Етапи стратегічного планування у міжнародних корпо­ра­ціях

1. Сутність і етапи стратегічного планування у міжнародних корпо­ра­ціях

Стратегічне планування — це процес визначення основної лінії організації, довгострокових цілей і виконання планів діяльності щодо досягнення зазначених цілей. Необхідність і значення стратегічного планування в міжнародному менеджменті зумовлені: утриманням напрямом розвитку компанії в умовах диверсифікації міжнародних операцій; потребою в координації та інтеграції різноманітних операцій у масштабах усієї корпорації; належною підготовкою до виникаючих нових міжнародних викликів і проривів.

Переваги стратегічного планування полягають у:  координації і моніторингу тривалих міжнародних операцій; детальному опрацюванні проблем, пов’язаних з політичними ризиками, конкурентами, стабільністю валютних курсів та ін.

Основні стадії процесу розробки стратегії:

визначення місії (головне її призначення, її особлива роль, чітко виражена причина її існування, які формують основні напрями її діяльності). Зміст місії організації визначається виходячи з 3 ключових пунктів: вона повинна виражатись у порівняно простих визначеннях і в зручній для сприйняття формі;

в основі місії повинні лежати задачі задоволення інтересів і запитів споживачів; питання про те, чому споживачі будуть купувати товари і послуги даної, а не іншої організації, повинно мати чітку відповідь. Наприклад, Сіменс” - ми потрібні кожній сім’ї, “Дженерал Електрік” - ми забезпечуємо краще життя.;

формування цілей Цілі повинні бути конкретними і вимірюваними, орієнтованими у часі, довгостроковими або короткостроковими, досягаємими і перехресно підтримуваними. Важливе значення має зв’язок між цінностями, яких дотримується вище керівництво, і загальнофірмовими цілями. Цінності керівництва проявляються в цілях організації; 

оцінка умов і факторів зовнішнього середовища Керівники оцінюють зовнішнє середовище за 3 параметрами: Оцінити зміни, які впливають на різні аспекти поточної стратегії. Визначити, які фактори представляють загрозу для поточної стратегії фірми. Визначити, які фактори представляють більше можливостей для досягнення загальнофірмових цілей шляхом коригування плану.;

внутрішньоорганізаційний аналіз (Керівництво повинно визначити внутрішні сильні і слабкі сторони організації, щоб ефективно здійснювати планування. Управлінське обстеження представляє собою методичну оцінку функціональних зон організації. Виділяють 5 функцій - маркетинг, фінанси (бухгалтерський облік), операції (виробництво), людські ресурси, а також культура і образ корпорації).

розробка альтернативних стратегій При формуванні стратегії щодо досягнення цілей у рамках вибраної організацією місії важливим є максимізація конкурентних переваг і мінімізація окремих слабких сторін;

вибір стратегії Після того як керівництво розгляне наявні стратегічні альтернативи, воно звертається до конкретної стратегії. Ціллю є вибір стратегічної альтернативи, яка максимально підвищить довгострокову ефективність організації. На стратегічний вибір впливають фактори: Ризик. Знання минулих стратегій. Реакція на власників. Фактор часу.;

реалізація стратегії Ця стадія стратегічного управління представляє собою процес трансформації стратегій в конкретні дії шляхом розробки програм, бюджетів і процедур. Цей процес може передбачати зміни в культурі, структурі і навіть системі управління всієї організації ;

контроль - передбачає вибір вимірювачів результативності, порівняння фактичної результативності з цільової і при наявності розриву розробку коригувальних дій. Являючись завершальною стадією, контроль може виявити слабості на попередніх етапах і тим самим ініціювати повторення всього процесу з самого початку.

2. Рівні стратегічного планування у міжнародних корпораціях

Враховуючи те, що стратегічне планування у міжнародних кор­по­раціях здійснюється на трьох рівнях – головної компанії, структурних підрозділів, функціональних відділів, виділяють три рівні стратегії: корпоративна стратегія, стратегія структурних підрозділів і функціо­нальна стратегія.

3. Характеристика корпоративних стратегій розвитку міжнародної кор­порації

Стратегія міжнародної компанії – це довгостроковий якісно визна­че­ний напрям розвитку, який охоплює сфери, засоби та форми діяль­ності, систему внутрішніх взаємовідносин, а також позицію щодо зовнішнього середовища і призначений для забезпечення здійснення місії і досягнення цілей міжнародної корпорації. Корпоративна стратегія визначає напрями розвитку в цілому, її структурних підрозділів, товарних ліній, комбінації яких дозволяють сприймати компанію як єдине ціле. Стратегія корпоративного рівня – це сукупність дій спрямованих на придбання конкурентних переваг шляхом вибору напрямів розвитку і управління кількома струк­тур­ни­ми підрозділами в різних галузях або на різних товарних ринках.

Для роз­вит­ку міжнародної корпорації обирають одну із чотирьох стратегій гло­баль­ної діяльності:

глобальна стратегія (ТНК  розглядає  світовий  простір  як  єдиний  ринок  і  виробляє стандартизовані  товари  і послуги, які б відповідали потребам споживачів у всьому світі. Глобальна корпорація  прагне  отримати  економію  від  збільшення  масштабів  виробництва  і  створює підприємства  в  декількох  країнах  із  тим, щоб  вони  постачали  свою  продукцію  у  всі  країни  світу. Компанія,  яка  дотримується  глобальної  стратегії  виходить  з  того (на  відміну  від  стратегії дублювання,  що   вітчизняну  модель  діяльності  не  можна  розповсюдити  на  весь  світ,  оскільки останній поділяється на вітчизняних і іноземний сегменти) («Інтел», «Моторола», «Тексас Інструмент»);

міжнародна стратегія Тиражування однієї і тієї ж продукції в різних країнах. Концентрація виробництва в країні походження. Розміщення виробництва і маркетингу в інших країнах. («Мак-Дональдс», «Майкрософт», «Ай-Бі-Ем», «Проктер енд Гембл»);

мультиринкова стратегія Індивідуалізація продукції для різних ринків. Розміщення виробництва, маркетингу в багатьох різних країнах, Адаптація до місцевих умов, Обмежена передача знань і продуктів між країнами. Обмежені вигоди від масштабів виробництва і розташування (Дженерал Моторз» та інші автомобільні компанії);

транснаціональна стратегія побудована  на  поєднанні  переваг підвищення  ефективності  за  рахунок  глобалізації  операцій  і  переваг  передачі  більш  широких повноважень керівництву місцевих дочірніх компаній. При цьому у якості централізованих функцій зберігається  прийняття  стратегічних  рішень  щодо  діяльності  компаній,  збереження науково-дослідних  і  дослівно-конструкторських  робіт,  організація  маркетингових  досліджень  і  рекламних компаній, здійснення фінансових операцій і т.д. Корпорації, здійснюючи транснаціональну стратегію, часто доручають одній дочірній компанії вести справи  із виробництва  і реалізації одного сімейства виробів, а дочірній компанії в іншій країні – відповідати за інше сімейство виробів. Транснаціональна стратегія  є   необхідною,  коли  існує  потреба  поєднувати  глобальну  інтеграцію  виробництва  з адаптацією до місцевих умов («Катерпілар Тракор», «Юнілевер»);

4. Характеристика корпоративних стратегій здійснення закордонних операцій.

Ці стратегії вважаються специфічними, ос­кільки пов’язані з вибором форм здійснення закордонних операцій. До них належать: стратегія створення нових підрозділів; ліцензування; франчайзинг; експорт; офшорне виробництво.