Місце і значення фінансово-промислових груп у світовій економіці

Міністерство  освіти і науки, молоді та спорту України

Національний університет  “Львівська політехніка”

Інститут  економіки і менеджменту

Кафедра менеджменту і  міжнародного підприємництва

РЕФЕРАТ

з дисципліни « Міжнародний менеджмент »

на  тему: « Місце і значення фінансово-промислових груп у світовій економіці »

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Львів – 2012

Зміст

 

1. Значення фінансово-промислових груп. 2

2. Цілі та завдання фінансово-промислових груп 4

Висновки 10

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Значення фінансово-промислових груп

 

Аналіз процесів, які мають місце  в економіці України пострадянського  періоду (приватизація державних підприємств, перерозподіл власності, концентрація капіталу) вимагає від вітчизняної  науки критичного осмислення та розробки організаційно-правових механізмів їхнього  регулювання.

Одним з процесів є поява на вітчизняному економічному просторі потужних господарських  структур, що концентрують у сфері  свого впливу певну кількість (інколи декілька десятків) суб'єктів господарювання. Такі суб'єкти в загальному випадку  можуть мати різні статутні предмети діяльності та взагалі належати до різних галузей господарства. Непрозорість таких структур зайвий раз доводить важкість збирання та отримання інформації про їх функціонування. Певну уяву про масштаби їх впливу на базові галузі економіки України можна отримати з табл. 1.

 

Таблиця 1.

Оцінка  впливу промислово-фінансових груп на базові галузі економіки України (% до обсягу галузевого виробництва)

 

 

Оцінку впливу ПФГ у табл. 1 розраховано, виходячи з відносин контролю над  найбільшими підприємствами галузі. При цьому оцінювався обсяг виробництва  цих підприємств, а також рівень монополізму підприємства в тому чи іншому сегменті ринку. Таким чином, наведений коефіцієнт впливу ПФГ  – це інтегрований показник, складений  на основі обсягів виробництва та рівня монополізму підприємств  в сегментах ринку.

Як видно з табл. 1, виробництво  феросплавів контролюється промислово-фінансовими  групами (далі ПФГ) на 100%, гірничо-збагачувальна  промисловість і промислова хімія  – на 90%. Трохи менше припадає на трубну (75%) та на коксохімічну (70%) промисловість. Наведені дані свідчать про те, що в  сфері впливу ПФГ концентруються, без перебільшення, колосальні промислові та фінансові ресурси, а відтак, і  потужні важелі впливу на базові галузі промисловості та на економічні і  політичні процеси в цілому.

Зазначимо, що аналогічні процеси  концентрації виробничого та фінансового  капіталу мають місце в усьому світі. Особливо активно цей процес протікав протягом останніх двох десятиріч  минулого століття та триває на початку  нинішнього, будучи одним з проявів  глобалізації світового господарства. Структури, які утворюються шляхом об'єднання промислових, фінансових, інтелектуальних ресурсів мають  різні назви (промислово-фінансова  група, фінансово-промислова група, промислово-фінансова  корпорація, міжнародна фінансова корпорація, транснаціональна фінансова корпорація, транснаціональна фінансово-промислова корпорація тощо). Але усі вони мають  дві базові (домінантні) характеристики, через які формулюється визначення ПФГ, а саме:

- ціль (отримання доходу, прибутку, максимізація прибутковості тощо).

- адміністративно-економічна форма  (об'єднання підприємств, капіталу).

 

2. Цілі та завдання фінансово-промислових  груп

фінансова промислова група економіка

Світова практика та вітчизняні реалії переконливо свідчать, що у повній відповідності до загальної теорії управління інтеграція недержавних  суб'єктів господарювання в єдину  цілісну структуру має єдину  глобальну ціль – максимізацію прибутку за рахунок інтеграції та мобілізації  ресурсів при забезпеченні прийнятного  рівня ризику [9, 53] (для ПФГ за участю державних підприємств або підприємств  зі значною участю держави цілі можуть дещо відрізнятись). Певною мірою справедливим буде твердження, що у загальному випадку  ціль створення ПФГ складається  з двох підцілей:

- перша – інтеграція та мобілізація  ресурсів;

- друга – забезпечення прийнятного  рівня ризику.

