Міжнародні перевезення

Введення

Транспорт - одна з найважливіших складових частин матеріальної бази економіки. Продаж транспортних послуг або їх купівля на світовому ринку означає участь транспорту в операціях невидимого експорту або імпорту.  
Основним джерелом правового регулювання міжнародних перевезень вантажів, пасажирів та їх багажу є міжнародні угоди.  
      Перевезення вантажів здійснюється, як відомо, автомобільним, залізничним, повітряним, морським, річковим транспортом. Самим економічним вважається залізничний, але при трансконтинентальних перевезеннях і навіть іноді на одному континенті весь шлях від відправника до одержувача на залізничному транспорті товар перевезти не виходить.  
      Другим за вигідністю вважається водний, тобто морський або річковий, транспорт. Повітряний транспорт дозволяє в кілька разів скоротити час, що витрачається на перевезення вантажу, але цей виграш у часі компенсується вартістю транспортування.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Поняття міжнародних  перевезень

Транспорт є однією з найважливіших  галузей суспільного виробництва  і покликаний задовольняти потреби  населення та суспільного виробництва  в перевезеннях. Розвиток і вдосконалення  транспорту здійснюється відповідно до національної програми з урахуванням  його пріоритету та на основі досягнень  науково-технічного прогресу і забезпечується державою (Ст. 1 Закону України “Про транспорт” від 10 листопада 1994 р.).

Згідно зі ст. 21 зазначеного  Закону єдина транспортна система  України охоплює: транспорт загального користування (залізничний, морський, річковий, автомобільний і авіаційний, а також міський електротранспорт, у тому числі метрополітен); промисловий  залізничний транспорт; відомчий транспорт; трубопровідний транспорт; шляхи сполучення загального користування.

Транспорт має обслуговувати  усі галузі суспільного виробництва. За допомогою транспортних засобів  суб’єкти господарювання надають два  різновиди послуг: перевезення вантажу, пасажирів та їх багажу, також транспортування  нафти, природного газу, електроенергії тощо.

Міжнародним перевезенням вважається перевезення вантажів і пасажирів  між двома чи кількома державами, що виконується на умовах, встановлених міжнародними угодами (транспортними  конвенціями), укладеними цими державами.

Російський правник О.М. Садіков відмічає, що доставка вантажів та пасажирів на територію іноземної  країни може мати місце у двох різних за своїми юридичними умовами ситуаціях: а) при відсутності угоди щодо міжнародного сполучення та б) при наявності  двосторонньої або багатосторонньої угоди щодо даного питання. Від цих  обставин залежить правовий режим перевезень між сторонами. На залізничному транспорті при відсутності угоди відносно міжнародного сполучення, перевезення  за кордон повинні здійснюватися  за допомогою укладення декількох  договорів перевезення за правилами  законодавства країн – учасниць перевезень. На інших видах транспорту (автомобільному, морському, повітряному) транспортні засоби однієї країни можуть пересікати державний кордон лише при наявності відповідного дозволу компетентних органів іншої держави.   Для усунення як названих так й інших ускладнень практика пішла шляхом укладення міжнародних угод для міжнародних перевезень вищевказаними різновидами транспорту. Вчений дійшов висновку, що для міжнародних перевезень (міжнародного сполучення) властива не одна, а дві ознаки: це перевезення, які, по-перше, здійснюються між двома та більше країнами, по-друге, виконуються на умовах, встановлених міжнародними угодами. При цьому, однак, слід мати на увазі й ту обставину, що сполучення між країнами можуть практично здійснюватися й без укладення міжнародних угод, а на підставі норм внутрішнього права.

На нормативному (національному) рівні не має загального визначення міжнародного перевезення, ми можемо зустріти в окремих конвенціях лише визначення міжнародних перевезень, що здійснюються тими чи іншими різновидами транспорту. Спробу їх узагальнення було зроблено у підручнику з міжнародного приватного права Ю.Г. Федосєєвої. Авторка пропонує під міжнародними перевезеннями  розуміти переміщення вантажів або  пасажирів, яке здійснюється за допомогою  будь-якого виду транспорту, якщо таке переміщення має міжнародний  характер: місце відправлення та місце  призначення знаходяться на території  різних країн або саме переміщення  здійснюється на території іноземної  країни, а також інші аналогічні ситуації.

Ю.Г. Федосєєва підкреслює й ту обставину, що для визнання перевезення  міжнародним не має юридичного значення фактичне здійснення перевезення, оскільки за різними причинами, остання взагалі  може не відбутися - достатньо факту  укладення договору перевезення.

Нарешті, хотілося б сконцентрувати увагу на співвідношенні таких понять як “договір міжнародного перевезення” та “зовнішньоекономічний договір”. Так, лише ті договори міжнародного перевезення  за своєю правовою природою є зовнішньоекономічними, за якими надаються транспортно-експедиційні послуги. У деяких транспортних конвенціях, які присвячено міжнародному перевезенню вантажу тим чи іншим видом транспорту, відмічено, що їх норми не розповсюджуються на відносини, які випливають з укладення договорів перевезення обладнання, меблі з метою переїзду і т. ін.

