Аналіз політико-правового зовнішнього середовища

Академічну мобільність  у дусі Болонської декларації слід розуміти в широкому значенні - тобто  мобільність студентів, викладачів і наукових працівників вищих  навчальних закладів як на європейському, так і національному, у нашому випадку внутрішньоросійському, рівні. Внутрішньоросійська мобільність студентів нині надзвичайно ускладнена через такі причини, як висока вартість проживання в іншому місті; велика кількість спеціальностей і диверсифікація навчальних планів одних і тих самих спеціальностей, які викладають у різних вищих навчальних закладах, через наявність у них регіональних і вузівських компонент; гостра нестача місць у гуртожитках та ін.

Один із можливих підходів, які стимулюють внутрішньоросійську академічну мобільність студентів, - законодавче закріплення такої форми організації навчального процесу, як включене навчання студентів, за якого студенти одного інституту протягом певного термінуможуть навчатися в іншому. При цьому вищі навчальні заклади повинні мати право на розасигнування за чинними нормами до 10-15 % бюджетних коштів на підставі укладених між вищими навчальними закладами договорів про проведення включеного навчання. Треба також передбачити гарантії прав студентів на забезпечення умов проживання і навчання та його завершення за вибраним напрямом підготовки або спеціальністю. Позитивний досвід проведення такої роботи є в ТДРТУ і Кабардино-Балкарському державному університеті на підставі наказу міністра освіти "Про спільну підготовку спеціалістів, яку проводять Кабардино-Балкарський університет і Таганрозький державний радіотехнічний університет" від 24.12.1999 N 1346.

Разом з просторовою мобільністю, на якій наголошено в Болонській декларації, у Росії слід і надалі зберігати  традиції забезпечення професійної  мобільності, в основі якої лежить фундаментальна загальна і професійна підготовка спеціалістів з вищою освітою. Дорожнеча переміщень людей у просторі має бути здебільшого  компенсована дистанційним спілкуванням у процесі навчання і наукових досліджень.

Цільова спрямованість підвищення мобільності професійної освіти в Росії на найближчі десятиліття:

o забезпечення потреби  локальних ринків праці спеціалістами  достатньої кваліфікації;

o залучення іноземних  студентів, передусім із країн  СНД, до підготовки за базовими  галузями знань, у яких наша  країна зберігає конкурентоспроможність  на світовому ринку. 

Рекомендації підгрупи 3 "Системи залікових одиниць"

1. Принципи Болонського  процесу передбачають розробку  і використання системи залікових  одиниць, яка покликана вирішити  проблему порівняння освітніх  програм, сприяти збільшенню академічної  мобільності. 

2. Система залікових одиниць  - це механізм, що дозволяє кількісно  оцінити в умовних одиницях  виміру обсяг здобутої освіти, виходячи із середньої трудомісткості  її здобуття за традиційної  педагогічної технології очного  навчання (лекції-семінари-практикуми, самостійна робота, контроль проміжний  і на виході).

3. Нині у світовій системі  вищої освіти найширше використовують  різноманітні системи залікових  одиниць (ECTS - європейська система, USCS - американська система, CATS - британська  система, UMAP - країн Азії і басейну  Тихого океану). Вибір однієї із  цих систем або розробка національної  системи залікових одиниць потребує  спеціального дослідження. Як  варіант, розраховуючи трудомісткість  засвоєння дисциплін, можна використовувати  методику, запропоновану Міносвіти  Росії (36 годин загальної трудомісткості (27 астрономічних годин) оцінюють  як одну залікову одиницю).

4. Уведення системи залікових  одиниць доцільно супроводжувати  перебудовою організації навчального  процесу. Перебудова організації  навчального процесу може бути  спрямована на підвищення свободи  вибору індивідуальної освітньої  траєкторії, визначеної індивідуальним  навчальним планом; удосконалення  організації й оплати праці  ПВС і НДП; стимулювання освоєння  інформаційно-комп'ютерних технологій  освіти.

5. Потрібно розробити  систему нормативних документів, що визначають принципи побудови  навчального процесу з використанням  залікових одиниць, які регламентують  методи атестації студентів з  використанням бально-рейтингових систем, методики розрахунку навчального навантаження викладачів, порядок запису студентів на дисципліни, формування навчальних груп, уведення служб академічних консультантів тощо.

