Аналіз менеджменту Відкритого акціонерного товариства “Сумсільмаш”

Як бачимо з вищеприведеної таблиці у склад служби управління персоналом входить лише одна посадова особа – інспектор по кадрам, що підтверджує думку, висловлену в п. 2.1 цього розділу щодо ролі служби управління персоналом в організаційний структурі управління ВАТ “Сумсільмаш”.

Але планування потреби в персоналі все ж таки є. Його здійснює економіст з праці (табл. 2.2).

Таблиця 2.2

План персоналу на 01.01.2002 року.

Основні показники, що характеризують рух персоналу

              Одними із головних показників, що характеризують рух персоналу у ВАТ “Сумсільмаш”, є оборот кадрів.

              Оборот кадрів можна визначається як по прийому, так і по звільненню.

              Оборот кадрів по прийому - це величина, що визначається як відношення кількості усіх прийнятих робітників на підприємство (відділ) за певний проміжок часу до середньосписочної кількості працівників підприємства (відділу) за той же проміжок часу [8].

Формула для визначення обороту кадрів по прийому має наступний вигляд:

,                                                                                                      (2.1)

де: Оп - оборот кадрів по прийому;

      Чп - чисельність прийнятих робітників на підприємство (відділ) за  певний проміжок часу;

       С - середньосписочна кількість працівників підприємства (відділу) за той же проміжок часу.

              Якщо середньосписочна кількість працівників підприємства за 2000 рік складала 188 осіб, а чисельність прийнятих робітників на підприємство за 2000 рік склала 36 осіб, то оборот кадрів по прийому складе:

Оп1 = = 0,19;

              Оборот кадрів по прийому показує, що у 2000 році на підприємство в цілому було прийнято 19% персоналу від його середньосписочної чисельності.

              Оборот кадрів по звільненню - це величина, що визначається як відношення кількості усіх звільнених робітників на підприємстві (відділі) за певний проміжок часу до середньосписочної кількості працівників підприємства (відділу) за той же проміжок часу [8].

              Формула для визначення обороту кадрів по звільненню має наступний вигляд:

                            ,                                                                                (2.2)

де: Оз - оборот кадрів по звільненню;

      Чз - чисельність звільнених робітників на підприємстві (відділі) за  певний проміжок часу;

       С - середньосписочна кількість працівників підприємства (відділу) за той же проміжок часу.

              Якщо чисельність звільнених з підприємства працівників у 2000 році склала 4951 осіб (з Департамента зовнішньоекономічної діяльності - 4 особи), то оборот кадрів по звільненню складе:

Оз1 = = 0,25;

              Оборот кадрів по звільненню показує, що у 2000році з підприємства в цілому було звільнено 25% персоналу від його середньосписочної чисельності.

Був проведений також аналіз якісного складу персоналу, в результаті якого було визначено:

-         персонал заводоуправління складає 19 % від загальної кількості робітників підприємства;

-         персонал основного виробництва – 32 %;

-         персонал допоміжного виробництва – 22 %;

-         планове збільшення загальної кількості робітників – 3 %.

Вищевказані дані говорять про те, що ВАТ “Сумсільмаш” планує збільшити кількість лише робітників заводоуправління. Це свідчить про те, що виробництво не буде розширюватись в майбутньому році. З іншого боку буде відбуватися бюрократизація системи управління підприємством.

              Узагальнюючи тезиси, висловлені в даному розділі, можна зробити висновок: управління персоналом не здійснюється ефективно. Одна людина, яка працює у відділі кадрів не в змозі виконувати повний комплекс заходів по управлінню персоналом, а як говорилося раніше, це й не передбачено організаційною структурою управління підприємством, його кадровою політикою та організаційною культурою.

2.3 Загальний опис технологій, які використовує підприємство для виробництва продукції

              Технологія – одна з найважливіших внутрішніх змінних – має більш широке значіння, ніж традиційно вважається. Більшість людей розглядають технологію як щось, пов’язане з винахідництвом і машинами, наприклад, полупровідниками та комп’ютерами. Але соціолог Чарльз Перроу, який багато писав про вплив технології на організацію, описує технологію як засіб перетворення сировини в продукти та послуги.

              Л’юіс Дейвіс, який писав про проектування робіт, пропонує широкий опис: “Технологія – це сукупність кваліфікаційних навичок, устаткування, інфраструктури, інструментів та відповідних технічних завдань, необхідних для здійснення бажаних перетворень в матеріалах, інформації  або людях”.[6]

              Задачі і технологія тісно пов’язані між собою. Виконання задачі включає використання конкретної технології як засоба перетворення матеріалу.

              Як і всі машинобудівні підприємства ВАТ “Сумсільмаш” використовує технології, які зводяться до слідуючого: механічна обробка корпусних деталей, обробка валів, механічна обробка шпинделів, обробка зубчастих колес, обробка черв’ячних пар та збір машин.

              Нижче приведена коротка характеристика кожної з цих технологій.

Технологія механічної обробки корпусних деталей

              До найбільш розповсюджених корпусним деталям відносяться: корпуси редукторів під’ємно - транспортних машин і устаткування, станіни кузнечно – пресового устаткування та металорізальних станків та інші подібні деталі, які характеризуються наявністю площин із заданим роз положенням різних поверхней, отверстій та предназначені для з’єднання та координування взаємного розположення основних вузлів машини.

              Обробку корпусних деталей виконують в слідуючому порядку: з початку оброблюють базируючі поверхні та крепіжні отверстія, які можуть бути використані при подальшій установці; далі всі плоскі поверхні і після них – основні отверстія. При цьому для корпусів нежесткої конструкції використовують повторну (перевірочну) обробку базових поверхней після чернової обробки всіх плоскіх поверхней  та основних отверстій. Одноразово обробляють дуже жесткі конструкції корпусів при точних методах виконання заготівок.

              Кінцеву обробку – шліфування або інші відділочні операції – виконують в тому ж порядку.

              Плоскі поверхні корпусів оброблюють на продольно-фрезерних або  продольно-строгальних станках. Базові поверхні корпусних деталей невеликих розмірів оброблюють на обирочно-шліфовальних станках з вертикальною оссю вращения. Плоскі поверхні корпусів кінцево оброблюють шліфуванням на плоскошліфувальних станках, тонким строганням широким резцом, тонким фрезеруванням і шабрением.

              Основні отверстія корпусних деталей обробляють на універсальних горизонтально-розточних станках або на агрегатних багатошпиндельних станках.

Технологія обробки валів

              У конструкціях машин та механизмів основними деталями для передачі обертівного руху та крутячого моменту є вали. Вали виготовляють із сталей високої міцності. Вали з невеликою кількістю ступенів та незначними перепадами диаметрів виготовляють із штучних заготовок, відрізаних від гарячекатного або холоднотянутого прутка, а ті, що мають більш складну конфігурацію з великою кількість ступенів або зі ступенями, які відрізняються по діаметрам, - із заготівок, які виробляють штамповкою, поперечним прокатом або ротаційним обжатієм.

Технологія обробки зубчастих колес

              Технологічний процес виготовлення зубчастих колес повинен забезпечувати отримання деталей, які відповідають умовам експлуатації та вимогам точності при мінімальних затратах. Основними факторами, впливаючими на вибір технологічного процесу є: конструкція та розміри зубчастого колеса; вид заготовки та матеріал; вимого до точності та якості термічної обробки колеса; об’єм виробництва.

              Технологічний процес виготовлення зубчастих колес можна розділити на два етапи: перший етап – це комплекс операцій, пов’язаних з образованием геометричної форми заготовок зубчастоко колеса до нарізання зубців; другий етап включаєзубонарізання та всі послідуючі процеси, пов’язані з відділкою зубців або відновленням баз відносно нарізанного зубчатоко вінця.

              Основна специфіка виготовлення зубчастих колес проявляється на другому етапі; в свою чергу, побудова другого етапу процеса оказує значний вплив на порядок та зміст першого.

              Для виготовлення зубчастих колес необхідні заготівки, по формі та розмірам приблизні до форми та розмірів готової деталі. Якість заготовки впливає на технологічний маршрут механічної обробки і її трудоємкість.

              Заготовками для стальних зубчастих колес є штамповані поковки та нормальний катаний пруток. Пруткові заготовки поступають на токарні і револьверні станки і багатошпиндельні автомати, де здійснюється попередня чернова обробка з відрізкою штучних заготівок. Циліндричні колеса з наружним діаметром більше 50 мм виготовляють з поковок, отриманих штамповкою на кривошипних ковочно-штампувальних пресах, молотах, горизонтально-ковочних машинах.

              Відковані або відштамповані заготовки підвергають термообробці – нормалізації або отжигу – для зняття залишкових напруг та поліпшення їх обробляємості. Після термообробки заготовки заготовки очищають від окаліни дробеструйною обробкою або травленням з послідуючою промивкою в гарячії воді, а потім контролюють твердість, основні розміри, якість поверхні.

Технологія обробки черв’ячних пар

              Черв’ячна пара складається з черв’яка і черв’ячного колеса. Черв’ячне колесо виготовляється збірним з двох деталей: венця і ступіци.

              Обробка черв’яків у першому етапі технологічного процесу принципіально не відрізняється від виготовлення циліндрічних зубчастих колес. Схема обробки у першому та другому етапах черв’ячних колес така сама як і обробка циліндричних та конічних колес в осевій установці черв’ячного колеса при токарних і зубооброблюючих операціях. другий етап технологічного процесу вироблення черв’яків та черв’ячних колес має свої специфічні особливості, які не зустрічаються в інших видах передач.

              Обробка заготовок черв’яків і черв’ячних колес виконується на універсальних токарних і карусельних станках. Для обробки глобоїдних черв’ячних пар ліпше використовувати гідрокопіювальних пристроїв або спеціальних поворотних супортів.