Управління фінансовою санацією

План:

1.Теоретична частина

1.1. Оцінювання ефективності  санації підприємства

1.2.Реорганізація , спрямована  на укрупнення підприємств

2. Практична частина

2.1. Задача

Висновки

Список використаної літератури

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.Теоретична частина

1.1. Оцінювання  ефективності санації підприємства

 

Санація підприємства – комплекс послідовних, взаємопов’язаних заходів фінансово-економічного, виробничо-технічного, організаційного, соціального характеру, спрямованих на виведення суб’єкта господарювання з кризи і відновлення або досягнення його прибутковості та конкурентоспроможності в довгостроковому періоді.[1]

Мета фінансової санації:

• формування фінансових ресурсів;
• платоспроможність та конкурентоспроможність;
• скорочення заборгованості;
• поліпшення структури капіталу;
• відновлення та досягнення прибутковості;
• відновлення та збереження ліквідності;
• покриття поточних збитків.

Типи санаційних заходів:

• фінансово-економічні;
• організаційно-правові;
• соціальні;
• виробничо-технічні.

Описуючи „класичну  модель” санації,   науковці зазначають, що санацію можна вважати успішною, якщо підприємству вдалося розрахуватися з кредиторами і відновити конкурентні позиції на ринку. В економічній   літературі не наводяться зарубіжні методики оцінки ефективності санації. Законодавство України про банкрутство визначає, що успішною процедура санації вважається у разі відновлення платоспроможності, а платоспроможність, в свою чергу,   вважається відновленою при відсутності ознак банкрутства, визначених законодавством (ст.18 Закону "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ). На нашу думку, попередження банкрутства ще не означає оздоровлення та повного виходу підприємства з кризового стану. Науковці в процесі дослідження санації пропонують проводити оцінку   окремих показників [1; 2; 3; 4] або взагалі не порушують проблеми оцінки ефективності санаційної процедури. Тільки у роботі [5] питання оцінки ефективності здійснення санації досліджується досить глибоко.

І.О. Бланк   у роботі [1, с.320] пропонує застосовувати для оцінки ефективності санації ті ж методи, які використовуються при оцінці ефективності реальних інвестицій. Ефективність санації автор визначає шляхом співвідношення результатів та витрат на її здійснення. Результати санації пропонується оцінювати розміром додаткового прибутку, витрати – як обсяг інвестицій санатора у підприємство.

О.О. Терещенко   визначає як критерій оцінки ефективності санаційної процедури наступні показники, [4, с.69]: ліквідність та платоспроможність, прибутковість, додаткова вартість, створена в результаті санації, конкурентні переваги.

Власний підхід для вирішення  цього питання пропонує С.Ф.Покропивний. Автором представлена методика оцінки доцільності санаційних програм  розвитку підприємства [3, с.504], згідно з якою пропонується розрахунок показників, згрупованих за трьома ознаками: виробництво та прибуток (7 показників), імпорт (1 показник), конкурентоспроможність (3 показники). Визначено критерії, за якими можна оцінити програму санації як безперспективну, прийнятну та оптимальний варіанти.

В.М. Гриньова, В.О. Коюда  у роботі [2, с. 276] зазначають, що підприємство   вважається платоспроможним та ефективно діючим, а санаційні заходи виконаними за умов забезпечення „золотого правила економіки підприємства”. Це співвідношення має вигляд:

Т _оп > Т _р > Т _ак > 100%,                                                                                       (1)

де Т _оп , Т _р , Т – відповідно темп зміни операційного прибутку, реалізації та авансованого капіталу.

Така залежність означає, що економічний потенціал підприємства зростає; ресурси підприємства використовуються ефективніше, оскільки економічний потенціал зростає більш високими темпами, ніж обсяг реалізації; прибуток зростає випереджальними темпами, що свідчить, як правило, про відносне зниження витрат виробництва та ріст обертання.

Найбільш раціональної позиції, на нашу думку, дотримуються Й.В . Войцеховський, О.В.Мозенков, які зазначають, що „сама суть завдання оцінки ефективності   якогось результату передбачає комплексний аналіз якісних та кількісних змін, що відбулися внаслідок впливу певних дій, визначення міри змін, що відбулися” [5, с.50]. Тобто критерії оцінки ефективності будуть залежати від цілей санації. Автори зауважують, що ефективність санації підприємств науковцями в основному розглядається з погляду фінансових результатів, не торкаючись інших не менш важливих аспектів цього питання, і пропонують систему критеріїв оцінки санації підприємств, яка має градацію за рівнями, інтересами та виду ефекту (рис.1.1.).

