Міжнародні перевезення

До обов'язків відправника  вантажу входить підготовка вантажу  для перевезення до прибуття автомобіля під навантаження, тарування, пломбування, маркування, групування за вантажоодержувачами, а також своєчасне оформлення документів на перевезення вантажу; утримання під'їзних шляхів до пунктів  навантаження та розвантаження у  стані, які б відповідали нормам охорони праці і техніки безпеки; забезпечення потрібними для навантаження (розвантаження) обладнанням та допоміжними  матеріалами; інформаційне забезпечення в пунктах виконання перевантажувальних робіт водіїв та інших учасників транспортного процесу.

До обов'язків перевізника  входять визначення типу та кількості  автомобілів, потрібних для міжнародного перевезення вантажу; забезпечення своєчасного подання автотранспортного  засобу до пунктів навантаження згідно з узгодженим сторонами графіком; рухомий склад має бути придатним  для перевезення конкретного  вантажу; забезпечення охорони та збереження вантажу з моменту його прийняття  для перевезення до моменту видачі в пункті призначенні одержувачу вантажу.

Сторони можуть передбачити  в договорі автотранспортного перевезення  додаткові умови, до яких належать страхування; визначення норм навантаження (розвантаження); порядок сплати податків, митних зборів, різного роду захисні застереження тощо. У договорах міжнародного автотранспортного  перевезення вантажу залежно  від виду вантажу відображають особливості  перевезення короткострокових, небезпечних, швидкопсувних та інших вантажів.

Договори щодо допоміжних операцій, пов'язаних з міжнародний  автомобільним перевезенням пасажирів  і вантажів

До договорів, які сприяють здійсненню міжнародних автомобільних  перевезень пасажирів і вантажів, належать наступні групи договорів:

• договір транспортного  експедитування;

• договори страхування.

Договір транспортного експедитування — матеріально оформлена угода, за якою одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату та за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором  послуг, пов'язаних з міжнародним  автотранспортним перевезенням вантажів. Експедитор - суб'єкт зовнішньоекономічної діяльності, який за дорученням клієнта  та за його рахунок виконує або  організовує виконання транспортно-експедиторських  послуг, визначених договором транспортного  експедирування. Клієнт - споживач послуг експедитора — суб'єкт зовнішньоекономічної діяльності, який за договором транспортного експедирування самостійно або через представника, що діє від його імені, доручає експедитору виконати чи організувати або забезпечити виконання визначених договором транспортного експедирування послуг та оплачує їх, включаючи плату експедитору. Клієнтом можуть бути як відправник, так і одержувач вантажу, які знаходяться на територіях різних держав.

Сторони договору транспортного  експедирування визначають умови транспортного  експедирування за взаємною домовленістю в межах норм міжнародного та національного  права. Таким чином, ці умови позбавляються  диспозитивності і набувають  імперативного характеру. Так як договір транспортного експедирування передбачає надання послуг, пов'язаних з організацією та забезпеченням  перевезень експортного, імпортного, транзитного  вантажів, він вважається зовнішньоекономічним договором, повинен відповідати  вимогам законодавства про зовнішньоекономічну  діяльність. Зовнішньоекономічний договір  транспортного експедирування укладається  у письмовій формі і є юридично самостійним. Для систематичного надання  транспортно-експедиторських послуг можуть укладатися довгострокові (генеральні) договори транспортного експедирування.

Договір страхування - один з видів зовнішньоекономічних договорів (контрактів) між страхувальником  і страховиком, згідно з яким страховик  бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій  особі, визначеній у договорі страхування  страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник  зобов'язується сплачувати страхові платежі  у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Договори страхування  є консенсуальні, оплатні та двосторонні. До консенсуальних ці договори належать, оскільки для їх укладення достатньо  лише згоди сторін. О платними договори страхування називають тому, що одна сторона бере на себе зобов'язання здійснити страхову виплату іншій стороні за умов, що інша сторона бере на себе зобов'язання сплачувати страхові платежі. Договір є двостороннім, оскільки дві сторони договору набувають певних прав і стають взаємно зобов'язаними. Договори страхування укладаються в письмовій формі. Договір страхування може укладатись шляхом видачі страховиком страхувальникові страхового свідоцтва (поліса, сертифіката). Договір страхування набирає чинності з моменту внесення страхувальником першого страхового платежу, якщо інше не встановлено договором.

Існують такі види договорів  страхування при здійсненні міжнародних  автомобільних перевезень:

• договір страхування  відповідальності перевізника перед  іноземними громадянами;

• договір страхування  відповідальності перевізника перед  пасажирами;

• договір страхування  відповідальності перевізника перед  власником вантажу;

• договір страхування  відповідальності, пов'язаної з митними  процедурами.

Договір страхування відповідальності перевізника перед іноземними громадянами. При виїзді зареєстрованого в  Україні автотранспортного засобу на територію іншої країни - члена  міжнародної системи автострахування "Зелена картка", власник транспортного  засобу зобов'язаний укласти договір  обов'язкового страхування цивільної  відповідальності власника (користувача) транспортного засобу перед третіми  особами, дія якого поширюється  на ці країни, та отримати від страховика - повного члена Моторного (транспортного) страхового бюро - страховий сертифікат "Зелена картка" єдиного зразка, який прийнятий в усіх країнах—членах цієї міжнародної системи страхування.

"Зелена картка" оформляється  єдиним договором (полісом) міжнародного  зразка на відміну від українського  страхування цивільно-правової відповідальності  власників транспортних засобів.

