Наближення державної служби до стандартів Європейського союзу

-           Ефективність (еffectiveness): державна політика, законодавча система повинні відповідати реальним суспільним потребам, мати чіткі цілі й прийматися із врахуванням оцінки їх очікуваного впливу та попереднього досвіду. Управлінські рішення мусять прийматися своєчасно й передбачати певну міру гнучкості в їх реалізації з метою врахування місцевих умов, специфічних особливостей сфери управління;

-                Злагодженість/зв’язок (coherence) потребує не лише політичного лідерства, а й більшої послідовності між різноманітними інструментами, механізмами політики та різними стратегіями впливу на одну й ту ж реальність.

У діяльності державної служби України простежуються тенденції до приведення її функціонування у відповідності з розробленими європейськими стандартами. Зокрема, це робота щодо розроблення та впровадження системи управління якістю на відповідність вимогам ДСТУ ІSО 9001-2001² [16, с.18].

      Крім підвищення якості державних послуг, що надаються споживачам, система забезпечує мінімізацію неефективного витрачання державних коштів; виявлення та ліквідацію неефективних робіт; підвищення продуктивності праці персоналу; підвищення прозорості в діяльності державних органів.

Уваги також заслуговує використання в Україні програми для оцінки сфери державного управління країн-кандидатів на вступ до ЄС за розробленим комплексом базових показників SIGMA, запровадження програми TWINNING и TAIEX – робота щодо впровадження елементів державного управління, необхідних для адаптації національного законодавства до законодавства ЄС [17, с. 61].

    Таким чином, в даному питанні було проаналізовано основні міжнародні демократичні стандарти та програми під кутом зору вдосконалення контролю в державній службі України. Розглянуті європейські стандарти якості та програми знаходять широке застосування в країнах-претендентах на членство в ЄС, в тому числі й в Україні. Такі програми, як SIGMA, TWINNING та TAIEX передбачають тісну співпрацю державних службовців країн-кандидатів з колегами державними службовцями країн-членів Європейського Союзу, обмін досвідом через конференції, семінари, так і через виконання конкретних проектів по розвитку тієї чи іншої галузі.

Як зазначив Т.В.Мотренко: «уміння жити за європейськими стандартами і нормами, що є загальновизнаними у більшій частині світу, необхідне нам аби дати європейську якість життя громадянину, а країну в цілому зробити конкурентноздатною в умовах глобальної економіки» [12].

ІІІ. НАПРЯМКИ НАБЛИЖЕННЯ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ В УКРАЇНІ ДО СТАНДАРТІВ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ:

ПРОБЛЕМИ ТА ШЛЯХИ ЇХ ВИРІШЕННЯ

        Відповідно до Концепції адаптації інституту державної служби в Україні до стандартів Європейського Союзу, наближення інституту державної служби в Україні до стандартів Європейського Союзу має здійснюватись за такими пріоритетними напрямами [4]:

- вдосконалення правових засад функціонування державної служби;

- реформування системи оплати праці державних службовців;

- встановлення порядку надання державних послуг та вдосконалення нормативного регулювання вимог професійної етики державних службовців;

- вдосконалення та підвищення ефективності управління державною службою;

- професіоналізація державної служби.

        У рамках європейських програм, розкриваються не тільки загальні напрями діяльності, в яких необхідно усувати невідповідність із стандартами ЄС, але й конкретні проблеми та напрями їх вирішення [9, с. 93]. Серед проблем, які перешкоджають реальній адаптації до умов Європейського співтовариства і які потребують вирішення можна віднести такі [14]:

1) стан сучасного законодавства України стосовно державної служби;

2) відсутність чіткого законодавчого розмежовування політичних та адміністративних функцій у системі державного управління, що призводить до не завжди обґрунтованої плинності кадрів державної служби в залежності від політичних змін;

3) відсутні законодавчо закріплені критерії віднесення до посад державних службовців працівників, які реалізують відповідні державно-владні повноваження, а тому чітко не визначено коло осіб, на яких поширюється законодавство про державну службу;

4) діяльність держслужбовців залишається недостатньо відкритою та прозорою, не створено умов для надійного контролю за такою діяльністю з боку суспільства, що надає додаткові можливості для зловживань, порушень, хабарів, безвідповідальності;

5) низькою залишається якість управлінських послуг, які надаються державними службовцями, відсутні чітко регламентовані процедури та національні стандарти надання послуг;

6) недосконалою є система проходження державної служби, тобто система відбору, призначення на посади, просування по службі;

7) не врегульоване питання запобігання конфлікту інтересів на державній службі, тобто розмежування державного і приватного секторів.

