Професіограма та її зміст

Професіограма та її зміст

Система вимог  до людини з кожної професії називається  професіограмою. Професіограма — це спеціальна карта, яка містить розгорнутий перелік умов і характеристик трудової діяльності по конкретній професії, її окремих вимог і професійно важливих якостей, якими повинен володіти працівник.

Перелік вимог  професії до психіки людини та необхідних здібностей складає психограму професії.

Під професійними здібностями розуміють достатньо  стійкі властивості особистості, які  змінюються в процесі діяльності і забезпечують її успішність та вдосконалення.

Професіограма містить:

• загальні відомості про професію та її динаміку в зв’язку з розвитком науки і техніки, соціальне та економічне значення;
• виробничу характеристику професії, опис трудового процесу (наводяться назви знарядь праці, за допомогою яких виконується робота, вказується рівень фізичного і психологічного напруження (значне, помірне, незначне), робоча поза тощо;
• санітарно-гігієнічні умови праці з виділенням професійних шкідливостей і переліком фізіологічних умов та медичних протипоказань;
• перелік обсягу знань і умінь, які необхідні для успішної професійної діяльності, з виділенням тих, що визначають професійну майстерність;
• характеристику видів і тривалості професійного навчання, можливості підвищення кваліфікації;
• психограму, тобто характеристику психологічних вимог професії до людини з виділенням основних і бажаних психічних особливостей, а також психофізіологічних протипоказань.

Серед психологічних  і психофізіологічних вимог основними  є такі:

• типологічні особливості (сила, врівноваженість, рухливість нервових процесів);
• сенсорні якості (гострота зорової, слухової, тактильної чутливості);
• швидкість розпізнавання сигналів;
• сприймання предметів у статиці і динаміці;
• увага (концентрація, розподіл, переключення, стійкість);
• пам’ять (особливості, обсяг);
• мислення (аналіз, синтез, абстракція);
• емоційно-вольова сфера (емоційна стійкість, здатність до ефективної діяльності в екстремальних умовах тощо);
• особистісні якості (організованість, здатність до співробітництва, комунікативні якості, відповідальність, інноваційність і т. ін.).

Кожна професія ставить різні вимоги до фізичних, психофізіологічних та психологічних  властивостей людини. Такі вимоги називають  характеристиками професії. Комплекс психофізіологічних і психологічних характеристик складає психограму професії, графічне зображення якої називається психологічним профілем професії. В психограмах вимоги професії до різних властивостей працівника оцінюються в балах в діапазоні від 1 до 5 (від незначної до високої).

Класифікації  та методи вивчення професій

Кожна професія відрізняється не просто окремими характеристиками, а певним комплексом характеристик, який формує психологічну структуру  професії. Разом з тим психологічний  профіль професії містить у собі і такі характеристики, які є спільними для цілої групи професій. Тому завданням професіографії є групування професій на основі спільності тих чи інших психологічних характеристик.

К. К. Платонов  пропонує поділ професій на психомоторні, технічні, математичні, гуманітарні, педагогічні, лікувальні, організаторські, наукові і в сфері мистецтв. Такий поділ професій дозволяє зіставляти їх вимоги з відповідними здібностями людини.

Загальновизнаною  і поширеною в практиці профорієнтації є класифікація професій, запропонована Є. О. Климовим. В основу цієї класифікації покладено чотири ознаки:

• особливості предмета (об’єкта праці);
• мета праці;
• знаряддя праці;
• умови праці.
• Виходячи з особливостей предмета (об’єкта) праці, всі професії поділяються на п’ять типів:
• біономічні («людина—природа»);
• технономічні («людина—техніка»);
• соціономічні («людина—людина»);
• сигномічні («людина—знакова система»);
• артономічні («людина—художній образ»).
• За метою праці кожний тип професій поділяється на три класи:
• гностичні (розпізнавання, оцінка, перевірка);
• перетворюючі (обробка, впорядкування, організація, вплив);
• пошукові (знаходження, відкриття, творення нового).

Так, гностичні  професії вимагають від працівника виразної пізнавальної активності, стійкої уваги, спостережливості, інтересу до властивостей певних об’єктів. Перетворюючі професії вимагають схильності до практичного впливу на навколишнє середовище, інтересу до процесів і результатів. Пошукові професії пов’язані з інтересом до інновацій, творчим мисленням і уявою.

Залежно від  знарядь праці всі професії поділяють  на чотири групи:

• ручної праці (прості та механізовані ручні знаряддя праці);
• механізованої праці (оператори механізмів);
• автоматизованої праці (оператори автоматизованих систем з пультовим управлінням);
• праця, в якій основне значення мають розумові вміння і навички (вчитель, лікар, учений-теоретик).

За умовами  праці виділяються чотири підгрупи професій:

— з підвищеними вимогами до моральних якостей (суддя, лікар, міліціонер);

— з незвичайними умовами роботи (льотчик, випробувач, водолаз);

— з побутовим мікрокліматом (бухгалтер, бібліотекар);

— роботою на відкритому повітрі (будівельники, рільники).

Поєднання цих  характеристик створює певний характерний для конкретної професії комплекс вимог до здібностей працівника.

Ще одна класифікація професій пов’язана з поняттям професійної  придатності (придатності людини до конкретної трудової діяльності). Під  професійною придатністю розуміють наявність у людини психофізіологічних і психологічних властивостей, які відповідають конкретній професії і забезпечують достатню ефективність праці з цієї професії.

За цією ознакою  професії поділяються на дві групи:

• професії, що не ставлять особливих, підвищених вимог до фізіологічних і психологічних властивостей людини;
• професії, які ставлять жорсткі вимоги до психофізіологічних функцій людини.

В Україні підготовлено і погоджено з Кабінетом Міністрів  Тимчасовий перелік професій і спеціальностей, які вимагають професійного відбору.

Для аналізу  професійної діяльності і складання  психологічного профілю професій застосовуються методи спостереження за трудовим процесом; анкетування; інтерв’ю; трудовий метод (включення); аналіз критичних ситуацій.

Метод спостереження за допомогою фотографій, кінозйомки застосовується при вивченні тих професій, в яких суттєва роль належить руховим актам.

Метод анкетування  на основі опитувальників, інтерв’ю з  виконавцями і керівниками використовується на початкових етапах вивчення професії. Його недоліком є незнання опитуваними психологічних характеристик інших професій.

Трудовий метод  вивчення професій полягає в тому, що дослідник сам включається  в трудовий процес, виконує функції  працівника, професію якого вивчає. Застосування цього методу обмежується професіями, які не вимагають тривалого навчання.

Аналіз критичних  випадків, аварій, травмування працівників, які мали місце в даній професії, проводиться на основі статис-тичних матеріалів, а також шляхом опитування різних за кваліфікацією робітників.