Рис.1.1. Система критеріїв оцінки ефективності санації [5]

 

Оцінюючи види ефекту від санації підприємств-боржників  на рівні держави, автори пропонують такі показники: обсяг додаткової продукції, виробленої підприємствами-боржниками після санації; чисельність зайнятих на підприємствах, що пройшли процедуру санації; збереження, модифікацію або розширення асортименту, що виробляється на підприємствах, стратегічно-важливих для держави тощо. Здійснення оцінки на рівні забезпечення інтересів регіону, його соціального розвитку тощо. Оцінку галузевих інтересів пропонується проводити шляхом аналізу впливу результатів відновленої виробничої діяльності підприємств, що пройшли санацію, на показники діяльності галузі загалом.

План санації –  може складатися зі вступу та чотирьох розділів.

Вступ – містить загальну характеристику об’єкта планування.

Розділ 1 – відображає вихідну ситуацію на підприємстві.

Розділ 2 – характеризує стратегічні цілі санації підприємства, цільові орієнтири та розроблення  стратегії.

Розділ 3 – враховує в себе конкретний план заходів із відновлення прибутковості та конкурентоспроможності підприємства в довгостроковому періоді.

Розділ 4 – містить  розрахунок ефективності санації, перелік  заходів із реалізації плану та контролю за його ходом.

Основні критерії оцінювання ефективності санації такі:

— ліквідність та платоспроможність;

— прибутковість;

— додаткова вартість, створена в результаті санації;

— конкурентні переваги.

Як локальні критерії пропонуються такі показники оцінки ефективності проекту санації: терміни та обсяги погашення заборгованості, період окупності, чистий приведений прибуток, внутрішня норма прибутковості, індекс рентабельності тощо.  

На мою думку, добір  критеріїв здійснення оцінки ефективності виконання санації, безперечно, є  важливим напрямком досліджень цієї проблеми, однак вважаємо, що пріоритетними повинні стати розробки механізму моніторингу здійснення санації, оскільки оздоровлення неплатоспроможного підприємства супроводжується значними ризиками. Саме моніторинг виконання процесу санації, на нашу думку, дасть можливість здійснювати ефективний контроль за реалізацією санації підприємства та забезпечить результативність процесу.  

 

 

 

1.2.Реорганізація  , спрямована на укрупнення підприємств

 

Реструктуризація  підприємства - це запровадження організаційно-господарських, фінансово-економічних, правових, технічних заходів, спрямованих на реорганізацію підприємства, зміну форм власності, управління, організаційно-правової форми, що сприятиме фінансовому оздоровленню підприємства, збільшенню обсягів випуску конкурентоспроможної продукції, підвищенню ефективності виробництва та задоволенню вимог кредиторів.[5] Керуючись таким визначенням, можна розмежувати категорії реструктуризації та реорганізації. Поняття реструктуризації є ширшим, оскільки враховує також і заходи, спрямовані на реорганізацію підприємства. Основний зміст реорганізації полягає в повній або частковій зміні власника статутного капіталу даної юридичної особи та в зміні організаційно-правової форми організації бізнесу.

До основних форм реорганізації, результатом яких є укрупнення підприємств, належить злиття кількох підприємств в одне, приєднання одного або кількох підприємств до одного, а також їх взаємне поглинання.

Із санаційною метою  зазначені форми реорганізації  нерідко застосовують, коли підприємство-боржник не в змозі розрахуватися зі своїми боргами і змушене в досудовому чи судовому порядку шукати санатора, який погасив би або перейняв на себе заборгованість. Санатор переймає на себе, як правило, не лише зобов’язання зі сплати заборгованості, а й контроль над боржником, який втрачає свій юридичний статус у результаті приєднання, поглинання чи злиття із санатором.