     Що стосується сучасного законодавства України, то на даний час інститут державної служби України діє на підставі Закону України, який прийнятий в час, коли країна здійснювала перехід до нової економічної і соціальної формації. З того часу, реформування держави проходить швидкими темпами, закон постійно доповнюється різноманітними підзаконними актами. На сьогодні увесь цей громіздкий нормативно-правовий «пласт» робить функціонування державної служби малоефективним, ускладнює процес адаптації, знижує спроможність державної служби.

        Для вирішення цієї проблеми, на мою думку, необхідним є прийняття нового закону про державну службу, який би враховував вимоги часу, а саме те, що стосується визначення основ державної служби, її місця в системі державного управління, кола осіб, які належать до державних службовців, критеріїв віднесення їх до відповідних категорій посад та механізмів прирівнювання певних посад виходячи зі змісту роботи, її впливу на прийняття кінцевого рішення, рівня посадової відповідальності, порядку та умов переведення державних службовців з одного державного органу до іншого, а також посилення соціальних гарантій державних службовців, у тому числі в разі звільнення з посади з не залежних від них причин, прийняття на державну службу. Проект такого закону вже розроблено, але він також має свої недоліки, зокрема звуження кола осіб, що підлягають під визначення «державний службовець».

      Що стосується розмежування адміністративних і політичних посад, то Україні слід врахувати досвід європейських країн, які володіють ефективними та результативними системами державної служби. Цікавим є досвід Польщі, де розмежовані політичні та адміністративні посади у законодавстві. В Україні необхідно прийняти відповідний нормативно-правовий акт, в якому необхідно визначити вичерпний перелік посад, що належать до політичних.

З другою проблемою тісно зв’язана проблема відсутності законодавчо закріплених критерії віднесення до посад державних службовців працівників, які реалізують відповідні державно-владні повноваження, а тому чітко не визначено коло осіб, на яких поширюється законодавство про державну службу. В цьому напрямку також цікавим є досвід республіки Польща, де штат державних службовців включає тільки ті посади, на які поширюється влада Голови Ради Міністрів, передбачена статтями 146, 153 Конституції Республіки Польща [15, с 186]. Встановлені такі категорії працівників штату державної служби: призначені державні службовці, працівники державних установ, що не є державними службовцями. Службовці, які входять до складу інших державних інституцій (Парламент, Президент, Омбудсмен, Конституційний суд та інші) не входять до складу державних службовців. Міністри, держсекретарі, помічники міністрів і посадові особи воєводств і їх заступники є політичними особами, які не охоплюються державною службою. Таким чином, статус державного службовця надається лише тим працівникам органів державної влади, професійна діяльність яких пов’язана з практичним виконанням функцій держави. Працівники органів місцевого самоврядування взагалі не є державними службовцями, оскільки вони є самостійною ланкою і не відносяться до органів держави.

Відсутність достатньої відкритості і прозорості у функціонуванні органів державної влади призводить до більших проявів корупції та зловживань у сфері державної служби. Щодо побудови системи управління конфліктом інтересів та запобігання корупції на державній службі то в першу чергу необхідно впровадити антикорупційне законодавство та забезпечити діяльність спеціально уповноваженого органу (особи) з питань антикорупційної політики. При цьому функція врегулювання конфлікту інтересів є новою і не виконується сьогодні жодним органом, а розпорошені сьогодні функції запобігання проявам корупції будуть передані від інших органів та сконцентровані в одному відповідно до міжнародної практики.   

               Разом з тим, досягти ефективності запобігання корупції неможливо без побудови відповідної системи професійного навчання державних службовців з питань запобігання та протидії корупції.