Під завданням слід розуміти комплекс заходів, спрямованих на досягнення сформульованої цілі. Завдання, які  в загальному випадку постають перед  ПФГ, наведено на рис. 1. До них належать:

1. Централізація фінансових ресурсів. Включає в себе організацію  контролю за рухом грошових  коштів всередині ПФГ та з  сторонніми суб'єктами господарювання, укріплення платіжної дисципліни, взаємну підтримку платоспроможності  учасників, організацію взаєморозрахунків,  оптимізацію оподаткування, концентрацію  тимчасово вільних коштів на  певному напрямі, тобто оптимізацію  грошових потоків зсередини ПФГ.

2. Оптимізація фінансових інструментів. Це завдання певною мірою співвідноситься  з попереднім. Її основний зміст  полягає в застосуванні фінансових  механізмів, які б максимально  задовольняли потреби учасників  (фінансовий інжиніринг, розробка  нестандартних схем взаєморозрахунків  та взаємозаліків, лізинг, факторинг,  франчайзинг тощо).

3. Розробка та впровадження інвестиційних  та інноваційних програм. Сюди  можна віднести групу заходів,  спрямованих на пошук інвестора,  розробку бізнес-планів, конкретні  схеми мобілізації ресурсів.

4. Централізація закупівлі товарів,  робіт, послуг. Закупівля однорідних  груп товарів для потреб ПФГ  може суттєво вплинути на ціни  таких товарів, що створює «ефект масштабу» або синергійний ефект. Це, в свою чергу, веде до економії оборотних коштів у межах групи та сприяє покращанню загального фінансового результату.

Рис. 1. Структура цілей та задач  промислово-фінансової групи

 

5. Використання допоміжних фінансових  інститутів. Запровадження єдиної  фінансово-інвестиційної політики  веде до необхідності втягування  в ПФГ інституцій, які складають  інфраструктури фондового ринку  (торгівці цінними паперами, реєстратори,  компанії з управління активами, інститути спільного інвестування  тощо). Такі суб'єкти хоча й  прямо не беруть участі у  виробництві кінцевого продукту, але забезпечують функціонування  ПФГ як цілісної структури  та залучення (перетік) фінансових  ресурсів через використання механізмів фондового ринку (облік прав власності на акції, облігації, інвестиційні сертифікати тощо).

6. Технічне переоснащення виробництва.  Характерним прикладом є діяльність  ПФГ «Індустріальна спілка Донбасу», яка, поруч з видобутком вугілля  та виробництвом коксу, налагодила  виробництва сучасного гірсько-шахтного  обладнання, яке, в першу чергу,  застосовується на підприємствах,  які входять до складу групи.

7. Реструктуризація бізнесу. Переважна  більшість крупних підприємств,  які знаходяться у сфері впливу  ПФГ, так чи інакше пройшли  процедуру приватизації, тобто були  в минулому суб'єктами державної  форми власності. Відтак, усі вони  мають на балансах певну кількість  об'єктів невиробничого призначення,  так звані «непрофільні активи»,  наприклад, гуртожитки, об'єкти житлово-комунальної  сфери, допоміжні господарства  тощо. Такі об'єкти відповідно  до чинного законодавства мають  бути передані на баланси місцевих  органів самоврядування, оскільки  їх утримання, як правило, є  досить витратним. Також сюди  можна віднести згортання випуску  збиткових видів продукції, оптимізацію  та скорочення управлінських  підрозділів, часткове (а іноді  повне) перепрофілювання підприємства.

8. Впровадження прогресивних технологій. Консолідація грошових потоків  в рамках ПФГ здатна забезпечити  мобілізацію грошового ресурсу  у кількості, необхідній для  оновлювання виробництва на одному  окремо взятому підприємстві, тоді  як в умовах економічної кризи  та на посткризовому етапі  вирішення такої задачі власними  силами підприємства є вельми  проблематичним, а інколи й взагалі  неможливим. Особливо актуальною  ця проблема є для ПФГ з  провідною роллю промислової  складової.

9. Створення замкнутих циклів  виробництва. Це завдання є  типовим для ПФГ, які мають  на меті побудову вертикально  інтегрованого ланцюга, який включав  би в себе технологічно пов'язані  підприємства. В профільній літературі  такі структури більш відомі  під назвою «вертикально інтегровані  компанії (ВІК)». Характерним прикладом  є спроби створення в Україні  компанії, яка контролювала б  весь ланцюг «геологорозвідувальні  роботи – видобуток нафти – транспортування – переробка нафти – нафтохімія – збут нафтопродуктів та нафтохімікатів». У деяких випадках до цього ланцюга можуть додаватися навіть сервісний бізнес та виробництво супутніх товарів. На жаль, в Україні повною мірою аналогічну проблему жодною ПФГ досі не вирішено.

