Судова система США

    3. Своєрідність американського права,  як і англійського, полягає у  тому, що в законах відтворюються  норми, сформовані судовою практикою.  Норми, вироблені законодавцем, входять  до системи американського права  лише після їх кількаразового  застосування і роз'яснення судами, коли виникає можливість посилатися  не на самі норми, а на  судові рішення, прийняті на  їх основі. Відомий компаративіст  Рене Давид підкреслює цю особливість  такими словами: «Якщо немає  прецедентів, американський юрист  охоче скаже: «З цього питання  право мовчить» — навіть якщо  існує цілком очевидна норма  закону, що стосується даного  питання».

    Високе  місце судового прецеденту в ієрархії джерел американського права і законодавства  США визначається низкою чинників. По-перше, Верховний суд США є  одним з інтерпретаторів тексту федеральної Конституції внаслідок  належного йому права конституційного  нагляду (в США немає спеціального конституційного суду). По-друге, Конституція  містить положення загального і  невизначеного характеру, що потребують конкретизації, яку здійснюють у  формі судового тлумачення їх змісту в зв'язку з виникаючими конкретними  казусами. По-третє, зако­нодавець відчуває ускладнення при регулюванні  суспільних відносин, яке лише в  загальному вигляді «позначено»  у Конституції. Тому в збірниках  рішень Верховного суду США містяться  тлумачення і визначення майже всіх аспектів діяльності федеральної законодавчої влади.¹³

    4. На відміну від англійського  права американське має більш  вільну дію правила прецеденту. Якщо Апеляційний суд і Палата  лордів Великої Британії пов'язані  власним прецедентом, то Верховний  суд США і верховні суди  штатів не вважають себе зобов'язаними  власними прецедентами. Це надає  їм змогу в будь-який момент  поміняти свою практику, пристосуватися  до умов, що змінилися, мати  свободу у винесенні вироку. Верховний  суд США, верховні суди штатів  можуть відмовитися і від прецеденту  конституційного тлумачення.

    5. Зросла роль таких форм систематизації права, як кодифікація і консолідація. Спільні для всіх штатів норми, які стосуються різних галузей права, об'єднані у Звід законів (складається із 50 розділів, кожний із яких присвячений певної галузі права або значному правовому інституту). Він доповнений додатками, що містять особливості регулювання кожного штату. Звід законів США перевидається кожні шість років з метою відновлення. Доповнюється новими законами, прийнятими Конгресом, а також змінами, внесеними до його розділів і параграфів. У кількох штатах є цивільні кодекси, у 25 — цивільно-процесуальні, у всіх штатах — кримінальні, у деяких — кримінально-процесуальні. На відміну від романс-германського типу правової системи, де кодекси створюються як основа для вироблення і розвитку нового права, у США на загально федеральному рівні відбувається, власне кажучи, консолідація прецедентів, а не створення нових норм.¹⁴

    6. З метою впровадження однаковості  у правове регулювання важливих  сторін громадського життя федерації  створюються типові закони (кодекси)  для штатів, їх проекти готуються  Загальнонаціональною комісією  представників усіх штатів разом  з Американським інститутом права  та Американською асоціацією  юристів і затверджуються офіційно  штатом. Так, Торговий кодекс (розроблений  у 1952 p., переглянутий у 1958 і  1963 pp.) прийнятий майже у всіх  штатах.

    З початку XIX ст. здійснюється політика зближення  законодавства штатів. У 1892 p. було утворено Національну конференцію Комісії  з єдиних законів штатів. У 1923 p. створено Американський інститут права, який розробив декілька проектів примірних  кодексів, у тому числі Примірний  ЦК 1962 p. Американський інститут права  періодично видає багатотомне видання  «Обновлений виклад права», в якому  в систематизованому вигляді  викладаються норми американського права у різних галузях. Особлива увага приділяється питанням, які регулюються не законодавством, а загальним правом.

    7. Судова влада має велике значення  і наділена широким обсягом  компетенції. Роль суду є настільки  значною, що навіть державну  систему називають «правлінням  суддів», а американську націю  — найсильнішою до судового  позову. В деяких випадках суди  федерації та окремих штатів  вирішують спори, що потребують  політичної оцінки і розв'язання  на рівні загальнодержавних інтересів.

