайового капіталу, що мобілізується на фінансовому ринку, залучених кредитних ресурсів, а в особливих випадках, спеціально обумовлених рішенням Уряду - бюджетного асигнування та коштів позабюджетних фондів. У складі власних фінансових ресурсів, що використовується для розширеного відтворення основних фондів важливе місце посідає прибуток підприємства.

Формування власних обігових коштів відбувається на момент організації підприємства, коли створюється його статутний фонд. Джерела формування майже такі самі, що й для основних засобів - акціонерний капітал, пайові внески, стійкі пасиви, бюджетні кошти.

Надалі первинний обсяг  власних обігових коштів може змінюватися  залежно від обсягу, умов і результатів  господарської діяльності на підприємстві.

Сфера державних фінансів охоплює сукупність грошових ресурсів, які мобілізовані і зосереджені в руках держави і призначені для забезпечення властивих їй економічних, соціальних і політичних функцій.

За допомогою державних  фінансів уряд розподіляє і перерозподіляє значну частину валового внутрішнього продукту, який є головним об'єктом  фінансових відносин.

Суб'єктами державних фінансів, з одного боку, є держава, з іншого - населення і суб'єкти господарювання. В Україні державні фінанси як провідна сфера фінансової системи держави опосередковують майже 80% усіх фінансових ресурсів і охоплюють різні фінансові інституції, за допомогою яких держава здійснює свою фінансову діяльність.

Функціонування державних  фінансів невіддільне від держави. Їх необхідність зумовлена тим, що за будь-якого типу економічної системи  основним призначенням держави є  забезпечення фінансовими ресурсами  тих потреб, які не можуть бути задоволені через ринковий механізм, тобто через  попит і пропозицію, а також  особисто кожним громадянином з огляду на відповідні об'єктивні причини. До цих потреб належать: структурна перебудова економіки; захист навколишнього середовища; оборона; правопорядок; проведення фундаментальних наукових досліджень; загальноосвітня підготовка кадрів; соціальне забезпечення і страхування; охорона здоров'я тощо.

Отже, величина державних  фінансів визначається функціями і  роллю держави в суспільстві. Тому кожна країна має "свої" державні фінанси, що відбивають особливості "своєї" економічної і політичної системи.

В Україні в умовах переходу до ринку, державні фінанси виконують такі основні функції:

- економічну - фінансування  регулюючої діяльності держави  в економіці (розподіл обмежених  виробничих факторів між суспільним та приватним сектором; програмування та прогнозування);

- соціальну - коригування розподілу доходів і майна між різними верствами населення; підтримка високого рівня зайнятості; допомога незахищеним верствам населення;

- оборонну - фінансування  силових структур;

- екологічну - надання субсидій  економічним суб'єктам для розробки  і впровадження у виробництво  нових технологій, що знижують  шкідливий вплив на навколишнє  середовище і природу.

Державні фінанси в  сучасних умовах складаються з таких  ланок:

1. Зведений бюджет держави  (сукупність усіх бюджетів держави).

2. Державний кредит.

3. Централізовані і децентралізовані  фонди цільового призначення.

4. Резервні та страхові  фонди держави.

5. Фінанси підприємств зі 100% державною формою власності (фінанси державного сектору економіки).

6. Місцеві фінанси.

За рівнем формування і використання державні фінанси поділяються на: загальнодержавні і місцеві.

Загальнодержавні фінансові  ресурси формуються в процесі  перерозподілу валового суспільного  продукту і покликані забезпечувати ті потреби суспільства, які мають загальнонаціональний характер і відображають інтереси держави в цілому. Вони, з одного боку, формують фінансову базу вищих органів державної влади та управління, а з іншого - виступають у їхніх руках інструментом впливу на соціально-економічний розвиток країни. Через загальнодержавні фінанси (а це державний бюджет, загальнодержавні фонди, державні позики, фінанси державного сектору) здійснюється територіальний розподіл валового внутрішнього продукту з метою збалансованого розвитку окремих регіонів. З їхньою допомогою здійснюється також структурна політика, яка покликана забезпечити оптимальний галузевий розвиток країни.

