Розвиток консалтингових послуг українського ринку консультування

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ  БІОРЕСУРСІВ і ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ  УКРАЇНИ

 

 

 

Кафедра аграрного консалтингу  та сервісу

 

 

 

Реферат

із дисципліни «Управлінський консалтинг»

на тему: «Розвиток консалтингових послуг українського ринку консультування»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Київ 2012 

Розвиток консалтингових послуг українського ринку консультування

Спробуємо відстежити динаміку розвитку консалтингових послуг в Україні  і ті форми, в які виріс консалтинг.

Аналіз ситуації на ринку  консалтингових послуг в Україні  проводимо в сегменті послуг управлінського консалтингу.

Консалтингова діяльність зародилася в нашій країні в середині 20-х  років і суттєво вплинула на формування теорії і вдосконалення практики управління. Управлінське консультування бере початок в концепції наукової організації праці (НОП) 20-30-х років, коли Інститут техніки управління при  Наркоматі РКІ займався консультаційною  діяльністю. Пізніше, в період організації  великих підприємств, в епоху  індустріалізації та зміцнення адміністративно-директивного стилю управління, консалтингову  діяльність було різко згорнуто.

Довгі роки консалтингова  діяльність носила короткочасний, епізодичний  характер, зусилля консультантів  було розосереджені та базувалися переважно  на особистій ініціативі.

В 1971 році було прийнято Комплексну програму подальшого поглиблення та удосконалення співпраці та розвитку соціалістичної економічної інтеграції, де особливо акцентувався процес обміну виробничим досвідом між країнами –  членами СЕВ. В Міжнародному науково-дослідному інституті проблем управління (МНДІПУ, Москва) було підготовлено декілька описів досвіду організації господарської  діяльності низки передових підприємств  країн СЕВ, а саме організації  науково-технічним розвитком та створенням конкурентноздатності продукції та практики управління іноваціми. В СРСР було накопичено значний досвід з управлінському консультуванню. В цьому напрямку плідно працювали спеціалізовані центри у Таліні, Москві, Ленінграді, Києві, Новосибірську та ін. У 80-ті роки радянськими та болгарськими фахівцями проводилися розробки з практичного експериментування методів діагностичного аналізу та управлінському консультуванню. Накопичене за останні три десятиріччя розуміння процесів розвитку професійної консалтингової діяльності має велику теоретичну та практичну цінність. Приблизно такий самий період оцінюється Лузіним А. Є. і Лейманом Я. А., як період безперервного розвитку управлінського консалтингув країні в цілому за післявоєнний час.

В 80-ті роки почали відроджуватися служби наукової організації праці (НОП), спрямовані на вирішення питань підвищення ефктивності праці та управління (і фактично ліквідовні в наш час). за змістом вони найбільш близькі до служби внутрішніх консультантів (СВК) в США. 

В теперішній час управлінське консультування в Україні знаходиться  на такій стадії розвитку, коли відпрацьовується логіка теорії, тобто правила та алгоритми в межах цієї теорії. Управлінському консультуванню треба  подолати відставання, що склалося, шляхом високої саморганізації, взаємодії та інтеграції з досвідом управлінського консалтингу закордонних країн та практичного внеску в створення теорії управлінського консалтингу.

Існують три основні загальновизнані  причини, що сприяють створенню та просуванню професійного консалтингу в Україні: 1. створення професійних вітчизняних служб, що змогли би зменшити залежність країни від іноземних експертів, 2. оптимальне пристосування технологій в області управління до специфічних умов України саме місцевими професіоналами, 3. скорочення використання дорогих іноземних фахівців, що дозволить зменшити вартість консультаційної частини багатьох проектів, а також зробить ці послуги доступними для місцевих клієнтів, включаєчи дрібних підприємців.

Чим відрізняються українські консультанти з управління від іноземних?

1. Рівень професіоналізму.  Іноземці мають професійну освіту  і постійно накопичують досвід  та обмінюються ним на семінарах та конференціях. Але в них немає великого досвіду  роботи в Україні зі своїми ментальними. особливостями. Є велика наукова та методологічна база, а також безмежний доступ до літератури. Українські консультанти рідко мають професійну освіту (закордонні курси, семінари, стажування) та довгий досвід. Але вони краще розуміють проблеми українських підприємств та їх керівників. 2. Економічна результативність та ринкова цінність. Іноземні консультанти мають більш ясне усвідомлення сенсу та потенційного економічного ефекту, який може дати їх професійна діяльність. Вони розглядають стосунки "консультант – клієнт" об`єктивно. Українські консультанти виявляють менше впевненості у тому, як можна оцінити результати їх діяльності для організацій. Їх бачення стосунків "консультант – клієнт" більш суб`єктивно та базується на приорітеті людських цінностей над економічною доцільністю. 3. Процеси змін та управління. В змішаному культурному середовищі західні консультанти виявляють украй нормативну поведінку. Українські консультанти, що мають часто освіту та досвід у психології, демонструють поведінку, що орієнтована на персонал, більш м`яку та гнучку. Оскільки іноземні клієнти більш схильні віддавти управління в руки консультанту, дії іноземних консультантів варіюються від "м`яких" до украй "жорстких". Українські компанії менш схильні віддавати контроль в чужі руки, тому дії українських консультантів часто обмежуються тренінгами та супроводом процесів. 4. Роль формальних стосунків. Українські консультанти використовують систему особистих стосунків для доступу в організацію та подальшого спілкування в ній. Вони розглядають консультування, як стиль життя і можуть розповсюджувати стосунки з клієнтами в інші сфери професійних та особистих стосунків. Іноземні консультанти більш жорстко прив`язані до формальних норм поведінки. Вони розглядають консультування лише як професію, якою треба займатися у робочий час. Стосунки "консультант – клієнт" обмежуються, як правило, терміном дії контракту. 5. Позитивне мислення та емоції. Західне ділове середовище та ділове мислення є більш оптимістичними, орієнтованими на дію та ініціативу. В українських консультантів більше емоційно орієнтованої поведінки, рефлексії та меньше прагматичного підходу до професійних проблем.