Крім того, навіть договори міжнародного характеру на надання  транспортно-експедиційних послуг мають істотну відмінність від  інших зовнішньоекономічних договорів. Як з нормативного, так із наукових визначень зовнішньоекономічного  договору, випливає, що його суб’єктами (сторонами) є комерційні підприємства, які знаходяться у різних країнах. Деякі вчені, моделюючи визначення тих чи інших різновидів договорів  міжнародного перевезення, які мають  зовнішньоекономічну природу, використовують саме цей критерій. Так, наприклад, Діковська  І А. при визначенні договору повітряного  чартеру, зазначила, що показниками  міжнародного характеру договору повітряного  чартеру може бути різна національна  належність сторін договору або розташування на території різних країн пункту відправлення та пункту призначення  чартерного перевезення чи, якщо пункт  відправлення та пункт призначання  знаходяться на території однієї країни, узгоджена зупинка на території  іншої країни.

В. М. Гайворонський вважаэ, що ознака національної належності сторін договору, як для зовнішньоекономічних договорів на транспортне експедирування, так і для договорів щодо міжнародного перевезення пасажирів, не має ніякого значення. Вирішальним у даній ситуації є факт укладення договору перевезення, який передбачає перетинання кордонів не менше ніж двох країн та, відповідно до положень якого пункт відправлення та пункт призначення знаходяться на території різних країн або (та) передбачається транзитна зупинка на території іншої країни. Отже, лише юридичний факт - укладення договору відповідного змісту (без альтернативно) у даному випадку виступає у якості “іноземного елемента”.

Особливістю регулювання  відносин, пов’язаних зі здійсненням  міжнародних перевезень є те, що для їх регулювання використовують в основному конвенції та двосторонні  угоди щодо міжнародного сполучення, які містять уніфіковані матеріальні  та колізійні норми. Разом з тим  слід відмітити, що питома вага матеріальних норм як в міжнародних, так і внутрішніх актах, присвячених врегулюванню проблем  міжнародних перевезень, є набагато більшою ніж колізійних. Отже, у  даному випадку головним методом  правового регулювання виступає матеріально-правовий; за допомогою  колізійного методу вирішуються  окремі питання, які не можливо вирішити шляхом уніфікації матеріальних норм.

Головною метою усіх конвенцій  та договорів, які стосуються міжнародного транспортного сповіщення є створення  безпеки перевезень та спрощення  формальностей, а також захист державних  інтересів та інтересів осіб, які  безпосередньо приймають участь у транспортній операції.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Види договорів в сфері міжнародних автомобільних перевезень

Особливе місце  серед різних видів транспорту займає автомобільний, тому я більш детально зупинюсь на цьому питанні у своїй роботі. Він більш мобільний по своїй природі і менш залежить від зовнішніх факторів. До характерних ознак, позитивних якостей автомобільного транспорту належить високий рівень його маневреності, рухомості, висока швидкість руху. Доставка вантажу здійснюється від складу вантажовідправника до складу вантажоодержувача без проміжних перевантажень.

В сфері міжнародних автомобільних  перевезень застосовують такі групи  договорів:

• договори міжнародного автомобільного перевезення пасажирів і багажу;

• договори міжнародного автомобільного перевезення вантажів;

• договори щодо допоміжних операцій, пов'язаних з міжнародним  автомобільним перевезенням пасажирів  і вантажів.

Договір міжнародного автомобільного перевезення пасажирів і багажу - це договір, за яким одна сторона зобов'язується перед другою стороною забезпечити  перевезення пасажирів і багажу з пункту відправлення до пункту призначення, які знаходяться в різних країнах.

Перевезення пасажирів автомобільним  транспортом здійснюється на підставі одного з таких видів договорів  міжнародного автомобільного перевезення  пасажирів і багажу:

• зовнішньоекономічний договір  про сумісну діяльність, пов'язану  з міжнародним регулярним перевезенням пасажирів;

• договір про міжнародні нерегулярні і маятникові автомобільні перевезення пасажирів;

• договір про сумісну  діяльність, пов'язану з обслуговуванням  пасажирів.

Зовнішньоекономічний договір  про сумісну діяльність, пов'язану  з міжнародним регулярним перевезенням пасажирів - це договір, за яким сторони  договору зобов'язуються сумісно діяти  з метою здійснення міжнародних  регулярних перевезень пасажирів протягом певного терміну автобусами за чітко визначеною кількістю годин. Сторонами договору виступають резиденти та нерезиденти країни.

