Аналіз ліквідності і платоспроможності підприємства

Вступ

 

Ліквідність та платоспроможність комерційного банку є одним з найважливіших показників, що характеризують фінансову стійкість підприємства, вони показують достатність власних коштів, своєчасне виконання своїх грошових зобов’язань. Лiквiднiсть - це здатність банку забезпечити своєчасне виконання своїх грошових зобов’язань. Вона визначається збалансованістю мiж термінами i сумами погашення активів та термінами i сумами виконання зобов’язань банку, а також термінами та сумами інших джерел та напрямів використання коштів типу видачі кредитів та понесених витрат. Платоспроможність - здатність юридичної чи фізичної особи своєчасно i повністю виконати свої платiжнi зобов’язання. Одним із найважливіших завдань підприємства чи організації забезпечення належного рівня ліквідності. Підприємства вважається ліквідним, якщо воно має можливість залучати грошові кошти за прийнятною ціною тоді, коли вони потрібні. У сучасній літературі існує два підходи до характеристики ліквідності. Ліквідність можна розуміти як запас чи як потік. Запас характеризує ліквідність підприємства на визначений момент, його здатність відповісти за своїми поточними зобов’язаннями. Як потік ліквідність оцінюється за певний період чи на перспективу. При цьому ліквідність з точки зору запасу характеризується як досить вузький підхід. При розгляді ліквідності як потоку більша увага приділяється можливості забезпечення перетворення менш ліквідних активів у більш ліквідні, а також притоку додаткових засобів.  Однією з умов ефективної діяльності підприємства є забезпечення високого рівня надійності та мінімального ризику здійснюваних операцій, в основі чого лежить ліквідність підприємства, її здатність безперебійно виконувати свої зобов’язання перед клієнтами.

Метою написання курсової роботі є теоретичне обґрунтування, розробка методичних підходів і практичних рекомендацій, спрямованих на забезпечення ліквідності та платоспроможності .

Об’єктом дослідження є діяльність ВАТ Скала – Подільський «Плодорозсадник», пов'язана з забезпеченням їх стабільного й ефективного існування.

Предметом дослідження є ліквідність та платоспроможність підприємства.

Курсова робота представлена трьома розділами, які в свою чергу розбиваються на підрозділи. В першому розділі розглянуто основні поняття, що характеризують сутність, класифікацію та організацію ліквідності та платоспроможності підприємства. Аналіз ліквідності та платоспроможності наводиться у другому розділі. У третьому розділі курсової роботи розглянуто рекомендації по підвищенню ліквідності і платоспроможності ВАТ Скала – Подільський «Плодорозсадник».

 

Розділ 1.  Теоретичні аспекти аналізу фінансового стану підприємства  

 

1.1. Інформаційна база аналізу фінансового стану підприємства 

 

Під фінансовим станом підприємства розуміють ступінь забезпеченості підприємства необхідними фінансовими ресурсами для здійснення ефективної господарської діяльності та своєчасного проведення грошових розрахунків за своїми зобов’язаннями. Фінансовий стан у вартісній формі відображає  загальні результати роботи підприємства.

Інформаційною базою аналізу фінансового стану підприємства є, в першу чергу, фінансова звітність.

Фінансова звітність  являє собою систему показників, що відображають інформацію про фінансовий стан організації на звітну дату, а  також фінансові результати її діяльності за звітний період.

З 1 січня 2000 р. на підприємствах  України незалежно від форм власності (крім банків і бюджетних установ) запроваджені перелічені далі форми  фінансової звітності, що відповідають міжнародним стандартам:

·        Форма 1 „Баланс” – звіт про фінансовий стан, що відображає активи, зобов’язання і капітал підприємства на встановлену дату.

·        Форма 2 „Звіт про фінансові результати”, що містить дані про доходи, витрати і фінансові результати діяльності підприємства за звітний та попередній період.

·        Форма 3 „Звіт про рух грошових коштів”, що відображає надходження та витрачання коштів у звітному періоді за операційним, інвестиційним і фінансовим напрямками діяльності підприємства.

·        Форма 4 „Звіт про власний капітал”, що відбиває зміни у складі власного капіталу протягом звітного періоду.

„Примітки до звітів” – сукупність показників і пояснень, які забезпечують деталізацію та обґрунтованість статей фінансових звітів, розкривають іншу інформацію.

Мета складання фінансової звітності – надати користувачам повну, правдиву та неупереджену інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух коштів підприємства для прийняття рішень.

Основними джерелами  даних є бухгалтерський баланс –  форма №1 (саме тому аналіз фінансового стану часто називають аналізом балансу). Використовується також решта форм бухгалтерської звітності.

Також придатними до використання є  дані внутрішньогосподарського (управлінського) бухгалтерського обліку; дані з первинної облікової документації (вибіркові дані); експертні оцінки. Крім того, цілком можливе залучення інформації з засобів масової інформації, загальнодоступні статистичні дані щодо галузі, в межах якої здійснює свою діяльність підприємство-об’єкт дослідження і т. п.

Отже, в процесі аналізу  фінансового стану підприємства використовується фінансова звітність (насамперед бухгалтерський баланс), а також дані з інших доступних джерел. Реальне дослідження фінансового стану підприємства, а тим більше виявлення причин, що призвели то тих чи інших наслідків, потребує залучення максимально можливих обсягів відомостей, що стосуються роботи підприємства. В подальшому відбувається поступовий відбір та відсіювання другорядних деталей. Важливо усвідомлювати, що лише достовірні початкові дані є запорукою успішної роботи фінансового аналітика.

 

 

1.2 Сутність ліквідності підприємства, її показники та методика їх розрахунку

Найважливішим показником фінансового стану підприємства є ліквідність, сутність якої полягає  в можливості підприємства в будь-який момент розрахуватися за своїми зобов'язаннями (пасивам) за допомогою (за рахунок) майна (активів), яке є на балансі, тобто в тому, як швидко підприємство може продати свої активи, отримати грошові кошти і погасити заборгованість перед постачальниками, і банком щодо повернення кредитів, перед бюджетом та позабюджетними централізованими фондами із сплати податків та платежів, перед працівниками з виплати заробітної плати тощо.

Ліквідність суб'єкта господарювання визначається відношенням вар-тості  ліквідного майна, тобто активів, які можуть бути використані для оплати заборгованостей, до короткострокової заборгованості. По суті, ліквідність суб’єкта господарювання є ліквідністю його балансу. Ліквідність же балансу підприємства характеризує зв’язок можливості продажу його активів з одночасною оплатою пасивів.

Ліквідність балансу  визначається рівнем покриття зобов’язань  підприємства його активами, строк  перетворення яких на грошові кошти  відповідає строку погашення зобов’язань.

Залежно від того, якими  платіжними коштами підприємство може погасити свої зобов’язання, розраховують кілька показників ліквідності (платоспроможності).

Найважливішим показником платоспроможності (ліквідності) є  коефіцієнт покриття, що характеризує рівень покриття активами підприємством  своїх зобов’язань. Коефіцієнт покриття визначається відношенням усіх поточних активів підприємства до його поточних зобов’язань за формулою

де ПА — поточні  активи, грн; ПЗ — поточні зобов’язання, грн.

Нормативне значення коефіцієнта К > 1. Якщо значення К  відповідає нормативному, підприємство може своєчасно погасити свої зобов’язання, а якщо К < 1, підприємство має неліквідний баланс.

Крім коефіцієнта покриття для оцінки рівня ліквідності  розраховують коефіцієнти швидкої  і абсолютної ліквідності.

Коефіцієнт швидкої  ліквідності розраховується діленням найбільш ліквідних активів та активів, які швидко реалізуються (грошових коштів і дебіторської заборгованості), на поточні зобов’язання за формулою

де ГК - грошові кошти, грн; ДЗ - дебіторська заборгованість.

Середнє значення коефіцієнта К = 0,5...0,6.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності характеризується рівнем покриття зобов’язань підприємства його активами, строк перетворення яких на гроші відповідає строку погашення  зобов’язань. Визначається коефіцієнт абсолютної ліквідності як відношення суми грошових коштів і короткострокових фінансових вкладень до суми короткострокових (поточних) зобов’язань за формулою

Значення коефіцієнта  абсолютної ліквідності К > 0,2 достатнє, щоб підприємство своєчасно розрахувалось  за своїми боргами з кредиторами. Зменшення цього коефіцієнта відображає зовнішню причину неплатоспроможності підприємства.

