Договори на передачу майна у власність

Договором  дарування  може  бути  встановлений обов'язок дарувальника передати дарунок обдаровуваному в майбутньому через певний строк (у певний термін) або у разі настання відкладальної обставини. У разі настання строку або відкладальної обставини, встановлених договором дарування з обов'язком передати дарунок у  майбутньому,  обдаровуваний має право вимагати від дарувальника передання дарунка або відшкодування його вартості. Проте дарувальник має право відмовитися від передання дарунка у майбутньому, якщо  після  укладення  договору  його майновий стан істотно погіршився.

У разі смерті дарувальника або обдарованого (до настання сроку) договір дарування припиняється.

Договором дарування може бути  встановлений обов'язок обдаровуваного  вчинити певну дію майнового характеру на користь третьої особи або утриматися від її  вчинення. В разі невиконання даної умови дарувальник має право вимагати розірвання договору і повернення дарунка, а якщо таке повернення неможливе, – відшкодування його вартості.

Також дарувальник має право вимагати розірвання договору дарування, якщо обдаровуваний створює загрозу безповоротної втрати дарунка, що має для дарувальника велику немайнову цінність, або ж внаслідок  недбалого ставлення обдаровуваного до речі, що становить  культурну цінність.

 

 

2.2 Пожертва як різновид  договору дарування

 

Пожертвою є дарування  нерухомих та рухомих речей,  зокрема  грошей та цінних паперів, особам, встановленим сторонами  у договорі дарування, для досягнення ними певної, наперед обумовленої мети. До договору про пожертву  застосовуються положення про договір дарування, якщо інше не встановлено законом.

Права пожертвувача:

1. пожертвувач має право здійснювати контроль за використанням пожертви відповідно до мети,  встановленої договором про пожертву;
2. якщо використання пожертви за призначенням виявилося неможливим, використання її за іншим призначенням можливе лише за згодою пожертвувача, а в разі його смерті чи ліквідації юридичної особи – за рішенням суду;
3. пожертвувач або його правонаступники мають право  вимагати розірвання договору про пожертву,  якщо пожертва використовується не за призначенням.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3 Договір позики

 

За  договором позики одна сторона (позикодавець) передає у  власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти  або  інші речі,  визначені родовими ознаками,  а  позичальник зобов'язується повернути  позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість  речей того ж роду та такої ж  якості. Договір позики  є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Договір позики укладається у письмовій  формі,  якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, – незалежно від суми. На  підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який  посвідчує  передання  йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Позикодавець має право  на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються   договором.  Якщо договором не встановлений розмір процентів,  їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Договір позики вважається безпроцентним, якщо:

1. він укладений між фізичними особами  на  суму, яка не перевищує  п'ятдесятикратного розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, і не пов'язаний із здійсненням підприємницької діяльності хоча б однією із сторін;
2. позичальникові передані речі, визначені родовими ознаками.

Позичальник  зобов'язаний  повернути  позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі  або речі, у такій самій кількості,  такого самого роду та такої самої якості,  що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика,  надана за договором безпроцентної позики,  може бути повернена позичальником достроково,  якщо інше не встановлено договором.

Якщо позичальник своєчасно  не повернув  суму  позики,  він  зобов'язаний  сплатити грошову суму. Якщо позичальник своєчасно не повернув  речі він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до чинного законодавства, яка нараховується від дня,  коли речі мали  бути  повернуті, до дня їх  фактичного  повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів.

Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами,  то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець  має  право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Позичальник  має  право  оспорити  договір  позики  на тій підставі, що грошові кошти  або речі насправді не були одержані ним від позикодавця  або були  одержані  у меншій  кількості,  ніж встановлено договором.

Якщо договір  позики  має  бути  укладений у письмовій  формі, рішення суду  не  може  ґрунтуватися  на  свідченнях  свідків  для підтвердження  того,  що гроші або речі насправді не були одержані позичальником  від  позикодавця  або  були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Це положення не застосовується до випадків, коли договір був укладений під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини.

За домовленістю сторін борг, що  виник із договорів купівлі-продажу, найму майна або  з  іншої  підстави,  може  бути замінений позиковим зобов'язанням.

 

 

 

 

4  Договір ренти

 

За  договором ренти  одна сторона (одержувач ренти) передає  другій стороні (платникові ренти) у  власність  майно,  а платник ренти взамін цього   зобов’язується періодично виплачувати одержувачеві ренту у формі певної грошової суми або в іншій формі. Даним договором може бути  встановлений   обов’язок виплачувати ренту безстроково (безстрокова рента) або протягом певного строку.

Договір ренти укладається  у письмовій формі і підлягає нотаріальному   посвідченню, а договір  про  передачу нерухомого майна під виплату ренти підлягає також державній реєстрації. Сторонами у договорі можуть  бути фізичні  або юридичні особи.

Класифікація ренти за формою представлена на рисунку 1.

