Контрольная работа по "Менеджменту"

Мають певний інтерес для  сьогоднішньої практики такі принципи:

1. Кожному працівникові  – делегування повноважень, достатні для того, щоб бути відповідальним за виконання роботи.

2. Інтереси організації  переважають над інтересами індивіда.

3. Працівники отримують  справедливу винагороду за свою  працю.

4. Ініціатива заохочується.

5. Гармонія інтересу персоналу  й організації забезпечує єдність зусиль, в єдності – сила.

Анрі Файоль при створенні  своєї концепції почав кількісний, системний, ситуативний підходи. 

• Школа людських стосунків (з 30-х років ХХ ст. до нашого часу).

Засновником цієї школи був  американський соціолог та психолог Елтон Мейо.

Основні ідеї школи людських стосунків: 

• управління є соціально-психологічний, а не економічний процес;
• в основі управління знаходиться людина, яка має свої потреби, інтереси і мотивації;
• продуктивність праці виконавця залежить не стільки від матеріальних, як від психологічних та соціальних факторів; 
• Школа науки управління (кількісна школа).

Найбільш відомими представниками цієї школи є Д. Марч, Г. Саймон , Р. Акофф, Д. Вудворд, Д. Томпсон, Л. Канторович та ін.

Головні характеристики школи: основна увага зосереджується на прийнятті рішень; критерієм діяльності є економічна ефективність; використання формалізованих методів і моделей в управлінні; використання комп’ютерів для обробки значного обсягу інформації; використання системного, процесного і ситуаційного підходів до управління.

Головною метою та сутністю менеджменту є цілеспрямований  вплив на працівників чи окремого виконавця, з метою виконання  поставлених завдань при раціональному  використанні ресурсів, а також для  створення ринкової вартості, здатної покрити всі витрати, пов'язані з використанням ресурсів, і забезпечити прийнятний рівень доходів на умовах, адекватних ризику вкладників капіталу.

В Україні поки ще не досягнуті  значні успіхи в теоретичному і практичному  освоєнні менеджменту.

Реорганізовуються старі  структури управління і влади, при  цьому використовуються західні  моделі управління. Однак механічне  перенесення концепції управління з одного соціокультурного середовища в інше, сліпе копіювання досвіду  тієї або іншої держави – практично неможливе і веде до негативних економічних і соціальних наслідків.

Головне завдання менеджменту  полягає в створенні організаційної культури, творчого інноваційного клімату, що стимулюють працівників на нововведення. Керівники підприємств повинні стати ініціаторами в області реалізації технологічних і організаційних змін [2, с. 25].

Тому найважливішим фактором успіху стає безупинне теоретичне і  практичне навчання керівників нового типу: високопрофесійних, компетентних у широкому колі економічних, соціальних і технологічних питань, з високим почуттям відповідальності за результати діяльності підприємства.

Отже, сучасний менеджменту, має особливе значення.

По-перше, перехід української  економіки на ринкові відносини  вимагає вивчення форм і методів управління, на рівні основної господарської ланки – виробничого відділення (малі підприємства). Практичне використання такого досвіду на вітчизняних підприємствах – одне з першочергових завдань.

По-друге, широкий вихід  вітчизняних малих підприємств  на ринки обумовлюють необхідність глибокого вивчення і знання практики менеджменту.

Це висуває високі вимоги до підготовки фахівців-менеджерів і, в першу чергу тих, котрі будуть зайняті в економічній сфері  діяльності і пов’язані з підготовкою  і прийняттям рішень у цій області. Знання ними проблем теорії і практики менеджменту є обов’язковим.

_____________________________________

Досліджуючи закономірності функціонування організацій, А.Файоль сформулював  знамениті 14 принципів адміністративного  управління, які не втратили свого значення і досі, тому у наступних розділах (тема 3) їх буде розглянуто детальніше.

Адміністративна школа менеджменту  сформувала основу для дещо ширшого  вивчення можливостей підвищення ефективності управління організаціями, які крилися  у сфері людських стосунків. Перші кроки у цьому напрямку зробила М.П. Фоллет, яка застосувала у своїх дослідженнях рекомендації соціальної психології. Саме М.П. Фоллет належить вислів: «Менеджмент – це забезпечення виконання роботи за допомогою інших осіб» [67, c. 69]. Вона запропонувала свою концепцію лідерства, яка започаткувала новий напрямок у менеджменті – гуманістичний. Прихильники цього напрямку приділяли основну увагу аналізові поведінки людей у процесі виконання роботи, їхній соціальній взаємодії. У межах цього напрямку сформувалися три школи: школа людських стосунків, поведінкова школа і концепція людських ресурсів. Остання концепція є надбанням сучасного менеджменту і про неї мова йтиме пізніше.