Центральне місце в системі загальнодержавних фінансів належить державному бюджету. Він охоплює всі сфери економічної діяльності держави. За своєю сутністю бюджет характеризує фінансове становище держави.

До чинників, що визначають центральне місце бюджету як фінансового  плану, належать:

o державний бюджет - головне  джерело коштів, необхідних для  діяльності держави;

o у державному бюджеті концентрується майже 2/3 фінансових ресурсів держави;

o за рахунок державного бюджету фінансуються основні державні витрати: капітальні вкладення, формування державних матеріальних резервів, оборона, управління тощо;

o за допомогою державного бюджету здійснюється балансування інших фінансових планів;

o державний бюджет є  основним джерелом фінансування  зовнішньоекономічної діяльності  держави;

o державний бюджет виступає  інструментом фінансового контролю  за формуванням і використанням  грошових фондів в економіці держави.

За матеріальним змістом  бюджет являє собою централізований  грошовий фонд держави. Обсяг бюджету  характеризує річну суму коштів, що проходять через цей фонд. Він перебуває у постійному русі і практично щоденно до нього надходять кошти і проводиться фінансування видатків.

Склад доходів державного бюджету визначається Бюджетним  кодексом України та Законом про  державний бюджет на відповідний  рік. Починаючи з 2000 року, Державний бюджет поділено на дві складові частини: загальний фонд і спеціальний фонд.

До доходів загального фонду належать ті, що призначені для забезпечення фінансовими ресурсами загальних видатків і не спрямовуються на конкретну мету.

Доходи спеціального фонду  Державного бюджету призначені лише для фінансування конкретних заходів.

Згідно з новою бюджетною  класифікацією України, доходи бюджету  складаються з п'яти основних груп.

Перша група - "Податкові  надходження" - визначаються як обов'язкові, безповоротні платежі органам державного управління. Вони поділяються таким чином (рис. 16.4):

а) податки на доходи, податки на прибуток, податки на збільшення ринкової вартості;

б) податки на власність (за користування майном, володіння ним  або його передача, податки на рухоме і нерухоме майно, податки на передачу прав власності);

в) збори за спеціальне використання природних ресурсів (землі, лісових ресурсів, надра, акваторії тощо);

г) внутрішні податки на товари та послуги (податки та збори, якими обкладається виробництво, продаж, передача товарів, право займатися  певними видами діяльності);

ґ) податки на міжнародну торгівлю та зовнішні операції (ввізне мито, консульські збори, вивізне мито тощо);

д) інші податки (штрафи, санкції  за податкові порушення і т. д.).

Друга група - "Неподаткові  надходження ". Ці надходження включають:

- усі безповоротні надходження  крім доходів від продажу капіталів;

- усі надходження по  штрафах і санкціях, крім штрафів за порушення податкового законодавства;

- усі добровільні невідплатні  поточні надходження з недержавних  джерел. Третя група - "Доходи  від операцій з капіталом". Ця група включає:

- надходження від продажу  основного капіталу (споруди, обладнання, кораблі, літаки, безгоспне майно,  скарби, дорогоцінні метали і  каміння);

- надходження від реалізації  державних запасів товарів (стратегічні матеріали, зерно, надзвичайні і стратегічні запаси);

- надходження від продажу  землі і нематеріальних активів;

- надходження від реалізації  матеріальних цінностей державного резерву;

- надходження коштів від Державного фонду дорогоцінних металів і каміння. Четверта група - "Офіційні трансферти" - включає в себе:

- надходження із-за кордону;

- надходження від секретаріату ООН за участь українського контингенту у миротворчих операціях.

