Контрольная работа по "Политологии"

1. Функція висловлення інтересів. Політична система через різні організації повинна представляти в суспільстві інтереси різних соціальних груп. Інакше вони можуть знаходити інші, часто досить руйнівні форми відображення своїх вимог.

2. Функція узагальнення інтересів. Розмежованість інтересів різних соціальних груп, індивідів у суспільстві може бути дуже великою. Тому з'являється потреба їх узагальнити, перекласти вимоги на мову програм і довести їх до влади. Цю функцію виконують переважно партії.

3. Функція відпрацювання правил і норм. Цю функцію виконують законодавчі органи, видаючи закони і нормативні документи.

4. Функція застосування правил. Виконання цієї функції є прерогативою виконавчих органів, які реалізують накази законодавців.

5. Функція контролю застосування правил. Цю функцію виконують судові органи і органи насилля чи примусу.

6. Функція політичної комунікації. Вона припускає різні форми взаємодії та обміну інформацією між різними структурами політичної системи, лідерами і громадянами.

Існують і інші погляди  на функції політичної системи, але всі вони виходять з того, що ці функції повинні забезпечувати цілісність, стабільність і розвиток усього суспільного організму.

 

Висновки:

 

Отже, політична система  становить складне і специфічне явище в життєдіяльності суспільства, з внутрішньо організованими зв'язками і властивостями елементів, її можна визначити як системну сукупність політичних взаємин, правових і політичних норм, інститутів, ідей, пов'язаних із формуванням, здійсненням влади та управлінням суспільством.

Для забезпечення стабільності політичної системи необхідно, щоб вона, ураховуючи інтереси учасників політичного життя, суперечності, що між ними виникають, домагалася найоптимальнішого узгодження інтересів, координувала зусилля існуючих у суспільстві класів та соціальних груп, а також інтереси організацій і груп, які їх репрезентують. Політична система покликана інтегрувати різні елементи соціальної і національної структур на базі консенсусу основних цінностей та ідеалів, як їх розуміють насамперед провідні економічні й політичні сили суспільства.

У межах політичної системи  відбувається весь політичний процес. Ось чому одна з найважливіших  функцій цієї системи полягає  в тому, щоб домагатися адекватного  відображення пріоритетних для неї  соціальних інтересів у політичних рішеннях, що ухвалюються, та їхнього безумовного виконання.

 

 

 

 

Питання №3. Поясніть виникнення політичних партій сучасного  типу.

 

В розумінні сутності партії виокремились такі три основних підходи:

Партія - це ідеологічна спільність людей, їх добровільне об'єднання навколо якоїсь ідеології. Таке розуміння характерне, зокрема, для ліберального напряму в історії політичної думки;

Партія - це організація певного суспільного класу чи соціальної групи. Розуміння політичної партії як суто класової організації, виразника корінних інтересів того чи іншого класу характерне для марксизму;

Партія - це громадська організація, інститут політичної системи, головним завданням якого є завоювання, утримання й використання державної влади.

Партії як соціальний феномен постійно еволюціонують. Нині урізноманітнилися причини і способи їх виникнення, багато в чому змінюються їхні форми і сутність, уявлення про їхню роль у суспільстві та й сама ця роль, методи діяльності та функції.

Ознаки політичних партій:

- добровільність об’єднання;

- певна тривалість існування в часі;

- наявність організаційної структури;

- прагнення влади;

- пошук народної підтримки.

Англо-американські політологи наполягають на тому, що відлік партій у сучасному розумінні  треба вести з XVII- XVIII ст., зокрема, коли в 70-80 роках XVII ст. в Англії з'явилися перші справжні партії - торі і віги.

Одні партії виникли  внаслідок проведення виборчої компанії, інші (комуністичні партії) з'явилися  в нелегальних умовах боротьби проти  існуючого політичного ладу в XIX ст., треті (соціал-демократичні) виросли з профспілкового, четверті (християнське-демократичні) - з католицького рухів, п'яті (об'єднання на підтримку республіки) - з найближчого оточення визначних політичних діячів.

Сучасний партійний  процес у країнах Заходу має тенденцію до утворення партійних коаліцій (коаліції лівих у період п'ятої Республіки у Франції, соціал-ліберальний альянс у Великобританії, Союз вільних демократів спочатку з соціал-демократами, а згодом - з християнськими демократами в Німеччині).

У країнах Східної  Європи і СНД партійне життя характеризується політичною диференційованістю, коли на підставі розпаду масових об'єднань та рухів виникають нові партії, відірвані від соціальних груп.

У багатьох країнах «третього  світу» вагомими чинниками утворення партій є релігійні, класові, часом родові чи племінні інтереси. Подекуди тут відсутній політичний плюралізм.

Виникнення  партій пов'язане з особливостями  політичної ситуації у тій чи іншій  країні, тенденціями світового суспільного  розвитку.

Причинами виникнення партій є необхідність захисту соціально-класових, національних, а нерідко й племінних, релігійних, регіональних інтересів, а також цілі, пов'язані з виборчою боротьбою. Різноманітними є способи виникнення партій. Свого часу М. Вебер в історії становлення партії вирізняв три етапи: аристократичне угруповання, політичний клуб, масова партія. Партії виростали з депутатських клубів і фракцій у парламенті, орієнтованих на інтереси різних кіл нової політичної та економічної еліти.

