Судова система США

    Окрім процесу затвердження суддів на посаді, українська та американська судові системи  також визначають порядок призначення  голови кожного суду. Для початку, «Голова Верховного суду України  обирається на посаду та звільняється з посади шляхом таємного голосування  пленумом Верховного суду України в  порядку, встановленому законом». Крім цього, «Голова Конституційного  суду України обирається на спеціальному пленарному засіданні Конституційного  суду України зі складу суддів Конституційного  суду України шляхом таємного голосування  лише на один трирічний строк». Водночас, хоча голови Конституційного суду та Верховного суду обираються їх колегами, голови нижчестоящих судів в Україні  призначаються президентом.⁵

    У судовій гілці влади Сполучених Штатів так само існують кілька різних підходів до обрання голови суду. На рівні федеральних окружних судів  і окружних апеляційних судів (далі — апеляційні суди) критерії для  досягнення та припинення статусу голови суду є практично ідентичними. За винятком кількох незначних зауважень, суддя просувається на посаду голови суду, якщо він чи вона «перебуває на постійній активній службі і є  старшим за суддівським стажем відносно тих суддів, які: а) не досягли віку 64 років; б) перебували на посаді окружного (чи апеляційного) суду протягом принаймні  одного року; і в) не перебували раніше на посаді голови суду». Строк перебування  на посаді голови суду обмежується  семирічним терміном, і за звичайних  обставин не може продовжуватися після  дати «досягнення [суддею] віку 70 років». Підхід, який застосовується у федеральних  окружних судах і апеляційних судах, грунтується на принципі старійшинства, і не бере до уваги політичний склад чи переваги окремих суддів. Таким чином, політичні міркування повністю виключені.

    Окрім цього підходу, у Сполучених Штатах визнаються ряд інших способів призначення  голови суду. По-перше, голова Верховного суду США пропонується на посаду президентом, із наступним затвердженням сенатом. По-друге, щодо Суду США з федеральних  претензій (утвореному відповідно до статті І Конституції), кодекс законів США  передбачає, що президент визначає одного суддю із числа суддів Суду федеральних претензій, який не досяг  віку 70 років, як голову суду. Після  призначення голова Суду федеральних  претензій виконує свої функції  протягом будь-якого строку на розсуд президента, але не може залишатися на посаді після досягнення сімдесятирічного віку. По-третє, голова Податкового  суду США (також утвореному відповідно до статті І Конституції) обирається його чи її колегами на дворічний термін. Зокрема «Податковий суд принаймні  один раз на два роки визначає одного суддю головою суду». По-четверте, судді федеральних окружних судів  відповідного округу вповноважені обирати  голову Суду США з питань банкрутства  для цього округу. Призначення  затверджується простою більшістю  голосів; проте у випадках неможливості досягти таку більшість, голос голови федерального окружного суду вважається вирішальним.

    Підсумовуючи, відзначимо: найбільш розповсюдженою у Сполучених Штатах процедурою обрання  голови суду на федеральному рівні  є система, заснована на тривалості стажу на посаді судді. В Україні, за винятком Конституційного суду і  Верховного суду, голови яких відповідно до Конституції України обираються шляхом таємного голосування, голови більшості  нижчестоящих судів призначаються  президентом. Повноваження президента України стосовно призначення голів  цих судів нині є предметом  дискусії. На користь збереження таких  повноважень наводиться наступна аргументація: якщо президент призначатиме голів  судів, такі голови матимуть за собою авторитет президентської адміністрації, а отже, зможуть ефективно виконувати свої обов’язки. Водночас, критики такого підходу заперечують, що призначення голів судів президентом наділяє їх можливістю здійснювати надмірний вплив на внутрішні справи і рішення суду.

    З метою усунення будь-якої видимості  неналежної поведінки, а також для  уникнення надмірної заполітизованості, особам та органам, відповідальним за проведення судової реформи в  Україні, слід розглянути можливість запровадження  системи призначення голів нижчестоящих судів, заснованої на тривалості суддівського стажу, як це має місце у США. Запровадження  такої системи зможе звести до мінімуму можливості для зовнішнього  тиску. У разі відмови від такої  системи Україні слід розглянути можливість введення процедури, подібної до чинного порядку призначення  голів Конституційного і Верховного судів. Інакше кажучи, судді нижчестоящих судів мають самостійно обирати  своїх голів шляхом таємного голосування. Хоча система, заснована на тривалості суддівського стажу, і виборча система  мають очевидні переваги, можна було б розглянути принаймні компромісний варіант (наприклад, якщо кожна із цих  процедур буде відхилена).⁶ Хоча в основі компромісу не лежатиме жодна із систем, описаних вище, він все-таки міститиме окремі елементи цих систем.⁷

    Розрізняють також Федеральні суди: Загального права і Спеціальні.

