Напрями удосконалення митно-тарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності суб’єктів господарювання

5. Санкції за неналежне виконання умов контракту

     Під санкціями  за  неналежне  виконання  умов  контракту слід розуміти певний матеріальний  вплив  на  контрагента,  що  повинно стати  основою сумлінного виконання зобов'язань за угодою.  Ризики всіх складових частин контракту можна зазначити у цьому розділі та визначити механізм застосування фінансового впливу на некоректного контрагента.  Передусім сторонам контракту слід  узгодити  перелік умов,  невиконання яких може призвести до застосування санкцій. До переліку можна включати такі ризики:  невиконання терміну поставки товару;  несвоєчасної оплати поставленого товару;  поставки товару неналежної  якості  або  кількості;  неналежного  маркування   або пакування тощо.

     Перелік повинен   мати   визначений  та  узгоджений  механізм застосування санкцій у кожному  окремому  випадку.  Наприклад,  за несвоєчасну оплату або поставку партії товару може бути нараховано фінансову санкцію у визначених відсотках  від  суми,  що  належала оплаті,  або  від вартості партії.  Ризик неправильного визначення відсотка фінансової  санкції  може  бути  усунено  шляхом  обрання розміру  відсотка,  що  дорівнює  або  більше державних санкцій за такий вид порушень.  Метою повинно бути  подолання  ризику  шляхом нанесення  непорядному контрагенту відчутних матеріальних збитків, а механізм відшкодування для сторони, що постраждала, повинен бути прозорий і неускладнений зайвими формальностями.

     Найсуворішими санкціями є розрив контракту,  укладення нового з іншим контрагентом,  а відшкодування всіх зазначених  фінансових витрат покладається на непорядного партнера першої угоди.

     Розглянуті ризики  та  шляхи  їх подолання надають можливість контрагентам угоди узгодити та зазначити в умовах контракту  певні застереження щодо застосування санкцій до свого партнера.

     Митним, банківським,   а   особливо  податковим  контролюючим органам слід звертати увагу  на  розміри  санкцій  та  порядок  їх застосування контрагентами один до одного, бо на початкових етапах виконання контракту можна виявити спроби  шахрайських  дій  сторін угоди,   а   саме  перерахування  коштів  за  кордон  з  наступним ненадходженням товару та розривом контракту;  експортування товару за   кордон  без  відповідного  фінансового  забезпечення  з  боку імпортера  та  відсутності  фінансових  санкцій   за   несвоєчасне проведення оплати;  відсутності механізму відшкодування збитків за експорт неякісного товару тощо.

Висновки

Форма комерційного контракту може бути письмовою чи усною. Віденська конвенція (1980р.) не вимагає, щоб договір купівлі-продажу обов'язково оформлявся в письмовій формі. Проте законодавства ряду країн, в тому числі й України, вимагають обов'язкової письмової форми договору купівлі-продажу. В письмовій формі повинні вноситися і всі зміни в контракт, направляться офорти, акцепти, запити й інші пропозиції та відповіді. Недотримання форми таких угод стає причиною їх недійсності.

Суб'єкти, що являються сторонами зовнішньоторгового договору (контракту) купівлі-продажу повинні мати повноваження на підписання договору у відповідності з законами України і з урахуванням її міжнародних договорів. У випадку, якщо зовнішньоекономічний договір підписується фізичною особою, потрібен тільки його підпис. Від імені інших суб'єктів ЗЕД зовнішньоекономічний договір підписують дві особи: особа, що має таке право відповідно до посади і згідно з документами заснування фірми, та особи, вповноваженої дорученням, виданим за підписом керівника суб'єкта ЗЕД одноосібно, якщо документи заснування не передбачають іншого.
Права й обов'язки сторін зовнішньоторгового контракту визначаються правом місця його підписання якщо сторони не узгодили іншого, і відображаються в умовах контракту.

Підписання зовнішньоекономічного контракту являє собою цілий ряд дій сторін (контрагентів) під час узгодження його умов.

Початковим етапом являються попередні переговори, які деколи називаються "трактацією угоди". Це серйозний і складний процес. Тим, хто починає безпосередню роботу по узгодженню всіх конкретних умов (статей) майбутнього контракту можна порекомендувати наступне:

1. Дуже важливо чітко уявити мету угоди, що ви хочете зробити і що одержати. Щоб успішно вирішити цю проблему, постарайтесь створити ідеальну модель майбутньої операції, накресліть схему, поділіть її на етапи, стадії, визначте строки, вирахуйте ризик. Подумайте, що повинні зробити ви і що повинен зробити ваш партнер. І тільки після цього можна приступати до формулювання умов договору, звертатися за консультаціями до спеціалістів, готувати всі необхідні документи.

2. Проект майбутнього договору краще готувати самим, а не доручати контрагенту. Таким чином, ви зможете реалізувати свої інтереси.

3. Ніколи не підписуйте договір, поки його не переглянув і не завізував ваш юрист чи юрист іншої незалежної фірми. В Донецькій торгово-промисловій палаті, наприклад, є спеціальний відділ, який може надати кваліфіковану допомогу в перевірці і виправленні формулювань проекту договору.

4. Формуючи умови договору, не допускайте двоякості висловлювань, розпливчастих фраз, нечіткості. В договорі має значення кожна буква, кожна кома.