Неологізми

(Fokker), фігур вищого пілотування (Immelmann), призвіська людей (Fritz (Germ) = Friedrich, Hans (Germ), Heine

(Germ) = Heinrich, poilu (Fr) = hairy (thick whiskers) (1940-45) будуються на метонімічному переносі.

Прикладами метафоричного переносу є запозичення з японської мови baka (Jap) =  ‘дурний, нерозумний’, >

baka (бомба), корейської мови cuta chogie (Kor) = ‘випадати’ > cuta chogie (знижувати ранг).

Проведений аналіз англомовних запозичених військових лінгвальних інновацій дозволяє дійти певних

висновків:

– процес запозичення  іншомовних лексичних одиниць у  військовій сфері зумовлюється екстралінгвальними

чинниками (етапами  розвитку військових галузей і війнами  та військовими кофліктами), а також 

внутрішньомовними чинниками (необхідністю позначання нових понять і реалій);

– більшість запозичень проникає до англомовної військової термінологічної лексики з французької  і 

німецької мов, субстандартна  підсистема поповнюється запозиченнями  не лише європейських мов, але й 

східних мов (японської, корейської, арабської);

– процес запозичення  відбувається неравномірно,  - більшість  іншомовних одиниць входить до англійської 

мови у період Першої та Другої світових війн;

– іншомовні запозичення  підлягають процесам графічної, фонетичної та морфологічної асиміляції;

– типами словотворення  запозичень є суфіксація, словоскладання, скорочення, метонімічні і метафоричні 

переноси;

– словотворча активність вихідних основ іншомовного  походження, виникнення нових значень у 

запозичень, їх експресивність є важливими показниками глибини  лексичної асиміляції іншомовних слів у 

системі англомовної  військової підмови.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ

1. Голдованский Я.А.  Етапи іншомовного походження  в лексичній системі мови-реципієнта // Іншомовна філологія.  –

Львів. – 1983. – Вип. 69. – С. 17-21.

2. Algeo J. Fifty Years Among The New Words. A Dictionary of Neologisms. – Cambridge: Cambridge University Press, 1991. –

257 p.

3. Bowyer R. Campaign. Dictionary of Military Terms. – Macmillan, Bloomsbury, 2004. – 280 p.

4. Dickson P. War Slang. American Fighting Words and Phrases from the Civil War to the Gulf War. – N.Y., 1994. – 403 p.

5. Кимягарова Р.С.  Типы и виды адаптаций заимствованной  лексики в русском языке нового  времени (XVIII-XX) // Вест.

Моск. ун-та. – Сер. 9. Филология, 1989. – № 6. – С. 69-78.

6. Беляева С.А. Словообразовательная  активность заимствованного слова  // Словообразование и его место  в курсе 

обучения иностранному языку.  – Ежегодный межвузовский тематический сборник.  – Владивосток: ДВГУ, 1979.  –

Вып. 7. – С. 34-39.

Матеріал надійшов до редакції 18.04 2007 р.

Василенко Д.В. Заимствования  в соста 
 

Накопичення знань про історію розвитку різних сторін мови повинно призвести у  підсумку до такого рівня підготовки, коли за допомогою етимологічного словника, а значною мірою і без нього, можна пояснити джерела форм та явищ, які відображаються в будь-якому  сучасному слові.

 

Таблиця 1.

Етимологічна  структура словника англійської  мови.

Ця таблиця  вимагає пояснень. По-перше, треба  звернути увагу на те, що друга колонка  в таблиці включає не лише більше груп, а й велику кількість слів. Це пояснюється високим відсотком  запозичених слів в англійській  мові (75%), що прибули в результаті численних явищ та міжнародних зв’язків.

З точки зору словникового складу треба класифікувати  англійську мову як мову міжнародного походження, або як одну з романських (тому що переважають французькі та латинські слова). Але беручи до уваги  відносну частоту розповсюдження слів, ясно, що місцевий елемент в англійській  мові має велику кількість часто  повторюваних слів, таких як артиклі, прислівники, з’єднання, допоміжні  дієслова, а також слова які  означають предмети повсякденного  життя.

Запозичення – це слова, запозичені з іншої  мови, які модифікували фонемічну  форму, значення та вимову до стандартів англійської мови.

Існуючі в  словниковому складі мови запозичені слова можна класифікувати:

по джерелу  запозичення;

по тому, який аспект слова запозичений;

за ступенем асиміляції.

По джерелу  запозичення в словниковому складі англійські слова виділяють:

французького  запозичення

німецького  запозичення

запозичення з ідіш

русизми та запозичення-неологізми з грецької, португальської, японської та інших  мов

португальські запозичення.

Класифікація  по джерелу запозичення розроблена найбільше повно, але не є єдиною можливою. Запозичення-неологізми можна  також класифікувати по тому, який аспект слова є новим для приймаючої мови. За цим принципом запозичення-неологізми розділяються на:

фонетичні;

кальки (translation-loans);

семантичні;

запозичення словоскладаючих елементів.

Семантичні  запозичення відбуваються дуже легко  в близьких мовах. Цілий ряд прикладів  можна знайти серед запозичень. Так, наприклад, др.-англійське слово dwellon “блукати”  під впливом др.-скандинавського dveljaween, розвинулося в сучасній англійській  мові в dwell “жити”.

