Аналіз дебіторської і кредиторської заборгованості

До складу майна підприємства, як майнового комплексу входять усі види майна, призначені для його діяльності, включаючи його борги. В іншій правовій нормі - при перерахуванні об'єктів цивільних прав борги, чи кредиторська заборгованість, не названі в числі інших видів майна, до яких віднесені речі, включаючи гроші і цінні папери, інше майно, у тому числі майнові права. Це явна непогодженість у законодавстві. Якщо в числі об'єктів цивільних прав названі майнові права, то варто було б вказати і кореспондуючі їм майнові обов'язки, чи, більш конкретно, кредиторську заборгованість[8].

Економічна сутність кредиторської заборгованості полягає  в тому, що це не тільки частина майна  організації, як правило кошти, але  і товарно-матеріальні цінності, наприклад у зобов'язаннях по товарному кредиті. Як правова категорія кредиторська заборгованість - особлива частина майна організації, що є предметом обов'язкових правовідносин між організацією і її кредиторами. Організація володіє і користається кредиторською заборгованістю, але вона зобов'язана повернути чи виплатити дану частину майна кредиторам, що мають права вимоги на неї. Дана частина майна суть борги організації, чуже майно, чужі кошти, що знаходяться у володінні організації-боржника. Таким чином, кредиторська заборгованість має двоїсту юридичну природу: як частина майна вона належить організації на праві володіння, чи навіть праві власності щодо отриманих позичково грошей чи речей, визначених родовими ознаками; як об'єкт зобов'язальних правовідносин - це борги організації перед кредиторами, тобто обличчями, уповноважений на вимагання чи стягнення від організації зазначеної частини майна.

З урахуванням відзначених ознак  кредиторську заборгованість можна  було б визначити як частина майна  організації, що є предметом виниклих з різних правових основ боргових зобов'язань організації-дебітора (боржника) перед уповноваженими обличчями кредиторами, що підлягає бухгалтерському обліку і відображенню в балансі як борги організації – балансо утримувача[9].

 

2.1. Погашення  кредиторської заборгованості в  добровільному порядку

 

Якщо кредитор по настанні термінів виконання зобов'язання не звертається до організації-дебітора з вимогою про виплату боргів, кредиторська заборгованість залишається  в розпорядженні дебітора і він  може або повернути кредитору  борги за власною ініціативою, або використовувати незатребувані засоби в складі свого майна. Неповернення боргу спричиняє застосування до боржника визначених майнових санкцій: стягнення неустойки, передбаченої договором; штрафів, установлених законом; відсотків за користування чужими коштами внаслідок їхнього неправомірного утримання, відхилення від їхнього повернення, іншої прострочення в їхній сплаті. Кредитори можуть стягнути з дебітора й збитки, заподіяні ним несвоєчасним поверненням чи неповерненням боргів: за загальним правилом збитки відшкодовуються в частині, не покритою неустойкою чи відсотками, стягуваними за користування чужими коштами. Неповернення боргів може привести до порушення в арбітражному суді справи про неспроможність (банкрутстві) організації-дебітора.

Незважаючи на розгалужену структуру нормативних і договірних санкцій, їхній сумарний афект може бути менше тієї економічної вигоди, що розраховує одержати організація-дебітор у наслідок використання чужих коштів. Наприклад, за договором на виготовлення й постачання складного серійного устаткування замовник перелічує виконавцю аванс по підписанні договору, а потім робить попередню оплату двох-трьох перших етапів робіт. Дана схема розрахунків за договором дозволяє організації-виконавцю тимчасово використовувати отримані від замовника фінансові ресурси на інші мети, наприклад, на ринку цінних паперів. Якщо при цьому терміни виготовлення і здачі об'єкта зрушаться і виконавцю прийдеться заплатити неустойку, а може бути, і повернути замовнику отримані від нього аванси, суми санкцій будуть погашені виконавцем-боржником за рахунок прибули, отриманої від використання чужих фінансових ресурсів.

Дана практика підтверджена численними судовими суперечками про  стягнення кредиторської заборгованості. Одним із стимулів до добровільного повернення боргів служить плата за користування чужими коштами. Тим часом законодавець, дорівнюючи розміри плати до дисконтної ставки банківського відсотка на день пред'явлення позову, значно послабив стимулююче вплив цієї санкції. Варто було б установити розмір плати за користування чужими коштами рівним дворазовій дисконтній ставці банківського відсотка. Тоді вплив санкції на несправних дебіторів було б більш відчутним і стимулювало б їх до добровільного погашення боргів.

