Свекольносахарний комплекс

3.2. Прогнозування рівня попиту на цукор

 

    В Україні, для продовження функціонування діючих цукрових заводів, на їх реконструкцію та капітальний ремонт витрачалися великі кошти, що не завжди було економічно доцільним, оскільки не сприяло підвищенню концентрації та ефективності виробництва в галузі, гальмуючи технічний прогрес Розрахунки показують, що за кошти, витрачені на реконструкцію та ремонт підприємств цукрової промисловості за післявоєнний період, можна було побудувати десятки нових цукрових заводів.

    Засіваючи цукровими буряками 1,2—1,4 млн. га, Україна  виробляє 3—3,4 млн. т цукру, тобто  менше, ніж Франція, де посівні площі  цієї культури становлять близько 500 тис. га. Аналогічну перебудову цукрової промисловості проведено і в інших європейських країнах, що дало позитивні результати.

    У світовій практиці не було прикладів, щоб країни ліквідували цукрову галузь, яка відіграє велику роль у поповненні державного бюджету. Навпаки, вони створювали всі необхідні умови для її захисту від банкрутства. З огляду на високий рівень розвитку цукрової промисловості в Україні, неможливо допустити ліквідацію такої важливої галузі.[1,243c.]

    Розрахунки  показують, що в перспективі, при  вмілому господарюванні, підвищенні врожайності та цукристості буряків, Україна зможе щороку виробляти 6—7 млн. т цукру. За умови підвищення врожайності цієї культури до 35—40 т з га і цукристості — до 16,5—17 % треба буде засівати нею близько 1,3—1,4 млн. га і заготовляти 45—52 млн. т.

    Для цього необхідно провести реструктуризацію сировинної та виробничо-технічної баз галузі, на основі чого підвищити ефективність виробництва, запровадити державне регулювання ринку цукру, з одночасними збереженням і розширенням його експорту для збільшення валютних надходжень. Результатами таких заходів стануть збалансування сировинних ресурсів і виробничих потужностей підприємств цукрової промисловості в мікро- і макрорайонному розрізах, а також врегулювання цін і взаєморозрахунків у галузі. Разом узяті, ці фактори забезпечать її розширене відтворення.

    Реструктуризація  цукрової промисловості, стабілізація внутрішнього ринку цукру, регулювання цін на продукцію галузі, досягнення оптимальної тривалості виробничого сезону в цукровому виробництві — все це сприятиме залученню потенціальних іноземних інвесторів для реконструкції та технічного переоснащення підприємств вітчизняної цукрової промисловості. Без їх залучення здійснити її модернізацію в найближчий період неможливо.[5,126c.]

    Грунтуючись на викладених принципових положеннях і прогнозних розрахунках, на потребі в сировинних ресурсах і виробничих потужностях підприємств галузі, за І варіантом у цукробуряковій зоні України можна сформувати близько    135 мікрорайонів,   розрахованих   на забезпечення буряковою сировиною базових цукрових заводів потужністю 6 тис. т, а в окремих випадках — 3 тис, а іноді й 9 тис. т буряків на добу. З нарощуванням виробничих потужностей перспективних підприємств необхідно поступово виводити з експлуатації малопотужні, технічно спрацьовані. В перспективі, при підвищенні концентрації бурякового виробництва, зростанні врожайності та цукристості буряків, загальна кількість цукрових заводів в Україні може бути поступово скорочена до 90—100, а потужність окремих з них — підвищена до 9— 12 тис т буряків на добу. Оптимізаційні розрахунки варіантів розвитку виробничих потужностей цукрових заводів Вінницької області показують, що в перспективі потужності 9 з «их доцільно збільшити до 6 тис. т І з — відповідно, до 3 тис. т, стабілізувавши їх на 12 підприємствах, а 15 малопотужних, технічно спрацьованих заводів — поступово вивести • з експлуатації.

