Підприємництво як сучасна форма господарювання

ПІДПРИЄМНИЦТВО  ЯК СУЧАСНА ФОРМА ГОСПОДАРЮВАННЯ.

ПЛАН.

1. Історія розвитку підприємницької діяльності.
2. Підприємництво як сучасна форма господарювання.
3. Висновки.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Історія розвитку підприємницької діяльності.

Підприємництво як процес організації виробництва товарів  і надання послуг для задоволення  постійно відновлюваного попиту й одержання прибутку, а також як функція управління цим процесом має свою історію і динаміку розвитку.

Термінологічна сутність і зміст поняття « підприємництво»  змінювалися й упорядковувалися в процесі розвитку економічної теорії. За часів римського права під «підприємництвом » розуміли заняття, діяльність, здебільшого комерційну.

Досить ємне і разом  з тим просте визначення підприємництва дав В.І.Даль, розуміючи його як «затію, бажання виконати будь-яку нову справу, здійснити щось значне». Звідси власне і поняття: «підприємець», тобто людина, яка започаткувала якийсь новий вид діяльності.

Вважається, що одним з  перших науковців, хто серйозно зацікавився  підприємництвом, був А.Сміт. Однак до нього цей «феномен» досліджував Р.Кантильйон, який сформулював тезу, відповідно до якої розбіжності між попитом та пропозицією на ринку дають можливість окремим суб'єктам ринкових відносин купувати товари дешевше і продавати їх дорожче. Саме він визнав цих суб'єктів ринку підприємцями (в перекладі з франц. - посередник).

У сучасній економічній ненормативній  літературі чіткого визначення підприємництва немає. Сутність цього явища здебільшого визначається метою підприємницької діяльності. Наприклад, А.Н.Азріллян у своєму «Великому економічному словнику» дає таке визначення: «Підприємництвом є ініціативна самостійна діяльність громадян, спрямована на одержання прибутку чи особистого доходу, здійснювана від свого імені, під свою майнову відповідальність чи від імені і під юридичну відповідальність юридичної особи». Майже такий підхід панує сьогодні в Україні, оскільки він закріплений законодавчо, зокрема, у Господарському Кодексі України, інших нормативних документах, якими керуються в разі здійснення підприємницької діяльності.

Однак, підприємництво можна  розглядати з різних позицій, зокрема  як:

• діяльність, спрямовану на максимізацію прибутку;
• ініціативну діяльність громадян, спрямовану на одержання прибутку, що полягає у виробленні товарів і наданні послуг;
• пряму функцію реалізації власності;
• основну виробничу функцію;
• процес організаційної новації з метою одержання прибутку;
• дії, спрямовані на зростання капіталу, розвиток виробництва і одержання прибутку;
• специфічний вид діяльності, спрямований на безупинний пошук змін в існуючих формах життя підприємств і суспільства, постійна реалізація цих змін.

В більшості випадків наголос  ставиться на одержанні прибутку, розглядаючи його як кінцеву мету підприємницької діяльності. Однак підприємництво має своєю кінцевою метою не стільки прибуток, скільки безперервність відтворювального процесу, пов'язаного з формуванням платоспроможного попиту і задоволенням мінливих і постійно зростаючих в напрямку вибагливості потреб індивідуума (соціальної групи, суспільства в цілому). Тому зміст підприємництва слід визначати через призму відносин «дослідження потреб споживачів — організація виробництва — задоволення потреб споживачів», причому для ефективного задоволення потреб споживачів слід використовувати найсучасніші методи і способи організації збуту, маркетингу, логістики, менеджменту, орієнтованих на інноваційні розробки.

Отже, за сучасних умов господарювання акцент робиться не на максимізації прибутку, а на споживачеві, на його потребах, задоволення яких завдяки високому рівню організації підприємництва і може принести максимальний прибуток.

