Формування органiзацiйно - iнвестицiйного механiзму реалiзацii iнновацiйних проектiв випереджаючого розвитку

     Для реалізації окремих проектів можуть використовуватися міжнародні програми, а саме: глобальний екологічний фонд ООН, міжнародні регіональні фонди (Данія, Швеція й ін.).

     До  фінансових джерел відносяться також  ресурси великих корпорацій та їхні гранти. Як засіб корпорацій може бути створення корпоративної програми енергозбереження. Основний фактор реалізації проекту й одержання необхідних засобів – це його просування, підготовка необхідних документів, цільові презентації тощо.

     Схема фінансових потоків, які виникають  у процесі впровадження нововведень, має такий вигляд: імпульс для  початку здійснення соціально значимих інноваційних проектів проривного характеру дає держава, державне рішення про підтримку наукової ідеї у вигляді включення її в державну цільову програму. Це насамперед моральна, а не матеріальна підтримка проекту. Фінансування з державного бюджету – лише індикатор високої народногосподарської значимості ідеї.

     Іншим джерелом є власні засоби ініціаторів  проекту і підприємств, зацікавлених у його реалізації. Частка цього  джерела інвестицій становить близько  половини необхідних вкладень. Йдеться  про ресурси як галузей виробників, так і великих споживачів продукції проекту. Третя складова частина інвестицій – це комерційні засоби, залучені на кредитній основі.

     Порівняно невелику частину фінансових ресурсів можуть формувати також засоби міжнародних  організацій, зацікавлених у реалізації ідеї проривного для світової економіки характеру.

     Дослідження проблем інвестування, пов’язаних із можливими інвестиційними ризиками доповнюються тим, що основна особливість  реалізації інноваційних проектів полягає  у більш високому рівні ризиків, їх відмінностями від інвестиційних ризиків. Найбільш важливими є інфляційні ризики, особливо при довгострокових інвестиціях у виробництво, оскільки складно захистити від інфляції тимчасово вільні позикові й інвестиційні засоби, що накопичуються, а також врахувати невизначеність інфляційно зростаючої в різні періоди проекту вигоди, що не передбачена у проекті, порівняно з альтернативним вкладенням засобів.

     Обґрунтована  інвестиційна політика держави, стимулювання і регулювання найважливіших інноваційних процесів, а в окремих випадках і пряма участь держави у нововведеннях мають важливе значення для розвитку виробництва і споживання суспільно важливих продуктів і послуг.

     Для досягнення успіхів у комерціалізації  потрібна особлива стратегія просування проекту.

     В умовах науково-технічного прогресу зберігати  провідні позиції на конкурентному  ринку підприємству стає все складніше  внаслідок швидкого поширення кращих засобів і методів господарювання серед конкурентів. У міру того, як ринкові суперники конкурують одне з одним у сфері вдосконалення, більш схожими стають їхні стратегії, а конкуренція перетворюється на змагання ідентичних способів, у якому жоден учасник не може виграти. Така конкуренція носить деструктивний характер і призводить до ворожнечі, припинити яку можна лише обмеженням конкуренції з боку держави.

     Відносини зі споживачами інноваційних технологій будуються на основі доведення економічної  і фінансової ефективності проекту. При цьому застосовується весь набір  прийнятих у світі критеріїв: чиста вартість, внутрішня норма прибутковості, термін окупності тощо.

     Відносини з конкурентами-виробниками подібних інноваційних технологій формуються з  урахуванням ролі і місця конкурента в певному сегменті ринку нововведень. Тут можливі різні схеми, починаючи від домовленостей про розділ сфер впливу і аж до суворої конкурентної боротьби за допомогою різних механізмів як ринкового, так і організаційного типу.

     Організаційні заходи щодо реалізації інноваційного  проекту соціального розвитку включать такі завдання:

• інноваційні цілі, розвиток виробництва, ключові економічні показники та показники ефективності проекту;
• здійснення проекту, узгодженого за ресурсами, термінами і виконавцями;
• правові й економічні умови взаємодії учасників проекту, основні зобов'язання, розподіл ризиків і результатів інновації;
• соціальне і територіальне узгодження інновації та її підтримки органами місцевого самоврядування;
• систему менеджменту за проектом.

     Таким чином, цільова спрямованість інноваційного  проекту і його комплексність забезпечуються системою кількісних параметрів проекту, що відображають досягнення мети інновації, збалансованістю ресурсів і можливістю наскрізного управління від початку інвестиції до повернення витрачених засобів і одержання додаткового прибутку в період життєвого циклу інновації. Ці основні фактори інновацій визначають процес вироблення стратегії соціально-економічного розвитку території, досягнення головних стратегічних і фінансових цілей. 

     Література:

1. Губенко І., Растяпін А. Про методи оцінки інвестиційних проектів // Економіка України, № 12, 200, с. 80.
2. Бондаренко О. Оптимізація інвестиційного забезпечення інновацій // Банківська справа, № 4, 1999, с. 17.
3. Коюда В. Інноваційна діяльність в Україні // Фінанси України, № 10, 2002, с. 99.