    У результаті здійснення запропонованої програми вдосконалення виробничо-технічної  бази цукрової промисловості України  середня потужність її підприємства збільшиться з 2,65 тис. до 4,9 тис т (за І варіантом) і до 7,8 тис т буряків на добу (за II варіантом). Середня площа посівів буряків у сировинних зонах заводів становитиме, відповідно, 14 тис і 20 тис га.

    За  умови реалізації накресленої програми перебудови цукрової промисловості можна буде подвоїти обсяги виробництва цукру в Україні та забезпечити значну економію експлуатаційних і трудових затрат, знизивши собівартість продукції, що дуже важливо для підвищення її конкурентоспроможності.

    Ефективність  перебудови цукрової промисловості  дістане своє відображення:

    —  у буряковому виробництві — в  економії земельної площі за рахунок підвищення врожайності та    цукристості буряків, а також у відповідній економії експлуатаційних затрат на їх вирощування;

    —  у цукровому виробництві —  в скороченні обсягів   капіталовкладень, витрат на поточний і капітальний ремонти, на експлуатацію та управління виробництвом, а також у зменшенні витрат   сировини і палива, у підвищенні продуктивності праці.[11,234c.]

    За  дорученням Кабінету Міністрів України, Українським П/П цукрової промисловості, Інститутом цукрових буряків УААН і Укрдіпроцук-ром спільно з обласними державними адміністраціями розробляються пропозиції щодо концентрації та комбінування виробництва н цукровій промисловості, реструктуризації зон буряківництва з метою нарощування виробництва буряків для повного завантаження виробничих потужностей перспективних підприємств галузі. Передбачається створити на базі цукрових заводів агропромислові формування по вирощуванню та переробці буряків. Для їх ефективної діяльності в кожній області намічено організувати базові АТ цукрових заводів, сільськогосподарських підприємств, районних об'єднань «Агрохім», комерційних банків, іноземних інвесторів та інших учасників. Таким чином, концентрація виробництва зумовлює концентрацію капіталу, отже — створює передумови для раціоналізації інвестування, реконструкції та технічного переоснащення підприємств, впровадження прогресивних технологій. При цьому слід враховувати, що в ринкових умовах здійснити реконструкцію та технічне переоснащення діючих заводів, а також збудувати нові, сучасні підприємства без допомоги іноземного капіталу дуже складно. Тому необхідно забезпечувати умови для залучення іноземних інвестицій у цю галузь, а також організовувати СП, які залучатимуть іноземні інвестиції та технології, максимально скорочуючи витрати сировини в процесі її заготівель, зберігання та переробки. Поряд з тим, необхідно визначити об'єкти, що підлягають виведенню з експлуатації; вирішити проблеми часткового використання наявних основних фондів; скоригувати виробничі програми машинобудівних заводів по випуску устаткування для цукрової промисловості; створити нові робочі місця для вивільнених працівників; вирішити соціальні проблеми та забезпечити життєдіяльність соціальної інфраструктури тих підприємств, які виводяться з експлуатації.

    Здійснення  запропонованих заходів сприятиме  практичному розв'язанню завдань щодо розробки і реалізації перспективної програми розвитку цукрової промисловості України, підвищення ефективності виробництва і зниження собівартості її продукції.

    Багаторічний  досвід підтверджує, що цукробуряковий комплекс є самофінансованою системою і при створенні необхідних умов для реалізації названої програми зможе самостійно мобілізувати інвестиційні ресурси на підвищення ефективності та модернізацію виробництва в галузі, стабілізацію постачання населенню цукру, створення потужного експортного потенціалу, а також збільшити фінансові надходження до бюджету.[3,156c.]

                                                                                                                                 
 
 

 

ВИСНОВКИ

 

    Проаналізувавши бурякоцукровий комплекс України ми визначили сутність і актуальність теми. Тема є актуальною тому, що це один з найважливіших комплексів сільського господарства.

    Якщо  говорити про потенціал бурякоцукрового комплексу, то значення цукрових буряків не обмежується лише виробництвом з них цукру.   Здавна цукрові буряки були найпріоритетнішою технічною культурою в Україні.   Незважаючи на нинішній стан галузі, немає підстав змінювати своє ставлення до культури цукрових буряків, не вбачати в них пріоритетності, необхідності від родження у нових ринкових умовах.