П'ята група - "Цільові фонди". Група об'єднує:

- платежі до фонду соціального захисту інвалідів;

- цільові фонди, утворені  Верховною радою АРК, органами  місцевого самоврядування та місцевими органами виконавчої влади;

- збір на обов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття до Фонду загальнообов'язкового державного страхування на випадок безробіття;

- платежі до Фонду соціального захисту інвалідів;

- збір за забруднення навколишнього природного середовища до Фонду охорони навколишнього природного середовища;

- надходження відрахувань  та збору на будівництво, реконструкцію,  ремонт і утримання автомобільних  шляхів загального користування.

Ця бюджетна класифікація може постійно змінюватися, уточнюватись і доповнюватися відповідними законодавчими актами, постановами і указами. До основних факторів, що впливають на такі зміни, належать:

- стан економічної кон'юнктури;

- недосконалість податкового  законодавства;

- розвиток тіньової економіки  і криміналізація господарської  діяльності;

- фінансова дисципліна  суб'єктів підприємницької діяльності;

- конкурентоспроможність  підприємств і їх продукції;

- стійкість національної валюти; інфляційні процеси тощо.

Діаграма 16.1. Структура прибутків  держбюджету на 2009 рік, %

У 2009 р. уряд нашої країни планує поповнити державний бюджет за рахунок наступних надходжень (діаграма 16.1).

Як ми бачимо, з даних  діаграми, найбільші проблеми, швидше за все, виникнуть із зібранням податку  на прибуток підприємств. В цьому році він має принести в скарбницю майже стільки ж коштів, скільки й в 2008 р. - 41,9 млрд грн (16% держбюджету). Друге слабке місце прибуткової частини держбюджету - надходження від приватизації в сумі 8,5 млрд грн.

Видатки державного бюджету за економічною ознакою поділяють на поточні і капітальні (витрати розвитку).

Поточні видатки пов'язані з наданням державних коштів юридичним і фізичним особам на їх утримання і покриття поточних потреб (оплата послуг бюджетних установ, оплата праці працівникам бюджетних установ, виплата відсотків тощо).

Капітальні видатки - це витрати  бюджету на фінансування інвестиційної  діяльності.

Усі видатки поділяються  на декілька великих груп:

- фінансування народного  господарства;

- фінансування соціально-культурних заходів;

- фінансування науки;

- фінансування оборони;

- утримання правоохоронних  органів, органів державної влади і управління;

- витрати на зовнішню  економічну і політичну діяльність;

- утворення резервних  фондів;

- витрати на обслуговування  державного боргу;

- видатки з цільових  державних фондів;

- інші видатки і виплати.

Кожна з названих груп поділяється  за відомчою та цільовою ознаками.

За відомчою ознакою можна  виділити в кожній групі видатків відповідне міністерство, державний заклад, юридичну особу, які одержують державні асигнування.

За цільовою ознакою видатки  поділяються на конкретні види затрат. Така класифікація створює основу для  раціонального використання бюджетних  коштів, базу для здійснення контролю за використанням державних коштів. Наприклад, заробітна плата, канцелярські і господарські витрати, державна дотація, стипендія тощо.

Видатки державного бюджету  виконують функції політичного, соціального та економічного регулювання. Зміст бюджетних видатків зумовлений суспільним способом виробництва, політичним устроєм країни та функціями держави. Вони відіграють вирішальну роль у задоволенні потреб соціально-економічного розвитку країни.

Бюджет України за 2008 р. (діаграма 16.2) був спрямований насамперед на соціальний захист населення.

Таблиця 16.1

Структура видатків бюджету України 2008 р.

Видатки	Сума (млрд грн)	Видатки	Сума (млрд грн)
Соціальний захист населення	64,84	Правоохоронні органи	5,07
Соціально-культурна сфера	85,61	Законодавча, виконавча і  судова влада та прокуратура	3,86
Наука	6,76	Витрати, пов'язані з ліквідацією Чорнобильської катастрофи	21,25
Народне господарство	26,81	Інші видатки	6,04
Утримання армії	21,25
Усього 241,5 млрд грн