Представниками “школи людських стосунків”, крім М.П. Фоллет, були також Ч. Барнард і Е. Мейо. Ч. Барнард, зокрема, присвятив свої дослідження вивченню неформальних організацій у рамках формальних і сформулював теорію прийняття влади, яка стверджувала, що люди самі вирішують, виконувати їм накази, чи ні. Як правило, накази виконуються тоді, коли це приносить особисту вигоду виконавцям.

Експерименти, які Е. Мейо проводив у Хоуторні у 1927-33 рр., дали можливість зробити висновок, що високу продуктивність забезпечує не лише раціоналізація роботи, але і стосунки, які склалися між людьми в процесі її виконання. Створення комфортних у психологічному плані умов роботи (доброзичливе, уважне ставлення керівництва до робітників, довіра до керівника тощо) сприяє покращенню їх роботи.

На основі робіт Е. Мейо, М. Фоллет та Ч. Барнарда була сформульована нова філософія людських відносин. Вчені почали надавати великого значення психологічним мотивам поведінки людей у процесі виробництва, проблемам групових відносин, груповим нормам, конфліктам і співробітництву, комунікаційним бар'єрам, неформальним організаціям.

У 60-70-х роках теорія людських відносин поступово стала відходити на другий план. Її витіснила теорія "людських ресурсів", яка ставила перед собою задачі підвищення професійного і творчого потенціалу працівників організацій. Найвідомішими представниками цієї школи є А. Маслоу та Д. МакГрегор. Зокрема, А. Маслоу спрямував свої зусилля на вивчення потреб індивідуумів, на основі чого розробив ієрархію потреб працівників і теорію мотивації, котра була побудована на таких припущеннях щодо людської натури: 1) людські прагнення потребують задоволення; 2) людські дії спрямовані на повне задоволення бажань, а досить часто індивіди не мають змогу це зробити. А. Маслоу підкреслював, що не слід перебільшувати значення грошей у стимулюванні працівників. Він відзначав, що в обов'язки менеджера має входити створення відповідного клімату, за якого працівники прагнутимуть найкращим чином проявляти свої здібності.

Ще однією школою гуманістичного напрямку була поведінкова школа або, як її ще називають, “біхевіористська”. Головним завданням її прихильників (Ф. Герцберг, Д. МакКлеланд та ін.), які взяли за основу класифікацію потреб А. Маслоу, було визначення і аналіз мотивів поведінки працівника і його взаємодії з іншими людьми в організаційному оточенні. Надбання цієї школи використовуються сьогодні практично всюди, вони дозволяють підсилити мотивацію людей до праці. Ґрунтовний аналіз різних поведінкових теорій буде зроблений при вивченні такої функції менеджменту, як мотивація.

Завершити перелік шкіл управління, що виникли на початку формування менеджменту як науки можна характеристикою школи науки управління, котра використала кількісний підхід до менеджменту. Вона отримала свій розвиток в роки другої світової війни, яка примусила Англію, а потім і США почати використовувати кількісні підходи до розподілу ресурсів найефективнішим способом.

Як видно із викладеного вище, уявлення про менеджмент як систему  знань формувалось під впливом  світового суспільного і економічного розвитку. У другій половині ХХ ст. країни-лідери вступили у постіндустріальну епоху, якій притаманні нові риси і закономірності. Прискорення науково-технічного прогресу і концентрація наукового і виробничого потенціалу стали головними факторами цих змін. З’явились нові можливості для росту бізнесу, особливо у галузях, що орієнтувалися на задоволення безпосередніх потреб людей. Середовище господарювання ускладнилося, стало більш динамічним внаслідок появи значної кількості малих і середніх фірм, що працювали у вузьких ринкових нішах. Велике значення у цих умовах набули такі властивості бізнесу, як гнучкість, динамічність, адаптивність. Виникла потреба у появі нових методів управління, які б враховували сучасні реалії. Відповідно до вимог часу у 60-70-ті роки сформувалися два підходи до управління організаціями, які інтегрували попередній досвід. Вони були названі системним та ситуаційним.

В основі системного підходу лежить поняття системи.

Будь-яка організація розглядається  як відкрита система, що постійно взаємодіє  із зовнішнім середовищем; вона складається із взаємозалежних підсистем, що знаходяться одна з одною в організаційних відносинах.