Часто в практиці господарських  відносин підприємництво ототожнюють  з бізнесом, але ці поняття слід відокремлювати одне від одного, адже, як слідує з наведеного в Господарському Кодексі визначення, підприємництво - це стиль господарювання, якому властиві принципи новаторства, антибюрократизму, постійної ініціативи, орієнтації на нововведення в процеси організації виробництва, маркетингу, товаро-руху тощо. Тоді як бізнес - це репродуктивна діяльність у сфері організації виробництва, товароруху без обов'язкового використання елементів новаторства, без ініціативи в розвитку інноваційних процесів. Іншими словами, бізнес - це здійснення чи організація одного й того самого виробництва, збуту, товароруху чи іншої діяльності із застосуванням апробованих технологій, норм і правил для задоволення сформованих потреб.

Підприємництво  як сучасна форма господарювання

 

Щоб розв´язати вузол економічних проблем нашої країни, необхідні радикальні заходи для створення механізму ринкових відносин, за допомогою якого реалізуються вимоги економічних законів.

Прийняті Верховною Радою України  закони значною мірою юридично оформили механізм ринкових відносин і створили умови для підприємництва бізнесу. Термін "бізнес" поширений в  усьому світі, у певній мірі його можна  ототожнювати з підприємництвом.

Що ж таке підприємництво? Відповідь  на це питання дуже важлива для  економічної науки і господарської  практики.

Вчені-економісти минулого виокремлювали  три фактори виробництва: 1) землю; 2) працю; 3) капітал. Сучасний досвід господарювання свідчить про те, що процвітання  країн з розвинутою ринковою економікою забезпечує вміла реалізація їх підприємницького потенціалу як четвертого фактора виробництва.

Термін "підприємництво" запозичений  з Франції. Він був уведений в  економічний лексикон на початку XVIII ст. французьким економістом Рішаром  Кантільйоном, який характеризував самостійного підприємця (ремісника, фермера, купця) як індивідуального виробника і власника, діяльність котрого обов´язково пов´язана з певним господарським ризиком.

Протягом тривалого періоду (з  кінця XIX ст. до нашого часу) підприємець  не обов´язково є власником. Виникнення системи кредиту зруйнувало феномен об´єднання в одній особі власника і підприємця. Щоб стати підприємцем, не обов´язково бути власником майна і мати реальний капітал. Вдаючись до образних висловів, можна сказати: головним капіталом підприємця є не гроші, не знаряддя або предмети праці, а його господарський хист, уявлення про суспільні потреби, знання психології споживача. Саме вони в кінцевому підсумку зумовлюють очікуваний ним прибуток.

Необхідно і важливо також відрізняти підприємництво від менеджменту, а  підприємця від управляючого (керівника). Підприємець — це самостійний  агент ринку, котрий діє на свій острах і ризик, під особисту відповідальність за результати бізнесової діяльності. Менеджер — найманий працівник, який організовує реалізацію завдань, поставлених  підприємцем. Він, як правило, не несе майнової відповідальності за свої дії.

Підприємець завжди є власником  капіталу (хоча б у тій частині, в якій він отриманий прибуток інвестує як власний капітал), а також  у тій або іншій мірі менеджером. При цьому важливо зазначити, що підприємництво можна вважати  особливою сферою професійної діяльності, сутність якої полягає у постійному перетворенні ресурсів і майна в  реальний капітал, тобто в те, що приносить прибуток.

Отже, підприємництво — це багатопланове  явище, що може бути описаним з економічного, психологічного і політичного поглядів. У зв´язку з цим можна дати таке тлумачення терміна "підприємництво".

Підприємництво — це самостійна, ініціативна господарсько-фінансова  діяльність громадян, яка спрямована на отримання прибутку (доходу) і  здійснюється від свого імені  на власний ризик та під свою особисту майнову відповідальність або ж  від імені і під майнову  відповідальність юрид

ичної особи — підприємства (організації).

Якщо діяльність фізичних або юридичних  осіб не зв´язана з отриманням прибутку, то вона не може вважатися підприємницькою. Головне, що вирізняє підприємця серед інших агентів суспільно корисної діяльності, — це можливість і обов´язковість отримання певного зиску.

