Антикризове управління: сутність та заходи

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ,

МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

Державний вищий  навчальний заклад

«КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ  УНІВЕРСИТЕТ 
імені ВАДИМА ГЕТЬМАНА»

 

Кафедра менеджменту

 

Індивідуальна робота № 2 
з дисципліни: «Методологія наукових досліджень»

 

Тема: “ Антикризове управління: сутність та заходи ”

 

 

 

Виконав: студент 

…….

Перевірила: викладач

К.е.н., доцент Гарафонова Ольга Іванівна

 

 

 

 

Київ 2012

 

Постановка проблеми. Ефективне функціонування ринкового механізму передбачає усунення з ринку збанкрутілих підприємницьких структур; неплатоспроможність і наступне банкрутство підприємств все частіше стають предметом розгляду арбітражних судів.

Однак, попередження кризових явищ, забезпечення сталого стану  підприємств, ефективне управління в умовах кризи, націлене на виведення підприємств з кризового стану, - завдання більш складні і важливі. На вирішення цих завдань повинна бути націлена система заходів, що дістала назву антикризового управління (crisis management - за рубежем).

Аналіз досліджень і публікацій, в яких започатковане розв’язання проблеми. Теоретичним, методологічним і практичним аспектам управління діяльністю підприємств в період нестабільності та в період кризи присвячені праці таких авторів як Е. Альтмана, В. Бівера, М. Хаммера, Д. Чампі, Р. Хіта, О.О. Шапурова, В.О. Василенко, А.Г. Грязнова, Е.С. Мінаєв, О. Терещенко, А.Д. Чернявський, Дж. Фулмера, І.Бланка, В. Кошкіна, Е. Короткова, Ю. Бригхема, Е. Уткіна, Г. Іванова, О. Ковальова, Г. Курошевої, О. Градова, Н. Родіонової та інших, що дозволяє опанувати цей досвід та використати його у практиці. Однак грунтовних досліджень по формуванні єдиної методики надання ефективного управління діяльністю підприємств в кризових ситуаціях не має.

Виділення невирішених раніше частин загальної проблеми. Відсутність досконалої методології та методик використання управлінських інструментів, які б дозволили проводити швидку діагностику з визначення причин кризового стану підприємств із застосуванням управлінських технологій щодо стабілізації діяльності підприємств та виходу їх з кризового стану, зумовили розгляд та актуальність даної проблематики.

Постановка завдання. Метою статті є дослідження економічного механізму виникнення кризового стану підприємства, інструментарію попередження та управління підприємствами в кризових ситуаціях.

Виклад основного матеріалу. Розвиток кризових явищ, з одного боку, і зацікавленість держави в максимальному збереженні підприємств, з іншого боку, обумовили виникнення і поширення нового для України, специфічного за своїми цілями і функціями виду управління - антикризового. Але на сьогодні поняття антикризового управління досить розпливчасте і багатозначне. В одних випадках під ним розуміють управління підприємством в умовах загальної кризи економіки, в інших - управління підприємством, що потрапило в кризову ситуацію в результаті незадовільного менеджменту, у третьому випадку - управління підприємством на порозі банкрутства, у четвертому - у період банкрутства. Таким чином, проблема формування системи антикризового управління як окремого специфічного виду управління потребує конкретного пояснення. Чітке визначення кризового стану завжди викликало полеміку серед практиків і науковців, оскільки не кожна негативна ситуація в діяльності підприємств призводить до кризи. Тому дослідження питань антикризового управління доцільно починати з визначення поняття «криза».

Ю. Розенталь  зазначає, що криза - це ситуація, яка  характеризується високою небезпекою, станом невпевненості, відчуттям невідкладності [2, с. 145].

А. Чернявський  вважає, що криза є переломним етапом функціонування будь-якої системи, коли вона піддається впливу ззовні або зсередини, що потребує від неї якісно нового реагування [3, с. 194].

Таким чином, можна  зробити висновок, що криза - це ситуація, яка виникає внаслідок впливу зовнішніх або/і внутрішніх факторів і призводить до негативних наслідків.

Так, головним виходом  з кризового стану підприємства вбачаємо у антикризовому управлінні, тому необхідно визначити сутність антикризового управління. Сутність антикризового управління в літературі практикується теж неоднозначно.

За визначенням  В.О. Василенко, антикризове управління - це управління, в якому передбачена  небезпека кризи, аналіз її симптомів, заходів щодо зниження негативних наслідків  кризи та використання її факторів для позитивного розвитку [1, с. 23].