    8. Суди штатів здійснюють юрисдикцію  незалежно один від одного. Нерідкими  є випадки, коли суди штатів  приймають в аналогічних справах  різні рішення, іноді протилежні. Остання обставина призводить  до колізії між рішеннями судів  штатів і федеральних судів,  яким підвідомчі певні категорії  справ. Проте, керуючись принципом  конституційної спільності штатів, американські юристи прагнуть  ураховувати рішення, раніше прийняті  в інших штатах, особливо в  тих випадках, коли в праві  свого штату відсутній відповідний  прецедент.¹⁵

    9. Інститут присяжних зберіг у  США більше значення, ніж в  Англії, де скорочена юрисдикція  присяжних і вони поставлені  у більшу залежність від судів,  ніж це було раніше. Втручання  інституту присяжних у США  передбачено VII поправкою до Конституції.  Громадянин має право вимагати, щоб його справа розглядалася  присяжними, якщо ціна позову  перевищує 20 доларів.

    10. Конституційний контроль здійснюється  загальними судами — федерації  та штатів (чого немає в Англії). Це підкреслює особливу роль  судів у США. Верховний суд  федерації, верховні суди штатів  можуть визнати відповідно той  чи інший федеральний закон  або закон штату неконституційним. Про неконституційність закону  може заявити будь-яка сторона  при розгляді кримінальної, цивільної  та іншої справи в суді загальної  юрисдикції. Деякі суди штатів мають навіть більшу владу в судовому контролі, ніж федеральні суди. Це стосується тих судів, на які не поширюються закріплені в Конституції США обмеження щодо прецедентів і правових спорів, що підлягають їх контролю (хоча багато хто з них мають такі обмеження у власних конституціях).

    Якщо  суд визнає закон неконституційним і справа дійде до Верховного суду федерації, рішення останнього з  питання про конституційність закону є обов'язковим для всіх судів. У разі визнання закону неконституційним він не вилучається, залишається  у зводах законів, проте не застосовується судами та адміністративними органами держави. Неконституційний закон позбавляється  судового захисту. Тобто, формально  діючи, він по суті втрачає юридичну силу. Судові рішення, визнані невідповідними конституційній нормі, анулюються. Правило конституційного контролю судами є характерним не тільки для США, а й для Індії, Австралії та інших країн, за винятком Великої Британії.¹⁶

    11. Судова влада має меншу централізацію  в США, ніж в Англії. Співвідношення  судів федерації і судів штатів  таке: суди штатів мають абсолютну  компетенцію, а до федеральних  судів можна звертатися лише  у разі, коли Конституцією США  або законом Конгресу ці суди  визнані компетентними. Близько  95 % справ розглядаються виключно  судами штатів. 
 
 
 
 
 
 
 
 

    РОЗДІЛ 3

    СУДОВА  СИСТЕМА США:

    1) Верховний суд  США

    2) Суди загальної  юрисдикції 

    Основна ланка судової системи штатів - суди загальної юрисдикції, які  виступають під різними назвами, наприклад: у штаті Нью-Йорк це верховні суди, в штаті Каліфорнія - вищі суди, але частіше за все вони називаються  окружними судами. Як правило, вони розглядають у першій інстанції  кримінальні справи про всі злочини, передбачені законодавством відповідного штату, крім малозначних кримінальних проступків, і цивільні справи з  будь-якою сумою позову, крім тих  категорій справ, для розгляду яких створені спеціалізовані суди. У деяких штатах окружні суди вправі розглядати кримінальні лише справи про злочини, за які може бути призначено позбавлення  волі на строк до 5 років або навіть тільки до 1 року, що значно розширює прерогативи  апеляційного суду цього штату в  якості суду першої інстанції. У місці  з тим окружні суди виступають в якості вищої інстанції по відношенню до судів обмеженою юрисдикції, оскільки вони мають право (у ряді випадків) розглядати скарги на їх вирішення.¹⁷

    Справи  окружних судах слухаються суддями одноосібно, або за участю присяжних засідателів. В даний час кількість присяжних в американських судах будь-інстанцій, у тому числі у федеральній системі судів, становить при розгляді кримінальних справ 12 або менше (але не менше 6 присяжних), при розгляді цивільних справ - частіше всього 6, якщо сторони не вимагатимуть збільшення числа присяжних. У більшості штатів для визнання підсудного винним потрібно одностайного винесення присяжними вердикту. Призначення підсудному покарання, як правило, входить у компетенцію тільки судді, проте в деяких штатах присяжні своїм вердиктом повинні вирішувати і питання покарання (про допустимість винесення смертного вироку та ін.)

