Поняття, ознаки і види нормативно-правових актів України

Оскільки нормативно-правових актів дуже багато і вони видаються різними державними органами і в різний період, то іноді ними буває важко користуватись та взагалі їх знайти. В зв'язку з цим проводиться їх систематизація, тобто впорядкування нормативно-правових актів з метою зручності в користуванні, внесення коректив в них і пристосування до змін, які відбулись в економічному, політичному і моральному житті суспільства, заміни застарілих нормативних актів новими, комп'ютеризація їх.

Від нормативно-правових актів слід відрізняти офіційні юридичні документи, які не містять норм права  і не вносять безпосередньо змін у законодавство. Наприклад, акти затвердження положень, правил, статутів чи акти, які складаються з декларацій, відозв, закликів. Практичне значення має розрізнення нормативно-правових актів і актів застосування норм права, тому що останні містять не правила загального характеру, а індивідуальні приписи, адресовані певним суб'єктам і призначені для вирішення конкретних юридичних справ, засвідчення тих чи інших фактів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки

 

Законодавчі, в цілому правові акти мають значну соціальну  цінність. Основою розвитку державності, економіки, формування ринкових процесів, стабілізації суспільних процесів в  Україні може бути лише професійне, конструктивне і стабільне право, адаптоване до Європейського законодавства.

Основну функцію серед  правових актів виконує законодавство. Другий етап державотворення в Україні, розпочатий після прийняття Конституції 1996 року, означений прийняттям великої  кількості кодексів та законів, що спрямовані на врегулювання багатьох питань економічного та соціального характеру.

На жаль, треба відзначити, що українське законодавство далеке ще від досконалості й не може на даному етапі повноцінно інтегруватися  в законодавство Європейське. Підтвердженням цього може слугувати велика кількість законів, які прийняті на зміну або доповнення раніше прийнятих законів. Але й після цього окремі закони не втрачають своєї формальності, іноді недієздатності, декларативності. Це робить нестабільною всю систему нормативно-правових актів, не дає можливості громадянам адаптуватися в правовому сенсі в їх особистому житті та професійній (частіше – комерційній) діяльності. Це в цілому заважає підвищенню правової культури громадян, що є однією з умов побудови громадянського суспільства.

Серйозного вдосконалення  потребує ще й сама процедура прийняття  законів. В ідеалі треба прагнути створення системи прямої законодавчої дії, в якій закони займали б пріоритетне  місце і знаходилися б на вершині  правових норм. Одночасно треба намагатись мінімізувати кількість підзаконних актів. На це й мають бути направлені зусилля правознавців, державних юридичних установ, юридичних навчальних закладів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаної літератури:

 

1. Загальна теорія держави і права / За ред. проф. Копєйчикова В. В. – К., 1996.
2. Косинський В. Законодавчий процес та процедура, їх основні стадії та етапи// Право України –1999–№6.
3. Головатенко В. Правові акти Президента України: юридична природа, статус, функції// Право України–2004–№3.
4. Коростей В. Проблеми правотворчості в Україні//Право України–2004–№3.
5. Тодика Ю. Конституція як соціальна цінність// Право України–2000–№12.
6. Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності. Указ Президента України №503 від 10.06.97 (Із змінами, внесеними згідно з Указами Президента № 1327/97 від 04.12.97, № 1235/98 від 10.11.98, № 399/2004 від 08.04.2004, № 589/2004 від 28.05.2004, № 824/2005 від 19.05.2005).