Політичні партії України

Перші політичні партії в Україні виникли наприкінці XIX – на початку XX ст. Це були як буржуазні партії, так і партії соціал-демократичної спрямованості. Серед буржуазно-демократичних партій слід назвати Українську демократичну партію (УДП) та Українську радикальну партію (УРП), які виникли у 1904 р. Ці партії невдовзі об'єдналися в Українську радикально-демократичну партію (УРДП) кадетського спрямування. Вона виступала за демократизацію України, проти монархії у Росії та за автономію для України у складі демократичної Росії.

Активну політичну діяльність в Україні вели також партії соціалістичного спрямування, зокрема Революційна українська партія (РУП) (1900 р.), яка 1905 р. була перейменована на Українську соціал-демократичну робітничу партію (УСДРП). Вона виступала разом з Російською соціал-демократичною робітничою партією (РСДРП) за соціалістичну революцію та соціалізм, автономію України.

31906 р. в Україні функціонує Українська партія соціалістів-революціонерів (УПСР), яка після тривалої перерви у квітні 1917 р. знову відновила діяльність і набула популярності, особливо серед українського селянства.

Певний вплив на політичне життя мала й Українська партія соціалістів-федералістів (УПСФ), створена 1905 р. На виборах до Установчих зборів Росії вона отримала близько 100 тис голосів.

Серед інших політичних партій, які виникли та діяли в дореволюційний період, слід назвати також Українську соціалістичну партію (УСП), Українську народну партію (УНП), Товариство українських поступовців (ТУП) та ін. їх політична палітра була досить різноманітною, але об'єднувало одне головне питання – відродження нації та державності.

У революційний 1917 р. в Україні виникло чимало нових політичних партій, а діючі активізували свою діяльність. До складу Центральної Ради входили представники майже усіх 17 політичних партій, які діяли у той час. Проте здійснити свою мету – утвердити Українську Народну Республіку – цим партіям не судилося. Після захоплення комуністичною партією влади в Росії та Україні всі інші партії було розігнано, а їхню діяльність заборонено. Остання українська партія – Українська комуністична партія (УКП), яка стояла на засадах самостійної УРСР, проіснувала до 1925 р.

Отже, процес формування багатопартійності в Україні у 20-ті pp. минулого століття перервала більшовицька влада. Велетенська машина тоталітаризму "розчавила" партії та їх ідеали. Щоб остаточно знищити прогресивно мислячих діячів, які продовжували мріяти про українське відродження, більшовицький режим вигадував, а відтак "знищував" різноманітні міфічні політичні організації та партії, які нібито займалися терористичною діяльністю, вели антирадянську пропаганду. Наприклад, у 1929 р. за матеріалами, сфабрикованими органами Державного політичного управління (ДПУ), було "викрито"

Спілку визволення України (СВУ), яка мала на меті об'єднати навколо себе "українські антирадянські елементи". Понад 400 осіб у цій справі було репресовано, більшість із них – розстріляно або знищено у сталінських таборах Сибіру. Протягом наступних 1930–1937 pp. ДПУ було сфабриковано низку таких справ: Українського національного центру (УНЦ), Української військової організації (УВО), Об'єднання українських націоналістів (ОУН) та ін.

Проте у той самий час почали виникати нові політичні партії та об'єднання в українській діаспорі та закордонній Україні. Варто зазначити, що у 20–30-ті роки у Галичині, Буковині, на Закарпатті діяло близько ЗО українських національних партій: Українська соціалістично-радикальна партія (УСРП), Українське селянське об'єднання, Комуністична партія Західної України, Партія народної волі, "Сельроб" утворювали соціальну і політичну лівицю; Українська партія національної роботи (УПНР), Українське національно-демократичне об'єднання (УНДО), Українська республіканська партія (УРП), Українська партія соціалістів-революціонерів на Волині, Українське соціалістичне об'єднання "Соціалістичний союз", Українська національна партія (УНП), незважаючи на деякі теоретичні відмінності у соціальних поглядах, належали до центристських партій; Християнсько-суспільна партія, Партія української народної обнови (згодом – Українська католицька народна партія), Фронт національної єдності та інші належали до правих політичних партій.

Хвиля появи нових політичних партій в українській діаспорі, насамперед у Західній Європі, припадає на 1945–1955 pp. Як правило, їхніми активними членами ставали інтерновані колишні військові та робітники. З часом свою штаб-квартиру і головну діяльність вони перенесли на території США та Канади, що значно активізувало діяльність діючих там політичних партій та організацій, угруповань, товариств.

