Видатки державного бюджету України за 2011-2012 года

Таке становище  може призвести до того, що більшість  обласних і районних бюджетів, особливо сільськогосподарських  регіонів, у  зв'язку з відсутністю достатніх  дохідних джерел і дотацій не зможуть  фінансувати навіть першочергові видатки  по утриманню установ освіти, охорони здоров’я, культури та інших бюджетних установ.

Вирішується це питання за рахунок відрахувань  від загальнодержавних податків і зборів у місцеві бюджети  в межах нормативів, затверджених Верховною Радою.

У Державному бюджеті  враховуються і кошти на рахунках спеціальних фондів. Таким є фонд для здійснення заходів по ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення, кошти якого направляються на реалізацію державної програми і законів України з питань соціального захисту учасників ліквідації аварії.

У міру просування до ринку будуть скорочуватися видатки  держави на фінансування промисловості  — дотацій збитковим підприємствам  і організаціям державної власності. Скорочуються і видатки на утримання  житлово-комунального господарства.

Сільське господарство як найважливіша галузь народного господарства, навіть із врахуванням широкого розвитку фермерських господарств, вимагає  додаткових вкладень.

Необхідно мати на увазі, що основними принципами бюджетного фінансування сільського господарства (та і в цілому народного господарства) є:

– безповоротність бюджетних асигнувань;

– цільове спрямування коштів;

– фінансування, до переходу до ринкової економіки, по фактично виконаних планах закупок, а тепер ще і у межах одержаних доходів;

– здійснення фінансового контролю за використанням бюджетних ресурсів з метою одержання державної фінансової дисципліни.

3 огляду на  лібералізацію цін і переході  до ринкової економіки, а також  жорстоку фінансову кризу провадиться  переведення житлового господарства на самостійність за рахунок приватизації житлового фонду та збільшення квартирної плати, а також вартості послуг у будинках державного житлового фонду.

Витрати на благоустрій  міст і селищ залишаються і  включають:

– капітальні вкладення;

– витрати на капітальний ремонт;

– витрати на поточне утримання споруд і благоустрій.

Витрати по капітальних вкладеннях (на очисні споруди, будівництво шляхів і тротуарів, газифікацію, електрифікацію тощо) проводяться як за рахунок  бюджету, так і з залученням коштів підприємств, організацій усіх форм власності відповідно до програм, затверджених радами народних депутатів.

Витрати на капітальний ремонт об'єктів благоустрою проводяться  за рахунок бюджету і визначаються відповідно до встановлених норм по видах видатків — шляхи, тротуари, водопроводи, каналізація, вуличне освітлення тощо відповідно до кошторису.

Поточне утримання об’єктів міського благоустрою — санітарна  очистка вулиць і тротуарів, вуличне  освітлення і т. п. — проводиться  за рахунок коштів відповідних бюджетів на основі кошторисних розрахунків.

Поряд з ним у бюджеті  передбачаються витрати на капітальні  вкладення не тільки щодо споруд благоустрою, а й на будівництво об'єктів  промисловості, необхідних державі, житла, об'єктів соцкультпобуту тощо.

Навіть в умовах економічної  кризи не можна економити кошти, спрямовані на утримання соціально-культурної сфери. Це видатки на освіту, охорону  здоров’я, фізичну культуру і соціальне  забезпечення. Вони, як правило, не мають  власної прибуткової бази і утримуються за рахунок бюджету по щорічно складених кошторисах видатків конкретної установи, де відображаються: напрям використання коштів по статтях витрат і поквартальний їх розподіл. Розмір видатків по кошторисах визначають, виходячи з планових показників, які характеризують обсяг діяльності — мережу, штати, контингенти, наприклад, кількість лікарень, ліжок у них та ліжкоднів, кількість шкіл, класів у них і учнів, кількість дітей і дітоднів у дитячих дошкільних закладах.

В умовах дефіциту особливо важливого значення набуває жорсткий режим економії у витрачанні бюджетних коштів, у зв'язку з цим фінансування провалиться не в сумах, передбачених у кошторисах, а по мірі виконання показників по мережі, штатах, контингентах і забезпеченнях видатків на заробітну плату, харчування, медикаменти, стипендії й обмеження видатків на суто господарські потреби, поточний і капітальний ремонт, придбання обладнання і інвентарю та інших видатків.

Нормування витрат бюджету  проводиться як по натуральних —  матеріальних, так і по грошових нормах.

Натуральні, або  матеріальні, норми відображають розміри  витрат матеріалів, палива, електроенергії, продуктів харчування, води і т.д. на плановану одиницю у натуральному виразі. Наприклад, витрати умовного палива (вугілля, газ, торф, дрова) на і  кубометр будівлі або денна кількість продуктів харчування на одну дитину в дитячих садках чи хворого у лікувальному закладі.