А.Г. Грязнова зазначає, що антикризове  управління - це така система управління, яка має комплексний характер та спрямована на запобігання або  ліквідацію небажаних для бізнесу  явищ шляхом використання всього потенціалу сучасного менеджменту, розробки та реалізації на підприємстві спеціальної програми, що має стратегічний характер і дає змогу ліквідувати тимчасові ускладнення, зберегти та примножити ринкові позиції за будь-яких обставин, при використанні в основному власних ресурсів [4, с. 228].

Отже, можна сказати, що антикризове  управління - це ефективний менеджмент, який дає можливість вивести підприємство з кризи. А також, антикризове  управління - це сукупність заходів, спрямованих  на досягнення чи відновлення платоспроможності, ліквідності, прибутковості і конкурентоспроможності підприємства і які здатні привести підприємство до фінансового оздоровлення.

Головною метою антикризового  управління є забезпечення стабільного  розвитку підприємства, "твердого”  положення на ринку та стійкого фінансового стану при будь-яких економічних, політичних, соціальних ситуацій у країні.

Особливу увагу при  антикризовому управлінні слід приділяти  вибору напрямків та стратегії підприємства по виходу з кризи. Адже, виходячи з  суті антикризового управління видно, що саме вибір адекватного заходу подолання кризового стану гарантує відновлення «здорового» стану підприємства. Кожна організація має вибрати підходящу саме для її стану стратегію фінансового оздоровлення. Варто пам’ятати, що нераціональний підхід до подолання негативних тенденцій на підприємстві, тобто вибір неправильної стратегії виходу з кризи може призвести до гірших наслідків. Для того, щоб уникнути небажаних результатів, необхідно пам’ятати, що основна ціль антикризового управління - це найшвидший вихід з кризи.

Розглядаючи різні антикризові  заходи, до яких удаються сьогодні сучасні  підприємства, найпоширенішими та найактуальнішими можна назвати:

1. Скорочення витрат - дієвий інструмент, яким підприємство може скористатися для стабілізації фінансового становища. Очевидно, що для того, щоб підвищити рентабельність продажів і надалі збільшити приплив коштів, необхідно знизити витрати. У рамках цього використовується нормування всіх статей витрат і твердий контроль виконання встановлених нормативів. Такий підхід принесе відчутні результати, дозволяючи утримати витрати компанії на заданому рівні.

2. Горизонтальна й вертикальна інтеграція. Горизонтальна інтеграція передбачає пошук можливостей здійснення закупівель разом із іншим покупцем. Збільшення обсягів закупівлі дозволить отримати знижки. Вертикальна інтеграція передбачає більш тісну роботу з ключовими постачальниками сировини й матеріалів, а також проведення моніторингу цін на сировину, виходу на ринок нових потенційних постачальників як альтернативу більш дорогим матеріалам.

3. Аналіз можливостей  передачі на аутсорсинг дорогих  процесів. Слід виділити, що вигідно  робити самостійно і що дешевше закуповувати в інших виробників.

4. Жорсткість контролю  всіх видів альтернативних витрат. Використання платного Інтернету  в особистих цілях, телефонні  дзвінки по міжміському зв'язку, використання оргтехніки - це ще  не всі витрати, яких можна  уникнути.

5. Перегляд організаційної  структури на предмет виключення  зайвих рівнів управління.

6. Оптимізація технологічних  процесів.

7. Оптимізація оподаткування.

8. Жорсткість кадрової  політики.

Але, все ж таки, основною умовою виходу підприємства з кризи  є забезпечення позитивного чистого грошового потоку. На практиці можливості істотного збільшення об'єму власних фінансових ресурсів, в умовах кризового розвитку, обмежені. Тому основним напрямом забезпечення досягнення точки фінансової рівноваги підприємством в кризових умовах є скорочення об'єму споживання фінансових ресурсів. Перелік заходів з покращення фінансового становища є індивідуальним для кожного з підприємств та залежить від сфери в якій ведеться бізнес, груп продукції, кон'юнктури ринку, регіональної інфраструктури, системи управління, структури витрат на виробництво і управління, техніко-технологічних особливостей та інших факторів.

Отже, щоб всі вище перераховані заходи менеджменту у  кризових ситуаціях були впроваджені  в дію і при цьому були отримані необхідні результати в стислі строки і з мінімальними ресурсами, необхідно:

1. Покращити  якiсть  інформації, адже забезпечення   своєчасною,   повною    iнформацiєю   на   всiх   етапах прийняття рiшень успiшно сприяє подоланню кризової ситуацiї.