Безперечно, політична активність української діаспори, не могла не вплинути на виникнення дисидентського руху, соціально-політичного потенціалу багатопартійності в Україні за часів СРСР, особливо в період так званої "горбачовської перебудови".

У Законі України "Про об'єднання громадян" йдеться про те, що об'єднанням громадян є добровільне громадське формування, створене на основі єдності інтересів для спільної реалізації громадянами своїх прав і свобод.

Об'єднання громадян – добровільне громадське формування, створене на основі єдності інтересів для спільної реалізації громадянами своїх прав і свобод.

Об'єднанням громадян, незалежно від назви (рух, конгрес, асоціація, фонд, спілка тощо) відповідно до закону називається політична партія або громадська організація.

Дія цього закону не поширюється на релігійні, кооперативні організації, об'єднання громадян, основною метою яких є одержання прибутків, комерційні фонди, органи місцевого та регіонального самоврядування (у тому числі ради і комітети мікрорайонів, будинкові, вуличні, квартальні, сільські, селищні комітети), органи громадської самодіяльності (народні дружини, товариські суди тощо), інші об'єднання громадян. їхні порядок створення і діяльність визначаються відповідним законодавством.

Особливості правового регулювання діяльності профспілок визначаються законом України про профспілки.

Політичною партією є об'єднання громадян – прихильників певної загальнонаціональної програми суспільного розвитку, головна мета яких участь у виробленні державної політики, формуванні органів влади, місцевого та регіонального самоврядування і представництво в їх складі.

Громадська організація – об'єднання громадян для задоволення та захисту своїх законних соціальних, економічних, творчих, вікових, національно-культурних, спортивних та інших інтересів.

Не підлягають легалізації, а діяльність легалізованих об'єднань громадян забороняється у судовому порядку, коли їх метою е:

– зміна шляхом насильства конституційного ладу і в будь-якій протизаконній формі територіальної цілісності держави;

– порушення безпеки держави шляхом ведення діяльності на користь іноземних держав;

– пропаганда війни, насильства чи жорстокості, фашизму та неофашизму;

– розпалювання національної та релігійної ворожнечі;

– створення незаконних військових формувань;

– обмеження загальновизнаних прав людини.

Об'єднання громадян створюються і діють на основі добровільності, рівноправності їх членів (учасників), самоврядування, законності та гласності. Вони вільні у виборі напрямів діяльності.

Обмеження діяльності об'єднань громадян може встановлюватися тільки Конституцією та законами України.

Основні питання роботи таких об'єднань мають вирішуватися на зборах усіх членів або їх представників.

Об'єднання громадян повинно регулярно обнародувати свої основні документи, склад керівництва, дані про джерела фінансування та витрати.

Ніхто не може бути примушений до вступу в будь-яке об'єднання громадян. Належність чи неналежність до нього не є підставою для обмеження прав і свобод або для надання державою будь-яких пільг і переваг.

Вимога про зазначення в офіційних документах даних про членство (участь) у тому чи іншому об'єднанні громадян не допускається, крім випадків, передбачених законами України.

На працівників апарату об'єднань громадян поширюється законодавство про працю, соціальні забезпечення і страхування.

Держава забезпечує дотримання законних прав і інтересів об'єднань громадян, легалізованих у порядку, передбаченому законом.

Втручання державних органів та службових осіб у діяльність цих об'єднань, так само як і втручання об'єднань громадян у діяльність державних органів, службових осіб та у діяльність інших об'єднань громадян, не допускається, окрім випадків, передбачених законом.

Верховна Рада України встановлює пільги щодо оподаткування доходів з окремих видів господарської або іншої комерційної діяльності об'єднань громадян, створених ними установ та організацій, заснованих підприємств, затверджує перелік всеукраїнських громадських організацій, яким держава надає матеріальну допомогу.

Об'єднання громадян України можуть мати всеукраїнський, місцевий та міжнародний статус.

До всеукраїнських об'єднань громадян належать об'єднання, діяльність яких поширюється на всю Україну, і які мають місцеві осередки у більшості областей.

До місцевих об'єднань належать об'єднання, діяльність яких поширюється на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці або певного регіону. Територія діяльності самостійно визначається об'єднанням громадян.

Громадська організація є міжнародною, якщо її діяльність поширюється на територію України і хоча б однієї іншої держави.

Політичні партії в Україні створюються і діють тільки з всеукраїнським статусом.

Об'єднання громадян мають право на добровільних засадах засновувати спілки (союзи, асоціації тощо) або вступати в них, утворювати блоки та коаліції, укладати між собою угоди про співробітництво і взаємодопомогу.