10. Диверсифікація збуту. Сюди  має бути віднесена диверсифікація  як товарів, так і ринків  збуту. Переважно це завдання  є заходом щодо зменшення коливань  попиту та ринкової кон'юнктури  й інших ризиків збитків.

11. Гарантованість поставок та  збуту. Вирішення цієї задачі  тягне за собою не тільки  ритмічність та передбачуваність  в роботі підприємств групи,  але й можливість регулювання  трансфертної політики зсередини  ПФГ, що в деяких випадках  означає мінімізацію оподаткування  та транзакційних витрат.

12. Правове забезпечення діяльності. Це завдання включає в себе  кваліфіковане юридичне супроводження  суб'єктів ПФГ, правовий захист, надання консалтингових та аудиторських  послуг, а також інформаційно-комунікаційне  забезпечення. Сюди ж за певних  умов може бути віднесене створення  єдиної інформаційної системи  та єдиної методичної бази  забезпечення розвитку у вигляді  рекомендацій оціню вання, аналізу, планування, регулювання розвитку. На думку фахівців, вирішення такого завдання в загальному випадку не під силу окремо взятому суб'єкту господарювання, оскільки вона є вельми різноплановою та багатогранною. Однак аналіз зарубіжного досвіду дозволяє зробити висновок, що структури, до компетенції яких входить вирішення саме цієї задачі, стають ядром ПФГ.

13. Координація взаємовідносин  з органами управління. Як показує  досвід, участь кожного окремого  підприємства в ПФГ є одночасно  ефективним засобом позиціювання на ринку в якості учасника сталої команди, допомагає долати формальні та неформальні перешкоди, уникати підвищеної уваги з боку адміністративних, контрольних, податкових, правових органів, засобів масової інформації.

14. Лобіювання інтересів. Це завдання  може вирішуватись в будь-яких  формах, а саме: інформування, консультування, організація цілеспрямованих компаній  в засобах масової інформації  тощо. Все це робиться задля  прийняття органами державної влади рішення, яке було б прийнятним для конкретної ПФГ. Кожна з форм здійснення лобістської діяльності реалізується за специфічним сценарієм, який враховує особливості предмету, об'єкту цілей та умов лобіювання.

Таким чином, узагальнюючи вищенаведене, можна констатувати, що перелік завдань  ПФГ має три особливості:

- він є типовим, а відтак  не всі завдання обов'язково  присутні при досягненні цілі  ПФГ;

- усі задачі переліку мають  комплексний характер, тому майже  кожна з них може бути актуальною  для певної ПФГ лише частково, тобто не в повному обсязі;

- наведені задачі постають перед  ПФГ не одночасно. Кожна з  них стає актуальною лише на  певному етапі розвитку ПФГ.

Окремо зазначимо, що ПФГ в розумінні  Закону України «Про промислово-фінансові  групи», тобто такі, які створені для реалізації певних державних  програм, можуть мати іншу ціль, а відтак й інший перелік задач, наприклад, екологічної або соціальної спрямованості. Але такі ПФГ в рамках явища, що розглядається, мають поодинокий характер і не є типовими для економічних  процесів, які мають місце в  Україні на сучасному етапі.

 

Висновки

 

На сьогодні в Україні існують  крупні господарські структури, які  відповідають формальним ознакам промислово-фінансових груп. Масштаб їхньої діяльності дозволяє активно впливати на стан національної економіки в цілому, багато в чому визначаючи напрями її подальшого розвитку.

ПФГ вже здатні на рівних не тільки взаємодіяти з крупними зарубіжними  корпораціями, але й здійснювати  експансію на світові ринки з  власною конкурентною продукцією, вступати в боротьбу за формування та перерозподіл світового доходу. Зайве доводити, як це важливо зараз, в епоху глобалізації світового господарства та диктату  транснаціональних корпорацій. Останнім прикладом є події навколо  конкурсу з продажу польського металургійного комбінату HUTA Stali Czestochowa (HSC), в якому брала участь українська ПФГ «Індустріальна спілка Донбасу». Конкурсна пропозиція української сторони була найкращою серед пропозицій учасників конкурсу – американських, російських, українських, індійських компаній.

Разом з тим діяльність ПФГ формально  не підпадає під дію профільного  Закону України «Про промислово-фінансові  групи в Україні» через його недосконалість. Таким чином, існуючі ПФГ як структури  не оформлені на офіційному рівні  та їхня діяльність не підпадає під  спеціальний контроль, моніторинг та регулювання, що суперечить загальноприйнятій  світовій практиці.