Мирова угода. Особливості складання

Міністерство освіти, науки, молоді та спорту України

Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича

 

 

 

 

 

 

Доповідь

на тему:

«Мирова угода. Особливості  складання»

 

 

 

 

 

 

 

 

Виконала:

студентка 581 групи

Кривко Анастасія

 

Навчальний керівник:

Семенюк В. О.

 

Чернівці 2012

План

Вступ

1. Мирова угода та строк  її укладення

2. Умови укладення мирової  угоди

3. Укладення мирової угоди  та набрання нею чинності

4. Розгляд мирової угоди  в господарському суді

5. Недійсність мирової  угоди або її розірвання та  наслідки невиконання мирової  угоди

Висновок

Список використаної літератури

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Поряд із можливістю участі кредиторів у санації боржника поза провадженням справи про банкрутство, у законодавствах багатьох країн передбачено можливу  участь кредиторів у фінансовому  оздоровленні неспроможного підприємства в процесі провадження справи — укладенням мирової угоди. Укладання мирової угоди передбачене статтею 35 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Мирова угода у  господарському процесі вважається однією з процедур, що застосовуються до боржника при вирішення спорів у справах про банкрутство. Ця процедура часто називається  найбільш вигідною та безболісною для  боржника, оскільки являє собою домовленість між ним та кредиторами про  відстрочку або розстрочку платежів або припинення зобов’язання за угодою сторін (прощення), при цьому не призводить до втрати контролю над підприємством  керівником.

Мирова угода у  провадженні у справах про  банкрутство за своїм змістом  є засобом отримання грошових коштів шляхом використання цивільно-правових механізмів погашення заборгованості. Вона відновлює функціонування боржника як самостійного і повноправного  учасника цивільного обороту, а кредитору  дає можливість, хоч і часткового і тривалого у часі, але задоволення своїх вимог.

Мирову угоду можна  назвати одним з найдієвіших способів фінансового оздоровлення підприємства. Умови прощення та/або розстрочення чи відстрочення боргів, реструктуризація підприємства та інші способи виведення боржника зі скрутного становища, які можуть бути прописані в угоді, призводять до пошуку компромісу між кредиторами та боржником. А домовленість між сторонами у справі про банкрутство, в свою чергу, сприяє розвитку ринкових відносин та уникненню ліквідації підприємства-боржника.

1. Мирова угода та строк її укладення

Мирова угода —  це процедура досягнення домовленості між боржником та кредиторами  щодо пролонгації строків сплати належних кредиторам платежів або щодо зменшення суми боргів. Угода укладається  переважно в тих випадках, коли боржник перебуває під загрозою неплатоспроможності та з власної ініціативи звертається із заявою до арбітражного суду щодо порушення справи про своє банкрутство. У даному разі, як уже було сказано, боржник розраховує укласти мирову угоду з метою виграти час, необхідний для проведення санації підприємства.

Разом із заявою про порушення  справи про банкрутство неспроможний боржник подає до арбітражного суду проект мирової угоди, список усіх кредиторів та дебіторів із визначенням сум заборгованості, баланс та інші документи, які свідчать про фінансове та майнове становище боржника. У проекті мирової угоди викладаються пропозиції боржника за такими позиціями:

- форма платіжних поступок кредиторів (списання чи пролонгація);

- бажаний період пролонгації  заборгованості;

- бажана сума списання боргу;

- обсяг (квота) початкового погашення  заборгованості.

Мирова угода може бути укладена на будь-якій стадії провадження  у справі про банкрутство.

Рішення про укладення  мирової угоди від імені кредиторів приймається комітетом кредиторів більшістю голосів кредиторів - членів комітету та вважається прийнятим за умови, що всі кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника, висловили письмову згоду на укладення  мирової угоди.

Рішення про укладення  мирової угоди від імені кредиторів приймає комітет кредиторів більшістю  голосів. Воно вважається ухваленим  за умови, що всі кредитори, вимоги яких забезпечено заставою майна боржника, висловили письмову згоду на укладення мирової угоди. Дуже важливо, що для осіб, які не дали згоди на укладення мирової угоди, не можуть бути встановлені умови гірші, ніж для тих, хто угоду підтримав.

