Международный менеджмент

ЗМІСТ

 

 

1. Міжнародні лізинг та факторинг

Міжнародний лізинг — договір лізингу, що здійснюється суб’єктами лізингу, які перебувають під юрисдикцією різних держав, або в разі, якщо майно чи платежі перетинають державні кордони (ст. 4 Закону України «Про лізинг» від 16 грудня 1997 р.). [1]

Як у будь-якого  складного економічного поняття, для терміну «лізинг» є безліч визначень. Перш за все, лізинг, – слово англійського походження, похідне від дієслова to lease – брати і здавати майно в тимчасове користування. Наведемо лише декілька визначень поняття «лізинг», які найбільш точно відображають сутність цього терміну.

«Лізинг є інвестуванням  тимчасово вільних або привернутих  фінансових коштів, при якому лізингодавець  зобов'язується набути у власність  обумовлене договором майно у  певного продавця і надати це майно лізингоотримувачу за платню в тимчасове користування з правом подальшого викупу».[2, с. 21]

«Лізинг –  це угода між власником майна (орендодавцем) і орендарем про  передачу майна в користування на обумовлений період по встановленій ренті, виплачуваній щорічно, щокварталу або щомісячно».[8, с. 168]

Будь-яке визначення лізингу є обмеженим і не може врахувати всіх форм вияву цього  нового кредитного інструменту, але  все-таки можна привести ще одне –  визначення Європейської федерації  національних асоціацій по лізингу устаткування (Leaseurope): «Лізинг – це договір оренди заводу, промислових товарів, устаткування, нерухомості для використовування їх у виробничих цілях орендарем, тоді як товари купуються орендарем, і він зберігає за собою право власності».[4, с. 121]

Залежно від форми  організації лізингової угоди розрізняють такі види міжнародного лізингу: прямий експортний, прямий імпортний, транзитний (непрямий).

Прямий міжнародний лізинг – це угода, якою передбачено, що всі операції здійснюються між комерційними організаціями з правом юридичної особи з двох різних країн.

Експортна лізингова операція — міжнародна операція, в процесі здійснення якої лізингодавець купує предмет оренди в національної фірми і надає оренду іноземному лізингоотримувачу.

Імпортна лізингова операція — міжнародна операція, в процесі здійснення якої лізингодавець купує предмет оренди в іноземної фірми й надає його вітчизняному лізингоотримувачу.

Транзитний (непрямий) лізинг — міжнародна операція, в процесі здійснення якої лізингодавець однієї країни отримує кредит або купує необхідне устаткування в іншій країні та постачає його орендатору в третій країні.

Лізингові угоди розрізняються  також в залежності від тривалості угоди, об’єму обслуговування, об’єктів лізингу, податкових пільг та типів лізингових платежів. Існують такі основні різновиди міжнародного лізингу:

Грошовий лізинг — передбачає, що всі платежі здійснюються в грошовій формі.

Груповий лізинг — передбачає, що орендодавцем є група учасників (акціонерів), які засновують спеціальну корпорацію та призначають довірену особу, яка в подальшому здійснює всі лізингові операції.

Зворотний лізинг — передбачає, що власник майна спочатку продає його майбутньому лізингодавцю, а потім сам орендує цей об’єкт у покупця, тобто та сама особа (початковий власник) є й постачальником, й лізингоотримувачем.

Змішаний лізинг — передбачає поєднання грошових та компенсаційних платежів.

Компенсаційний лізинг — передбачає платежі у формі поставки товарів, що виробляються на орендованому обладнанні, або у формі надання зустрічних послуг.

Технологія реалізації міжнародного лізингу здійснюється через укладання договорів:

1) між національною лізинговою компанією безпосередньо із зарубіжним орендатором;

2) з іноземним користувачем через дочірню компанію за кордоном;

3) з іноземним орендатором через зарубіжну лізингову компанію за комісійну винагороду або участь у прибутках;

4) між національним орендатором безпосередньо з іноземним постачальником або із зарубіжною лізинговою компанією через національну лізингову компанію. [5, с. 56]

Зо ознакою відношення до податкових пільг міжнародний  лізинг може бути фіктивним або дійсним. На відміну від фіктивного, дійсний лізинг у правовому відношенні має відповідати чинному законодавству й економічному змісту лізингу.

На рисунку 1 наведено класифікацію основних видів міжнародного лізингу.

Рис. 1. Класифікація основних видів міжнародного лізингу

 

Ще одним видом міжнародних угод, що представляє собою вид нетрадиційних банківських послуг, який з’явився в банківській практиці в 50-х роках минулого століття, є факторинг (від англ. «factor» — агент, посередник).

