Правопорушення. Юридична відповідальність

   Юридична  відповідальність характеризується невідворотністю, хоча на даний час даний принцип  практично не реалізовується. Перехід  законодавця до впровадження фінансових санкцій за деякі види злочинів, на мою думку є недоцільним. Оскільки саме це дасть можливість уникати кримінальної відповідальності матеріально-забезпеченим особам, на відміну від молозабезпечиних осіб., яким залишається тільки відбувати термін увязнення. 

     Процеси реалізації юридичної відповідальності суворо регламентуються законом  і здійснюються на засадах законності, обгрунтованості, доцільності, невідворотності, справедливості. 
 

2.2. Види юридичної відповідальності 
 

  Розрізняють наступні види юридичної  відповідальності:

• кримінальну;
• адміністративну;
• цивільну;
• дисциплінарну відповідальності.

 

   Кримінальна відповідальність наступає за скоєння злочинів і передбачає найбільш жорсткі заходи (втрату фізичної свободи, виправні роботи тощо). Вона застосовується тільки в судовому порядку. Юридичним виразом особливої суспільної небезпеки злочинів і застосування за їх скоєння кримінального покарання. У кримінальному законодавстві наведено вичерпний перелік злочинів. 

   Хочу  також зазначити, що на даний час  український законодавець пішов  на зменшення термінів кримінальної відповідальності, а також частково перейшов до застосування фінансових санкцій. Дане положення передбачено новим кримінальним кодексом України. 

   Адміністративна відповідальність накладається за адміністративні правопорушення і передбачає штрафи, втрати спеціальних прав, попередження і т. ін. Застосовується органами державного управління до осіб, які не підпорядковані їм по службі. 

   Цивільна  відповідальність має місце за порушення обов'язків, що зазначені у договорах, інших умовах, а також у випадку заподіяння шкоди здоров'ю чи майну особи (відшкодування майнових втрат, виміна незаконних угод, штрафи та інші заходи). Питання притягнення до цивільної відповідальності вирішується судом, арбітражем чи адміністративними органами держави. 

   Дисциплінарна відповідальність здійснюється у формі накладення адміністрацією підприємств і установ, інших організацій дисциплінарних стягнень внаслідок:

   а)порушення правил внутрішнього розпорядку;

   б)порядку підлеглості;

   в) у відповідності з дисциплінарними статутами і положеннями. 
 

   Заходами  дисциплінарної відповідальності є:

• зауваження,
• попередження, догана,
• переведення на іншу роботу тощо.

 
 

2.3. Підстави юридичної відповідальності 

   Підставами  юридичної відповідальності є склад  правопорушення, деліктоздатність (осудність, дієздатність) суб'єкта, його вік і наявність законодавства. Всі ці підстави взаємопов'язані і закріплені в законодавстві. 

   Юридична  відповідальність наступає лише за факт правопорушення. Всяке правопорушення має свою структуру, яку називають складом правопорушення.

    

   Склад правопорушення є підставою юридичної відповідальності. Склад правопорушення обов'язково повинен бути закріплений у чинному законодавстві. Це законні підстави юридичної відповідальності. 

   Кожне правопорушення має такий склад (елементи) об'єкт, об'єктивна сторона правопорушення, суб'єкт і суб'єктивна сторона правопорушення. 

   Об'єктом  правопорушення є певні блага  чи соціальні цінності, на пошкодження, позбавлення чи знищення яких спрямоване протиправне діяння. Об'єктами правопорушення можуть бути різні матеріальні і духовні цінності, які визначаються об'єктами правовідносин. Це може бути власність. життя, здоров'я людини, державна безпека, порядок управління, честь і гідність особи тощо. 

   Об'єктивна  сторона включає протиправне  діяння, його шкідливий або небезпечний результат. До об'єктивної сторони входить необхідний причинний зв'язок між протиправним діянням і шкідливими або соціально-небезпечними наслідками. Таке діяння може бути виражене як в активних діях, так і в результаті бездіяльності, коли суб'єкт не виконує зобов'язуючих норм права. Юридична відповідальність настає лише за фізичні протиправні діяння. Не можуть бути підставою юридичної відповідальності думки,  переконання, бажання, настрої, світогляд, соціальні або особисті властивості. 