Підприємництво не можна відносити  до звичайної трудової сфери діяльності: воно за своєю сутністю характеризує творчу і активну діяльність бізнесменів. Підприємцям притаманні особлива етика  і навіть своєрідний світогляд, що дозволяє виокремлювати специфічну філософію підприємництва (бізнесу), яку кваліфікують як практично корисну філософію системи господарювання. В міру розвитку виробництва і суспільства, зміни умов його життєдіяльності й загальної культури філософія бізнесу не залишається незмінною: вона завжди адаптується до сучасних вимог господарювання. Сучасна економічна наука визначає підприємництво як особливий вид діяльності, в основу якого покладені такі ознаки:

1) свобода вибору напрямків і  методів діяльності, са- 
мостійність у прийнятті рішень;

2) постійна наявність фактора  ризику;

3) орієнтація на досягнення комерційного  успіху (зиску);

4) інноваційний характер діяльності.

До основних принципів підприємництва належать:

— вільний вибір діяльності на добровільних засадах;

— залучення до підприємницької  діяльності майна і засобів юридичних  осіб і громадян;

— самостійне формування програми діяльності, вибір постачальників, споживачів виготовленої продукції, установлення цін відповідно до витрат виробництва із дотриманням  діючого законодавства;

— вільне наймання працівників;

— залучення і використання матеріально-технічних, фінансових, трудових, природних та інших ресурсів, використання яких не заборонено чи не обмежено законодавством;

— вільний розподіл прибутку, що залишається  після внесення платежів, установлених законодавством;

— самостійне здійснення підприємцем (юридичною особою) зовнішньоекономічної діяльності;

— використання будь-яким підприємцем  належної йому частини валютного  виторгу за власним розсудом. Підприємницька діяльність — робота індивіда, що ґрунтується  на розвитку особистісних факторів, розширенні знань про свої можливості, спрямована на досягнення найкращого результату в господарській діяльності, одержання економічної вигоди і, насамперед, присвоєння додаткового продукту

Підприємництво — не лише особливий  вид діяльності, а й певні стиль  і тип господарської поведінки, яким притаманні:

1) ініціативність і пошук нетрадиційних  рішень у сфері бізнесу;

2) готовність наражатися на власний  ризик;

3) гнучкість і постійне самооновлення;

4) цілеспрямованість і наполегливість  у бізнесовій діяльності.

Крім того, підприємництво — це комплекс особливих функцій, виконуваних  в економіці (народному господарстві), спрямований на забезпечення розвитку і вдосконалення господарського механізму, постійне оновлення економіки  господарюючих суб´єктів, створення інноваційного поля діяльності. Сучасна економічна література виокремлює три головні функції сфери підприємницької діяльності:

• ресурсну (формування і продуктивне використання капіталу, трудових, матеріальних та інформаційних ресурсів);
• організаційну (організація маркетингу, виробництва, збуту, реклами та інших господарських справ);
• творчу (новаторські ідеї, генерування й активне використання ініціативи, вміння ризикувати).

Із зазначених вище міркувань випливає такий важливий висновок: підприємництво має завжди супроводжуватись науково-технічною, організаційною і комерційно-економічною  творчістю, новими підходами до вирішення  господарських завдань; воно зумовлює особливий, антибюрократичний стиль  господарської поведінки, підвалинами  якого є, з одного боку, постійний  пошук нових можливостей і  ресурсів, а з іншого — персональна  відповідальність за наслідки своєї  діяльності.

Суб´єктами підприємницької діяльності можуть бути:

• громадяни України та інших держав;
• юридичні особи — підприємства (організації) усіх форм власності.

Законодавство України передбачає певні обмеження щодо підприємництва. Зокрема, не дозволяється займатися  підприємницькою діяльністю таким  категоріям громадян: військовослужбовцям, посадовим особам органів прокуратури, суду, державної безпеки, внутрішніх справ, державного арбітражу, державного нотаріату, а також органів державної  влади й управління, які здійснюють контроль за діяльністю підприємств  і організацій.

Об´єктами підприємницької діяльності можуть бути: товар; продукт; послуга.

Підприємницька діяльність здійснюється згідно з чинним законодавством: