Аналіз ліквідності і платоспроможності підприємства

Аналіз ділової активності полягає в оцінці ефективності використання ресурсів підприємства. Розрізняють  три види основних ресурсів:

1) матеріальні − технічну базу підприємства, і тому основними оціночними показниками ефективності їх використання є: матеріаловіддача, фондовіддача;

2) трудові, ефективність яких характеризується показниками продуктивності праці, що визначають обсяг виробництва (у вартісному вимірі) на одного робітника;

3) фінансові, ефективність яких розглядається в межах управління оборотними активами

В умовах обмеженості  ресурсів необхідно обирати оптимальні співвідношення між набором економічних  ресурсів та обсягами виробництва. Передумовою  такого вибору повинно бути проведення аналізу ділової активності. Основними показниками оцінки ділової активності підприємства є:

1. Частка прибутку від реалізації в загальній сумі прибутку, що показує питому вагу прибутку від основної діяльності підприємства; значення цього показника менше 0,7 може вказувати на те, що в зв’язку з низькою ефективністю основної діяльності підприємство змушене займатися непрофільними видами діяльності:

Чпр=Ф. 2 (р.050 / р.170).

Чпр поп.п.=4 /(3)= 1,3

Чпр зв.п.= 641/1835=0,34

2. Коефіцієнт стійкості економічного зростання, що розраховується як відношення чистого прибутку (прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства після сплати податків і платежів) за мінусом суми дивідендів, виплачених акціонерам, до середньорічної вартості власного капіталу підприємства; тобто показує, яку суму прибутку реінвестує підприємство на 1 грн. власного капіталу:

Кез=(Ф.2 р. 220-Ф.4 р. 140) / Ф.1 (р.380 гр.3+р.380, гр.4)*0,5.

Кез=(3-0)/(839+836)*0,5=0,006

3. Показники ефективності використання основних засобів підприємства.

4. Показники ефективності використання оборотних засобів підприємства.

5. Показники ефективності використання капіталу в цілому.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3. Шляхи підвищення ліквідності та платоспроможності підприємства 

 

На основі проведених розрахунків можна виділити наступні причини зниження ліквідності та платоспроможності  ВАТ Скала-Подільський Плодорозсадник:

·        збитки отримані у звітному періоді у розмірі 4294,9 тис. грн.;

·        зменшення власного капіталу на 97,1 тис. грн. в абсолютному розмірі та на 6,11% у питомій вазі;

·        фінансування капітальних витрат (8127,6 тис. грн.) за рахунок поточних зобов’язань (5991,2 тис. грн.) і лише на 2136,4 тис. грн. за рахунок довгострокових кредитів;

·        збільшення поточних зобов’язань в абсолютній величині на 8353,9 тис. грн. (у питомій вазі на 4,71%),та довгострокових зобов’язань лише на 2136,4 тис. грн. ( у питомій вазі 1,39%), в той час як необоротні активи збільшились на 8127,6 тис. грн. ( +0,59%), а оборотні активи лише на    2167,4 тис. грн. і зменшились у структурі ( -0,65%);

Власне основна причина  це збиткова діяльність підприємства – усі інші є похідними та пов’язаними. Збитки “з’їдають” власний капітал, не дають можливості здійснювати  капітальні інвестиції, вимагають залучення короткострокових кредитів на фінансування капітальних інвестицій.  

Будь-яке підприємство в умовах ринкової економіки здійснює свою діяльність з метою одержання  прибутку. Його відсутність або недостатні розміри протягом  тривалого періоду означають, що підприємство є неконкурентноспроможним і, відповідно, рано чи пізно воно стає банкрутом та підлягає ліквідації. Тому досягнення прибутковості є першочерговим завданням для господарюючого суб’єкта, що здійснює свою діяльність на основі комерційного розрахунку. ВАТ Скала-Подільський Плодорозсадник у попередньому та звітному році працювало збитково. Це вимагає активних дій від керівництва підприємства. Досягнення прибутковості відбувається шляхом збільшення обсягів продажу та зниженням витрат. В свою чергу збільшення обсягу продажу це: 

·        стимулювання попиту на продукцію підприємства;

в першу чергу інформування потенційних покупців продукції (цільова реклама), гнучка система знижок;

·        розширення збутової мережі;