6. Міносвіти Росії і  Навчально-методичне об'єднання,  розробляючи нові державні освітні  стандарти (ДОС) ВПО, мають ураховувати принципи Болонської декларації щодо введення системи залікових одиниць. Треба передбачити можливість суттєво збільшити у ДОС ВПО частку компонента вищого навчального закладу.

7. Робочій групі доручено  розробити проекти Типового положення  про організацію навчального  процесу з використанням у  вищих навчальних закладах залікових  одиниць, а також Основних принципів  формування макета типових навчальних  планів у рамках нового покоління  ДОС.

Рекомендації підгрупи 4 "Проблеми визнання документів про  освіту"

1. Проблеми визнання документів  про освіту (ДО) мають дві однаково  важливі для Росії сторони:  забезпечення визнання російських  ДО за кордоном і визнання  іноземних ДО в Росії. Слід  розрізнити проблеми, пов'язані з  академічним і професійним визнанням:  на рівні вищого навчального  закладу і працедавця відповідно.

2. На сьогодні система  визнання іноземних ДО, закріплена  законодавчо, не працює: за оцінкою  самого Міністерства освіти через  установлені законом процедури  проходить близько 5 % ДО, які ввозять  до країни. Де-юре визнання виконує  Міносвіти Росії, де-факто визнання  найчастіше відбувається на рівні  вищого навчального закладу чи  працедавця.

3. У законодавство про  освіту потрібно внести зміни  щодо визнання іноземних ДО, розмежувавши  процедури академічного і професійного  визнання.

4. Російська вища школа  і ринок праці не готові  сьогодні до кардинальної зміни  порядку визнання ДО, у зв'язку  з чим законодавчі ініціативи  треба вносити після всебічного  вивчення зарубіжного досвіду  й апробації елементів нової системи визнання на пілотній групі провідних вищих навчальних закладів, де вже є відповідні напрацювання.

5. Уводити елементи нової  системи визнання ДО треба  поступово, у міру створення  умов для розгортання такої  роботи і підготовки спеціалістів  відповідного профілю. 

6. У кінцевому підсумку  треба прагнути до такого:

o компетентними органами  у справі академічного визнання  мають бути заклади освіти  із покладанням на них повної  відповідальності;

o компетентними органами  у справі професійного визнання  мають бути спеціально відібрані  громадські професійні об'єднання  (передусім ті, що мають розгалужену  мережу своїх відділень по  Росії) з покладанням на них  повної відповідальності;

o на допомогу освітнім  закладам і професійним об'єднанням  треба створити центри для  оцінки ДО, на першому етапі  - у кожному федеральному окрузі, надалі, імовірно, у кожному великому  центрі вищої освіти;

o ввести порядок академічного  й професійного визнання ДО, що  включає потребу супроводжувати  визнання висновком спеціально  підготовленого і сертифікованого  спеціаліста з визнання. Такий  спеціаліст може бути працівником  освітнього закладу і громадського  професійного об'єднання або працівником  центру оцінки ДО;

o залишити за Міносвіти  Росії: а) роботу з підготовки  і підписання міждержавних угод  про взаємне визнання ДО; б)  право контролю визнання ДО  за попередньо розробленими відповідними  механізмами; в) право сертифікації  спеціалістів - оцінників ДО, що працюють  в освітніх закладах, центрах  оцінки ДО і в громадських  професійних об'єднаннях.

7. Щодо забезпечення визнання  російських ДО за кордоном  зосередити увагу на такому:

- роз'ясненні широкій  громадськості вищих навчальних  закладів положень Ліссабонської конвенції, ратифікованої Росією 2000 року, і тих зобов'язань, які покладає на заклади освіти цяконвенція;

o підготовці законодавчої  ініціативи для запобігання підробкам  ДО;

o широкому впровадженні  в практику російських освітніх  закладів європейського додатка  до диплома; 

o розробці механізмів  контролю за якістю підготовки  і видачею російських ДО;

o розширенні кількості  країн, з якими підписано угоди  про взаємне визнання ДО, виходячи  із геополітичних інтересів Росії. 

У зв'язку з викладеним вважаємо доцільним просити Санкт-Петербурзький  державний політехнічний університет  підготувати пропозиції щодо модернізації російської системи визнання ДО.

