Фінансова система ринкового господарства та її структура

Джерело: ac-rada.gov.ua Офіційний портал Верховної Ради України]

Діаграма 16.2. Структура видатків бюджету України 2008 р., %

Із діаграми видно, що в  Україні основна частина видатків має соціальне призначення (62,3%, із них 26,85% припадає на соціальний захист населення і 35,45% - на соціально-культурну сферу). Досить вагомими є також видатки на розвиток народного господарства, на утримання армії і на ліквідацію наслідків Чорнобильської катастрофи.

Державний бюджет, як фінансовий план, може бути:

- збалансованим;

- дефіцитним;

- профіцитним;

При збалансованому бюджеті  його видатки дорівнюють доходам.

При дефіцитному бюджеті  видатки перевищують постійні доходи бюджету. Дефіцит не є загрозливим, якщо він знаходиться на рівні 2-3 % внутрішнього національного продукту. В інших випадках він впливає на функціонування грошово-кредитної системи і усієї економіки в цілому.

При профіцитному бюджеті доходи перевищують нормативні видатки бюджету.

Безумовно, що найнегативнішим  явищем в економіці і в бюджеті  держави, що зумовлює інфляційні процеси, є бюджетний дефіцит. Але в  будь-якому випадку за кожним із них спостерігаються відповідні причини його існування. Основною причиною виникнення бюджетного дефіциту є відставання темпів зростання бюджетних доходів порівняно зі зростанням бюджетних видатків. Конкретні причини такого відставання:

- кризові явища в економіці  і непослідовна фінансова політика;

- надмірні витрати на  управління і його апарат;

- надмірні витрати на  оборону і утримання інших  силових структур;

- надмірне зростання соціальних видатків порівняно із темпами зростання ВВП;

- необхідність структурної  перебудови економіки і значні  державні вкладання в її перебудову;

- надзвичайні непередбачені,  техногенні, природні, екологічні ситуації  і війна;

- зростання внутрішнього  і зовнішнього боргу.

Для фінансування дефіциту бюджету використовуються:

а) інфляційні джерела (за рахунок  запозичень на внутрішніх і зовнішніх  фінансових ринках; накопичення заборгованостей);

б) неінфляційні джерела (секвестр видатків бюджету). Заходи щодо подолання дефіциту бюджету:

- перехід від всеохоплюючого  фінансування до кредитування;

- ліквідація дотацій збитковим  підприємствам;

- скорочення витрат на  управління і реформування мілітаризованих  структур;

- реформування податкової  системи з метою зменшення  податкового тиску на юридичних  і фізичних осіб;

- підвищення ролі місцевих бюджетів.

Наукова і послідовна реалізація заходів, спрямованих на збільшення доходів бюджету, скорочення видатків і регулювання бюджетного дефіциту - основа зміцнення фінансової безпеки та економічної системи.

Важливим інструментом перерозподілу  фінансових ресурсів у державі є  система державного кредиту. Він являє собою сукупність кредитних відносин, у яких позичальниками, або кредиторами, виступають держава і місцеві органи влади. Вони запозичують засоби на ринку позичкових капіталів шляхом випуску позик через фінансово-кредитні установи. Доходи від внутрішніх позик стали другим, після податків, джерелом фінансування державних витрат.

Особливе місце в системі державних фінансів належить цільовим фондам. Необхідність їхнього створення і функціонування зумовлена потребами в забезпеченні соціальних гарантій населення, у випадку досягнення пенсійного віку, утрати працездатності, годувальника, роботи, виникнення стихійних лих, техногенних катастроф і інших дестабілізуючих факторів.

Фінанси державних підприємств - фінанси підприємств, що знаходяться в державній власності. Одні з них не в змозі забезпечити собі "засоби існування", тому їхні фінанси формуються за рахунок бюджету (знаходяться на бюджетному фінансуванні). Це насамперед підприємства військово-промислового комплексу, державні видавництва, верфі тощо, інші діють рентабельно і самі "заробляють" свої фінанси (пошта, телефон, телеграф і т. п.).

Місцеві фінанси (місцеві  бюджети, регіональні фонди, місцеві  позики, фінанси муніципального господарства) виступають фінансовою базою місцевих органів влади та управління. Вони забезпечують регіональні потреби  у фінансових ресурсах, їх внутрішньо-територіальний перерозподіл. Основне призначення  місцевих фінансів -забезпечення відносної територіальної незалежності й автономії регіональних адміністративних формувань.

Основою державних фінансів є правові акти. Ці акти виконують такі функції:

а) визначають коло юридичних  і фізичних осіб, на яких поширюються дії правової норми;

б) забезпечують права і  обов'язки юридичних і фізичних осіб щодо мобілізації та використання фінансових ресурсів;

в) є підґрунтям для вжиття відповідних заходів щодо виконання правових норм. Правові акти і норми, що регулюють фінансові відносини, становлять систему фінансового права, яка ґрунтується на конституції держави.

Сукупність бюджетів окремих  адміністративно-територіальних формувань, що грунтуються на економічних відносинах і правових нормах, являє собою бюджетну систему (рис. 16.3).

Як правило, бюджетні системи  підрозділяються на два типи.