2. Пiдвищити здатнiсть швидкої реакцiї завдяки  передбаченню кризової  ситуацiї.  Раптовiсть  кризи  i негативнiсть  її наслiдкiв вимагають   вiд   управлiнцiв   термiнового аналiзу  iнформацiї. Будь-якi   виявлення   симптомiв   кризової ситуацiї  повиннi  бути негайно  розглянутi    i    своєчасно    врахованi.

3. Здійснювати стратегічне  планування. В умовах динамічно  змінюваного середовища воно  є найважливішим чинником стійкості  й розвитку підприємства. Ефективність  стратегії визначається відповідними  внутрішніми параметрами підприємства, його положенням на ринку й, у цілому, у зовнішньому середовищі. Виділяючи слабкі місця, слід спрямовувати всі сили на їхнє усунення.

4. Формувати бюджет  компанії. Планування витрат і  передавання повноважень із управління  витратами менеджерам підрозділів дозволить значно знизити витрати компанії.

5.Пiдвищити   якiсть групових рiшень, органiзувати обговорення проблем з врахуванням рiзних точок зору,  щоб знизити ймовiрнiсть диктату лiдера.

6. Органiзувати  менеджерiв  у  групи  по  подоланню  кризи. Робота,  яка ведеться  на    подолання    кризи,    вимагає    напруженої  роботи    великої  кiлькостi  учасникiв найрiзноманiтнішого  рiвня  i  є  важкою  задачею  для  керiвництва.  Тому  використання  в кризових  ситуацiях  спецiальних  менеджерiв  належить  до  важливих  факторiв  успiху подолання кризи.

7.  Проводити    профiлактику    кризових    ситуацiй    по  наступних  напрямках: фiнансово-господарська  дiяльнiсть;  культура  управлiння  фiрмою;      iнновацiйна   активнiсть;     моніторинг      зовнiшнього    i  внутрiшнього  середовища фiрми  i  критерiї прийняття рiшень.

Висновки. Діяльність будь-якого підприємства супроводжується імовірністю виникнення і розвитку кризи, що зумовлює необхідність здійснення спеціалізованого антикризового управління. Антикризовому управлінню властиві такі особливості як специфічність мети здійснення, використання особливого управлінського інструментарію, вагомі ресурсні та часові обмеження, високий рівень ризикованості управлінських рішень, що приймаються і реалізуються.

Успішна реалізація антикризових заходів буде можливою лише за умови  використання комплексного підходу  до визначення кризової ситуації на підприємстві, який передбачає використання спеціальних  методів і прийомів управління процесами попередження, переборювання та ліквідації кризи та дасть змогу сформувати ефективну систему антикризового управління на підприємстві, адекватну сучасним умовам господарювання.

Однак не слід забувати, що хворобу краще попередити ніж  лікувати. Антикризові заходи мають реалізовуватись не тільки тоді, коли криза вже руйнує бізнес, а й для профілактики, систематично. Підприємство має керуватись у своїй діяльності стратегічним планом, мати розроблені бізнес-плани по кожному напрямку бізнесу, а на їх підставі плани модернізації обладнання, план-графік маркетингових заходів тощо. А фінансування цих заходів має проводитись на підставі діючої на підприємстві системи бюджетування.

Отже, вибір  правильної та найефективнішої стратегії  антикризового управління, дотримання всіх правил та етапів виходу з кризи гарантує довгостроковий успіх підприємства.

Література

1. Василенко В. О. Антикризове управління підприємством : Навч. посібник / В. О. Василенко - К., 2003. - 504 с.
2. Коваленко В. В., Банківська криза та інструменти антикризового управління / В. В. Коваленко, О. Г. Коренєва, О. В. Крухмаль // Актуальні проблеми економіки. - 2009. - №2. - с. 144-150
3. Чернявський А.Д. Антикризове управління підприємством : Навч. посібник / А. Д. Чернявський - Л. : МАУП, 2006. - 256 с.
4. Шапурова О. О. Сутність, завдання та принципи антикризового управління /О. О. Шпурова // Держава та регіони. Економіка та підприємництво. - 2009. - №1. - с. 228-232
5. Рекомендації щодо розробки антикризових програм дій підприємств - членів ОПОЛ [Електронний ресурс] - http://www.opol.orq.ua/index.php/2009-04-11-18-57-30/10-anticrisis.html
6. Волинські новини: На Волині побільшало збанкрутілих підприємств [Електронний ресурс] - http://volyn-news.com/news/volyn/12582/