Роль ресурсозабезпечення

План 

1. Роль  ресурсозабезпечення

2. Стратегії  ресурсозбереження

3. Чинники ресурсозбереження

Список  використаних джерел 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

      Формування  і реалізація стратегії ресурсозбереження на всіх рівнях управління – одне з найважливіших питань управління конкурентоспроможністю, оскільки, по-перше, ресурсоємність є другою стороною товару (перша – якість), по-друге, Україна по ефективності використання ресурсів в кілька разів відстає від розвинених країн.

      Україна значно відстає від розвинених країн  по коефіцієнту витягання з надр корисних копалини, використання технологічного устаткування і машин, основних і оборотних засобів, трудових ресурсів і так далі і, якнаслідок, через відсутність засобів на якісне відтворення всіх складових потенціалу країни росте питома вага зношених основних фондів, екологічно небезпечних об’єктів, знижується частка конкурентноздатної промислової продукції, середня тривалість життя населення і так далі.

      Стратегія ресурсозбереження – це комплекс принципів, чинників, методів, заходів, що забезпечують неухильне зниження витрати сукупних ресурсів на одиницю валового національного продукту (в рамках країни) або на одиницю корисного ефекту конкретного товару за умови забезпечення безпеки країни, екосистеми, регіонів, фірм, людини.

      Методи ресурсозбереження – конкретні технологічні чини, організаційні і інші методи розрахунку потреби і економії витрати ресурсів на одиницю корисного ефекту (роботи) по новому варіанту інноваційного проекту в порівнянні із замінюваним варіантом. Методи ресурсозбереження реалізуються через організаційно-технічні заходи, наприклад, позаміні фізично або морально застарілих технологій, устаткування, організаційних проектів, економічних і інших методів менеджменту.

      Для рівня країни (регіону) стратегія  ресурсозбереження повинна розроблятися на тривалу перспективу на основі розглянутих вище принципів. Стратегіями ресурсозбереження на фірмі можуть бути :

      1) спрощення кінематичної схеми  (структури, принципу дії), товару;

      2) міжвидова і внутрішньовидова  уніфікація складових частин товару;

      3) вдосконалення технологічності  конструкції товару;

      4) організаційно-технічний розвиток  виробництва;

      5) розширення зарубіжного виробництва  якісного товару без зміни його конструкції в країні (країнах), де дешевше (ефективніше) конкретний вид ресурсу;

      6) реалізація чинників ресурсозбереження.

      В зарубіжній літературі приділяється багато уваги визначенню оптимальної потреби в ресурсах для забезпечення безперебійного виробництва і мінімізації затрат на зберігання запасів. На цьому роблять акцент багато відомих вчених як близького так і далекого зарубіжжя [1; 7].

      Доцільно  розглянути поняття «система показників ресурсоємності товару і виробництва» більш детально [1, с.389]. Цілі ресурсного забезпечення системи менеджменту полягають в своєчасномузабезпеченні споживачів фірми необхідними видами ресурсів необхідної якості і кількості, поліпшенні використання ресурсів (підвищення продуктивності праці, фондовіддачі, скорочення тривалості виробничих циклів, забезпечення ритмічності процесів, скорочення оборотності оборотних коштів, повне використання вторинних ресурсів, підвищення ефективності інвестицій).

      Розрізняють наступні види ресурсів:

      - зовнішнього середовища;

      - трудові – промислово-виробничий і непромисловий персонал;

      - матеріальні – сировина, матеріали, паливно-енергетичні ресурси, запасні частини;

      - основні виробничі фонди – будівлі і споруди, передавальні пристрої,

      силові  машини, технологічне устаткування, транспортні  засоби тощо;

      - фінансові;

      - нематеріальні активи;

      - організаційні – чинник часу, синергический ефект, оптимізація ризиків;

      - сукупні – сума перерахованих видів ресурсів в грошовому виразі.

      Наявність і склад ресурсів визначаються об’ємом  конкретного виду ресурсу, його структурою по номенклатурі і асортименту, якістю і термінами постачань.

      Процес  руху ресурсів включає:

      - формування ресурсів, т е. залучення ресурсів для виконання маркетингових досліджень, НДДКР, організаційно-технологічної підготовки виробництва, виробництва товарів і виконання послуг, капітального будівництва, гарантійного обслуговування товару фірми.

      У свою чергу, залучення ресурсів для виробництва товарів, виконання послуг підрозділяється на ресурси для безпосереднього виготовлення товарів, виконання послуг, ремонтно-експлуатаційних потреб, невиробничих потреб;

      - для капітального будівництва – на нове будівництво, розширення виробництва, технічне переозброєння, реконструкцію;

      - використання ресурсів по одному з перерахованих напрямів;

      - відновлення ресурсів;

      - утилізацію або списання ресурсів.

