Види економічного аналізу

Технічне сканування передбачає аналіз змін в ході науково-технічної конкуренції, принципових нововведень, нетрадиційного використання відомих технологій.

Політичне сканування —це аналіз, оцінка політичної ситуації в країні, стабільності урядових програм, оцінка політичного ризику вкладень та системи державного регулювання економіки.

У методологічному плані стратегічний аналіз передбачає:

• аналіз прогнозних рішень;
• аналіз планових рішень;
• аналіз господарських рішень.

Аналіз прогнозних рішень передбачає як обґрунтування перспективної  зміни параметрів економічної системи, так і аналіз прогнозних показників з метою їх корегування відповідно до отриманих нових знань про еволюцію цієї системи. Аналіз планових рішень передбачає визначення екстремальних значень (максимум-мінімум) зміни показників економічної системи за встановленими критеріями оптимізації і за визначених ресурсних обмежень. Такий аналіз дозволяє визначити потенційні можливості зміни та «втрати» в разі недосягнення оптимальних значень. Аналіз господарських рішень передбачає визначення оптимального алгоритму зміни параметрів економічної системи для досягнення заданих значень кінцевого результату. Недоліком стратегічного аналізу є успадкування характеристик зміни економічної системи у минулому, що не завжди адекватно проявляється у перспективі та імовірнісна оцінка кількісних параметрів перспективного її стану.

Оперативний (поточний) економічний  аналіз полягає у забезпеченні управління своєчасною дієвою інформацією про зміну економічної ситуації, причини цієї зміни, відхилення від регламентованих параметрів з метою своєчасного вироблення рішень, спрямованих на попередження та усунення негативних змін І ефективне маневрування ресурсами та капіталом. Оперативний аналіз виступає як система щоденного спостереження й оцінки відхилень фактичного стану досліджуваного об'єкта від регламентованих показників, з'ясування причин і передбачення можливих наслідків таких відхилень, розробки механізмів швидкого втручання у господарські процеси з метою забезпечення безперервного та ефективного функціонування господарського комплексу. В умовах постійної зміни ринкової кон'юнктури в сферу досліджень оперативного аналізу потрапляє постійна оцінка економічного середовища з метою використання найсприятливіших умов бізнесу, вигідного маневрування виробничо-фінансовими ресурсами.

Головними завданнями оперативного економічного аналізу є:

• постійне спостереження відхилення показників оперативного управління від їх регламентованих значень за місцем, причинами і відповідальністю осіб;
• оперативна оцінка економічної ситуації внутрішнього і зовнішнього середовищ за станом, що склався чи може скластися;
• розробка заходів та підготовка варіантів рішень, спрямованих на швидке усунення виявлених недоліків, попередження чи локалізацію впливу негативних факторів і як найповніше використання можливої вигоди;
• подання оперативної аналітичної інформації органам управління за встановленими регламентами чи на запит користувачів.

Оперативний економічний аналіз має  свої характерні ознаки. Головними  з них є:

терміновість, яка означає, що час проведення аналізу максимально наближений до часу здійснення господарських процесів, а це полегшує і прискорює прийняття відповідних управлінських рішень;

дієвість, яка означає, що постійний контроль і оцінка господарської діяльності дає можливість своєчасно вживати заходів, спрямованих на недопущення і упередження розвитку негативних змін та використання сприятливого шансу;

достовірність, яка означає можливість проведення оцінок і прийняття адекватних рішень за інформацією, що не систематизується і не зазнає статистичної обробки;

масовість, яка визначається можливістю суцільного спостереження господарських процесів у будь-якому місці і будь-який час та широким залученням зацікавлених осіб.

У методологічному плані він  передбачає складання оперативних аналітичних відомостей на певну дату чи за короткий час, в яких міститься характеристика досліджуваних процесів за нормативним (плановим, стандартизованим) фактичним значенням показників, їх відхилення на певну дату і наростаючим підсумком з початку аналізованого періоду, за місцем виникнення та винуватцями. Вихідною інформацією може бути також експертний висновок аналітика за результатами маркетингових досліджень.

В організаційному плані оперативний  аналіз може виконати свої функції  лише в умовах комп'ютерної організації аналітичного процесу, широкого використання сучасних систем ЕОМ.

Недоліком оперативного аналізу є  відсутність системного підходу  в оцінках і діагностиці та орієнтації на кінцеві господарські результати.

Ретроспективний (наступний) аналіз полягає у системному комплексному дослідженні результатів господарської діяльності підприємства чи інших об'єктів за наслідками їх розвитку у певному аналітичному періоді (рік, квартал, місяць). Його мета полягає в об'єктивній оцінці стану економіки, діагностиці невикористаних резервів та втраченої вигоди, виявленні прорахунків в роботі та їх винуватців, а також пошуку можливостей мобілізації резервів прогресивного розвитку.

