Форми матеріально-технічного забезпечення АПК в умовах ринку

Форми матеріально-технічного забезпечення АПК в умовах ринку

Подальший розвиток агропромислового виробництва неодмінно пов'язаний з його техніко-технологічним переозброєнням. Кризовий стан галузі значною мірою  зумовлений істотними недоліками в  матеріально-технічному забезпеченні, різким погіршенням платоспроможності  сільськогосподарських товаровиробників. Зниження ресурсного потенціалу негативно  позначається на обсягах виробництва  сільськогосподарської продукції, на темпах оновлення сільськогосподарської  техніки. Капітальні вкладення в  АПК за останні роки зменшилися більш як на 40%.

Недостатнім є нині матеріально-технічне забезпечення переробних підприємств, що призводить до великих витрат сировини, стримує глибоку її переробку, зменшує  можливості розширення асортименту  продовольчих товарів.

Низький рівень забезпеченості матеріально-технічними ресурсами  та неповне використання природного і виробничого потенціалів у  сільському господарстві викликані  також істотними недоліками структури  господарського комплексу країни, причинами  соціально-економічного характеру. В  Україні повільно розвивається машинобудування  для потреб аграрної сфери та будівельної індустрії на селі.

Нееквівалентний обмін сільськогосподарської  і промислової продукції призвів  до значного зростання ступеню спрацювання  основних засобів, зниження темпів науково-технічного прогресу. У багатьох сільськогосподарських  підприємствах знос будівель і споруд становить понад 60%, машин та обладнання — близько 70%. Вартість основних засобів  зростає переважно шляхом їх індексації без додаткового введення нових  потужностей. Більше половини парку  тракторів, збиральних комбайнів та вантажних автомобілів відпрацювали свій амортизаційний строк. Внаслідок  цього витрати на ремонт і технічне обслуговування становлять біля 70% суми коштів на придбання нової техніки, до 40% машин простоюють з технічних причин.

Рівень забезпечення більшості  сільськогосподарських підприємств  матеріально-технічними засобами не перевищує 50% від нормативної технологічної потреби.

Диспропорції у забезпеченні сільського господарства матеріальними  і технічними засобами виникли через  те, що не були враховані зміни економічного механізму функціонування аграрного  виробництва, розвитку багатоукладності в сільському господарстві, рівня  та напрямів спеціалізації, розмірів і  форм виробництва, особливостей розвитку ринкових відносин .

Враховуючи такий стан матеріально-технічного забезпечення АПК, схема її реформування повинна  передбачати збереження цілісної інфраструктури інженерно-технічного і технологічного виробництва (господарський рівень), створення на базі діючих РТП, райагропостачів акціонерних товариств відкритого типу з правом участі в їх діяльності юридичних і фізичних осіб. За аналогічними критеріями мають створюватись акціонерні товариства обласного рівня, до яких можуть входити підприємства обласної і міжрайонної спеціалізації, ремонтні заводи, товаровиробники.

Подальший розвиток надійного  матеріально-технічного забеспечення визначений Указом Президента України “Про заходи щодо забеспечення формування та функціонування аграрного ринку” (2000 р.), який передбачає створення в сільських населених пунктах кредитних спілок, сільськогосподпрських обслуговуючих кооперативів, інших суб’єктів господарювання по забеспеченню товаровиробників матеріально-технічними ресурсами.

Ринок матеріально-технічних  засобів треба формувати у  міру створення організаційно-правових та економічних умов розвитку товарного  виробництва. Ці умови повинні забезпечити  право товаровиробника самостійно визначати форми організації матеріально-технічного забезпечення, вільного вибору партнерів.

Удосконалення матеріального  і технічного забезпечення АПК має  грунтуватись: на реформуванні відносин власності ремонтно-транспортних і постачальницьких підприємств; створенні розгалуженої мережі посередницьких підприємств, розташованих поблизу своїх споживачів; розвитку прямих зв'язків між виробниками та споживачами матеріальних і технічних засобів. Посередниками на селі мають стати створені на базі РТП, райагропостачів технічні центри та універсальні ділерські контори заводів на основі різних форм власності, які візьмуть на себе фукції і відповідальність: за постачання не тільки нової техніки, а й запасних частин, матеріалів і обладнання; організацію гарантійного ремонту, технічного обслуговування сільськогосподарської техніки протягом усього періоду її експлуатації; відновлення та продаж частково спрацьованих машин; забезпечення матеріалами відповідно до необхідного асортименту і строків використання; надання техніки в оренду і прокат; виконання окремих робіт і послуг.