     Суб'єктом правопорушення є фізична або юридична особа, яка повністю деліктоздатна. Деліктоздатність — це здатність ; особи нести юридичну відповідальність. Вона дуже тісно (пов'язана із віком особи. У кримінальному праві така особа | повинна бути осудною і навпаки, неосудна особа не може ' нести юридичної відповідальності. В цивільному праві особа повинна бути повністю дієздатною. 

   За  різні правопорушення юридична відповідальність наступає з різного віку. Так, кримінальна  відповідальність наступає з 16 років, а за особливо тяжкі злочини — з 14 років і (ст. 10 КК України), за адміністративні правопорушення — і з 16 років, за дисциплінарні — з 16 років, а в окремих випадках — з 15 років. 

   Юридична  відповідальність наступає лише за власні дії правопорушника. Ніхто не може нести відповідальність за когось іншого. 

   Суб'єктивна  сторона юридичної відповідальності виражається в формах вини: намір (умисел) і необережність. Прямий  намір буває тоді, коли суб'єкт усвідомлює протиправність свого діяння, передбачає і бажає настання його негативних ' наслідків. Непрямий намір є тоді, коли суб'єкт усвідомлює протиправність свого діяння, передбачає його негативні наслідки, але байдуже ставиться до можливості їх настання. 

   Необережність також виступає в двох формах: протиправна самовпевненість — коли суб'єкт усвідомлює протиправність свого діяння, передбачає можливість настання його негативних наслідків, проте сподівається, що вони не настануть, протиправна недбалість відбувається тоді, коли суб'єкт усвідомлює протиправність свого діяння, але не передбачає можливості настання його негативних наслідків, хоча згідно з рівнем свого розвитку повинен це передбачити. 

   Під цілями юридичної відповідальності розуміють  досягнення остаточного результату, який передбачається законодавством. При різних видах юридичної відповідальності можуть бути різні цілі. Наприклад, у кримінальному законодавстві основними цілями покарання є такі:

   1) виправлення і перевиховання засуджених;

   2) попередження здійснення нових правопорушень з боку засудженого;

   3) попередження злочинів з боку інших осіб. Виправлення і перевиховання дуже тісно пов'язані між собою, і кожне суспільство зацікавлене в тому, щоб правопорушник став на шлях виправлення і більш не вчиняв злочинів чи інших правопорушень. Потрібно сказати, що це дуже складний процес, і як показує практика діяльності виправно-трудових установ колишнього СРСР, ефективність їх діяльності була дуже низька. Більш ефективно застосовуються гуманні методи, в тому числі за допомогою релігії. 

   Мета  покарання — це попередження вчинення правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами. За вчинення тяжких злочинів покарання має на меті ізолювати злочинця від суспільства, не дати йому можливості вчинювати нові злочини, щоб він усвідомив свою антисоціальну діяльність чи поведінку. В результаті покарання засуджений позбавляється певних матеріальних чи духовних цінностей, він обмежується в своїй дієздатності і зобов'язаний компенсувати збитки, які завдав державі чи громадянам. 

   Інші  цілі переслідуються при цивільно-правовій відповідальності. Тут головне місце займає поновлення втрачених прав, відшкодування збитків. Згідно із ст.204 Цивільного кодексу України передбачено, що за невиконання або неналежне виконання зобов'язань встановлена неустойка (штраф, пеня). 

   Законом чи договором можуть бути передбачені  випадки, коли допускається стягування тільки неустойки (штрафу, пені), а не збитків; коли збитки можуть бути стягнуті в повній сумі понад неустойку (штраф, пеня); коли за вибором кредитора можуть бути стягнуті або неустойка, або збитки. 

   Таким чином, кожний вид юридичної відповідальності має як свої конкретні цілі, так  і спільні — це покарання за правопорушення і попередження, недопустимість їх в майбутньому.