Будь-які боргові зобов'язання організація-дебітор може виконати в добровільному порядку. Самий елементарний і найбільш розповсюджений шлях для цього - перерахування суми боргу на банківський рахунок кредитора. Якщо реквізити банківського рахунка кредитора невідомі і довідатися їхній неможливо, боржник, вправі внести належні з його гроші чи цінні папери в депозит нотаріуса, а у випадках, передбачених законом, у депозит суду. Внесення грошової чи суми цінних паперів у депозит чи нотаріуса суду стане виконанням зобов'язання і, отже, погашенням кредиторської заборгованості[11].

 

 

 

 

 

2.2. Склад і  показники кредиторської заборгованості

 

У тих випадках, коли організація-дебітор  не приймає ніяких заходів щодо  добровільного повернення боргів, у  кредиторів залишається можливість примусового стягнення, що у залежності від характеру кредиторської заборгованості здійснюється одним із двох способів: 1) у судовому чи 2) у позасудовому порядку.

Поняттям кредиторської  заборгованості охоплюються боргові  зобов'язання організації-дебітора, що мають різне походження, а отже, різні юридичну природу і правовий режим, що, власне кажучи, обумовлює практичну необхідність використання погодженого на рівні закону понятійного апарата. Оскільки кредиторська заборгованість служить одним із джерел засобів, що знаходяться в розпорядженні організації-дебітора, неї показують у пасиві балансу. Облік кредиторської заборгованості ведеться, природно, по кожнім кредиторі окремо ("розрахунки з кредиторами" чи просто "кредитори"), а в узагальнюючих показниках відбивають загальну суму кредиторської заборгованості і дають її, розбиваючи на вісьмох груп.

За діючими правилами  в поясненнях до бухгалтерського  балансу і звіту про фінансові  результати в числі інших додаткових даних указують зведення "про  наявність на початок і кінець звітного періоду окремих видів  кредиторської заборгованості". До складу кредиторської заборгованості входять показники по наступним позиціях:

- постачальники і підрядчики;

- векселя до  сплати;

- заборгованість  перед дочірніми і залежними  суспільствами;

- заборгованість  перед персоналом організації;

- заборгованість перед бюджетом і соціальними фондами;

- заборгованість  учасникам (засновникам) по виплаті  доходів;

- аванси отримані;

- інші кредитори.

У залежності від юридичної  природи і правового режиму зазначені  позиції можуть бути зведені до трьох  груп.

Перша - це заборгованість організації перед бюджетом і соціальними фондами. Заборгованість перед бюджетом - це, недоїмки, тобто не сплачені своєчасно податки; нараховані податковими органами фінансові санкції; заборгованість по платежах прирівняним з погляду їхньої обов'язковості до податків, наприклад, по платежах у дорожні фонди, митним зборам і іншим видам платежів, що надходять безпосередньо на казначейські рахунки у федеральний, регіональний чи місцевий бюджет (наприклад, платежі по державному зборі зараховують у федеральний бюджет на рахунки федерального казначейства). До цієї ж групи відноситься заборгованість по обов'язкових платежах у позабюджетні фінансові фонди.

Друга група - заборгованість організації перед її персоналом: борги по виплатах працівникам заробітної плати, компенсаціям, платежам у порядку відшкодування шкоди, заподіяного здоров'ю чи працівників унаслідок смерті працівника на виробництві.

Третя група - заборгованість перед партнерами і контрагентами по договірних і корпоративних зобов'язаннях: борги по платежах постачальникам за поставлені товари, підрядчикам - за виконані роботи з повернення отриманих, але невідпрацьованих авансів, оплата векселів. Тут же заборгованість організації перед учасниками (засновниками) по виплаті їм доходів (дивідендів) і заборгованість чи холдингу фірми-засновника перед дочірніми суспільствами по оплаті внесків у статутний капітал, по компенсації збитків, заподіяних дочірньому суспільству з вини основного суспільства. Борги третьої групи досить різноманітні, тому далеко не всі їх види зазначені в Положенні по бухгалтерському обліку (вони охоплені одним відверненим терміном - "Інші кредитори")[18].

 

 

 

2.3. Планування  кредиторської заборгованості

 

Планування погашень по зобов'язаннях здійснюється фінансовими  чи менеджерами безпосередньо центрами фінансової відповідальності по статтях бюджету, установлених регламентом. У рамках своєї компетенції і доцільності фахівці можуть визначати можливі варіанти планування заборгованості, використовуючи як прогнози "Розрахунки з постачальниками", визначаючи відстрочки платежів по конкретних контрактах і "Кредиторська заборгованість минулих періодів", установлюючи графіка погашення заборгованості по клієнтах, так і на основі бізнес-прогноз "Графік фінансування", що є спрощеною формою формування кредиторської заборгованості.