Таким чином  в звуковому відношенні dwell приходить  до англійського, а в семантичному – до скандинавського дієслова.

Випадків  семантичного запозичення серед  іменників більше, ніж серед дієслів. Іменник gift в др. англійській значило  не “подарунок”, а “викуп за жінку”, а потім, в результаті асоціації  – “весілля”. В усіх мовах широко використовуються суфікси: -ist, -ism, -isk. Та часто вживаним в сучасній англійській  мові є суфікс з французької: -eur.

В сучасній англійській мові лише деякі запозичені іменники зберегли флексію множини, яку мали в тій мові, звідки прийшли.

Іноді дві  різні мови множини диференціюються  семантично. Наприклад, з формою bandits збереглася італійська форма banditti, коли розмова йде про різноманітних  розбійників в казці чи опері. Прикметники з суфіксом –ly, прикметники  на –ml і –less та абстрактні іменники на –ness, –ship, -dom також вільно утворюються  від французьких основ.

Слова, складені з елементів запозичених з  різних мов або з елементів  частково запозичених та частково споконвічних слів називаються гібридами: beautiful (фр.корінь + англійський суфікс), unijombist (англ.префікс + фр.корінь).

Французькі  запозичення-неологізми асимілюються мало і залишаються іншомовними  і за орфографією і за вимовою. В них зберігається назалізація  голосних, зберігається наголос на останньому складі: visagist, frisee.

Латинські запозичення, потрапивши в англійську мову, не тільки прийняли нову систему граматичних  форм, але й нерідко переходили в іншу частину мови.

2.3. Суфікси  латинського походження, як найпродуктивніші  суфікси в утворенні неологізмів  в англійській мові.

Велика кількість  англійських суфіксів походять від  грецьких, латинських, французьких  суфіксів. В сучасній англійській  мові спостерігається утворення  неологізмів в основному за допомогою  суфіксів латинського походження.

Для аналізу  розглянемо утворення нових лексичних  одиниць за допомогою суфіксів латинського  походження:

в утворенні  іменників зафіксовано 5 найбільш продуктивних суфіксів:

-ation/ion, -ity, -an, -ese, -ant;

в утворенні  прикметників зафіксовано 6 найбільш продуктивних суфіксів:

-al, -able, -an, -ary/ory, -ous, -ant;

в утворенні  дієслів зафіксовано 2 найбільш продуктивних суфікса:

-afe, -ify/fy.

Ці суфікси  володіють різним ступенем продуктивності. Проте необхідно відмітити, що в  сучасній англійській мові суфікси  латинського походження займають значне місце в утворенні нових лексичних  одиниць і серед продуктивних суфіксів іншого походження.

Утворення нових  лексичних одиниць відбувається як по транспонуючим, так і по нетранспонуючим  словотвірних моделях.

Суфікси латинського  походження виявили тенденцію приєднуватись  головним чином до основ романського, рідше корінного та іншого походження.

В XIII – XIV ст. словниковий склад англійської  мови значно поповнився за рахунок  запозичених з романських мов  іменників з абстрактним значенням, які містять в своєму складі –ation/-ion, -tion, -sion, -fication. Проте не всі ці варіанти суфікса, який розглядується, в англійській  мові отримали свій розвиток. Деякі  з них, а саме –tion, -ution, -sion, ввійшовши  в англійську мову з романськими  основами, залишились лише морфологічними прикметами абстрактних іменників, не утворюючи ні одного нового слова (discussion, fruition, impression, resolution, solution).

В англійських  тлумачних словниках морфеми  –ation, -ion, -sion, -fication розглядається як аломорфи одного суфікса. Це твердження також притримується і радянський лінгвіст Р.Г.Зятковська [Зятковская 1971: 78-81]. Проте Т.І.Бєляєва та Р.Д.Єлісеєва вважають ці морфеми окремими суфіксами  з близьким значенням [Беляева 1979: 56; Елисеева 1975: 11].   
 

Введення.         

Тема даної  курсової роботи відноситься до області  лексикології. Як    

відомо, лексика  є найбільш динамічною стороною мови в будь-    

період  часу. Вона являє собою найменший  ступінь абстракцій в    

мовою, оскільки слово завжди предметно орієнтоване; воно може    

заимствоваться, утворюватися, утворюватися заново або  з наявних    

у мові елементів. Я розглядаю у своїй роботі запозичення як один    

з головних способів словотвору в англійській  мові.       

Робота  побудована відповідно до цілей, які  автор перед собою    

ставить:  

1) розглянути  найважливіші джерела і шляхи  проникнення запозичень в    

англійська  мова 

2) визначити  їх роль і місце в словниковому  складі англійської мови 

3) розглянути  особливості запозичення слів  на основі етимологічного    

аналізу       

в завдання курсової роботи входить також навчитися  визначати витоки    

форм і  явищ, що відбиваються в будь-якому  сучасному слові. Для цього я    

детально  розглянула історію Британії, історію  мови, а також провела    

аналіз  слів (що є практичною частиною роботи). Також мною була    

зроблена  спроба систематизувати і класифікувати  запозичення,    

грунтуючись на дослідженнях фахівців в галузі лінгвістики.       

Робота  складається з п'яти розділів і висновку. Теоретичні положення    

розроблялися  на базі досягнень в галузі запозичення  та етимології    

англійської мови. Практична частина складається  в етимологічному аналізі