Автор работы: Пользователь скрыл имя, 28 Сентября 2011 в 23:59, курсовая работа
Відповідно до П(С)БО 16 «Витрати», витрати - це зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, які призводять до зменшення власного капіталу, за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власниками. Витрати утворюються в процесі формування та використання ресурсів для досягнення певної мети. Вони мають різне спрямування, але найбільш загальним і принциповим є поділ їх на інвестиційні та поточні (операційні) витрати, зв'язані з безпосереднім виконанням підприємством своєї основної функції – виготовлення продукції (надання послуг).
Первісна вартість об'єкта основних засобів у випадку, якщо при його придбанні був здійснений розрахунок у грошовій формі, формується з урахуванням норм п. 8-9 П(С)БО 7.
Нарахування амортизаційних відрахувань по основних засобах здійснюється за прямолінійним методом відповідно до пункту 29 П(С)БО 7. Сума, яка підлягає амортизації, визначається як різниця між первісною вартістю об’єкта основних засобів та його ліквідаційною вартістю.
Ліквідаційна вартість основних засобів дорівнює 0,00 грн.
Переоцінка об'єктів основних засобів здійснюється раз на рік у випадках, коли за результатами річної інвентаризації встановлено, що залишкова вартість об'єкту основних засобів відрізняється від його справедливої вартості на дату балансу на 10 відсотків
Витрати, пов'язані з поліпшенням стану об'єкта, які призведуть до зростання майбутніх економічних вигод, очікуваних від використання об'єкта, відносяться на збільшення первісної вартості основних засобів після їх ведення в експлуатацію (п. 14 П(С)БО) 7).
На облік у складі нематеріальних активів беруться: придбані права на володіння, користування та розпорядження об'єктами нематеріальних активів.
Нарахування амортизації нематеріальних активів здійснюється протягом строку їх корисного використання, який встановлюється при визнанні цього об'єкта активом із застосуванням прямолінійного методу.
За одиницю обліку запасів прийнято найменування окремого запасу.
Запаси відображаються в бухгалтерському обліку і звітності за найменшою з двох оцінок: первісною вартістю або чистою вартістю реалізації.
Вибуття запасів проводиться за методом середньозваженої собівартості. Визначення середньозваженої собівартості одиниці запасів здійснюється щомісячно.
МШП визначається по строку служби менше одного року і за ціною менше 1000 грн (без ПДВ). При видачі МШП в експлуатацію їх вартість списується на витрати періоду, та ведеться аналітичний облік по кількості МШП в підзвіті конкретного працівника.
Дебіторська
заборгованість визнається активом, якщо
існує ймовірність отримання
підприємством майбутніх
Поточна дебіторська заборгованість строком визначення 1-го року вважається сумнівною та включається до резерву сумнівних боргів. Величина резерву сумнівних боргів визначається за прямим методом – методом застосування абсолютної суми сумнівної заборгованості (п.8 П(С)БУ 10).
Довгострокова дебіторська заборгованість, на яку нараховуються проценти, відображається в балансі за їх теперішньою вартістю. Визначення теперішньої вартості залежить від виду заборгованості та умов її погашення.
Зобов'язання визнається, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення. Якщо на дату балансу раніше визнане зобов'язання не підлягає погашенню, то його суму включати до складу доходу звітного періоду.
Довгострокові зобов'язання, на які нараховуються відсотки, відображаються в балансі за їх теперішньою вартістю. Визначення теперішньої вартості залежить від умов та виду зобов'язання.
Первісна вартість фінансових інвестицій у бухгалтерському обліку формується відповідно до вимог пп. 4-7 П(С)БО 12. Фінансові інвестиції на дату балансу обліковуються відповідно до груп:
Доходи в бухгалтерському обліку відображаються з урахуванням норм,
установлених П(С)БО 15. Дохід від реалізації продукції визнається в момент відвантаження її покупцям з дотриманням вимог п. 8 П(С) БО.
Витрати
відображаються в фінансовому обліку
з урахуванням вимог П(С)БО 16. Для
сільськогосподарських
Бухгалтерський облік витрат вести з використанням рахунків класу 9 «Витрати діяльності».
До виробничої собівартості продукції включаються (рахунок 23):
Об'єктом обліку біологічних активів є:
В рослинництві:
ячмінь, ярий ячмінь, озимий ріпак, ярий ріпак, соя, однорічні трави, кукурудза, гірчиця, цукровий буряк, овес, овочі).
В тваринництві:
стада, коні робочі, вівці, свиноматки, кабани ).
місяців, бички 6-12 місяців, бички 1-2 роки, нетелі, корови-первістки, корови на відгодівлі, лошата, молодняк овець, поросята, свині на відгодівлі, свині ремонтні, бджолосім'я).