Політичні партії утворюються:

- внаслідок об'єднання гуртків і груп однакового ідейно-політичного спрямування, які виникли та існували окремо в різних місцях країни;

- у надрах масових  рухів; 

- внаслідок розколу  однієї партії на дві та  більше чи об'єднання двох та  більше партій в одну;

- під виливом міжнародної  партійної системи; 

- як своєрідне відродження  партій, які існували раніше, що  підвищує їхню легітимацію, створює  певну наступність політичного  розвитку;

- внаслідок діяльності  лідерів, які організували партії “під себе”;

- на основі регіональних  організацій партії, яка існувала  раніше;

- з ініціативи профспілок (лейбористські партії у Великобританії, Австралії, Канаді та інших країнах, які переважно виражають інтереси робітників, було створено саме з ініціативи профспілок, що стали колективними членами цих партій і фінансують їх).

Утворення партій, як і  громадсько-політичних рухів, відбувається на установчих з'їздах або конференціях. Усні заяви про появу нової  громадсько-політичної організації  не вважаються достовірною інформацією. Нею є факт реєстрації партії державним органом - в Україні, наприклад, Міністерством юстиції.

Щодо тлумачення поняття  “політична партія” серед політологів  немає одностайності, що зумовлено  складністю та багатоманітністю партій як об'єкта дослідження, різними підходами до вирішення цієї проблеми та різними традиціями національних політологічних шкіл. Попри те можна визначити спільні ознаки, які характеризують партію. Серед них найважливіша - добровільність об'єднання.

Політична партія - організована група однодумців, яка виражає інтереси частини народу, класу, класів, соціальної верстви, верств, намагається реалізувати їх завдяки здобуттю державної влади або участі в ній.

Кожна партія повинна мати:

- ідеологію;

- політичну платформу;

- організаційну структуру;

- певні методи й засоби діяльності;

- соціальну базу;

- електорат (виборців, які голосують за неї).

Основна мета діяльності політичної партії - здобути політичну владу в державі та реалізовувати свої програмні цілі - економічні, політичні, ідейно-теоретичні, моральні за допомогою законодавчої, виконавчої та судової гілок влади.

Свої програмні цілі політичні партії проводять у  життя через ідейно-політичну, організаційну, пропагандистську, державну (коли оволодівають державною владою) діяльність, виробляючи стратегію й тактику своєї поведінки на різних історичних етапах розвитку і за різних політичних умов.

Структура політичної партії:

- ядро (керівні органи вищої і нижчої ланок, партійні лідери, активісти);

- рядові члени партії;

- прибічники.

Організаційно партія поділяється  на партійний апарат та партійну масу, способи зв'язку апарату з цією масою, партії та політичного середовища, партії та суспільства. Часто партійна система охоплює створювані партією  молодіжні, жіночі, іноді військові організації, які є засобом проведення партійної політики серед відповідних груп населення.

Сприйняття партій та їхньої ролі в житті суспільства  тривалий час було негативним. Європейська  політична думка радикально змінила ставлення до них у XVII-XVIII ст. Нині остаточно утвердилася думка, що без сильних політичних партій, альтернативних політичних рухів демократична природа влади неможлива. Політичні партії забезпечують зв'язок між народом і представницьким механізмом правління. Саме через партії уряд може звернутися до мас за підтримкою, а маси через партії можуть критикувати керівництво і висувати вимоги до нього.

 

Висновки:

 

Отже, політична партія - це добровільне та організаційно оформлене об'єднання громадян, яке виражає інтереси частини суспільства і прагне до їх задоволення шляхом здобуття, утримання і використання державної влади.

Серед чинників, які викликають утворення політичних партій, такі:

- наявність у певних соціальних груп специфічних інтересів, реалізація яких вимагає утворення партій;

- різні погляди щодо політичного устрою суспільства та інших конкретних політичних питань;

- незадоволення частини суспільства своїм становищем та наявність нагальної потреби діяти, щоб змінити його;

- наявність міжнаціональних конфліктів та міжконфесійних протиріч, коли партії формуються насамперед навколо національних чи релігійних ідей.

Виникнення партій не є випадковим явищем. Їхня поява зумовлена об'єктивними потребами розвитку суспільства; вони є центром кристалізації політичних інтересів. Засобом контролю діяльності уряду, розвитку демократії, громадянського суспільства, формування громадської думки.

Історичний досвід показує, що партії можуть виникати на базі політичного руху або громадського об'єднання певної групи людей, перетворюючись на організацію для досягнення своєї мети шляхом розгортання політичної діяльності.

За сучасних умов політичні партії стають ключовим елементом демократії, рушійною силою процесів трансформаційних зрушень. Вони є головною силою, що формує провідні інститути політичного вибору, визначають демократичну легітимність влади. У демократичному суспільстві "західного зразка" політичні партії відіграють роль сполучної ланки між виборцями, їхніми інтересами, з одного боку, та державними установами, інституціями, де приймаються рішення, з другого. Це своєрідні канали політичної взаємодії між різними елементами "громадянського суспільства" та "правової держави".

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаної літератури

 

1. Ярош Б.О., Ярош О.Б.  Загальна теорія політики: Навч. посіб. для студ. спец. "Політологія"  вищ. навч. закладів. - Луцьк: РВВ  "Вежа" Волин. держ. ун-ту Ім. Лесі Українки, 2005.

2. Гавриленко І. Політична система суспільства // Політологічні читання. - 1993. - № 1.

3. Анохин М. Г. Политические системы: адаптация, динамика, устойчивость. - М., 1996.

4. Белов Г. А. Политическая система // Кентавр. - 1995. - №2.

5. Політологія: Навчально - методичний комплекс: За ред/ Ф. М. Кирилюка. - К.

6. Рудим Ф. М. Політологія. Курс лекцій. - К., 2000.

7. Політологія: Навчальний посібник / Гелей С. Д., Рутар С. М.