 

Рисунок 1 – Форми ренти

 

У разі передання під виплату ренти земельної ділянки або іншого нерухомого майна одержувач ренти набуває право застави на це майно. В свою чергу платник ренти має право відчужувати майно, передане йому під виплату ренти, лише за згодою одержувача ренти. В останньому випадку обов’язки платника ренти переходять до третьої особи.

У разі прострочення рентних  виплат платник сплачує одержувачеві ренти проценти.

Розмір та строк виплати ренти встановлюється договором. Якщо об’єктом ренти є кошти, то мінімальний розмір ренти встановлюється на рівні облікової ставки Національного банку України.

Платник безстрокової ренти  має право відмовитися від договору ренти, а одержувач безстрокової ренти має право вимагати розірвання договору ренти у разі, якщо:

1. платник безстрокової ренти прострочив її виплату більш  як на один рік;
2. платник  безстрокової ренти порушив свої зобов'язання щодо забезпечення виплати ренти;
3. платник безстрокової ренти визнаний неплатоспроможним  або виникли інші обставини, які явно свідчать про неможливість виплати ним ренти у розмірі і в строки, що встановлені договором;
4. дана дія передбачена договором ренти.

Розрахунки між сторонами  у разі розірвання договору ренти здійснюються згідно договору. Якщо договором ренти не встановлені правові наслідки розірвання договору ренти, то:

1. якщо майно було передано у власність платника ренти безоплатно, у разі розірвання договору ренти одержувач має право вимагати від платника ренти виплати річної суми ренти;
2. якщо майно було передано у власність за плату, одержувач ренти  має  право  вимагати  від платника ренти виплати річної суми ренти та вартості переданого майна.

 

 

 

5 Інші цивільно-правові договори

 

5.1 Договір поставки

 

За  договором поставки  продавець  (постачальник),  який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у  власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Законом можуть бути  передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

 

5.2  Договір контрактації сільськогосподарської продукції

 

За договором контрактації сільськогосподарської  продукції  виробник сільськогосподарської  продукції  зобов'язується виробити визначену  договором сільськогосподарську продукцію  і передати її у власність заготівельникові  (контрактанту)  або  визначеному  ним одержувачеві, а заготівельник  зобов'язується прийняти цю продукцію  та оплатити її за встановленими цінами  відповідно  до  умов договору.

До договору контрактації застосовуються загальні положення  про купівлю-продаж та положення  про договір поставки, якщо інше не встановлено договором або законом.

Законом можуть бути передбачені  особливості  укладення  та виконання  договорів контрактації сільськогосподарської  продукції.

5.3  Договір постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу

 

За  договором постачання енергетичними та іншими ресурсами  через приєднану мережу одна сторона (постачальник)  зобов'язується надавати  другій стороні (споживачеві,  абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму  її  використання,  а також  забезпечити  безпечну  експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними  та  іншими  ресурсами через  приєднану мережу  застосовуються  загальні  положення  про купівлю-продаж,  положення про  договір  поставки,  якщо  інше  не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

 

5.4  Договір міни

 

За договором міни (бартеру) кожна із сторін зобов'язується передати другій стороні у власність один товар в обмін на інший товар. Кожна із сторін договору міни  є  продавцем  того  товару, який  він  передає в обмін, і покупцем товару,  який він одержує взамін.

Договором може бути встановлена  доплата за  товар  більшої вартості, що обмінюється на товар меншої вартості, а також обмін майна на роботи.

До договору  міни  застосовуються  загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, договір контрактації або інші договори, елементи яких містяться в договорі міни, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

 

 

 

ВИСНОВОК

 

Таким чином, можна зробити  висновок, що цивільно-правові договори на передачу майна у власність  регулюють відносини в усіх сфер суспільного виробництва, без якого  неможливий соціально-економічний  добробут суспільства. В сучасних умовах без договорів на передачу майна  у власність не обходиться жодна  організація, фізична особа чи держава. Дана група є найпоширенішою, хоча і включає відносно короткий список основних видів договорів.

Дана група договорів  визначає широке коло сторін договірних відносин для одних видів цивільно-правових договорів, серед яких договір купівлі-продажу, ренти, позики, дарування; а для інших  обмежує – в договорі контрактації, бартеру, поставки сторонами можуть бути тільки суб’єкти підприємницької діяльності.

Оскільки предметом договорів  на передачу майна у власність  є невичерпний список майна та майнових прав, то саме даний факт зумовлює форму укладення договорів, яка може бути від усної в договорах роздрібної купівлі-продажу і дарування до письмової з нотаріальним посвідченням та державною реєстрацією в договорах купівлі-продажу та ренти земельних ділянок і майнових комплексів.

Договори на передачу майна  у власність також визначають права, обов’язки сторін договірних відносин, а також відповідальність за порушення умов контракту.

 

 

 

 

 

 

 

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

 

1. Цивільний Кодекс України
2. Конспект лекцій по дисципліні