Поняття та ознаки господарського договору

    Класифікація  господарських договорів

    У сфері господарювання використовується велике розмаїття господарських договорів, що зумовлює доцільність їх класифікації з навчальною метою та з практичних міркувань - з метою виявлення тенденцій в регулюванні певного виду договірних відносин та застосуванні їх в законотворчій та правозастосовній діяльності. Поділ господарських договорів на певні види можна здійснити за різними критеріями:

    1. За ознакою підстав виникнення  договірних зобов'язань розрізняють:

    плановані договори - укладаються на підставі прийнятого державного замовлення у випадках, коли таке прийняття є обов'язковим для певних суб'єктів: державних підприємств, підприємств-монополістів та підприємств, які функціонують переважно на базі державної власності;

    регульовані договори - укладаються вільно, на розсуд учасників господарських відносин.

    2. За ознакою взаємного становища  сторін у договірних відносинах  господарські договори поділяють  на:

    вертикальні - укладаються між нерівноправними  суб'єктами - органом господарського керівництва та підпорядкованим  йому підприємством (наприклад, державний контракт); певні умови договору є обов'язковими для підпорядкованої сторони і не можуть корегуватися навіть із застосуванням судової процедури (переддоговірного спору);

    горизонтальні - укладаються між рівноправними  суб'єктами; при цьому всі умови договору сторони погоджують між собою, а в разі виникнення спору, можуть звернутися до суду.

    3. За строками дії розрізняють:

    довгострокові договори - укладаються на строк  понад 5 років (наприклад, концесійні договори, договір оренди цілісного майнового комплексу підприємства); в таких договорах організаційні елементи переважають майнові;

    середньострокові  договори - строком дії від одного до 5 років (наприклад, договори підряду  на капітальне будівництво); організаційні  елементи в подібних договорах урівноважені з майновими;

    короткострокові договори - строком дії до одного року; в цих договорах переважають  майнові елементи;

    разові  договори - укладаються на одну господарську операцію, містять зазвичай лише майнові  елементи.

    4. За сукупністю критеріїв (економічним змістом та юридичними ознаками) господарські договори можна поділити на такі групи:

    договори  на реалізацію майна (купівлі-продажу, поставки, міни/бартеру, контрактації сільськогосподарської продукції, забезпечення електроенергією, газом, водою тощо);

    договори  на передачу майна в користуванні (безоплатне користування майном, оренда, лізинг);

    підрядні  договори (підряд на капітальне будівництво, підряд на виконання проектно-вишукувальних, дослідно-конструкторських та інших  робіт);

    транспортні договори (перевезення вантажів, буксирування, тайм-чартеру, подачі та забирання вагонів, експлуатації залізничної під'їзної колії та ін.);

    договори  на надання банківських послуг (договори на розрахунково-касове обслуговування, банківського кредитування, факторингу та ін.);

    договори  на надання інших послуг (щодо охорони  об'єктів, зберігання майна та ін.);

    договори  про спільну діяльність - договори про кооперацію, про спільну інвестиційну діяльність, про заснування господарської  організації корпоративного типу, що діє на підставі статуту (акціонерне товариство, товариство з обмеженою відповідальністю, товариство з додатковою відповідальністю, статутне господарське об'єднання), та ін.;

    засновницькі  договори (договори, що відіграють роль установчого документа господарської організації корпоративного типу - повного товариства, командитного товариства, договірних господарських об'єднань - асоціації, корпорації).

    5. За тривалістю застосування у  сфері господарювання (підприємництва) можна виділити:

    Традиційні  договори - застосовуються протягом багатьох століть (договори купівлі-продажу, підряду, про спільну діяльність, перевезення);

    Новітні договори — поява яких протягом останнього століття викликана ускладненням господарського життя (договір лізингу, договір факторингу, агентські договори та ін.).

    6. За ступенем складності розрізняють:

    прості  договори - містять ознаки договору одного виду (відповідно до класифікації 4); до них належить більшість традиційних  договорів, у т. ч. купівлі-продажу, перевезених, підряду, майнового найму;

    комплексні (складні) договори — передбачають наявність ознак кількох вищезгаданих договорів (договір факторингу, договір  консигнації, договір лізингу, концесійний  договір та ін.).

    7. Залежно від ролі у встановленні  господарських зв'язків розрізняють:

    генеральні  договори (рамочні контракти) — визначають основних учасників договірних відносин та параметри їх наступних договірних зв'язків (генпідрядні договори, договір  комерційної концесії);

    субдоговори - укладаються на підставі генеральних  договорів (договори субпідряду) або рамочних контрактів (наприклад, договір комерційної субконцесії).

    8. За ознакою можливості чи неможливості  корегування договірних умов  господарські договори можна  поділити на:

    некореговані  договори — одна чи дві сторони  договірних відносин позбавлені можливості корегування заздалегідь визначених умов договору; до них належать типові договори (затверджуються Кабінетом Міністрів України чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади) та договори приєднання (зміст договору визначається однією із сторін без права іншої наполягати на його зміні; наприклад, договори купівлі-продажу акцій у процесі проведення відкритої підписки на акції);

    кореговані  договори - умови договору шляхом вільного волевиявлення (сторони мають право на власний розсуд погодити будь-які умови договору, якщо це не суперечить законодавству), в т. ч. з використанням примірних договорів, що мають рекомендаційний характер.

    9. У разі використання при встановленні  господарського зв'язку попередніх  переговорів договірні відносини між їх учасниками оформляються за допомогою двох категорій договорів:

    попереднього  договору, в якому фіксуються: намір  сторін укласти в майбутньому (не пізніше року з моменту укладення  попереднього договору - ч. 1 ст. 182 ГК) основний договір певних параметрів (предмет та інші умови договору), зобов'язання сторін щодо проведення підготовчих дій, спрямованих на забезпечення укладення та виконання основного договору (страхування ризиків, підготовка відповідної документації, отримання ліцензій, інших дозволів тощо), а також відповідальність сторін за ухилення від укладення основного договору;

    основний  договір укладається на умовах та у термін, визначені попереднім договором (проте зобов'язання сторін укласти  основний договір припиняється, якщо до закінчення встановленого терміну жодна з них не надішле іншій проект основного договору -ч. 4ст. 182ГК).

    10. Залежно від домінування в  господарському договорі майнових  чи організаційних елементів  розрізняють:

    майнові договори: до них належать договори, в яких домінують майнові елементи (за можливої наявності організаційних елементів, проте без переваги останніх). Переважно майновими є більшість господарських договорів, у т.ч. поставки, міни/бартеру, підрядні, банківського обслуговування, значна частина транспортних та ін.;

    організаційні договори (ст. 186 ГК) спрямовані на забезпечення організації господарської діяльності двох і більше учасників господарських  відносин (суб'єктів господарювання), хоча і можуть містити майнові  елементи (без переваги останніх над організаційними). До таких договорів належать засновницькі договори, договори про кооперацію, про спільну інвестиційну діяльність та ін. 
 

Список  використаної літератури 

1. О.В. Михайлов / ГОСПОДАРСЬКЕ ЗАКОНОДАВСТВО (ПРАВО) / Курс лекцій для студентів спеціальності  „Облік і аудит” денної та заочної форми навчання / ПОЛТАВА. РВВ ПУСКУ. 2007
2. Господарське право України: Підруч. для студ. вищ. навч. закл. / М. К. Галянтич, С. М. Грудницька, О. М. Міхатуліна та ін. — К.: МАУП, 2005. — 424 с. — Бібліогр.: с. 417-419.