      Напрями поліпшення використання ресурсів можуть бути різноманітними:

      - застосування до процесів руху ресурсів сукупності наукових підходів і принципів менеджменту;

      - оптимізація формування і використання ресурсів шляхом застосування методів нормування, моделювання, прогнозування, аналізу чинника, функціонально-вартісного, балансових методів, мережевих моделей і інших методів;

      - вдосконалення конструкції товару;

      - вдосконалення технології шляхом застосування лазерних, електрофізичних, електрохімічних, плазмових, біологічних, радіаційних іінших прогресивних методів, що забезпечують мінімум відходів і витрат праці;

      - застосування матеріалів із заздалегідь заданими властивостями;

      - типізація технологій шляхом уніфікації елементів конструкцій, технологічних процесів і устаткування, оснащення, організації виробництва;

      - вдосконалення управління ресурсами;

      - застосування оптимальних для даних умов методів забезпечення ресурсами;

      - стимулювання поліпшення використання ресурсів. Існують різні способи забезпечення ресурсами: через товарно-сировинні біржі; прямі зв’язки, аукціони, конкурси; власне виробництво; спонсорство і ін.

      Показники ресурсоемкости окремих видів товарів  підрозділяються на:

      1) абсолютні;

      2) структурні;

      3) відносні;

      4) питомі.

      До  абсолютних показників ресурсоемкости товару відносяться показники по стадіях життєвого циклу:

      - витрати на маркетинг (на одиницю товару);

      - витрати на НДДКР (на одиницю товару);

      - витрати на організаційно-технологічну підготовку виробництва нового товару;

      - витрати на виробництво товару;

      - витрати на сервіс споживачів товару;

      - витрати на експлуатацію і технічне обслуговування товару;

      - витрати на відновлення (ремонт) товару;

      - витрати (економія) на утилізацію товару.

      До  структурних показників ресурсоємності товару відносяться показники, що характеризують частку укрупненого виду ресурсуна кожній стадії життєвого циклу одиниці товару:

      - сировина і матеріали (у відсотках від повних витрат на даній стадії життєвого циклу товару);

      - комплектуючі купувальні вироби або запасні частини (у відсотках від повних витрат);

      - паливно-енергетичні ресурси (у натуральному виразі і у відсотках від повних витрат);

      - заробітна плата промислово-виробничого персоналу фірми, що доводиться на одиницю товару (у відсотках від повних витрат);

      - амортизація основних виробничих фондів з розрахунку на одиницю товару на даній стадії (у відсотках).

      До  відносних показників ресурсоемкости товару відносяться показники витрати ресурсу на одиницю технічного параметра об’єкту або технологічні втрати ресурсу. Наприклад, витрата палива на 100 км. Пробігу конкретного автомобіля, витрата конкретного виду вугілля на вироблення 1 кВт-ч електричної енергії, відсоток усихання при транспортуванні сільськогосподарської продукції, відсоток технологічних втрат конкретного виду ресурсу на конкретній стадії життєвого циклу товару, коефіцієнт використання конкретного виду ресурсу і ін.

      До  питомих показників ресурсоемкости товару відносяться показники, що характеризують витрату конкретного вигляду або сукупності ресурсів на окремій стадії життєвого циклу товару на одиницю його корисного ефекту.

      До  показників ресурсоємності виробництва  відносяться показники, що характеризують ефективність використання окремих видів ресурсів в цілому по фірмі, без прив’язки до конкретних товарів. До них доцільно віднести:

      - ефективність оборотного капіталу;

      - ефективність накопиченого капіталу;

      - рентабельності виробництва;

      - показник заборгованості;

      - ефективність активів тощо.

      Додатково до перерахованих показників ресурсоємності виробництва рекомендується включити наступні:

      - продуктивність праці (відношення загального об’єму продажів за рік до середньорічної чисельності персоналу фірми);

      - наднормативні втрати робочого часу (наприклад, за рік);

      - наднормативні втрати матеріальних ресурсів (включаючи паливно-енергетичні);

      - наднормативні простої технологічного устаткування основного, допоміжного і обслуговуючого виробництв;

      - наднормативні виплати штрафів і неустойок.

      Як  бачимо, така система показників дає  можливість скласти цілком чітке уявлення про реальний стан речей у сфері ресурсозабезпечення і можливостей вдосконалення ресурсозбереження на будь-якому виробничому підприємстві не залежно від того в якій галузі воно функціонує.

      Таким чином, розглянувши систему показників ресурсозабезпечення підприємства, можна виокремити основні чинники ресурсозбереження. Їх доцільно розподілити на три основні групи.

      1. Технічні:

      - застосування технологій, що забезпечують мінімальні втратиматеріалів;

      - застосування (оновлення) обладнання, що вимагає оптимальних витрат матеріалів;

      - підвищення якості застосованих ресурсів і створення матеріалів з завчасно заданими властивостями;

      - вдосконалення технічної бази транспортування і зберігання ресурсів;

      - вдосконалення технологічних режимів переробки сировини;

      - створення експериментальної бази для моделювання витрат ресурсів.