Рішення про укладення  мирової угоди підписують: від  імені боржника — керівник чи арбітражний керуючий (керуючий санацією, ліквідатор), від імені кредиторів — голова комітету кредиторів.

Угода укладається в  письмовій формі і підлягає затвердженню арбітражним судом. З цією метою  арбітражний керуючий протягом п’яти  днів від дня укладення мирової  угоди повинен подати до арбітражного суду заяву про затвердження мирової  угоди. До заяви додаються такі документи:

1. Текст мирової угоди.

2. Протокол засідання комітету кредиторів, на якому було ухвалене рішення про укладення мирової угоди.

3. Список кредиторів.

4. Зобов’язання боржника щодо відшкодування всіх першочергових витрат.

5. Письмові заперечення кредиторів, які не голосували на підтримку мирової угоди.

Виділяють дві основні форми  поступок кредиторів, які можна передбачити в мировій угоді:

- мораторій;

- списання частини заборгованості.

Як правило, у мирових  угодах комбінуються як мораторій, так  і списання заборгованості. У законодавствах деяких країн визначається мінімальна частка заборгованості, яку боржник  повинен погасити, що є обов’язковою умовою для затвердження мирової угоди арбітражним судом. Розмір цієї частки може залежати від строку пролонгації заборгованості. Наприклад, у Німеччині мінімальна частка становить 35% загальної суми заборгованості, якщо пролонгація не перевищує 12 місяців; 40% — якщо виплата заборгованості відкладається на довший період. Вітчизняне законодавство таких обмежень не встановлює. Це є компетенцією комітету кредиторів.

З формального боку, з  дня затвердження арбітражним судом  мирової угоди припиняються повноваження арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), однак комітет кредиторів може покласти на арбітражного керуючого функції нагляду за виконанням мирової угоди. Під час дії мирової угоди, арбітражний керуючий не має права розпоряджатися майном боржника. Він лише контролює ефективність його використання. З цією метою керуючий може, наприклад, вимагати, щоб усі грошові розрахунки підприємства проводились через спеціальний рахунок, рух коштів на якому він міг би перевіряти.

2. Умови укладення мирової угоди

Мирова угода може бути укладена тільки щодо вимог, забезпечених заставою, вимог другої та наступних  черг, визначених статтею 31 цього Закону.

У разі, коли умови мирової  угоди, укладеної згідно з правилами  статті 35 цього Закону, передбачають розстрочку чи відстрочку або прощення (списання) боргів чи їх частини, орган  стягнення зобов'язаний погодитися на задоволення частини вимог  з податків, зборів (обов'язкових  платежів) на умовах такої мирової  угоди з метою забезпечення відновлення  платоспроможності підприємства. При  цьому податковий борг, який виник  у строк, що передував трьом повним календарним рокам до дня подання  заяви про порушення справи про  банкрутство до господарського суду, визнається безнадійним та списується, а податкові зобов'язання чи податковий борг, які виникли у строк протягом трьох останніх перед днем подання  заяви про порушення справи про  банкрутство до господарського суду календарних років, розстрочується (відстрочується) або списується на умовах мирової угоди. Зазначену  мирову угоду підписує керівник відповідного податкового органу за місцезнаходженням  боржника.

Для конкурсних кредиторів, які не брали участі в голосуванні  або проголосували проти укладення  мирової угоди, не можуть бути встановлені  умови гірші, ніж для кредиторів, які висловили згоду на укладення  мирової угоди, вимоги яких віднесені  до однієї черги.

 

3. Укладення мирової угоди та набрання нею чинності

Мирова угода укладається  у письмовій формі та підлягає затвердженню господарським судом, про що зазначається в ухвалі господарського суду про припинення провадження  у справі про банкрутство.