Можливості ретроспективного аналізу  значно ширші, оскільки його здійснення можливе за всіма критеріями наукового дослідження. Насамперед, досягається системність, комплексність вивчення економічних явищ і процесів внаслідок широкого використання всієї гами прийомів і методів та повної інформаційної бази. При цьому можна проводити дослідження за будь-якою цільовою орієнтацією з виходом на проміжні і кінцеві результати. Тут оцінюються не лише виробничо-фінансові результати діяльності, а й ефективність форм господарювання та систем управління, вплив державного регулювання і підприємницької ініціативи на досягнення кінцевої мети. У методологічному та організаційному планах він є найбільш досконалим і дозволяє отримувати аналітичне забезпечення будь-якої форми і змісту за встановленими регламентами (стандартами) чи на запит користувачів.

Основними напрямами ретроспективного аналізу є:

• комплексна оцінка стану виробничо-фінансової та інших видів діяльності;
• діагностика внутрішніх і зовнішніх резервів підвищення ефективності господарювання;
• виявлення недоліків та упущень у формуванні організаційно-економічного механізму господарювання, дієвості вжитих контрзаходів до негативного впливу зовнішніх і внутрішніх факторів економічного зростання;
• визначення тенденцій і закономірностей змін та адаптованості економічної системи будь-якого порядку у зовнішньому середовищі;
• оцінка ступеня виправданості ризику підприємницької ініціативи;
• оцінка зміни місця і ролі економічної системи у ринковому середовищі;
• обґрунтування висновків і пропозицій щодо зміни стратегії і тактики господарського керівництва.

Ретроспективний економічний аналіз мас суттєві недоліки, які визначаються зменшенням його дієвості через відірваність у часі від господарських процесів та вжитих контрзаходів. Він орієнтується на систематизовану інформацію, яка  зазнає певної статистичної обробки, що зменшує достовірність висновків та пропозицій. Водночас вихідна аналітична інформація ретроспективного аналізу є базою для стратегічних досліджень.

3. Суть та сфера використання  видів економічного аналізу за  аспектами дослідження

В умовах переходу підприємств і організацій будівельного комплексу на ринкові відносини особливого значення набуває фінансовий аналіз, підвищується його роль в єдиній системі аналізу господарської діяльності. Він розкриває зміст фінансових показників, розрахункових взаємовідносин підприємства з фінансовими органами, банком вищестоящими органами, порядок утворення та використання фондів економічного стимулювання у їх взаємозв'язку з виробничими показниками.

Споживачами аналітичної інформації фінансового аналізу є  різні групи користувачів, однак її зміст може мати лише ті характеристики, які відповідають їхнім інтересам та захищають комерційну таємницю. Суб'єктами фінансового аналізу є як адміністрація господарського суб'єкта, так і зовнішні користувачі, причому останні можуть користуватися лише даними публічної фінансової звітності та рекламними аналітичними матеріалами. Стандартизація фінансового обліку і публічної фінансової звітності покликана оберігати інтереси всіх партнерів, захищаючи їх підприємницьку ініціативу.

При складанні бізнес-планів, проведенні маркетингового аналізу, аудиторській експертизі використовують інформацію та методи фінансового аналізу.

Разом з тим характер і зміст  цього виду аналізу не дає змоги докладно виявити та виміряти вплив техніки, технології й організації виробництва, кваліфікації робітничих кадрів на динаміку фінансових показників та їх відхилення від плану.

Таке поглиблене дослідження можливе при техніко-економічному аналізі,  який склався  на стику комплексного економічного та  інженерного  аналізу.   Техніко-економічний   аналіз  може  здійснюватися  у трьох  взаємозв'язаних  напрямах:   аналіз технічного рівня   виробництва;   аналіз   організації   виробництва,   прані  та управління; аналіз технічного рівня продукції (якості виконуваних робіт, послуг, що надаються).

У ході аналізу технічного рівня, виробництва  досліджують розвиток виробничої бази підприємства, впровадження передової  технології, механоозброєності, енергоозброєності праці, рівень прогресивності устаткування, машин, забезпеченість засобами малої механізації тощо.

У ході аналізу розробляють конкретні  пропозиції, спрямовані на підвищення технічного рівня виробництва.