Грошові норми  визначають також розміри коштів, необхідних на харчування дітей, хворих з розрахунку на день та на паливо, електроенергію, воду і т. п. Нині грошові норми є суто розрахунковими, бо постійне підвищення цін веде до неможливості їх прямого застосування, а тому вони виступають узагальненим показником для складання кошторису витрат.

Нормативне  планування бюджетних коштів є необхідною умовою життєдіяльності бюджетної установи. Воно регулює розподіл коштів і ставить всі бюджетні установи у рівні умови; наприклад, діти у яслах-садках Сумської, Львівської чи Вінницької областей (аналогічно у лікарнях, школах і т.д.) забезпечені однаковими коштами на харчування, м’який інвентар, різниця можлива лише за рахунок благодійності, шефства тощо.

Практично всі  витрати бюджету формуються відповідним  чином. Так, по заробітній платі виплати  формуються: по лікарнях з огляду на кількість ліжкоднів і відділень та специфіку останніх. Так само визначається кількість лікарів середнього і молодшого медперсоналу, при цьому враховується стаж їх роботи. По школах — виходячи із класів-комплектів і кількості учнів, розраховують кількість навчальних ставок на вчителя, а під них встановлюється завантаженість на вчителя плюс доплати за перевірку зошитів, класне керівництво і т.д. Аналогічний порядок і по інших установах: або розрахунково, або за типовими штатами. І інші норми обсягу діяльності є однаковими в усіх установах. Наприклад, одна прибиральниця на 400 квадратних метрів площі, яку необхідно прибирати.

Визначивши  кількість працівників по тій  чи іншій установі за тарифними ставками або схемами посадових окладів, визначають ставку або посадовий  оклад того чи іншого працівника.

Усі витрати  бюджетних установ групуються по статтях: стаття 1–заробітна плата; стаття 2 – нарахування на заробітну  плату; стаття 3 – канцелярські і  господарські витрати  т.д.

При плануванні видатків бюджети усіх ланок враховується, що:

– неможливо економити на харчуванні, медикаментах, стипендіях, бо це позначиться на здоров’ї дітей, хворих, студентів;

– економія на придбанні устаткування, м'якого і твердого інвентарю призведе зрештою бюджетні установи до ліквідації, адже лікувальні заклади, скажімо, і так мають злиденне існування. Відсутність лікувальної і діагностичної апаратури, постійної білизни, а то й ліжок і т.п. істотно знижує рівень їх функціонування;

– занехаяння поточного і капітального ремонту будівель і споруд призведе до їх розвалу.

В умовах дефіциту бюджету всі без винятку бюджету  установи обмежені у видатках до краю.

Проте брак коштів для фінансування бюджетних установ  змушує все-таки економити кошти. Така економія можлива і вже випробувана. Наприклад, лікарні перешли на роботу з використанням за бажанням хворого денного стаціонару. Його суть у тому, що хворий, направлений на лікування у лікарню, розміщується у палату, має ліжко і одержує курс лікування з ранку і до вечора, вечором йде додому, а наступного ранку повертається для продовження курсу лікування. Безумовно, такий метод застосовується до тих хворих, які за своїм станом і курсом лікування не вимагають цілодобового перебування у лікарні.

Статистика  свідчить, що таких хворих у середньому — 30 %. Економія забезпечується на заробітній платі лікарів і медперсоналу, бо відсутнє чергування, а також на сніданках і вечерях згаданих хворих. По медикаментах економії немає. В іншому економія невелика, але вона становить до 10 % бюджетних коштів.

Ринок не терпить  застою, у зв’язку з цим не тільки у медицині, а й у народній освіті знаходять шляхи виживання в умовах недостатності бюджетних коштів. Так, майстерні МПТУ і СПТУ, учбові комбінати шкіл стали виробничими цехами по виробництву меблів, станків і т.п. За рахунок бюджетних коштів розпочалося будівництво невеликих ферм, освоюються земельні ділянки із розрахунку повного забезпечення як професійно-технічних училищ, так і шкіл крупами, овочами, і це веде до здешевлення вартості харчування.

Інший приклад: їдальні при школах раніше обслуговувалися підприємствами асоціації торгівлі та споживчої кооперації, тепер вони взяті школами на свій баланс і обслуговуються найманими робітниками, а це значно здешевлює харчування.

Такі заходи сприяють розвиткові економіки, її стабілізації.

Стабілізація  економіки і її поступальний розвиток є гарантією дохідності бюджету. Розвиток економіки дасть змогу забезпечити виконання доходів бюджету, звідси заявляться необхідні кошти й для видатків бюджетів усіх рівнів [16].