Прогноз призначений  для планування величини кредиторської  заборгованості і кількості днів її рівномірного погашення, суми авансів  і відстрочки поточних платежів по статтях і елементам бюджету.

Основою для складання видаткової частини бюджету руху коштів повинні бути операційні бюджети всіх напрямків діяльності компанії і графік погашення заборгованості, що визначають наступні групи платежів, встановлені в прогнозі "Графік фінансування":

  * планові платежі  по усіх видах податків і зборів перед бюджетом і позабюджетними фондами;

  * обслуговування  кредитів, що містять план виплат  по основному боргу і відсоткам; 

  * витрати по оплаті  праці; 

  * зобов'язання перед  постачальниками за матеріали,  що поставляються, забезпечення енергоресурсами;

  * зобов'язання перед  замовниками за виконані роботи;

  * фінансування управлінських  і комерційних витрат; 

  * графік інвестиційних  виплат за придбання і модернізацію  основних засобів; 

  * інші витрати. 

По визначенню, кредиторська заборгованість - це тимчасово притягнуті підприємством і підмети поверненню фізичним і юридичним особам кошти. Кредиторська заборгованість відбиває вартісну оцінку фінансових зобов'язань підприємства перед різними суб'єктами економічних відносин і визначається, як:Кз = РАС x Оп / Р,                        (2.1)

де РАС - матеріальні витрати + величина відкладених виплат стороннім організаціям;

Оп - відстрочка платежів у днях,

P - тривалість періоду в днях.

Для планування кредиторської  заборгованості на короткостроковий період можна умовно приймати, що погашення заборгованості виробляється рівними частками протягом запланованої кількості днів додатково до поточного платежам, з урахуванням суми виданих авансів. При розрахунку витрати коштів сума платежу поділяється на кількість днів місяця і зміщається щодо місяця в обсязі, що приходиться на період відстрочки.

Прогнозний розрахунок кредиторської заборгованості є  одним з основних етапів формування бюджету руху коштів і прогнозного  балансу, а також для виконання фінансового аналізу.

Для аналізу стану  кредиторської заборгованості використовуються коефіцієнти оборотності кредиторської  заборгованості, що відносяться до групи показників ділової активності.

Коефіцієнт оборотності  кредиторської заборгованості, що виражається в числі оборотів за період, можна розрахувати: Кокз = Рп / Кз,                            (2.2)

де Рп - вартість реалізованої продукції (собівартість);

Кз - середньорічна кредиторська заборгованість.

Період обороту (погашення) кредиторської заборгованості, розраховується в днях: Покз = 360/ Кокз

Важливість аналізу  і керування кредиторською заборгованістю обумовлюється її значною часткою  в поточних пасивах підприємства, її зміни помітно позначаються на динаміку показників його платоспроможності і ліквідності.

Поточне фінансове благополуччя підприємства значною мірою залежить від того, наскільки вчасно воно відповідає по своїх фінансових зобов'язаннях.

Фінансове планування бюджету, організація керування фінансовими  потоками є підставою для складання платіжного календаря підприємства, що є інструментом оперативного планування і складається на невеликий проміжок часу з детально можливою точністю.

 

3. Аналіз дебіторської  і кредиторської заборгованості ТОВ ”Юнігран”

Протягом  2009-2011 рр.  грошовий  потік  від операційної діяльності  до  змін  у чистих оборотних активах ТОВ «Юнігран» був додатнім і його значне збільшення (у  3,1  рази)  відбулось у 2009  році  до  27 282,4 тис. грн.  за  рахунок збільшення чистого доходу  від реалізації  на  58,8%.  У 2009 році  відбулось значне  збільшення чистого   оборотного   капіталу   на   суму   11 093,0 тис. грн.   Грошовий   потік   від операційної діяльності протягом періоду збільшувався від 4 962,6 тис. грн. (у  2006 році) до 16 189,4 тис. грн. (у 2009 році).

Протягом аналізованого  періоду  Товариство  здійснювало  інвестиції  в  основний капітал   (придбання   обладнання   з   видобутку   і   дроблення   гранітів)   на   суму 43 768,5 тис. грн., зокрема у 2007 році на суму 27 048,9 тис. грн.

Фінансування   інвестиційної   діяльності   здійснювалось   за   рахунок   операційної   і фінансової діяльності. Так протягом аналізованого періоду різниця між отриманими і погашеними кредитними   ресурсами   становила   1 035,3 тис. грн., Товариство   випустило   облігації   серій   «В»   і   «С»   на   суму   10 000,0 тис. грн.   і збільшило власний капітал на суму 2 450,0 тис. грн.