    Умови і фактори  розміщення продуктивних сил свідчать про те, що Україна має всі сприятливі умови для розвитку бурякоцукрового комплексу: економічні, демографічні; та фактори: сировинний, трудовий, транспортний, споживчий, енергетичний, водний, ринкової кон'юктури, науково-технічного прогресу, економіко-географічної ситуації, екологічний.

    Аналізуючи  показники  вирощування цукрових буряків в Україні за 2004-2006рр., ми дійшли висновку, що протягом 2004-2006рр. посівні площі, урожайність, виробництво бурякового цукру значно зменшились,що негативно впливає на сучасний стан економіки.

    У третьому розділі дослідження ми розглянули такі перспективи розвитку в бурякоцукровому комплексі: в цукробуряковому виробництві передбачається створення єдиної організаційно-економічної агропромислової системи: на рівні області -регіональної фінансово-інвестиційної компанії та спільного підприємства: на рівні заводів – виробників цукру - машинно-технологічних   станцій;   на   рівні  бурякосійних господарств - товариств постачальників сировини. Розрахунки показують, що в перспективі, при вмілому господарюванні, підвищенні врожайності та цукристості буряків, Україна зможе щороку виробляти 6—7 млн. т цукру. За умови підвищення врожайності цієї культури до 35—40 т з га і цукристості — до 16,5—17 % треба буде засівати нею близько 1,3—1,4 млн. га і заготовляти 45—52 млн. т.

Список  використаних джерел

 

1. Борщевський П.П., Ушкаренко В.О., Чернюк Л.Г., Мармуль Л.О. Регіональні агропромислові комплекси України (теорія та практика розвитку) / За ред. П.П.Борщевського. - К.: Наук. думка, 1996 - 512с.

2. Дорогунцов С.І., Заяць Т.А., Пітюренко Ю.І. та ін. Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка: підручник / За заг. ред. д-ра екон. наук, проф., чл.-кор. НАН України С.І. Дорогунцова. - К.: КНЕУ, 2005. - 988с.

3. Економіка України: журнал. - К.: Преса  України, 2006. - 323с.

4. Економіка АПК: журнал: К.: Інститут  аграрної економіки УААН, 2004. - 243с.

5. Економіст: журнал: К.: Інститут економіки, 2005. - 189с.

6. Іщук С.і. Розміщення продктивних сил (теоретико-методологічні основи): Навч. посібник. - К.: Українсько-фінський інститут менеджменту і бізнесу, 1997. - 473с.

7. Качан Г.П. Розміщення продуктивних сил: підручник. - К.: Вища шк., 1998. - 389с.

8. Ковалевський В.В., Михайлюк О.М., Семенов В.Ф. та ін. Розміщення продуктивних сил: підручник. - К.: Знання, КОО, 1998. - 546с.

9. Осауленко О.Г. Статистичний щорічник України. - К.: Держкомстат України, 2005. - 468с.

10. Пістун М.Д. та ін. Географія агропромислових комплексів. - К.: Либідь, 1997.- 395с.

11. Регіональна Економіка: журнал: К.: Інститут регіонального дослідження НАН України, 2006. - 256с.

12. Голиков А.П. Соціально-економічна  географія України. - К.: Вища шк.,2000. - 567с.

13. Статистика України: журнал. - К.: Інститут статистичного дослідження, 2006.- 345с.

14. Україна: аспекти праці: журнал. - К.: Преса України, 203. - 247с.

15. Чернюк Л.Г., Клиновий Д.В. Розміщення продуктивних сил України: Навч. посібник. - К.: ЦУЛ, 2002.- 470с. 
 
 

16. www.google.com.ua

17. www.minfin.gov.ua

18. www.ukrstat.gov.ua

19. www.minagro.gov.ua

20. www.rada.gov.ua