можливо саме відсутність  регіональних представництв та місцевих дилерів стримує потенційних покупців від вибору на користь  продукції підприємства; широка збутова мережа та активна реклама суттєво мінімізують трансакційні витрати покупців;

·        вихід на нові ринки;

комплексні маркетингові дослідження потенційних ринків збуту, вивчення можливостей та наслідків проведення наступальної (агресивної) маркетингової політики;

·        випуск нових конкурентноспроможних видів продукції;

технічний прогрес вимагає  постійного оновлення асортименту продукції, що збільшує обсяги продажу, але одночасно вимагає додаткових витрат на закупівлю устаткування, ноу-хау; фінансування подібних витрат можливе або за рахунок довгострокових кредитів (що в нинішніх умовах здійснити надзвичайно важко), або за рахунок скорочення (в першу чергу надлишкових) виробничих потужностей, що зумовлює додаткові надходження та скорочення постійних витрат (утримання, ремонт і т. д.);

Зменшення витрат виробництва  передбачає:

·        пошук постачальників, що пропонують вигідніші умови;

на сьогоднішній день умови ринку забезпечують можливість широкого вибору як вітчизняних так  і закордонних постачальників сировини та матеріалів:

·        зменшення постійних та змінних витрат за рахунок економії;

дуже часто (особливо на великих підприємствах) відсутність належного контролю призводить до нераціонального та марнотратного використання наявних ресурсів;

·        зменшення постійних витрат шляхом скорочення надлишкових виробничих потужностей;

виходячи з конкретної ситуації підприємство може відмовитись від певної частини устаткування та продати його без шкоди усьому виробничому процесові ;       

З іншого боку, зароблені  та залучені кошти потребують раціонального  управління інакше всі зусилля підприємства по досягненню прибутковості будуть марними. Отже, необхідне проведення постійної роботи у таких напрямках: 

·        визначення оптимального (мінімально необхідного) об’єму сировини та матеріалів;

виходячи з потреб виробництва,  необхідно визначити оптимальний об’єм закупівлі сировини та матеріалів, адже надмірна їх кількість це не тільки додаткові витрати на доставку, зберігання, але й вилучення з обороту оборотних коштів;

·        встановлення відповідності планів виробництва та планів продажу;

збільшення обсягів  готової продукції на кінець року у 2,42 рази свідчить про те, що підприємство виробляє більше ніж може продати;

·        забезпечення безперебійності та ритмічності роботи підприємства;

збої в роботі “зв’язують”  оборотні кошти в незавершеному  виробництві та призводять до погіршення фінансових показників;

·        управління дебіторською заборгованістю;

використання усіх можливих заходів у роботі з дебіторами , починаючи від відмови від  укладання угод з дебіторами з  високим ризиком і закінчуючи судовими позовами, обов’язково матиме позитивні наслідки;

·        відмова від капітальних вкладень, що перевищують фінансові можливості підприємства;

саме капітальні вкладення, що перевищують фінансові можливості підприємства на фоні збиткової діяльності є однією з основних причин, що призвели до зниження показників ліквідності; і хоча практика свідчить про  те, що зниження показників ліквідності внаслідок надмірних капітальних вкладень є допустимим, в даному випадку збитки вимагають відмови від подібних заходів;      

Варто наголосити, що внаслідок обмеженості інформації дані рекомендації мають орієнтовний характер. Більш детальний аналіз по кожному напрямку повинен дати остаточну відповідь та стати основою для розробки конкретного плану дій.            

Таким чином, для покращення фінансового стану, підвищення ліквідності та платоспроможності, підприємству необхідно, враховуючи специфіку галузі та конкретні умови діяльності,  розробити та здійснити комплекс заходів основним серед яких є, безумовно, досягнення прибутковості. Адже можливості оптимізації оборотного капіталу, скорочення капітальних вкладень, збільшення відстрочки платежів та інші рано чи пізно вичерпаються. І лише стабільно зростаючий та достатньо високий рівень рентабельності надає підприємству реальні можливості по зміцненню свого фінансового становища та впевненого розвитку.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки 

 

 