Мирова угода набирає  чинності з дня її затвердження господарським  судом і є обов'язковою для  боржника (банкрута), кредиторів, вимоги яких забезпечені заставою, кредиторів другої та наступних черг.

Одностороння відмова  від мирової угоди не допускається.

Мирова угода має містити  положення про:

- розміри, порядок і  строки виконання зобов'язань  боржника;

- відстрочку чи розстрочку  або прощення (списання) боргів чи  їх частини.

Крім цього, мирова угода  може містити умови про:

- виконання зобов'язань  боржника третіми особами;

- обмін вимог кредиторів  на активи боржника або його  корпоративні права;

- задоволення вимог кредиторів  іншими способами, що не суперечать  закону.

 

4. Розгляд мирової угоди в господарському суді

Арбітражний керуючий протягом п'яти днів з дня укладення  мирової угоди повинен подати до господарського суду заяву про  затвердження мирової угоди.

До заяви про затвердження мирової угоди додаються:

- текст мирової угоди;

- протокол засідання комітету  кредиторів, на якому було прийнято  рішення про укладення мирової  угоди;

- список кредиторів із  зазначенням поштової адреси, номера (коду), що ідентифікує платника  податків, та суми заборгованості;

- зобов'язання боржника  щодо відшкодування усіх витрат, відшкодування яких передбачено  у першу чергу згідно зі  статтею 31 Закону України «Про  відновлення платоспроможності  боржника або визнання його  банкрутом», крім вимог кредиторів, забезпечених заставою;

- письмові заперечення  кредиторів, які не брали участі  в голосуванні про укладення  мирової угоди чи проголосували  проти укладення мирової угоди,  за їх наявності.

Про дату розгляду мирової  угоди господарський суд повідомляє сторони мирової угоди.

Господарський суд зобов'язаний заслухати кожного присутнього  на засіданні кредитора, у якого  виникли заперечення щодо укладення  мирової угоди, навіть якщо на засіданні  комітету кредиторів він голосував  за укладення мирової угоди.

Господарський суд має  право відмовити в затвердженні мирової угоди у разі:

- порушення порядку укладення  мирової угоди, встановленого  цим Законом;

- якщо умови мирової  угоди суперечать законодавству.

Про відмову у затвердженні мирової угоди господарський  суд виносить ухвалу, яка може бути оскаржена у встановленому порядку.

У разі винесення господарським  судом ухвали про відмову в  затвердженні мирової угоди мирова угода вважається неукладеною.

З дня затвердження мирової  угоди боржник приступає до погашення  вимог кредиторів згідно з умовами  мирової угоди.

Затвердження господарським  судом мирової угоди є підставою  для припинення провадження у  справі про банкрутство.

Протягом п'яти днів з  дня затвердження господарським  судом мирової угоди керуючий санацією або ліквідатор повідомляє про це орган або посадову особу  органу, до компетенції якого належить призначення керівника (органів управління) боржника, у разі необхідності забезпечує проведення зборів чи засідання відповідного органу та продовжує виконувати повноваження керівника (органів управління) боржника до призначення в установленому порядку керівника (органів управління) боржника.

Винесення господарським  судом ухвали про відмову у  затвердженні мирової угоди не перешкоджає  укладенню нової мирової угоди  з іншими умовами.

 

5. Недійсність мирової угоди або її розірвання та наслідки невиконання мирової угоди

За заявою будь-кого із конкурсних кредиторів мирова угода може бути визнана господарським судом  недійсною, якщо існують підстави для  визнання угоди недійсною, передбачені  цивільним законодавством України.

Визнання мирової угоди  недійсною є підставою для  поновлення провадження у справі про банкрутство, про що господарським  судом виноситься ухвала, яка може бути оскаржена у встановленому  порядку.

Вимоги конкурсних кредиторів, по яких зроблено розрахунки згідно з  умовами мирової угоди, вважаються погашеними.

Повідомлення про поновлення провадження у справі про банкрутство  боржника публікується в офіційних  друкованих органах.

Мирова угода може бути розірвана за рішенням господарського суду у разі: