Модель економической устойчивости

МОДЕЛЬ  ЕКОНОМІЧНОЇ СТІЙКІСТЬ ПРОМИСЛОВОГО

ПІДПРИЄМСТВА

Буткова Н. Є.

Науковий  керівник - доц., к.е.н. Христенко Л.М.

Східноукраїнський національний університет ім. В.Даля

   Промисловість є однією з провідних, потужних і  бюджетоутворюючих галузей економіки в Україні.  Кожне промислове підприємство діє не як ізольований об’єкт, а є складовою циркуляції громіздкого економічного механізму. Низький рівень економічної стійкості навіть одного великого промислового підприємства може мати негативні наслідки для економіки міста, області й країни в цілому.

   Під економічною стійкістю слід розуміти рівноважний збалансований стан економічних ресурсів підприємства, який забезпечує стабільну прибутковість і нормальні умови для розширеного відтворення стійкого економічного зростання в тривалій перспективі з урахуванням найважливіших зовнішніх і внутрішніх чинників. А отже її формування відбувається за двома напрямами: це напрям економічного зростання та стан поточного функціонування підприємства.

   Схему моделі економічної стійкості подано на рис. 1.1.

   За  характером середовища виникнення чинників, що впливають на економічний стан підприємства, розрізняють зовнішню та внутрішню стійкість підприємства. Внутрішня економічна стійкість підприємства містить у собі такі складові як фінансово-економічна (стабільність рівня рентабельності, ліквідності та платоспроможності підприємства, оптимальність структури джерел фінансування); виробничо-технічна (стабільність виробничого циклу підприємства, його технічного, технологічного та ресурсного забезпечення, відповідність технічної бази сучасним вимогам і можливостям новітньої техніки і технології з урахуванням галузевої специфіки); організаційно-управлінська (відповідність та гнучкість внутрішньої організаційної структури, налагодженість і оперативність зв'язків між різними відділами та службами підприємства, якість та ефективність спільної управлінської діяльності), ділова (стабільність та продуктивність взаємовідносин з постачальниками та споживачами, належний рівень конкурентоспроможності, наявність ефективних інновацій) та внутрішньо-соціальна (відповідність кадрового складу підприємства, сталість діяльності персоналу, забезпечення умов праці та соціальної захищеності, належний рівень організаційної культури).

   Зовнішня  економічна стійкість проявляється через безконфліктну взаємодію з контрагентами зовнішнього середовища, такими як постачальники, споживачі, інвестори, фінансові установи та органи державного контролю.  

   Економічна  стійкість підприємства за рівнями може бути оцінена з позитивного боку як абсолютна або прийнятна. Такі рівні економічної стійкості дозволяють ефективно здійснювати операційну діяльність підприємства. Негативна оцінка економічної стійкості проявляється через нестійкий або кризовий стан підприємства.

   Таким чином, економічна стійкість це дуже складна економічна категорія, яка являє собою значну сукупність складових. Належний рівень економічної стійкості промислового підприємства дозволяє враховувати важливі аспекти його діяльності задля виявлення та оцінки можливості розвитку підприємства в умовах нестабільного ринкового середовища.