Отже, можна сказати, що теорія і  практика менеджменту перебувають  у постійному пошуку для створення  ефективної системи управління організаціями, яка б відповідала сучасним умовам розвитку економіки і суспільства. Можна з впевненістю сказати, що розвиток ефективних методів управління продовжуватиметься і надалі, в тому числі і в Україні, і збагачуватиметься все новими і новими концепціями, які відповідатимуть потребам часу.

6. Визначте ключові моменти сучасної системи поглядів на менеджмент.

Ключовим моментом сучасних поглядів на менеджмент є такі принципові положення

1. Відмова  від управлінського раціоналізму  класичних шкіл менеджменту, який полягав у переконанні, що успіх організації передусім залежить від раціоналізації виробництва продукції, зниження витрат, розвитку спеціалізації, тобто від управлінського впливу на внутрішні фактори виробництва. Замість цього на перше місце висувається проблема гнучкості та адаптивності (пристосованості) до постійних впливів зовнішнього середовища Зовнішнє середовище характеризується як сукупність змінних, які знаходяться за межами організації та не є сферою безпосереднього впливу зі сторони менеджменту організації. Зовнішнє середовище має два умовних ряди змінних.

До першого  ряду відносяться змінні прямої дії на організацію, що пов'язані з виконанням нею своїх цілей і завдань. Це - постачальники, споживачі, акціонери, кредитори, конкуренти, професійні союзи, торговельні організації, товариства споживачів, органи державної влади і місцевого самоврядування та інші.

До другого  ряду відносяться змінні непрямої дії - соціальні фактори й умови, які, не впливаючи на оперативну діяльність організації, зумовлюють стратегічно важливі рішення, що приймаються її менеджментом. Найбільше значення серед них мають економічні, політичні, правові, соціально-культурні, технологічні, екологічні, фізико-географічні фактори, інституціональні організаційно-технічні умови.

Значущість факторів зовнішнього середовища різко зростає в зв'язку з ускладненням всієї системи суспільних відносин (соціальних, економічних,  політичних  та  інших),  які  складають  середовище менеджменту. Саме зовнішнє оточення  диктує стратегію і тактику організацій.

2. Використання  в управлінні теорії систем, що полегшує завдання розгляду організації в єдності її складових частин, які нерозривно пов'язані зі зовнішнім світом. Організація як відкрита система має певні риси і властивості, характеристика яких наведена в таблиці 7.1.

Таблиця 7.1 Організація як відкрита система

Риси і  властивості	Характеристика, обґрунтування
Компоненти	Система складається з  певної кількості частин, які називаються елементами
Зв'язки	Компоненти системи  пов'язані між собою
Структура	Форма зв'язку організаційно закріплена в структурі
Взаємодія	Компоненти впливають  один на одного своїм перебуванням в- системі  й виходом з  неї, результатом взаємного впливу і взаємодії з оточуючим середовищем
Процес	Зміни, що відбуваються внаслідок  взаємодії, називаються процесами
Холізм й емерджентні  властивості	Система - це цілісність (від греч. Ноlоз - ціле), що проявляє властивості, які виникають тільки внаслідок взаємодії її компонентів
Ідентифікація	Властивості системи, на основі яких її можна ідентифікувати й відрізнити від інших явищ, що не входять до системи
Оточення	Представлено явищами, утвореннями, які, не будучи частиною системи, суттєво впливають на неї. Це - оточуюче середовище системи
Концептуалізм	Система - це концепція, особлива форма якої відображає цілі й цінності індивідуума або групи, які розробили цю концепцію

Внутрішнє середовище організації  формується під впливом змінних, які безпосередньо впливають на процес перетворень (виробництво продукції, послуг). Це - структура організації, її культура і ресурси, у складі яких найважливіша роль відводиться людям (працівникам), їх знанням, здібностям і мистецтву взаємодії. Незважаючи на те, що ці фактори діють в межах організації, вони не завжди знаходяться під прямим контролем менеджменту, оскільки організація в своїй діяльності залежить від енергії, інформації та інших ресурсів, що поступають ззовні.

3. Використання  ситуаційного підходу до управління  організацією, згідно з яким внутрішній стан організації є не чим іншим як відповіддю на різні за своєю природою впливи ззовні. Його центральний момент -ситуація, тобто конкретний набір обставин, які суттєво впливають на роботу організації  в  даний  момент  часу. Звідси  випливає визнання значущості специфічних прийомів, за допомогою яких виділяються фактори, впливаючи на які можна ефективно досягти цілей організації.