Низькою залишається і якість державних послуг. Основою для встановлення порядку надання державних послуг має стати нормативне визначення поняття "державні послуги". У межах компетенції кожного органу державної влади необхідно на рівні стандартів визначити обсяг державних послуг, порядок надання та критерії оцінки їх якості, передбачивши запровадження відповідальності за порушення порядку надання таких послуг. З цією метою слід систематично проводити оцінки результатів діяльності державних органів через опитування громадян для виявлення задоволення їх

потреб у послугах. Модернізувати та удосконалити діяльність апаратів державної влади, оптимізувати чисельність, постійно проводити моніторинги відповідності діяльності апаратів вимогам суспільства.

       З огляду на це потребує вдосконалення нормативне регулювання вимог професійної етики державних службовців, підстав та процедури притягнення до відповідальності за її порушення.

Врегулювання зазначених питань має узгоджуватися із судовою реформою, заходами щодо запровадження адміністративної юстиції і дасть можливість забезпечити ефективний захист прав громадян у разі їх порушення органами державної влади.

          Одним із чинників, який сповільнює інтеграцію України до Європейського Союзу є недостатньо ефективний кадровий потенціал державної служби [6]. Саме ефективна система набору та відбору на державну службу є головною умовою ефективності державного управління загалом [11, с.4].

       При наявності вакантних посад в органі державної влади в 90% випадків оголошується конкурсний відбір. У  Польщі   з    метою    уникнення     політизації   процесу    добору    персоналу     детально         сформульовані       жорсткі   вимоги    до  кандидатів    на  посади    у  державному      секторі.

          Так,   кандидати,   перш   ніж   отримати   статус   державного   службовця,   мають   пройти  кваліфікаційні процедури протягом кількох років. Кандидата призначають на посаду на   тимчасовій   контрактній   основі   (до   3   років).   У   цей   період   працівник   проходить           шестимісячне    стажування     та  отримує     певну   початкову     професійну     підготовку.  Підготовчий      період   закінчується    іспитом,    який   приймає    екзаменаційна      комісія.  У  разі  позитивного   результату    та  за  умови,  що   кандидат    має   університетський   ступінь, дворічний стаж роботи на державній службі, володіє щонайменше однією  іноземною   мовою   та   не   стоїть   у   резерві   збройних   сил,   він   отримає   контракт   на  роботу у державному секторі на невизначений термін.

     Запозичення європейського досвіду конкурсного відбору державної служби можливе за повної гармонії запропонованих елементів з існуючою системою державної служби, та повинно відповідати вимогам часу, держави та державних службовців, бути поступовим, доцільним, та охоплювати такі аспекти [7]:

-       професіоналізм;

-       залучення незалежних експертів;

-       вимоги до кандидатів на посади державних службовців тотожні вимогам до посади;

-       відкритість для громадськості процедури конкурсного відбору.

     Для вирішення питання врегулювання конфлікту інтересів на державній службі необхідним є прийняття Закону України «Про конфлікт інтересів у діяльності публічних службовців». Цей Закон дозволить визначити поняття, засади запобігання та способи врегулювання конфлікту інтересів, що виникає в діяльності публічних службовців при виконанні ними своїх службових обов’язків, а також засади відповідальності за порушення вимог цього Закону щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів.

Таким чином, для перетворення державної служби України у державну службу європейського зразка необхідно в законодавчих актах передбачити:

– встановлення публічно-правових відносин між державними службовцями і державою;

– забезпечення політичної нейтральності державних службовців шляхом розмежування політичних та адміністративних посад у системі виконавчої влади;

– чіткі критерії віднесення до посад державних службовців працівників, які виконують відповідні державно-владні повноваження;

– реформування і законодавче врегулювання системи оплати праці державних службовців;

– встановлення прозорих та справедливих принципів відбору на посади державних службовців виключно на конкурсних засадах;

– запровадження в системі держслужби управління персоналом, що базується на принципах законності, компетентності та професійних заслуг;

– встановлення індивідуальної дисциплінарної відповідальності державних службовців, конкретного переліку дисциплінарних порушень і дисциплінарних стягнень, процедури наслідування їх та порядку оскарження.

ВИСНОВКИ

Україна прагне стати частиною Європейського адміністративного простору. Рух до Європи має супроводжуватися подоланням істотних розбіжностей українських і європейських реалій, цінностей, ідей, динаміки розвитку, що потребує принципово іншої державно-управлінської моделі та подальшого реформування державної служби, приведення її до європейських стандартів.