До  основних мотивів, які можуть спонукати  санатора до реорганізації поглинанням, приєднанням чи злиттям з під- 
приємством, що перебуває у фінансовій кризі, можна віднести такі:

1. Ефект синергізму. Синергізм — це умова, за якої загальний результат є більшим від суми часток. Коли йдеться про реорганізацію, спрямовану на використання ефекту синергізму, вартість підприємства в її результаті перевищує сумарну вартість окремих підприємств до реорганізації. Ефект синергізму виникає завдяки дії таких чинників:

а) економія на витратах, яка виявляється  зі зростанням масштабів виробництва;

б) економія фінансових ресурсів;

в) збільшення влади на ринку¹.

Прагнення заволодіти ліцензіями, патентами, ноу-хау, які є в розпорядженні підприємства, що перебуває в кризі.

Отримання надійного постачальника факторів виробництва (наприклад, сировини чикомплектуючих).Податкові  переваги. Прибуткова фірма може придбати компанію, яка має від’ємний об’єкт оподаткування, і таким чином отримати економію на податкових платежах².Придбання активів за ціною, нижчою за їх вартість заміщення, передача технологічних і управлінських знань та навичок (технологічні трансферти) тощо.Диверсифікація активів та діяльності з метою зменшення ризиків.Попередження захоплення компанії великими корпоративними «хижаками» та збереження контролю над підприємством.

В антимонопольних законодавствах більшості країн розрізняють горизонтальне злиття (приєднання, поглинання) та вертикальне.

Горизонтальне злиття — це об’єднання двох фірм, які виробляють однаковий тип  товару чи надають однакові послуги.Вертикальне  злиття — це злиття одного підприємства з його постачальником сировини чи споживачем продукції.Законодавчий контроль спрямований здебільшого на горизонтальні злиття, оскільки в їх результаті підприємства дістають змогу перешкоджати доступу до ринку своїх конкурентів, установлювати дискримінаційні ціни, створювати дефіцит певного товару і т. ін., що призводить до послаблення конкуренції. Вертикальні злиття істотно не впливають на рівень конкуренції.

Злиття  кількох підприємств в одне. Така форма санаційної реорганізації, як злиття, означає об’єднання підприємства (або кількох підприємств), яке перебуває у фінансовій кризі, з іншим, фінансово стійким підприємством (кількома підприємствами). У разі злиття підприємств усі майнові права та обов’язки кожного з них переходять до новоствореного підприємства. Бухгалтерські баланси підприємств консолідуються. Під час такої реорганізації активи і пасиви підприємств, що реорганізуються, у повному обсязі передаються підприємству-правонаступнику; підприємства, які злилися, припиняють господарську діяльність і втрачають свій юридичний статус. Загальну схему реорганізації підприємства злиттям наведено на рис. 1.2.

Рис. 1.2. Етапи  реорганізації підприємств їх злиттям

Перший  етап такої реорганізації — прийняття рішення вищими органами підприємств, що реорганізуються, про обраний спосіб реорганізації. Водночас узгоджується проект договору про злиття.

На другому  етапі між підприємствами, що реорганізуються, та засновниками правонаступника укладається  угода про умови реорганізації. Перш ніж розпочинати практичну  роботу щодо реорганізації, необхідно (у випадках, передбачених

законодавством) дістати дозвіл Антимонопольного комітету на злиття.

Третій етап — перевірка фінансово-господарської  діяльності обох підприємств аудиторською фірмою. При цьому інвентаризується та оцінюється майно підприємств. Правильне оцінювання майна має вирішальне значення у визначенні частки корпоративних прав підприємства-правонаступника, якими володітимуть власники кожного з реорганізованих підприємств.

Четвертий етап — проведення засновницьких зборів юридичної особи, яка виникає в результаті злиття. Далі готуються установчі документи підприємства-правонаступника, з урахуванням того факту, що воно в результаті злиття бере на себе всі права та обов’язки реорганізованих підприємств.

На  п’ятому етапі реєструється емісія акцій в ДКЦПФР та публікується інформація про емісію акцій АТ (коли виникає саме такого виду підприємство), створюваного злиттям. Далі акції (або частки) у статутних фондах товариств, що реорганізуються, обмінюються на письмові зобов’язання про видачу відповідної кількості акцій (часток) створюваного товариства. Після цього до ДКЦПФР подається звіт про результати обміну акцій (часток) у статутних фондах реорганізованих підприємств на письмові зобов’язання про видачу відповідної кількості корпоративних прав підприємства, яке створюється в результаті злиття.