Політичні партії створюються з ініціативи громадян України, які досягли 18 років, не обмежені судом у дієздатності і не перебувають у місцях позбавлення волі.

Засновниками громадських організацій можуть бути громадяни України та інших держав, особи без громадянства, які досягли 18 років, а молодіжних та дитячих організацій – особи 15-річного віку. Рішення про створення об'єднань громадян приймають на установчому з'їзді (конференції) або на загальних зборах. Засновниками спілок об'єднань громадян є об'єднання громадян.

Членами політичних партій можуть бути тільки громадяни України, які досягли 18-річного віку. Членами громадських організацій, крім молодіжних та дитячих, можуть бути особи, які досягли 14 років. Вік членів молодіжних та дитячих громадських організацій визначається їх статутами в межах, встановлених законами України.

Громадські організації можуть не мати фіксованого індивідуального членства. В їх діяльності у випадках, передбачених статутами, можуть брати участь колективні члени.

Назва об'єднання громадян визначається рішенням установчого з'їзду (конференції) або загальними зборами об'єднання громадян. Назва має складатися з двох частин – загальної та індивідуальної. Загальна назва (партія, рух, конгрес, союз, спілка, об'єднання, фонд, фундація, асоціація, товариство тощо) може бути однаковою для різних об'єднань громадян. Індивідуальна назва є обов'язковою і має суттєво відрізнятися від інших, зареєстрованих в установленому порядку об'єднань громадян із такою самою загальною назвою.

Об'єднання громадян поряд з повною назвою може мати скорочену назву, яка фіксується в установчих та статутних документах об'єднання (рішенні установчого органу, статуті, положенні).

Об'єднання громадян, зареєстроване у встановленому порядку, має виключне право на використання своєї назви. Таке використання фізичними та юридичними особами, які не належать до об'єднання громадян, для цілей, не пов'язаних із діяльністю цього об'єднання, забороняється.

Об'єднання громадян діє на основі статуту, або положення (далі – статутний документ), у якому мають бути зазначені:

1) назва об'єднання громадян (повна і скорочена), його статус та юридична адреса;

2) мета та завдання;

3) умови і порядок прийому в члени об'єднання, вибуття з нього;

4) права й обов'язки членів (учасників) об'єднання;

5) порядок утворення і діяльності статутних органів об'єднання, місцевих осередків та їх повноваження;

6) джерела надходження і порядок використання коштів та іншого майна об'єднання; порядок звітності, контролю, здійснення господарської та іншої комерційної діяльності, потрібної для виконання статутних завдань;

7) порядок унесення змін і доповнень до статутного документа;

8) порядок припинення діяльності об'єднання і вирішення

майнових питань, пов'язаних з його ліквідацією.

У статутному документі можуть передбачатися й інші положення, що стосуються особливостей створення і діяльності об'єднання громадян.

Статутний документ об'єднання громадян не має суперечити законодавству України.

Легалізація (офіційне визнання) об'єднань громадян є обов'язковою і здійснюється шляхом їх реєстрації або повідомлення про заснування. Діяльність об'єднань громадян, які нелегалізовані, або примусово розпущені за рішенням суду, є протизаконною. У разі реєстрації об'єднання громадян набуває статусу юридичної особи.

Політичні партії та міжнародні громадські організації підлягають обов'язковій реєстрації Міністерством юстиції України. Відповідно легалізацію громадської організації здійснюють Міністерство юстиції України, місцеві органи державної виконавчої влади, виконавчі комітети сільських, селищних, міських рад депутатів.

Якщо діяльність місцевої громадської організації поширюється на територію двох і більше адміністративно-територіальних одиниць, її легалізація здійснюється відповідним органом, який стоїть вище.

Місцеві органи державної виконавчої влади, виконавчий комітет сільської, селищної, міської ради депутатів реєструють в обов'язковому порядку місцеві осередки зареєстрованих всеукраїнських і міжнародних об'єднань громадян, якщо це передбачено статутними документами об'єднань.

Про легалізацію (офіційне визнання) об'єднання громадян легалізуючий орган повідомляє у засобах масової інформації.

Для реєстрації засновники об'єднання громадян подають заяву. До заяви додаються статут (положення), протокол установчого з'їзду (конференції) або загальних зборів, відомості про склад керівництва центральних статутних органів, дані про місцеві осередки, документи про сплату реєстраційного збору, крім випадків, коли громадська організація звільняється від сплати реєстраційного збору відповідно до законів України. Політичні партії подають також свої програмні документи.