Проблеми демократизації влади в Україні

    Є всі підстави стверджувати, що успіхи в розбудові державності та розвитку демократії в Україні багато в чому залежатимуть від таких чинників, як формування та співвідношення різноманітних форм власності, взаємозв’язок етнічного та соціального складу населення, характер відносин між політичними партіями та рухами, форми правління, історичні та культурні традиції, рівень політичної активності та політичної культури населення тощо.

    Україні ще треба пройти тривалий та тяжкий шлях до демократичного устрою, до демократичних засад функціонування владних структур. На цьому шляху не може бути жорстко детермінованого просування до демократії. Не обов’язково, щоб кожний наступний етап розвитку був більш демократичним, ніж попередній. Розбалансованість економічних, соціальних, громадянських та політичних зв’язків в українському суспільстві може призвести до непередбаченого кінцевого результату, протиборства соціальних сил на кожному з етапів. Так триватиме доти, доки цей складний процес не сформує нормальне громадянське суспільство, а на його фундаменті не постане демократична політична система з чітким розподілом гілок влади і співвідношенням владних функцій між центром та регіонами. 

    ВИСНОВКИ

    Якщо  говорити, про конкретні напрямки інтенсифікації демократичних перетворень  в Україні, то потрібно виокремити наступні.

    По-перше, неухильне дотримання принципу розподілу влади за умов законодавчого забезпечення процесу узгодження дій виконавчої і законодавчої влади, здійснення ними своїх конституційних компетенцій, оскільки як демократія, так і демократичне врегулювання стають неможливими без права і належних законів. У будь-яких позаправових вимірах демократія веде до хаосу, сваволі та анархії, а самі закони, за умови відсутності демократичних інститутів чи неефективної їх діяльності, перетворюються на абстрактні гасла та політичні прокламації, як це сталося в Україні.

    По-друге, більш чітке конституційне визначення того, якою ж врешті-решт є наша держава. Доки не буде узаконений цей важливий алгоритм її функціонування, про взаємодію та взаєморозуміння, як і про розмежування функцій між гілками влади годі буде й говорити. Саме право вимагає виваженого формування функцій та основних форм відповідальності політиків за свої дії. Всі ми не замислюючись проголошуємо, що президент у нас виконує функції гаранта Конституції, але, за великим рахунком, таким гарантом є тільки народ, волею якого вона визначається, який своєю участю у справах держави як суверен влади може виступити гарантом здійснення законів. А от гарантом виконання конституційних норм повинні виступати і президент, і інститути виконавчої, законодавчої та судової влади.

    По-третє, першорядною умовою нашого демократичного поступу повинна стати не декларативна, а реальна солідаристська основа суспільства, яка б допомогла прагматично оцінити реальний стан наших реформ. Демократичні структури можуть вважатися консолідованими за умови, якщо вони виконують функції підтримання порядку та управління. Солідаризм у суспільстві має брати свої початки у сфері центральних конституційних органів та політичних інститутів, адже саме вони найбільш суттєво впливають на процес виникнення політичних партій та об'єднань. Інституційна консолідація -це те, що може стати на перешкоді дефіциту суспільної солідарності, який є однією з основних причин протистоянь, що перманентно виникають. Консолідація у діях політичних інститутів як умова солідарності суспільства, що реформує структуру політичних відносин, дає можливість контролювати баланс управлінської системи, її функціональну оптимальність. А правила гри в демократії (за Й.Шумпетером та Д.Сарторі) передбачають, що контроль за тими реальними процесами, які відбуваються в суспільстві, здійснюється лише там, де існує певна згода, де консолідовані інтереси .Тобто за межами солідаристських відносин демократія неможлива. Важливо пам'ятати: якщо процес демократичної консолідації блокується, то замість нього виникають гібридні типи політичних систем на кшталт "делегативних" чи "неліберальних" демократичних режимів.

    І, нарешті, потрібно глибоко усвідомити, що сучасна світова практика переходу суспільства від тоталітарних чи авторитарних форм владного правління  довела, що становлення демократії значною мірою залежить від зрілості національної політичної еліти, тієї ролі, яку вона відіграє у процесах державотворення.

    Ми  ж майже мало просунулись у  справі формування своєї національної, дійсно політично вагомої та відповідальної еліти. Невгамовне прагнення апелювання до народу, яке зовні виглядає цілком виправданим жестом довіри до свого  суверена, насправді дуже часто є  відвертим політичним спекулюванням  заради досягнення якихось особистих  інтересів або ж виявом власної  неспроможності політика. А головне - це нехтування права самої політичної еліти, яка лише починає якимось  чином впливати на політичні процеси, виходячи не з емоцій, а зі своїх  професійних переконань, навіть якщо вони не збігаються з думкою частини  суспільства, відстоювати інтереси права, моралі, справедливості.

    Демократизація - дуже тонкий процес; він може стати конструктивними лише тоді, коли для цього сформовано міцний фундамент. Історією доведено, що демократія утверджується в суспільстві лише тоді, коли вона виростає з його глибинних підвалин, з економічних та соціальних передумов, демократичних традицій народу, світосприйняття та ментальності громадян. Наївно думати, що Україна може у цьому бути винятком.

    Також, оцінюючи можливості існування демократії в сучасних умовах розвитку України, крім інших засад, необхідно враховувати, що в будь-якому разі варто шукати фундаментальні цінності та ідеали у  власній, українській політичній культурі. А, прямуючи за ідеалом, пам'ятати: не існує  моделі демократії, придатної для  будь-якого суспільства, а існують  лише загальні принципи її функціонування. Сьогодні ми переживаємо багато труднощів  не через принципову несумісність демократичних  ідеалів із національною політичною культурою та менталітетом, а через  напівзаходи і спроби нав'язати  відразу готову модель зрілої демократії, незважаючи на історичний досвід, умови  і національну специфіку.

Отже  на мою думку є такі основні  проблеми:

    1) Ніхто не поважає закон і  не боїться отримати покарання  за його не виконання

    2) Не збалансована, не чітка вертикаль  влади

    3) Постійне протистояння між гілками  влади

    4) Низький рівень політичної культури  як полтиків так і громадян  держави

    5) Залежна і корумпована судова  ситема

    6) Політична влада в Україні  має абсолютно діаметральні погляди  на зовнішню політику, не може  вирішити куди повинна рухатись  країна... 

    СПИСОК  ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 

    1.Траверсе О. Політичне лідерство, національна еліта і практика модернізації суспільства / О. Траверсе // Політичний менеджмент. – 2006. – № 1. – С. 27-36. 

    2.Хорошилов О. Український варіант демократизації / О. Хорошилов // Політичний менеджмент. – 2005. – № 1. – С. 52-57. 

    3.Паламарчук В. Український варіант сучасної європейської демократичної держави / В. Паламарчук, О. Литвиненко // Віче. – 2003. – № 5. – С. 37-42. 

    4.Куценко О. Зигзаги демократизації політичного режиму в Україні / О. Куценко // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. – 2005. – № 3. – С. 65-79.

    ЗМІСТ 

    ВСТУП 

1.Актуальні  проблеми розвитку демократії  в Україні

    2. Проблеми формування й функціонування влади в Україні 

    ВИСНОВКИ 

    СПИСОК  ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