            Ліквідність та платоспроможність підприємства є одними з найважливіших складових, що визначають фінансовий стан підприємства, тобто забезпеченість фінансовими  ресурсами для здійснення ефективної господарської діяльності та проведення розрахунків за своїми зобов’язаннями. Будучи за своєю суттю близькими, але не тотожними поняттями, ліквідність та платоспроможність з різних сторін характеризують діяльність підприємства, і, таким чином, надають можливість здійснення правильних висновків та прийняття оптимальних рішень. Ліквідність це потенційна платоспроможність, і спрямована вона на перспективу, виражає здатність підприємства здійснювати розрахунки в майбутньому, в той час як платоспроможність відображає нинішній стан справ, і є вираженням спроможності підприємства погашати поточні (негайні) платежі. В умовах ринкової економіки, підтримання ліквідності та платоспроможності  на належному рівні є надзвичайно важливим завданням для будь-якого підприємства. Низька ліквідність та платоспроможність підривають можливості здійснення нормального виробничого процесу, позбавляють можливостей залучення додаткових фінансових ресурсів, внаслідок низької довіри кредиторів та інших контрагентів, зумовлюють додаткові непродуктивні витрати у вигляді пені та штрафів тощо. З іншого боку, причинами зниження ліквідності та платоспроможності підприємства є низька рентабельність, чи взагалі збиткова діяльність, і нераціональне розпорядження наявними ресурсами. 

Саме для того, щоб  завчасно виявити та виправити можливі  негативні тенденції  у фінансовому стані підприємства, провадиться фінансовий аналіз його діяльності. Інформаційною базою є, в першу чергу, фінансова звітність. У разі необхідності можливе залучення додаткових даних з найрізноманітніших джерел. Використовуючи розроблені та широко розповсюджені методи проведення аналізу, фінансовий аналітик може дати всебічну оцінку стану ліквідності та платоспроможності підприємства. При цьому, варто пам’ятати, що конкретні умови вимагають врахування специфіки кожного випадку та застосування нетрадиційних підходів і навіть власних розробок. Але оцінка стану ліквідності та платоспроможності це лише початковий етап роботи аналітика. Не менш важливим є виявлення причин, які призвели до зміни показників ліквідності та платоспроможності, що дає можливість розробки заходів спрямованих на подолання негативних тенденцій.

В даній роботі здійснено аналіз ліквідності та платоспроможності  

на початок  і кінець 2010 року.  Проведені розрахунки свідчать про задовільний стан ліквідності та платоспроможності підприємства на початок року та про суттєве його погіршення до кінця року. Найгіршим є рівень платоспроможності підприємства, оскільки коефіцієнт платоспроможності (абсолютної ліквідності) знизився з 0,23 до 0,03. Підприємство не зможе покривати зобов’язання в найближчому періоді. В межах норм перебуває коефіцієнт швидкої ліквідності та майже відповідає нормативам коефіцієнт покриття, тобто ліквідність підприємства у віддаленішій перспективі є доволі високою. Але слід пам’ятати, що високий рівень коефіцієнта швидкої ліквідності та покриття може вказувати на наявність понаднормових виробничих запасів та безнадійної дебіторської заборгованості. Про переважання негативних тенденцій у фінансовому стані підприємства свідчить також погіршення цілого ряду інших фінансових коефіцієнтів та негативні структурні зрушення у структурі активів та пасивів, що знайшли своє відображення у порівняльному аналітичному балансі.             

Основними причинами зниження ліквідності та платоспроможності підприємства є збиткова діяльність, а також збільшення поточних зобов’язань, фінансування капітальних витрат за рахунок поточних зобов’язань, зменшення власного капіталу. Відповідно рекомендації, щодо покращення рівня ліквідності та платоспроможності передбачають, насамперед, досягнення прибутковості, що передбачає збільшення обсягів продажу та зменшення витрат, залучення довгострокових позик на фінансування капітальних витрат, або відмова від інвестиційних проектів. Також важливим є раціональне управління наявними фінансовими ресурсами, зокрема визначення оптимальних обсягів виробничих запасів, управління дебіторською заборгованістю, координація планів виробництва та продажу, забезпечення безперебійної роботи підприємства тощо. Тобто вихід зі скрутного становища і підвищення ефективності діяльності вимагає розробки та впровадження комплексу заходів.  Недостатня зусилля у тій чи іншій сфері можуть звести нанівець роботу усього колективу підприємства.

Отже, ситуація на ВАТ “Луцький підшипниковий завод” не є катастрофічною, але потребує негайного втручання. Забезпечення достатнього рівня ліквідності та платоспроможності є запорукою ефективної діяльності підприємства та стабільного розвитку.