Лізинг можна розглядати як одну з найпривабливіших і найперспективніших форм інвестування, здатну значно пожвавити процес оновлення матеріально-технічної бази сільськогосподарських товаровиробників та входження економіки України в структуру світового ринку.                                                 

Новою формою удосконалення  матеріального та технічного забезпечення АПК є створення постійно діючих виставок-ярмарків. Основною метою  їх діяльності є купівля — продаж матеріально-технічних засобів агропромислового комплексу, сільськогосподарської  продукції і товарів її переробки. На них сільськогосподарський товаровиробник може не лише реалізувати свою продукцію, а й укласти договори на придбання  матеріальних і технічних засобів  безпосередньо з їх виробниками  або з посередницькими структурами. Така постійно діюча виставка-ярмарок  створена і успішно діє в с. Чубинське Бориспільського району Київської області.

Завдання поліпшення матеріального  й технічного забезпечення АПК має  стати визначальним у розробленні  аграрної політики держави. Зміцнення  матеріально-технічної бази сільського господарства, впровадження досягнень  науково-технічного прогресу - це основні  шляхи виходу АПК з економічної  кризи.               

Основним напрямом організації  ринку матеріально-технічних ресурсів та послуг в агропромисловому комплексі  є розвиток прямих зв'язків між  їх виробниками та споживачами, скорочення ланцюга посередників. Останнього досягають, коли постачання матеріально-технічних  ресурсів здійснюється за схемами:  завод — товаровиробник; завод  – дилер – товаровиробник; завод  – агротехсервісні структури – товаровиробник; завод – лізингові компанії – товаровиробник.

Машинобудівні заводи та інші підприємства-виробники матеріально-технічних  ресурсів розвивають фірмове технічне обслуговування на основі створення  ринкової інфраструктури: технічних  центрів, ділерських та прокатних пунктів, машинно-технологічних формувань, фірмових магазинів. На заводи і створені ними сервісні структури покладаються функції і відповідальність за реалізацію технічних і хімічних засобів, технологічного обладнання, запасних частин та ремонтних матеріалів, організацію ремонту і технічного обслуговування машин протягом усього періоду експлуатації, відновлення та продаж частково спрацьованої техніки.

Згідно з Указом Президента України "Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного  сектора економіки", всі колективні сільськогосподарські підприємства повинні  бути реформовані. Їх ремонтні майстерні, машинні двори, пункти технічного обслуговування та прокату техніки можуть трансформуватись у самостійні підприємства, що діють  на умовах оренди або приватної власності, зберігаючи цілісність інфраструктури інженерно-технічної служби.            

Ремонтно-обслуговуючі структури  реформованих колективних сільськогосподарських  підприємств можуть функціонувати  як окремі підрозділи, якщо господарства переходять до кооперативної форми господарювання; розподіляються між окремими галузями або виділяються в самостійні підрозділи при реформуванні за галузевою ознакою; виділяються в окремі підприємства та організації з наданням повної юридичної та економічної самостійності при створенні фермерських господарств.

Поряд з ремонтно-обслуговуючими підрозділами цих підприємств створюються  і функціонують на селі приватні та кооперативні структури технічного сервісу для надання послуг селянським і фермерським господарствам  і окремим споживачам, пункти прокату  техніки, підприємства з діагностування і технічного обслуговування, ремонту  окремих складних систем машин. Це розширює ринки збуту матеріально-технічних  ресурсів і техніко-технологічних  послуг, створює сприятливе конкурентне середовище.

Обласні структури концерну "Украгротехсервіс" можуть перетворюватись на сервісні технічні центри з такими функціями: розміщення замовлень на поставку ресурсів; організація нових виробництв у агротехсервісних підприємствах регіону; відновлення спрацьованих деталей; координація сервісних підприємств у наданні послуг; регулювання економічних взаємовідносин і ціноутворення на період кризових явищ та недостатнього забезпечення деякими видами матеріально-технічних ресурсів і послуг; освоєння нової техніки і досягнень науково-технічного прогресу.

Впорядковується закупівля  технічних засобів за кордоном. Зокрема, можна купувати передусім техніку, аналоги якої не виробляються в Україні, переважно на умовах створення спільних підприємств та їх одночасного інвестування. Поєднання цілеспрямованого імпорту  зарубіжних технічних засобів з  нарощуванням власного виробництва  високоякісних машин на рівні  кращих світових зразків за передовими технологіями створить сприятливе конкурентне  середовище на ринку техніки.