Факторингова операція — це комісійно-посередницька операція на предмет передачі клієнтом банку права на стягнення боргів без права зворотної вимоги до клієнта.

Як правило, в процесі здійснення факторингової операції банком купуються дебіторські рахунки, пов’язані з поставкою товарів чи наданням послуг.

Суб’єкти факторингових операцій  — банк, факторингова компанія — це спеціалізовані установи, які скуповують рахунки-фактури у своїх клієнтів; клієнти-кредитори, постачальники товару, виконавці робіт, промислові та торгові фірми, які уклали угоди з банком чи факторинговою компанією; позичальники-покупці товарів та послуг. На рисунку 2 наведено схему факторингової операції.

 

Рис. 2. Факторингова операція

 

Механізм факторингової операції передбачає її здійснення за 6 послідовних етапи:

1-й етап — підготовчий, на якому ведуться попередні переговори;

2-й етап — оформлення факторингової угоди між банком та клієнтом;

3-й етап — відсилка рахунків-фактур, виставлених на покупця;

4-й етап — аналітичний;

5-й етап — оплата рахунків;

6-й етап — оплата вимог. [5, с. 58]

Специфіка міжнародного факторингу полягає в тому, що в процесі роботи з експортером банк, як правило, укладає угоду з банком країни-імпортера та передає йому частину своїх функцій. У свою чергу, він виконує роботу за дорученнями іноземного банку. Такий зустрічний факторинг має назву взаємного, або двофакторного. Його переваги полягають у тім, що для кожного банку, що обслуговує імпортерів, боргові вимоги є внутрішніми, а не зовнішніми, що істотно спрощує процедури визначення ступеня кредитоспроможності імпортера, страхування ризиків, інкасування бонових вимог та ін.

Основні види міжнародного факторингу такі:

1. прямий факторинг;
2. опосередкований факторинг;
3. розкритий факторинг;
4. нерозкритий факторинг;
5. конвенційний факторинг;
6. конфіденційний факторинг. [8, с. 171]

Конвенційний факторинг передбачає універсальну систему фінансового обслуговування, яка включає бухгалтерський облік, розрахунки з постачальниками та покупцями, страхове кредитування, представництво тощо.

Конфіденційний факторинг обмежується виконанням тільки окремих операцій, таких як сплата боргів, передача права на отримання грошей тощо.

 

2. СОТ у розвитку міжнародного бізнесу

Світова організація торгівлі, СОТ (World Trade Organisation, WTO) – міжнародна організація, яка діє постійно на основі угоди, що вступила в силу з 1 січня 1995 року, ратифікованої країнами-членами СОТ. Угода про створення СОТ містить 29 правових документів і 25 міністерських декларацій, які визначають права і обов'язки країн в процесі реалізації багатосторонніх торговельних відносин. [3. с. 247]

СОТ – законодавча й інституціональна основа міжнародної торговельної системи, механізм багатостороннього узгодження і врегулювання політики країн-членів СОТ в сфері торгівлі товарами та послугами, врегулювання торговельних спірних питань і розробки єдиної стандартизованої зовнішньоторговельної документації.

Сьогодні СОТ відіграє визначальну роль у сприянні розвитку міжнародного бізнесу, адже вона є головною міжнародною організацією, що регулює міжнародну торгівлю товарами, послугами та інтелектуальною власністю. В рамках СОТ діє ефективна система врегулювання торговельних спорів, яка дозволяє приймати багато рішень, що не можуть бути блоковані окремими країнами, автоматично.

Регулювання торговельних відносин, що здійснюється під егідою СОТ, відбувається на основі реалізації узгоджених принципів поведінки країн в сфері міжнародної торгівлі та комплексу заходів, що проводяться за участю багатьох країн світу. Важливіші принципи, на яких сьогодні базується міжнародна торговельна система, наступні:

• торгівля без дискримінації;
• лібералізація міжнародної торгівлі;
• застосування заходів, які обмежують імпорт, тільки на основі правил СОТ – відмова країн від використання протекціонізму як засобу торговельної політики;
• відмова від використання кількісних обмежень;
• передбачуваність торговельної політики;
• регулювання торгівлі переважно тарифними методами;
• сприяння конкуренції. [3, с. 254]

СОТ має певні особливості щодо членства: членами СОТ можуть бути не тільки держави, але й митні території з повною автономією у здійсненні зовнішньоторгових відносин (наприклад, Тайвань, Палестина, ЄС). [6, с. 62]