Біологічні активи оцінюються:
проміжного та річного балансу;
та річного балансу.
Оцінка вибуття запасів та сільськогосподарської продукції здійснюється щомісяця відповідно до П(С)БО 9 за методом середньозваженої вартості.
РОЗДІЛ ІІІ
ОБЛІК ВИТРАТ ОПЕРАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ТА ЇХ ВІДОБРАЖЕННЯ У ФІНАНСОВІЙ ЗВІТНОСТІ
3.1. Економічна сутність та
класифікація витрат
Витрати
- це економічний показник роботи підприємства,
фірми тощо, який характеризує суму
витрат, понесених у процесі
Витрати - це вартість ресурсів, що використовуються в подальшому для отримання прибутку або досягнення інших цілей організації. До складу витрат належать вартість матеріальних та трудових ресурсів, необхідних для виробництва тієї чи іншої продукції чи послуг. Економія витрат є одним з критеріїв підвищення ефективності діяльності підприємства.
Діяльність ПрАТ ПК «Поділля» пов`язана із певними витратами, які за їх економічною суттю на базі діючого бухгалтерського обліку розподіляють на поточні та капітальні. До поточних витрат відносять витрати виробничих ресурсів, які споживаються протягом одного виробничого циклу. До капітальних - витрати на придбання поза оборотних активів, що використовуються у декількох циклах виробництва та вартість яких включається до поточних витрат виробництва (оборотних) шляхом нарахування зносу. Залежно від сфери діяльності поточні витрати мають назву: на підприємствах, що здійснюють матеріально - технічний збут, торговельну, посередницьку діяльність - витрати обігу. Ресурси, що використовуються підприємством, є різноманітними за характером та строком оновлення. Відповідно до цього витрати підприємства мають неоднорідний характер, вимагають їх класифікації. Класифікація - це один з методів пізнання та вивчення об`єктів. Її суть у розподілі об`єктів на класи на базі визначення загальних властивостей об`єктів та закономірних зв`язків між ними. Чим більше виділено ознак класифікації, тим вищий ступінь пізнання об`єктів та можливостей управління ними.
Класифікація витрат має практичне значення. Групування витрат за окремими ознаками є основою обліку, аналізу та калькулювання собівартості продукції. До того ж , групування витрат допомагає знаходити рішення у нестандартних ситуаціях, у нових сферах діяльності. Класифікація витрат на підприємстві на базі різних ознак наводиться у табл. 3.1.
Класифікація витрат на підприємстві
Ознаки класифікації | Групи витрат |
По відношенню до виробничого процесу | основні
витрати
накладні витрати |
По відношенню до обсягів виробництва | умовно-постійні
витрати
умовно-змінні витрати |
За єдністю складу | одноелементні
витрати
комплексні витрати |
За способом віднесення на собівартість окремих видів виробництва | прямі
витрати
непрямі витрати |
За доцільністю | продуктивні
витрати
непродуктивні витрати |
За календарним періодом | поточні
витрати
одноразові витрати |
Витрати за економічними елементами | прямі
матеріальні витрати
витрати на оплату праці відрахування на соціальні заходи амортизація інші операційні витрати |
Витрати за статтями калькуляції | підприємство самостійно обирає статті калькуляції |
За видами діяльності | витрати
звичайної діяльності (витрати операційної,
фінансової, інвестиційної діяльностей)
витрати надзвичайної діяльності |
Розглянемо класифікацію витрат більш детально.
Під час групування витрат за їх економічним елементом до кожного елементу включають витрати на конкретний вид ресурсів. При цьому не має значення, на які цілі витрачені ресурси, закінчено виробництво продукції чи ні тощо. У типовому положенні з планування, обліку та калькулювання собівартості у с. г. наводяться п`ять економічних елементів:
- матеріальні витрати;
- витрати на оплату праці;
-
відрахування на соціальні
- амортизація основних фондів;
- інші витрати.
Класифікація за економічними елементами є єдиною для всіх галузей сільського господарства. Вона має практичне значення. На її основі складається форма звітності підприємства. Таке групування дозволяє визначати та аналізувати структуру витрат підприємства, аналізувати її динаміку.
Витрати за статтями калькуляції - це витрати на окремі види продукції, а також витрати на основне і допоміжне виробництво.
Типова структура статей калькуляції:
- сировина та матеріали;
-придбання
комплектуючих,
-
паливо та енергія на
-
зворотні відходи (
- основна заробітна плата;
- додаткова заробітна плата;
-
відрахування на соціальне
-
витрати, що пов`язані із
-
відшкодування зносу
-
витрати на утримання та
- загально виробничі витрати;
- загальногосподарські витрати;
Информация о работе Облік витрат заготівельної та збутової діяльності