Договором про сумісну  діяльність, пов'язану з міжнародним  регулярним перевезенням пасажирів, передбачається здійснення перевезень пасажирів на маршрутах автобусами відповідної  приналежності, кількості, марки; визначення тарифів на міжнародні регулярні  перевезення пасажирів на відповідних  маршрутах; терміну відкриття маршрутів  та період виконання пробних рейсів. Договором встановлюються умови  здійснення міжнародних регулярних перевезень пасажирів; забезпечення своєчасного  відправлення (прибуття) автобусів  з автовокзалів або автостанцій  згідно з узгодженим маршрутом руху; виконання розкладу руху автобусів; продажу квитків, організації перевезення, технічного обслуговування рухомого складу; інформаційного та рекламного забезпечення тощо. В цілому умови цього договору повинні відповідати умовам зовнішньоекономічного  договору (контракту) та укладатись у  письмовій формі.

Договір про міжнародні нерегулярні  і маятникові автомобільні перевезення  пасажирів - це будь-який договір, за яким перевізник надає замовнику послуги  з метою здійснення міжнародних  нерегулярних і маятникових перевезень пасажирів протягом певного періоду  часу автобусами за чітко визначеною кількістю годин. Сторонами договору про міжнародні нерегулярні і  маятникові автомобільні перевезення  пасажирів є міжнародний автомобільний  перевізник пасажирів і замовник.

До обов'язків замовника  належать оформлення замовлення на міжнародні нерегулярні і маятникові перевезення  пасажирів; складання до початку  перевезення списку пасажирів; ознайомлення пасажирів з умовами одержання  транспортних послуг, завчасне їх повідомлення про час та місце подачі автобуса і інформування про можливі додаткові  послуги; представлення керівнику  групи пасажирів списку пасажирів, а також схеми маршруту та розклад  руху і забезпечення їх виконання; проведення інструктажу керівників груп пасажирів  з питань безпеки руху, а пасажирів - щодо правил поведінки і техніки безпеки. Замовник сприяє перевізнику в здійсненні контролю за роботою автобусів; забезпечує відпочинок та харчування водіїв.

До обов'язків перевізника  належать складання схеми маршруту і розкладу руху; забезпечення своєчасної подачі автобусів в обумовлені час  та місце згідно із замовленням; забезпечення належного технічного, санітарного  стану автобусів та відповідної  візуальної інформації; забезпечення водіїв схемами маршрутів та розкладами руху.

Договір про сумісну діяльність, пов'язану з обслуговуванням пасажирів  — це договір, за яким сторони договору зобов'язуються сумісно діяти з  метою забезпечення обслуговування пасажирів автомобільним транспортом  на автостанціях. Сторонами договору про сумісну діяльність, пов'язану  з обслуговуванням пасажирів, є  перевізник та керівник автостанції.

До обов'язків перевізника  належать забезпечення подачі автобусів  в належному технічному та санітарному  стані для посадки пасажирів  на автостанції, рух автобусів згідно з затвердженим розкладом руху, а  також прибуття автобусів відповідно до розкладу руху на проміжні та кінцеві  автостанції; забезпечення виконання  водіями автобусів вказівок диспетчера автостанції з питань організації  перевезення пасажирів та багажу і безпеки руху тощо.

До обов'язків керівника  автостанції належать організація  належного приймання та відправлення пасажирів; організація продажу  квитків населенню; забезпечення диспетчерського  управління і регулювання руху автобусів; провадження екіпірування та утримування  в належному санітарному стані  автобусів, дотримування визначеного  режиму роботи установ, розташованих на території автостанції; організація  побутового обслуговування пасажирів  і водіїв.

Договір міжнародного автотранспортного  перевезення вантажів - це договір  автотранспортного перевезення  вантажів за винагороду за допомогою  автомобільних транспортних засобів, коли місце навантаження та місце доставки вантажу, зазначені в контракті, знаходяться на території двох різних країн. За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Сторонами договору міжнародного автотранспортного перевезення вантажів є замовник і міжнародний автомобільний перевізник. Замовником можуть бути відправник або одержувач вантажу. Як відправник, так і одержувач можуть бути резидентами або нерезидентами країни перевізника. Договір укладається на користь третьої сторони - одержувача вантажу, який знаходиться на території іноземної держави. Таким чином, договір міжнародного автотранспортного перевезення вантажу має відповідати умовам зовнішньоекономічного договору (контракту) та укладатися у письмовій формі. Договором визначається термін дії договору та умови перевезень, вартість перевезень і порядок розрахунків, порядок визначення раціональних маршрутів, права та обов'язки замовника та перевізника. Договором регламентуються режим роботи щодо видачі та прийманню вантажу, забезпечення охорони та збереження вантажу, виконання перевантажувальних робіт тощо. Якщо надаються транспортні послуги різної якості та видів, ціна встановлюється окремо за кожну одиницю послуги, а окремим пунктом договору зазначається його загальна вартість. Можуть бути передбачені надбавки, знижки і штраф.