8. Поряд з процедурами  визнання ДО треба використовувати  механізми еквівалентизації. Вважаємо за потрібне використовувати кілька способів еквівалентизації російських освітніх програм і відповідних документів.

8.1. Використання додатка  до диплома. Додаток треба зробити  більшим за обсягом (на зразок  використовуваних нині бланків  додатків до дипломів дляіноземних спеціалістів). Доопрацьовуючи додаток до диплома, бажано включити в нього інформацію про акредитацію відповідної професійної освітньої програми, про рівень здобутої освіти і зарубіжні аналоги відповідного ступеня, про систему використаних оцінок знань і про застосовану методику визначення обсягу дисцип-лін. Доречно обсяг дисципліни наводити паралельно в академічних годинах (як це роблять тепер) і в кредитних годинах USCS або ECTS (додати стовпець). Розробляючи нову форму додатка до диплома, варто керуватися рекомендаціями щодо форми цього додатка, викладеними на сайті Європейського центру вищої освіти (CEPES) http://www.cepes.ro/hed/recogn/groups/diploma/pattern.htm

Цей підхід найдешевший і  до того ж рекомендований Болонською декларацією.

8.2. Розміщення відповідних  документів, стандартів і пояснень  до них на офіційному сайті  міністерства, а також на сайтах  ЮНЕСКО та інших організацій, що займаються питаннями міжнародної освіти. Потрібно створити і розмістити в інтернеті опис російської системи освіти, кваліфікаційних вимог до випускників різних рівнів освіти і зразків усіляких документів. Нині така інформація є на сайті CEPES http://www.cepes.ro у розділі Academic Recognition and Mobility Recognition of Qualifications between the Russian Federation and other European Countries. Так само треба розмістити перелік вищих навчальних закладів, зазначивши акредитовані освітні програми (за аналогією з тим, як це роблять у ABET). Треба створити і розмістити в інтернеті довідник про зарубіжні системи освіти та освітні документи (за прикладом і на основі сайту ЮНЕСКО http://www.unesco.org/iau/whed.html).

8.3. Індивідуальна еквівалентизація освітніх програм окремих університетів у відповідних зарубіжних акредитаційних агентствах для незалежної експертизи якості запропонованих цими закладами програм і підготовки відповідних агентств і країн до ширшого визнання російських документів про освіту.

Можливо, Росії варто виявити  ініціативу у створенні міжнародних  освітніх стандартів, що включають  назви наукових галузей, освітніх програм, ступенів, спеціальностей і навчальних дисциплін, одиниці виміру академічного навантаження, системи оцінки знань  і виміру рівня навченості.

Рекомендації підгрупи 5 "Проблеми якості освіти"

1. Вивчення використовуваної  у європейських країнах термінології  у сфері якості, контролю, оцінки  й акредитації якості, вимог до  результатів освіти, визначення  рівнів, дескриптів кваліфікації, тобто понятійного поля з погляду орієнтації на якість освіти.

        2. Аналіз підходів до проектування результатів вищої освіти (досвід формування стандартів за галузями (профілями) вищої освіти, зокрема:

o стандарти ЄС з різних  професій;

o визначення професійних  профілів і відповідних результатів  навчання з погляду вмінь, знань  і компетенцій для п'яти предметних галузей (дворічний експериментальний проект "Гармонізація освітніх структур у Європі", ініційований групою європейських університетів і підтриманий Європейською комісією) та ін.

3. Вивчення процесів глобалізації  професій.

4. Дослідження підходів (загальноєвропейських, країнових, галузевих), критеріїв, показників, оцінних засобів і технологій. Вивчення різноманітності загальнонаціональних, регіональних, предметних моделей (схем, інструментів, органів) оцінки і контролю якості (особливо в умовах федеративного державного устрою і переорієнтації з контролю факторів освітнього процесу на контроль результатів).

5. Вивчення документів  Європейської асоціації університетів  у сфері оцінки, контролю та  акредитації якості освіти (розробка  європейської "платформи" якості, європейського центру аналізу  і синтезу інформації у сфері  акредитації, наприклад, EQUIS).

6. Ознайомлення з правовими  основами забезпечення, гарантії, оцінки, контролю та керування якістю  вищої освіти (правове регулювання  акредитації і правові наслідки  акредитації; апеляція за результатами  акредитації; роль і статус  професійної акредитації, державно-громадської  (громадської) акредитації тощо).