Отже, розподіл видатків між бюджетами повинен проводитись тільки на основі Закону про бюджетну систему та інших законів. До Державного бюджету не можуть бути включені видатки, не передбачені законами України.

Видатки всіх бюджетів поділяються на поточні й видатки  розвитку. В умовах спаду виробництва, коли необхідна жорстка економія коштів, поточні видатки є головними.

Поточні видатки  — це витрати бюджетів на фінансування мережі підприємств, установ, організацій  і органів на початок бюджетного року, а також на фінансування заходів  щодо соціального захисту населення та інших заходів, не передбачених у видатках розвитку.

Видатки розвитку — це витрати бюджетів на фінансування інвестиційної та інноваційної діяльності, зокрема фінансування капітальних  вкладень виробничого і невиробничого  призначення; фінансування структурної перебудови народного господарства; субвенції та інші видатки, пов'язані з розширеним відтворенням.

Розвиток держави  неможливий без створення необхідних умов утримання невиробничої сфери  і розвитку виробництва, соціально-культурних закладів та заходи по їх утриманню; органів влади і управління; оборони та ін., що відображено в складі видатків Державного бюджету України, республіканського бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів.

 

2.2. Аналіз динаміки і структури видатків державного бюджету України у 2011-2012 роках

 

Економічна  політика повинна спрямовуватися на забезпечення стабільного розвитку національної економіки шляхом відновлення  та подальшого розвитку експортно-орієнтованих галузей економіки та галузей, орієнтованих на внутрішній ринок, забезпечення диверсифікації енергетичних ресурсів, стимулювання розвитку альтернативних джерел енергії та палива, подальшого переоснащення виробничих циклів підприємств на основі сучасних інноваційних розробок, що дасть змогу в посткризовий період підвищити конкурентоспроможність вітчизняних товарів та сприятиме збереженню їх ринків збуту.

У рамках підготовки та проведення в Україні фінальної  частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу здійснювався комплекс заходів, пов’язаних з реконструкцією та будівництвом нових стадіонів, спортивних баз, готелів, автомобільних доріг, аеропортів тощо.

В першу чергу  проведемо аналіз видаткової частини державного бюджету України за 2011–2012 роки [34].(див. табл. 2.1.)

В 2012 році в порівнянні до 2011 року відбувається підвищення видаткової частини державного бюджету України на 44077,1 млн. грн. або на 24,1%, в тому числі в розрізі видатків за функціональною класифікацією:

– на загальнодержавні функції видатки зросли на 9843,9 млн. грн. або на 39,6%;

– на оборону видатки зросли на 1683,8 млн. грн. або на 17,4%;

– на громадський  порядок, безпеку та судову владу  видатки зросли на 4411,5 млн. грн. або  на 18,3%;

– на економічну діяльність видатки зросли на 33294,3 млн. грн. або на 8,2%;

– на охорону  навколишнього природного середовища видатки зросли на 468,4 млн. грн. або на 25,7%;

– на житлово-комунальне господарство видатки зросли на 573,8 млн. грн. або на 212,0%;

– на охорону  здоров’я видатки зросли на 1224 млн. грн. або на 16,2%;

– на духовний та фізичний розвиток видатки зросли на 1948,8 млн. грн. або на 60,6%;

– на освіту видатки  зросли на 4881,8 млн. грн. або на 20,4%;

– на соціальний захист та соціальне забезпечення видатки  зросли на 17793,7 млн. грн. або на 34,5%;

– на кредитування за вирахуванням погашення видатки знизилися на 1488,3 млн. грн. або на 53,5%.

 

Таблиця 2.1.

Видаткова частини  державного бюджету України за 2011–2012 роки

Статті видатків млн. грн.	Роки		Абсолютне відхилення, млн. грн	Відносне відхилення, %
	2011	2012
Загальнодержавні  функції	24850,4	34694,3	9843,9	39,6
Оборона	9663,3	11347,1	1683,8	17,4
Громадський порядок, безпека та судова влада	24159,2	28570,7	4411,5	18,3
Економічна  діяльність	33294,3	36030,0	33294,3	8,2
Охорона навколишнього  природного середовища	1824,3	2292,7	468,4	25,7
Житлово-комунальне господарство	270,6	844,4	573,8	212,0
Охорона здоров’я	7535,0	8759,0	1224	16,2
Духовний та фізичний розвиток	3216,7	5165,5	1948,8	60,6
Освіта	23925,7	28807,5	4881,8	20,4
Соціальний  захист та соціальне забезпечення	51517,6	69311,3	17793,7	34,5
Кредитування  за вирахуванням погашення	2780,3	1292,0	-1488,3	-53,5
Всього видатків	183037,4	227114,5	44077,1	24,1