І хоча СОТ не має правотворчих функцій, але вона регулює торгово-політичні відносини учасників організації у сфері міжнародної торгівлі, виконуючи такі основні функції:

• забезпечення багатосторонніх торгових переговорів з питань міжнародної торгівлі;
• розв’язання суперечок у сфері міжнародної торгівлі між різними державами шляхом консультацій і переговорів;
• за необхідністю прийняття рішень щодо звільнення членів СОТ від покладених на них зобов’язань;
• тлумачення міжнародних торгових договорів в системі СОТ;
• контроль над реалізацією міжнародних торгових договорів системи СОТ шляхом механізму огляду торгової політики. [3, с. 259]

Усі країни — члени  СОТ зобов’язуються виконувати близько 30 основних угод та інших юридично закріплених умов. Таким чином, СОТ являє собою своєрідний багатосторонній контракт, який складається з пакету угод, нормами й правилами якого регулюється понад 90% усієї світової торгівлі товарами й послугами.

Зараз учасниками СОТ є майже 150 держави світу й майже 30 країн ведуть переговори про приєднання, маючи статус спостерігачів. Країна, що приєднується до СОТ, набуває права, якими володіють члени СОТ, що практично означає припинення її дискримінації на зовнішніх ринках.

3. Діяльність  та особливості міжнародного  менеджменту корпорації Microsoft

Корпорація Microsoft (Microsoft Corporation) — одна з найбільших в світі транснаціональних компаній з виробництва програмного і апаратного забезпечення для різного роду обчислювальної техніки – персональних комп'ютерів, ігрових приставок, КПК, мобільних телефонів та іншого. [7, с. 103] Всесвітню популярність і довіру споживачів компанії Microsoft принесли. в першу чергу, операційні системи сімейства Windows (укр. Вікна), а також програми для роботи з документами сімейства Microsoft Office. Сьогодні корпорація виробляє безліч нових перспективних продуктів: ігрових консолей Xbox, а також аксесуарів для персональних комп'ютерів (клавіатури, миші і т. д.). C 2012-го року Microsoft виробляє власний планшетний комп'ютер – Surface.

Продукція Microsoft продається більш ніж в 80 країнах світу, її програми перекладені більш ніж на 45 мов.

Штаб-квартира компанії Microsoft знаходиться в місті Редмонд. Штат співробітників корпорації складає  близько 90 тисяч чоловік. На рисунку 3 наведено організаційну структуру компанії Microsoft.

Рис. 3. Організаційна структура компанії Microsoft

 

Місія компанії Microsoft: завоювання світового панування на ринку  програмного забезпечення.

Цілі – отримання  максимального прибутку, збільшення частки ринку, нарощування потужностей компанії, розробка нової продукції.

На мій погляд, найбільш повно стратегію Microsoft описує комбінація зі стратегії концентрованого зростання  і стратегії диверсифікованого  зростання. Тобто, компанія водночас завойовує  кращі позиції на ринку із вже наявним продуктом, розвиває ринок і продукт, використовує потенційні можливості компанії для виробництва нових продуктів, розширюється за рахунок виробництва технологічно не пов'язаних продуктів та пошуку нових ринків. Стратегія компанії в останні роки полягає у впровадженні на нові ринки комп'ютерної техніки – від ринку кишенькових комп'ютерів до ринку гігантських корпоративних мереж, зі своїми новими версіями операційної системи Windows.

Корпорація Microsoft зацікавлена ​​в скупці перспективних компаній – розробників програмного забезпечення. Зокрема, в результаті придбання компаній Navision, Solomon, Great Plains в асортименті Microsoft з'явився новий великий напрямок – Microsoft Dynamics (початкова назва – Microsoft Business Solutions).

Сьогодні Microsoft – велика міжнародна компанія з 24-річним стажем роботи, яка знаходиться на піку успіху. Її доходи і прибуток збільшуються на 30% в рік, прибуток після сплати податків становить 250 тисяч доларів США на рік в розрахунку на одного службовця (в середньому в американській промисловості цей показник дорівнює 17 тисяч доларів). За останні п'ять років корпорація Microsoft вклала кошти в 92 компанії. На її рахунках зосереджено 22 мільярди доларів США. Выручка корпорации в 2010 финансовом году — $62,5 млрд, операционная прибыль — $24,1 млрд, чистая прибыль — $18,8 млрд. Компанія володіє найвищим на світовому ринку рівнем капіталізації, що досягає 400 мільярдів доларів. [9] Отже, система менеджменту корпорації Microsoft забезпечує компанії сильні ринкові позиції та надвисокі прибутки.