В унітарних державах - дворівнева система, що включає державний і  місцеві бюджети. У державах з  федеративним устроєм бюджетні системи  включають три і навіть чотири рівні - федеральний бюджет, бюджети членів федерацій, місцеві бюджети і бюджети земель. Разом з тим, економічна природа і сутність бюджетної системи виявляється не в її структурі, не в кількості бюджетів, а в тому, який рівень фінансової незалежності вони мають при здійсненні покладених на них конституцією держави і законодавством функцій. У той же час рівень фінансової незалежності місцевих органів влади - це характерна ознака рівня розвитку демократичних принципів у державі.

Бюджетна система ґрунтується  на принципах:

- єдності бюджетної системи;

- збалансованості і самостійності;

- повноти й обґрунтованості;

- ефективності й субсидарності;

- цільового використання  бюджетних засобів;

- справедливості і неупередженості;

- публічності, гласності,  відповідальності.

Реалізація цих принципів  здійснюється в ході бюджетного процесу. Бюджетний процес - це організація і порядок складання, розгляду, затвердження і виконання бюджету.

Завдання бюджетного процесу:

1. Максимальне виявлення  всіх матеріальних і фінансових  резервів з метою досягнення  суттєвого прогресу на шляху  до збалансованого ринку.

2. Визначення доходів  бюджету за окремими податками  та іншими платежами, а також  загального об'єму відповідно  прогнозами та цільовими програмами  соціально-економічного розвитку.

3. Установлення видатків бюджету за цільовим призначенням, а також загального об'єму, виходячи із потреб стабільного фінансування усіх заходів загальнодержавного значення, передбачених бюджетом.

4. Узгодження бюджету  із загальною програмою фінансової  стабілізації, спрямованій на подолання  інфляційних тенденцій в економіці  і забезпечення стійкості національної грошової одиниці.

5. Скорочення і ліквідація  бюджетного дефіциту за рахунок оправданих джерел.

6. Здійснення бюджетного  регулювання з метою збалансування  бюджетів різних рівнів шляхом перерозподілу джерел доходів держави між ними.

7. Посилення контролю  за фінансовою діяльністю.

Бюджетний процес охоплює  чотири стадії фінансової діяльності:

1. Складання проектів  бюджетів.

2. Розгляд та прийняття  закону про державний бюджет  України, рішень про місцеві бюджети.

3. Виконання бюджету, в  тому числі в разі необхідності  внесення змін до закону про державний бюджет України.

4. Підготовка та розгляд звіту про виконання бюджету і прийняття рішення щодо нього.

Основою бюджетного процесу є бюджетне планування. Процедура бюджетного планування (послідовність заходів та дій зі складанням і розгляду проекту бюджету) визначена бюджетним кодексом України.

Відносини між державою, Автономною Республікою Крим та місцевим самоврядуванням щодо забезпечення відповідних бюджетів фінансовими ресурсами, необхідними для виконання функцій, передбачених Конституцією та іншими Законами України, називаються міжбюджетними відносинами.

Міжбюджетні відносини поділяються  на вертикальні - між бюджетами різних рівнів і горизонтальні - між бюджетами єдиного рівня.

В Україні діють вертикальні  міжбюджетні відносини.

Види бюджетних взаємовідносин:

- регламентовані законодавчими  та інструктивними документами;

- договірні - на підставі угоди між відповідними органами влади чи управління.

З метою забезпечення відповідності між повноваженнями та фінансуванням видатків, закріплених за відповідними бюджетами, та бюджетними ресурсами, які повинні забезпечувати виконання цих повноважень, здійснюється регулювання міжбюджетних відносин.

Механізм регулювання  грунтується на використанні фінансових нормативів бюджетної забезпеченості як певного рівня соціальних послуг у розрахунку на душу населення.

Фінансовий норматив бюджетної  забезпеченості розраховується шляхом ділення загального обсягу фінансових ресурсів, що спрямовується на реалізацію бюджетних програм, на кількість  споживачів соціальних послуг (кількість мешканців). Отриманий показник коригується коефіцієнтами, що враховують відмінності у вартості надання соціальних послуг залежно від:

1) кількості населення  та споживачів соціальних послуг;

2) соціально-економічних, демографічних, кліматичних та інших особливостей адміністративно-територіальних формувань (одиниць).

Коригувальні коефіцієнти  затверджуються Кабінетом Міністрів України. Якщо прогнозні доходи відповідного бюджету будуть недостатніми для фінансування розрахункового обсягу видатків такому бюджету, передбачається надання міжбюджетних трансфертів: дотацій вирівнювання; субвенцій; субсидій; бюджетних позичок тощо.

"Дотація" - фінансові  ресурси, що виділяються з бюджету  вищого рівня нижчому на суму відсутніх прибутків при неможливості скорочення витрат. Дотація не має цільового призначення. "Субсидія" - фінансові ресурси, що виділяються з бюджету вищого рівня нижчому на фінансування суворо цільових заходів. Виділяється переважно за бюджетом розвитку, а у випадку невиконання запланованих програм повертається в зворотному напрямі. Послідовна реалізація механізму міжбюджетних відносин забезпечується строгим виконанням бюджетного законодавства і наявністю бюджетних коштів.