На "Зелену картку" не поширюються  пільги, встановлені в Україні  для окремих категорій власників (водіїв) транспортних засобів (інваліди, потерпілі від аварії на Чорнобильській АЕС тощо).

Договір страхування відповідальності перевізника перед пасажирами - це двосторонній договір між страхувальником (перевізником) і страховиком щодо захисту від усіх існуючих ризиків  в період здійснення туристичних, човникових та інших перевезень пасажирів та багажів автобусами у міжнародному сполученні. За угодою "Interbus" при  міжнародних перевезеннях пасажирів  та багажу автобусами у міжнародному сполученні повинен бути оформлений „Журнал реєстрації шляхових листів пасажирів" зі списком пасажирів.

Договір укладається за принципом  кількості місць: страхова сума встановлюється на кожне місце (пасажира) у транспортному  засобі і не може перевищувати кількості  посадочних місць, передбачених виробником транспортного засобу. Перевізник, сплативши страховий платіж, отримує  страхове свідоцтво, яке діє протягом терміну дії „Журналу реєстрації шляхових листів пасажирів". Оформивши  страхове свідоцтво, перевізник гарантує пасажирам та водіям систему захисту  від матеріальних втрат, які можуть виникнути в результаті нещасного  випадку й інших ризикових  обставин під час поїздки.

Договір страхування відповідальності перевізника перед власником  вантажу. Стосовно вантажу можуть заключатися  кілька видів договорів страхування: з одного боку, продавець-резидент (покупець-нерезидент) страхує сам вантаж, з іншого - перевізник страхує свою відповідальність перед продавцем (покупцем) щодо збереження цього вантажу. Якщо відбувся страховий  випадок, то в питанні про виплату  страхового відшкодування беруть участь власник вантажу, перевізник і обидва страховики, оскільки власник вантажу і перевізник можуть звертатись у різні страхові компанії.

На практиці в зовнішньоекономічному  договорі у розділі "Відповідальність сторін" зазвичай передбачають відповідальність перевізника перед власником  вантажу. Тому, якщо під час перевезення  вантаж буде пошкоджено чи знищено, власник  оформляє претензію до перевізника, а той, у свою чергу, узгоджує питання  відшкодування збитку зі своїм страховиком  за страховим договором своєї  відповідальності.

Договір страхування відповідальності автоперевізника, який перевозить вантаж за кордон, ще називають "договором  страхуванням CMR". Таке страхування  здійснюють згідно з Конвенцією про  договір дорожнього перевезення  вантажів та нормами державного транспортного  законодавства країни, куди переміщають  вантаж. Автоперевізник страхує свою відповідальність, яка може наступити  в результаті перевищення строків  доставки вантажу, його псування та знищення внаслідок різних подій, за відшкодування  додаткових витрат.

Договір страхування відповідальності, пов'язаної з митними процедурами  — призначений для страхування  відповідальності:

• за ввізним (вивізним) митом  та зборами, а також за відсотками за прострочення, які можуть накладатися  відповідно до законів і правил іноземних  держав у разі порушення умов перевезення;

• за штрафами, які накладають органи влади за порушення митних законів і правил іноземних держав, якщо страхувальник не повністю виконав  умови договору перевезення;

• у зв'язку з відшкодуванням митних зборів та податків, провізних  платежів, а також витрат на виконання  митних вимог, понесених клієнтом страхувальника у разі повної або часткової загибелі вантажу, пасажирів, багажу.

Досвід останніх років свідчить, що автомобільний  транспорт постійно збільшує обсяг  перевезень пасажирів та вантажів на маршрутах міждержавного значення, що позитивно впливає на подальший розвиток міжнародних економічних зв'язків України.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновок

Під міжнародним перевезенням розуміється перевезення вантажів і пасажирів між двома і  більше державами, що виконується на умовах, які встановлені укладеними цими державами міжнародних угод.  
Перевезення вантажів і пасажирів здійснюються залізничним, автомобільним, повітряним та морським транспортом.  
Характерною особливістю правового регулювання у цій сфері є те, що основні питання перевезень вирішуються в міжнародних угодах (транспортних конвенціях), що містять уніфіковані норми, однаково визначають умови міжнародних перевезень вантажів і пасажирів.  
     Зазвичай такі угоди містять вимоги до перевізної документації, визначають порядок прийому вантажу до перевезення і видачу його в пункті призначення, умови відповідальності перевізника, процедуру пред'явлення до перевізника претензій та позовів. При відсутності однакових матеріально-правових норм звертаються до норм національного права згідно з колізійними нормами транспортних конвенцій або національного законодавства.  
      Особливість договору міжнародного перевезення полягає в тому, що в ході його виконання відповідні матеріально-правові норми застосовуються на підставі різних колізійних принципів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаної літератури

1)Міжнародне приватне право // Навчальний посібник // За загальною редакцією професора В. М. Гайворонського, професора В. П. Жушмана // Київ. Юрінком Інтер 2007

2)Основи зовнішньоекономічної  діяльності: Підручник для внз  / Ред. 

 Зінь Е. А., Дука Н. С.; М-во освіти і науки України. - К.: Кондор, 2009. - 431 c.: iл.

3) Правові основи зовнішньоекономічної діяльності: Навч. -метод. посіб. для самост. вивч. дисц./Ред.Марченко В.Б. Шаповалова Д.В. — К.: 2005. — 207 с.

4) Закону України “Про транспорт” // Відомості Верховної Ради,1994- №232.