    Діють як окружні — у 94 округах. Кожен  окружний суд має у своєму складі від 2 до 28 суддів. Розглядають справи, що стосуються федеральних питань (на основі федеральних законів і  Конституції США). Федеральні судді  призначаються Президентом довічно. їх рішення можна опротестувати  в 12 регіональних апеляційних, а рішення  апеляційних судів — у Верховному суді США (складається з 9 суддів) Розглядають  податкові, митні, патентні та інші справи. Суд з позовів розглядає виключно претензії до федерального уряду. Податковий суд розглядає справи про федеральні податки. Суд з питань міжнародної торгівлі розглядає цивільні справи, пов'язані з тарифними і торговими договорами. Існує система судів з питань банкрутства та ін.

    Судова  система штату.

    В одних штатах вона двоступінчаста, в інших — триступінчаста. У  більшості штатів судову систему  очолює Верховний суд штату, який може створювати ще й спеціальні суди штатів (у справах неповнолітніх, у справах спадкування, сільські суди, поліцейські суди та ін.). Верховний  суд штату обирається населенням або призначається губернатором за згодою сенату штату. Як правило, він  займається розглядом апеляцій на рішення  нижчих судів. Подібно до Верховного суду США верховні суди штатів володіють  і правом конституційного нагляду. Вони можуть скасувати будь-який закон  штату, піддати ревізії конституцію  штату, визнати недійсним будь-який розділ конституції штату на підставі ведення його суперечності федеральній  конституції.⁸

    Судами  первинної юрисдикції в штаті  є окружні суди: розглядають справи з участю присяжних засідателів, мають апеляційну юрисдикцію щодо рішень вищих судів (одноособові мирові судді, поліцейські суди, муніципальні суди). У деяких штатах є суди обмеженої юрисдикції: розглядають справи про нечисленні злочини. Ці суди іменуються муніципальними, поліцейськими.

    12 регіональних апеляційних судів  розглядають справи від ряду  федеральних агентств.

    Апеляційний суд для Федерального округу також  одержує справи від Міжнародної  комісії 5 торгівлі, від Комітету з  захисту вимірювальних систем, від  Патентного і Товарного знаків відомств і від Апеляційного відомства  з договорів.

    При окружних судах функціонують федеральні магістрати (ця посада встановлена  в 1968 р.). Вони займаються в основному  підготовкою справ до слухання і контролем за виконанням присуджень. Магістрати мають право самостійно розглядати кримінальні справи по звинуваченню в малозначних злочинах, якщо ті караються позбавленням волі на строк до одного року і штрафом до 1000 доларів, проте за умови, що обвинувачений не наполягає на розгляді його справи суддею окружного суду. В 1978 р. при кожному з окружних судів (як їх додаткові органи) були встановлені суди у справах про банкрутства, яким доручений розгляд цієї вельми численної категорії справ. Скарги на їх рішення можуть бути принесений, як правило, в окружний суд.

    Разом з системою загальних судів існує  декілька спеціалізованих федеральних  судів. Їх система піддалася значним  перетворенням в 1982 р. Важливе місце  в ній займає Претензійний суд, що розглядає цивільні позови приватних  осіб і корпорацій до уряду США  на суму понад 10 тис. доларів з вимогою  про відшкодування збитку, заподіяного  порушенням договорів, і по ряду інших підстав.

    Невід'ємною  частиною судової системи є інститут суду присяжних. Він з'явився в Англії понад 600 років тому і вважався великим  досягненням системи визначення вини і судового розгляду. До складу суду присяжних входить 12 осіб. Конституція  гарантує обвинуваченим участь присяжних  у судових процесах у всіх кримінальних справах. Присяжні, від вердикту яких залежить результат судового розгляду, добираються як представниками захисту, так й обвинувачення. В американській  юридичній літературі цей процес визначається терміном „скирдування присяжних". Такий підхід гарантує добір тільки „надійних" громадян для роботи в суді присяжних. За свідченням правознавців Дж.Ейзенштейна і Г.Джекоба, „ця практика, безумовно, неконституційна, але вона повсюдно застосовується, бо її слушність не піддається сумніву".⁹