    Крім  названих ланок загальної системи  судів у кожному американському штаті є суди обмеженої юрисдикції, яким довіряється розглядати справи про малозначних злочинах, караємо  штрафами або короткостроковим позбавленням волі, а також цивільні справи з  невеликою сумою позову, частіше  всього до 1000 доларів. Вони мають назви  муніципальних міських, поліцейських судів, іноді судів графств, судів  загальних сесій і т.п. Справи в них слухають магістрати або  мирові судді, не завжди мають професійної  юридичної підготовкою.

    У багатьох штатах діють також суди спеціальної юрисдикції або самостійно, або при окружних судах. Це суди по податках, по земельних спорів, у  справах про спадщину, за претензіями  до влади штатів, суди, розбирають величезна  кількість справ про порушення  правил дорожнього руху, та ін. Важливе місце серед них займають суди у справах неповнолітніх, нерідко мають і функціями сімейних судів. Вони розбирають справи про правопорушення неповнолітніх, вживають заходів до батьків, не піклуються про своїх дітей, контролюють умови виховання в неблагополучних сім'ях, намагаються вирішувати сімейні конфлікти і т.п. В системі американських установ на рівні федерації та штатів відсутні спеціальні органи конституційного контролю, оскільки ці функції виконуються судами загальної юрисдикції. Верховний суд США прецедентом 1803 запровадив для себе та для інших федеральних судів виключне по своїй важливості повноваження тлумачити положення Конституції США і оголошувати недійсними закони, видані Конгресом США і легіслатурами штатів, будь-які акти виконавчої влади з мотивів їх протиріччя Конституції.¹⁸ Верховний суд США, як і інші федеральні суди, вправі з тих же мотивів рішення скасовувати будь-яких судових органів. У свою чергу верховні суди штатів самим активним чином розглядають справи, пов'язані з тлумаченням конституцій і законів штатів. Суди загальної юрисдикції у штатах також виступають у ролі органів конституційного контролю і адміністративної юстиції, оскільки вони нерідко приймають до свого розгляду скарги на дії адміністративних установ та посадових осіб з мотивів неправильного застосування тими законів.

    Призначення на всі суддівські посади в федеральних  судах проводяться Президентом  США за згодою Сенату, що має право  відкинути запропоновану Президентом  кандидатуру. До кандидатів на посаді федеральних суддів пред'являються  високі вимоги як у професійному, так  і в етичному плані (великий досвід роботи у якості адвоката, юрисконсульта  або університетського професора, бездоганна репутація та ін.) Федеральні судді призначаються на свої посади довічно і можуть бути зміщені  лише в результаті складної процедури  імпічменту.¹⁹ Магістрат, що працюють при окружних федеральних судах, призначаються на свої посади судами на 8-річний термін або на 4 роки, якщо вони виконують свої обов'язки за сумісництвом.

    Призначення на суддівські посади в судах штатів здійснюється за досить різним правилам. Судді верховних судів й апеляційних  інстанцій у більшості губернаторами  штатів призначаються за згодою Сенату або іншого законодавчого органу на термін 6-15 років частіше за все  з правом повторного призначення. У  такому ж порядку в деяких американських  штатах займають свої посади і судді  нижчестоящих судових інстанцій. Однак  більшість суддів обираються населенням в ході виборчих кампаній. Така система  при всій її зовнішньої демократичності  давно уже стала в США предметом  критики, тому що на перший план тут  нерідко виступають інтереси протиборчих  політичних партій, які стоять за кандидатами, а не професійні та особисті якості. В результаті у багатьох штатах розпочали  розробляти нові варіанти системи заняття  посад. В основі цих варіантів  зазвичай лежить так званий Міссурійський  план (вперше введений в 1940 р. в штаті Міссурі): губернатор штату призначає на посаду судді одного з 3 кандидатів, запропонованих йому спеціальною кваліфікаційною комісією експертів, а після року його перебування на посаді проводяться вибори, в ході яких або населення може схвалити, або скасувати це призначення.

    Важливу роль у системі призначення суддів, як і в вирішенні багатьох інших  питань, в більшості штатів належить різним органам судового самоврядування (суддівський рада штату, суддівські конференції, в яких беруть участь усі  судді штату, та ін.) Відповідні органи, наділені великими повноваженнями, створено і суддями федеральної системи.

    Розслідування з кримінальних справ проводиться  ФБР та багатьма іншими федеральних  служб, а також незалежними одна від одної численними поліцейськими  установами, які підпорядковуються  або владі відповідного штату, або  місцевій владі графства, міста або  сільського муніципалітету. Вони мають  право провадити арешти, допитувати підозрюваних, розшукувати і збирати  докази злочину. Арешти, обшуки і деякі  інші слідчі дії проводяться поліцією з попередньою або, у виняткових випадках, подальшої санкції суду.