   Як  уже зазначалось вище , юридична відповідальність виступає гарантом стану законності та правопорядку в суспільстві. Проте в державі також існує таке поняття , як державна дисципліна. Юридична відповідальність значною мірою впливає на стан державної дисципліни.  На особливу увагу заслуговує питання про дисципліну. Дисципліна є найважливішим соціальним чинником, що має безпосередній вплив на життя суспільства і кожної людини. Від рівня дисципліни значною мірою залежать успіхи в економічній діяльності, якість соціального обслуговування. 

   Дисципліна і правопорядок взаємопов'язані і характеризують у суспільстві взаємозв'язок людини із своїм трудовим колективом, суспільством, масою інших людей. Ставлення людини до питань дисципліни є одним із показників рівня соціалізації — здатності усвідомлювати, підтримувати і розвивати соціальні взаємодії. 

   Дисципліна — це певний порядок поведінки людей, що забезпечує узгодженість їх дій у колективі, суспільному і державному житті. Існує ряд різновидів дисципліни залежно від того, що регулює і якими нормами стверджується порядок поведінки людей: дисципліна державна, громадська, партійна, трудова, договірна, технологічна, військова і т. ін. Проте в даному випадку заслуговує на увагу  саме державна дисципліна. 

   Державна  дисципліна — це дотримання всіма організаціями і громадянами встановленого державою порядку діяльності державних органів, підприємств і установ по виконанню покладених на них обов'язків. Державна дисципліна передбачає свідоме позитивне ставлення громадян до встановленого правопорядку, що виражає інтереси всього населення. Дисципліна сприяє розвитку соціально-політичної активності громадян, являє собою невід'ємну рису демократії. Державна і громадська дисципліна — важливі форми вияву соціальної відповідальності особи. В дотриманні державної і громадської дисципліни виявляється політична, правова і моральна культура громадян. 

   Актуальним  завданням нашого суспільства є  удосконалення дисципліни, виконання  законів, підзаконних актів, договорів, інших обов'язкових рішень. У систематичній роботі щодо зміцнення правопорядку, законності, дисципліни потрібно домагатися стабільності правових актів, щоб нове рішення приймалося лише після виконання попереднього рішення або виникнення нових обставин. 

    Проте  законність і державна дисципліна  не тотожні, обсяг їх нормативної основи не збігається. Якщо законність опирається лише на правові акти загального характеру (правові норми), то державна дисципліна, як і решта видів дисципліни, — ще й на конкретні розпорядження, тобто на індивідуальні акти. 

   Усталеність дисципліни залежить від рівня правового виховання. У правовій практиці діє принцип: незнання закону не звільняє правопорушника від відповідальності; скоївши правопорушення, не можна посилатися в своє виправдання на незнання закону. 

    Отже, основна вимога державної  дисципліни — це найсуворіше виконання законів та інших, заснованих на законах, нормативних та індивідуальних актів. Законність є серцевина, основа дисципліни. Це й визначає тісний їх взаємозв'язок і взаємозалежність зміцнення державної дисципліни невіддільне від процесу зміцнення законності. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ВИСНОВОК 

   З вищенаведеного можна зробити наступні висновки:

Правопорядок  — стан (режим) правової упорядкованості (урегульованості і погодженості) системи суспільних відносин, що складається в умовах реалізації законності. Інакше: це атмосфера нормального правового життя, що встановлюється в результаті точного і повного здійснення розпоряджень правових норм (прав, свобод, обов'язків, відповідальності) всіма суб'єктами права. Правовий порядок як динамічна система вбирає в себе всі впорядковуючи засади правового характеру.

Правопорушення  — це суспільне» небезпечне або  шкідливо неправомірне (протиправне) винне  діяння (дія або бездіяльність) деліктоздатної особи, яке спричиняє юридичну відповідальність.

Склад правопорушення — це система ознак протиправної поведінки, необхідних і достатніх  для притягнення до юридичної  відповідальності.