При аналізі організації виробництва, праці та управління досліджують прогресивність існуючих форм управління, виявляють й оцінюють резерви підвищення ефективності управління за рахунок скорочення чисельності управлінського апарату, скорочення витрат на його утримання та ліквідації непродуктивних втрат. Важливо вивчити питання, пов'язані з упровадженням проектів виконання робіт, раціональних форм поділу та кооперації праці, вдосконаленням технічного нормування праці та форм її оплати.

Аналіз якості продукції полягає  у вивченні її техніко-економічних показників, оцінці витрат і ефективності створення, освоєння та впровадження нової техніки, виявленні та визначенні впливу цих факторів на узагальнюючі показники ефективності.

При організації техніко-економічного аналізу у будівництві поряд  з розглянутими питаннями важливе місце посідає якість виконання будівельно-монтажних робіт, виявлення причин порушення проекту та технічних правил з пооб'єктним зазначенням браку, переробок і додаткових витрат.

Функціонально-вартісний  аналіз (ФВА) — евристичний метод виявлення можливостей зниження вартості та поліпшення якості об'єкта, що аналізується як функціонально орієнтована система на всіх стадіях його життєвого циклу. На відміну від традиційних видів аналізу ФВА спрямований на дослідження функцій об'єкта з метою оптимізації його техніко-економічних параметрів і забезпечення необхідних споживних якостей при мінімальних витратах па його створення й експлуатацію. Інша характерна особливість ФВА полягає у тому, що при його проведенні увага концентрується на подальших витратах, ефективністю яких можна управляти. Крім того, якщо при традиційних видах аналізу розглядають ретроспективний стан господарської діяльності з точки зору виявлення нереалізованого ефекту, який визначає розмір резерву, то ФВА дає змогу активно і безпосередньо впливати на зниження ресурсомісткості виробництва та поліпшення якості продукції.

Предметом ФВА є сукупність функцій  досліджуваного об'єкта і витрати  на їх забезпечення. Всі функції  класифікують за рядом ознак  з  яких найбільше значення для аналізу має їх поділ на основні, допоміжні та непотрібні. При аналізі визначають функції, які пі* впливають на працездатність аналізованого об'єкта та є наслідком помилок проектувальників, зміни початкове встановлених вимог до об'єкта та інших причин. При аналізі варіантів реконструкції, технічного переозброєння підприємства враховують діючі, потрібні та відсутні функції.

Сукупність всіх функцій у їх взаємозв'язку характеризує функціональність аналізованого об'єкта, яка вимірюється ступенем їх виконання. Функціональність відбиває міру адекватності властивостей об'єкта суспільним потребам. Цю міру визначає експертна група шляхом зіставлення аналізованих функцій з еталоном, який характеризує оптимальний рівень задоволення суспільної потреби,

ФВА слід методично поєднувати з вартісним підходом, який передбачає грошову оцінку витрат на виконання кожної функції. «Вартість» функції визначається підрахунком на основі виробничих калькуляцій або зіставленням з об'єктом, який виконує аналогічні функції. Одержані в такий спосіб вартісні оцінки доповнюють раніше сформовану функціональну структуру та у поєднанні з нею створюють інформаційну базу для пошуку альтернативних рішень.

Об'єктом ФВА може бути виріб, технологічний  процес, організаційна структура, метод управління, тобто будь-яке інженер-но-економічне рішення, яке потребує витрат ресурсів і передбачає багатоваріантність здійснення. У ході аналізу виявляють й оцінюють основні, допоміжні та непотрібні функції об'єкта, елементів, що належать до нього. Витрати зіставляють з корисністю об'єкта та його складових частин з позицій споживача. Аналіз завершують розробкою заходів щодо зміни проектних рішень, технології й організації виробництва, заміни матеріалів для забезпечення економії праці та інших ресурсів шляхом відмови від виконання зайвих функцій та зведення до мінімуму допоміжних. Досвід свідчить про економічну доцільність широкого впровадження ФВА у будівництво, де особливо великі витрати суспільної праці та широкий діапазон вибору інвестиційних рішень, застосовується неоднозначна технологія, різноманітні форми організації та управління виробництвом. У капітальному будівництві можна виділити такі взаємопов'язані сфери використання ФВА:

• при виборі оптимальних варіантів капітальних вкладень і напрямів інвестиційної політики підприємств, об’єднань  і міністерств;
• при проектуванні будівельних об'єктів, особливо на конкурсній основі, обґрунтуванні їх розміщення, архітектурно-планувальних та конструкційних рішень, при визначенні структури застосовуваних матеріалів і параметрів устаткування;
• при розв'язанні питань раціоналізації виробничих структур підрядних будівельних організацій з урахуванням характеру об'єктів, що споруджуються, технології, організації та методів управління будівельним виробництвом;
• при освоєнні й експлуатації введених потужностей та основних фондів.