Біологічні основи влади і лідерства

У дорослому віці тварини  виявили такі показники пошукової  діяльності. У контрольній, другій групі, щури — лінії bright швидко знаходили їжу в лабіринті, на відміну від лінії dull.

Цікаві результати в двох інших групах. У першій групі, зі збагаченим зовнішнім середовищем, усі тварини і bright, і dull показували однаково хороші результати, що значно перевищували показники контрольної групи. А всі тварини і bright і dull, які вирощувались у збідненому зовнішньому середовищі, мали результати значно гірші, за контрольну, другу групу [10]. Тобто генотипом обумовлені не тільки різні можливості організму, а й потужні механізми пластичності нервової системи.

Зміни в поведінкових можливостях  щурів закріплювались на рівні клітин головного мозку. У тварин, вирощуваних  у збагаченому зовнішньому середовищі, вже через 25–30 днів виникають суттєві  відмінності на рівні кори великих  півкуль головного мозку: спостерігається  більш товста кора великих півкуль, значно більші розміри нейронів, збільшується кількість дендритів на самих  нейронах. Збільшення кількості дендритів  викликає збільшення кількості синапсів, що значно підвищує можливості нервової системи. Особливо важливим є той факт, що потенціал пластичності нервової системи зберігається практично все життя. Досліди на дорослих тваринах дають подібні результати [1; 10].

Другим контуром, через  який зовнішнє середовище впливає на поведінку є емоційно-територіальна  система мозку. Вона характерна для  всіх хребетних і має еволюційний  вік від 500 мільйонів до мільярда років. У сучасної людини ці функції  координуються таламусом — заднім або «старим мозком» і пов'язані  з м'язами. Цей контур з'являється  в кожного немовляти, коли матриця  ДНК відправляє посланців-РНК для запуску процесу навчання прямостоянню й ходьбі. Навчання ходьбі, пізнання гравітації, подолання фізичних перешкод і освоєння політичного маніпулювання іншими людьми — усе це точки уразливості, у яких виникає імприн-тування або важке кондиціювання. М'язи швидко програмуються на виконання силових функцій, знаходячи стійкі, довічні безумовні рефлекси [9].

Залежно від подій навколишнього  світу, сила та напрямок процесів, які  відбуваються в місцях нейрологічної уразливості, можуть бути різними. Тому в ранній період життя саме імпринтинг може відіграти суттєву роль у реалізації генотипу: цей контур визначить або сильну, домінантну роль, або слабку, підлеглу роль у зграї. Статус у зграї або племені визначається на основі превер-бальної сигнальної системи, у якій ці м'язові рефлекси відіграють головну роль.

Щоб у цьому переконатися, зовсім не обов'язково відправлятися  в джунглі з етологами: процес імпринтингу можна спостерігати в будь-якому виводку цуценят. У них дуже швидко визначається, хто буде домінувати, а хто —  підкорятися. Ніколи в одному виводку  немає стовідсоткового лідерства  або підпорядкування. Навіть, якщо в  одній сім'ї є двоє дітей, дуже рідко обидва мають лідерські  якості. Природа (Бог) любить гармонію. Це в нашому менеджменті може існувати робоча група, яка складається з  п'яти осіб, четверо з яких мають  лідерські якості. За таких умов керівникові завжди знайдеться, де застосувати свої знання як щодо управління конфліктами, так і щодо неформального  лідерства. При цьому слід зважати  на те, що від менеджера всі вимагатимуть демократичного стилю управління.

Імпринтинг і кондиціювання, що відбуваються безпосередньо після  народження, реалізують такі наші риси: домінування й підпорядкування; упевненість у собі або сумнів; сильне або слабке его; високий або низький статус у зграї; віддавання наказів або підпорядкування ним; «мораль панів» або «мораль рабів». У нас послідовно кондиціону-ється вміння переключатися між цими рефлексами залежно від того, чи є статус людини, з яким ми спілкуємося, вище або нижче нашого [9].

Таким чином, лідерство має  біологічне підґрунтя. Для його реалізації потрібні щонайменше дві умови: генотип  і можливості для реалізації цього  генотипу, які надає організму  зовнішнє середовище в ранній період життя. Навчання й власний досвід, при відповідному біологічному статусі, здатні створити видатну особистість.

* Пасіонарність — характерологічна  домінанта, незворотний внутрішній  порив (усвідомлений, а частіше  неусвідомлений) до діяльності, спрямованої  на досягнення якої-небудь мети. Ця мета представляється пасіонарній  особі іноді цінніше за власне  життя, а тим більше за життя  та щастя сучасників й одноплемінників  [Гумільов].

* Імпринтинг — запуск  поведінкової реакції у відповідь  на стимул або комплекс факторів, що зустрічаються особині в  критичні періоди життя.

Література

1.  Александров А. А. Психогенетика. — СПб.: Питер, 2004. — 192 с.

2.  Гольдман М. Генетика бизнеса. Генетические опыты на бизнес-объектах // Управление компанией. — 2004. — № 1. — С. 14–17.

3.  Гумилёв Л. Н. Конец и вновь начало. — М.: «Институт ДИ-ДИК», 1997. — 544 с.

4.  Гумилёв Л. Н. Этногенез и биосфера Земли. — М.: «Институт ДИ-ДИК», 1997. — 640 с.

5.  Жуков Д. А. Психогенетика стресса. — СПб.: СПбЦНТИИ, 1997. — 176 с.

6.  Жуков Д. А., Вековищева О. Ю., Виноградова Е. П. Крысы с пассивной стратегией приспособления обладают средним, а не низшим социальным рангом // Журнал высшей нервной деятельности. — 2002. — Т. 52. — № 2. — С. 175–182.

7.  Мержанова Г. Х., Берг А. И. Выбор качества подкрепления, зависящего от времени задержки инструментальной реакции у кошек // Журнал высшей нервной деятельности. — 1991. — Т. 41. — № 5. — С. 948–954.

8.  Симонов П. В. Созидающий мозг. — М.: Наука, 1993. — 109 с.

9.  Уилсон Р. А. Психология еволюции. — М.: ООО Издательский дом «Софія», 2005. — 304 с.

10.   Фогель Ф., Мотульски А. Генетика человека: В 3-х т. — М.: Мир, 1990.

11.   Фрэнкин Р. Мотивация поведения: биологические, когнитивные и социальные аспекты. — СПб.: Питер, 2003. — 651 с.

12.  Эфроимсон В. П. Родословная альтруизма // Новый мир. — 1971. — № 10. — С. 54–59.

13.  Эфроимсон В. П. Генетика этики и эстетики. — СПб., 1995.

14.  Юматов Е. А., Мещерякова О. А. Прогнозирование устойчивости к эмоцинальному стрессу на основе индивидуального тестирования поведения // Журнал высшей нервной деятельности. —1990. — Т. 40. — № 3. — С. 575–580.

15.  Greene C. Altruistic behavior in the albino rats // Psychon. Sci. — 1996. — Vol 14. — № 1. — P. 47–48.