Якщо коефіцієнт абсолютної ліквідності К<0,2, а коефіцієнта  покриття К<0,5, підприємство вважається банкрутом і може підлягати ліквідації з продажем майна.

Платоспроможність, її показники та методика їх розрахунку

Платоспроможність характеризується достатньою кількістю оборотних  активів підприємства для погашення  своїх зобов’язань протягом року.

Підприємство вважається платоспроможним, якщо його загальні активи перевищують поточні. Нездатність підприємства задовольнити вимоги кредиторів з оплати товарів, сплати платежів у бюджет, позабюджетні фонди тощо у зв’язку з перевищенням зобов’язань над вартістю майна та інших активів характеризує його неплатоспроможність, або неспроможність.

Підприємство визнається неплатоспроможним у разі виявлення  незадовільної структури балансу.

Незадовільна структура  балансу — це такий стан майна  і зобов’язань боржника, коли за його майно не може бути забезпечене  виконання зобов’язань перед кредиторами через недостатній рівень ліквідності майна.

Основними показниками, на основі яких можна визначити платоспроможність  підприємства, є коефіцієнт автономії (фінансової незалежності); коефіцієнт фінансової стабільності; коефіцієнт фінансового лівериджу; коефіцієнт забезпеченості власними коштами; коефіцієнт покриття (платоспроможності).

Коефіцієнт автономії  показник, який характеризує частку власних  активів у загальній сумі всіх активів підприємства, використаних

ним для здійснення статутної діяльності. Коефіцієнт автономії розра-ховується діленням суми власного капіталу на вартість майна підприємства за формулою

де ВКап - власний капітал, грн; ВМ — вартість майна, грн.

Мінімальне (нормативне) значення коефіцієнта автономії  К > 0,5. Таке значення цього показника дає змогу припустити, що всі зобов’язання підприємства можуть бути покриті власними активами. Збільшення коефіцієнта автономії свідчить про більшу фінансову незалежність, підвищення гарантії погашення підприємством своїх зобов’язань. Отже, що більший коефіцієнт автономії, то кращий фінансовий стан підприємства.

Коефіцієнт фінансової стабільності — показник, який характеризується відношенням власних і позикових  коштів підприємства, тобто він показує, скільки позикових коштів залучило підприємство в розрахунку на 1 грн, вкладених в активи власних коштів. Коефіцієнт фінансової стабільності визначається за формулою

де ВК, ПК — кошти, грн  відповідно власні і позикові.

Нормальним (нормативним) вважається, К. > 1. Перевищення власних коштів над позиковими свідчить про те, що підприємство має стійкий фінансовий стан і відносно незалежне від зовнішніх фінансових джерел.

Коефіцієнт фінансового  лівериджу характеризується відношенням  довгострокових зобов’язань і джерел власних коштів підприємства, тобто показує, скільки довгострокових зобов’язань припадає на одиницю джерел власних коштів. Коефіцієнт фінансового лівериджу обчислюється за формулою

де ДЗ — довгострокові  зобов’язання, грн.

Нормальним (нормативним) вважається К. < 1. У цьому разі фінансовий стан підприємства відносно нормальний.

Коефіцієнт забезпеченості власними коштами — показник, який характеризує рівень забезпеченості підприємства власними джерелами формування оборотних  активів, тобто показує, скільки  власних джерел формування оборотних активів підприємства припадає на одиницю цих активів. Розраховується цей коефіцієнт за даними балансу підприємства за відповідний звітний період в такому порядку: від підсумку за першим розділом пасиву балансу віднімається підсумок за першим розділом активу і отримана різниця ділиться на суму підсумку другого розділу активу балансу, тобто розрахована фактична наявність власних і прирівняних до них джерел формування обігових коштів ділиться на фактичну вартість наявних обігових коштів. Розрахунок виконується за формулою.

де К — коефіцієнт забезпеченості власними коштами; П1—  сума підсумку за першим розділом пасиву балансу, грн; А1, А2— сума підсумків  відповідно за першим та другим розділами  активу балансу, грн.