    Проте, допускаючи добір присяжних тільки за соціальною ознакою, ігноруючи інші їх характеристики, суспільство суттєво  обмежувало конституційне право громадян на рівний захист. Симптоматичним було рішення Верховного суду США, винесене в 1880 р., яким був визнаний незаконним добір присяжних на процесі, де підсудними були афроамериканці. Тоді зі складу присяжних виключили всіх афроамериканців і тим самим, на думку Верховного суду, позбавили підсудних права на рівний захист. Між тим, в останні роки спостерігається деяке послаблення значення інституту суду присяжних. Це відбувається у зв'язку з поширенням практики так званих „судових угод", тобто домовленостей між сторонами процесу в присутності судді. Якщо під час зустрічі сторони досягають компромісу, то суддя виносить вердикт без участі присяжних.¹⁰

    Таким чином, судова система США перебуває  на стадії змін, а деякі з її інститутів хоча і є традиційними для даної  системи, але визнаються вченими  та практиками як такі, що потребують ліквідації, або суттєвого реформування. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

РОЗДІЛ 2

ВПЛИВ АНГЛІЙСЬКОГО ПРАВА: СТАНОВЛЕННЯ ПРАВОВОЇ СИСТЕМИ США 

    Правова «незалежність» Сполучених Штатів Америки  почала складатися ще в XVIII ст., за часів  боротьби за незалежність. Тоді загострилася боротьба між прихильниками загального права і послідовниками кодификації, початок якій було покладено в  Новому Орлеані створенням кодексів, насамперед Цивільного (1808 p.).¹¹

    Проте сам по собі процес правової «незалежності» держав, що входять до системи англо-американського права, ще не означає «залишення»  ними сформованого типу правової системи. У 1840 p. у Техасі та у 1850 р. у Каліфорнії, а згодом і в усіх штатах (за винятком Нового Орлеану/Луїзіана/), відбулося  пристосування англійського загального права до місцевих умов. Так, у Каліфорнії поширеним є прецедентне право, але закони кодифіковані за аналогією  з кодификацією в країнах романо-германського права. Право Луїзіані створювалося під впливом французького права, Каліфорнії — іспанського права, більшість же штатів орієнтувалися  на англійську правову систему. В  них за основу було взято загальне право, сформоване в Англії до 1776 p., тобто до проголошення незалежності США.

    За  своєю структурою сучасне право  США не відрізняється від права  Англії. Воно диференціюється на загальне право і право справедливості, формується судовою практикою у  вигляді прецедентів. Процесуальне право превалює над матеріальним. Джерелами права є судовий  прецедент, закон, правова доктрина, розроблена окремими суддями і суддівськими корпораціями. Як правило, доктрина утверджує  високу роль суду в здійсненні контролю за конституційністю законів, при тлумаченні прецедентів. Як в Англії, так і  в США зберігають своє значення суди справедливості, які існують у 10 штатах. У разі відсутності в загальному праві способів для вирішення питання вони керуються правом справедливості (не доходячи до створення прецеденту).

    Специфічні  риси американської  правової системи (у  порівнянні з англійською)

    1. При визнанні прецеденту —  судового і адміністративного  — як основного джерела права  законодавство має більшу питому  вагу в США, ніж в Англії. Це деякою мірою є наслідком:  а) наявності в США федеральної  конституції і конституцій штатів; б) відсутності в Англії писаної  конституції.

    2. За територією поширення закони  поділені на загально федеральні  та закони штатів. Особливе місце  серед федеральних законів посідає  Конституція США. За 200 з лишком  років США першими у світі  створили систему антимонопольних  законів. У її формуванні брали  участь усі гілки влади. Ця  система виявилася ефективною. Вона  сприяла збереженню і розвитку  конкуренції і послужила зразком  для багатьох інших країн.

    Поряд із наявністю єдиного федерального права в деяких сферах, що підпадають під виключну компетенцію федеральної  законодавчої влади (наприклад, федеральний  патентний закон або закон  про фабричні марки), особливу роль відіграють права штатів. Штати наділені широкою компетенцією у створенні  власного законодавства і системи  прецедентного права. Законодавча  компетенція активно використовується ними, особливо в тих випадках, коли відсутній федеральний закон (наприклад, законами штатів регулюються порядок  розлучення, використання майна, види покарань).¹² Штат не можуть приймати лише ті норми, що суперечать федеральним нормам, проте вони мають право їх доповнювати та вдосконалювати. Розбіжності в законодавстві між штатами (50 штатів із своїм законодавством і безліччю прецедентів) роблять правову систему США заплутаною, важкодоступною для пошуку необхідної норми.