Консалтинг в Україні  оформився як професія, але не має  офіційного юридичного статусу. Він  багато в чому подібний, та не ідентичний консалтингу західному. Чи може взагалі  іноземець реально допомогти  українськомй підприємству? Місцеві консультанти стверджують, що іноземні конкуренти нічого не розуміють в Україні. Іноземці пояснюють, що треба знижувати собівартість, оптимізувати фінансові потоки, краще керувати збутом, грамотно керувати персоналом підприємства. І пишуть хороші плани, як цього досягти. Однак, вони не займаються поверненням боргів, не доводять в уряді, що перш, ніж штрафувати за несплату податків, уряду самому треба спочатку розрахуватися з підприємством за продукцію. Присутність іноземних консультантів на українському ринку консалтингу була взаємоцікава. Прийти в Україну з готовими рішеннями неможливо, адаптація потрібна будь-якій методиці та алгоритму. Українські консалтингові компанії складають вагому конкуренцію західним фірмам, обсоливо в управлінні якістю, інженірингу, інформаційних технологіях, маркетингу, аудитингу, кадровому консалтингу та навчанні. Методичні розробки в активних методах навчання, навчання у дії, інженіринг та аудитинг більш детальні і прогресивні, ніж закордонні аналоги.

Спробуємо визначити тенденції розвитку ринку консалтингових послуг в Україні.

По-перше, в результаті еволюції, консалтинг набув певної сталої форми  та має свою класифікацію. Офіційного класифікатора консалтингових послуг в Україні не існує. Звернемося до найбільш повної та чіткої класифікації.

Отже, які види консалтингу  зараз існують в Україні? За О. К. Трофимовою, члена Української асоціації менеджмент-консультантів, це:

• Управлінський консалтинг.
• Інвестиційний консалтинг.
• Аудитинг.
• Фондовий консалтинг.
• Управління якістю.
• Інженіринг.
• Інформаційно-технологічний консалтинг.
• Маркетинговий консалтинг.
• РекламатаPR (public relations).
• Кадровий консалтинг.
• Навчання.
• Безпека організації.
• Юридичний консалтинг.

По-друге, зараз вже сформувався "верхній" та "нижній" сегмент  ринку консалтингу. І можна казати, що "верхній" сегмент представлений  майже десятьма потужними міжнародними та вітчизняними компаніями з досить великим штатом. Нижній сегмент представлено невеликими (до трьох провідних фахівців) компаніями та незалежними консультантами. Поки що їх кількість вимірюється  сотнями. "Середній" сегмент практично  порожній, в перспективі, туди мають  потрапити потужні, але вузькопеціалізовані компанії, яких зараз, на жаль, дуже мало. Майже всі гравці намагаються використовувати широкий спектр навичок у різних напрямках консалтингу, не акцентуючи на жодному з них.

Консалтинг в Україні  розвивається та набирає темпи розповсюдження. Світовий ринок бізнес-консалтингу  з кожним роком збільшується на 15-20 % і вже п`ять років тому оцінювався у 90 млн. $. Компаній, що займаються управлінським консалтингом, в світі відносно небагато – близько 2 тисяч, 40 з них – великі, з річним оборотом від 68 млн. $ та кількістю персоналу від 300 до 30 тис. чоловік. Їм належать 66 % ринку послуг. Компанії, що трохи меньші, ділять між собою 25 % ринку, а "малюки" – 9 %.

В Україні ситуація дещо незрозуміла. З одного боку, кількість "зовнішніх помічників" зростає, з іншого – достовірні дані, на скільки  саме, відсутні. Місцеві консалтингові  фірми в основному існують  близько 3-5 років. Досить часто замовнику  незрозуміло, що саме вони пропонують, скільки за це хочуть отримати, і  чи спрацюють їх управлінські інструменти  на благо бізнесу, чи просто відберуть  кошти з бюджету компанії-клієнта. Це є досить суттєвою проблемою у  просуванні консалтингових компаній –  відсутність чіткого позиціонування. Враховуючи, що навіть у досвідченій  з консультування Америці радники  виправдовують очикування клієнта в одному випадку з п`яти, легко уявити, як себе відчуває місцевий топ-менеджер у даній ситуації. У самому широкому сенсі слова консультування, як форма надання незалежних порад в звичайній практиці існує стільки ж, скільки існує людство. Сьогодні консультантів залучають для того, щоб зняти невизначеність, що виникає на різних стадіях процесу підготовки, прийняття та реалізації відповідальних управлінських та інвестиційних рішень. Від того, в якій формі буде проведено консультацію, залежить її сприйняття адресатом і ефективність роботи консультанта. Співпраця з різного роду професіональними консультантами з будь-яких питань у країнах з розвинотую економікою є загально прийнятою практикою. Візьмемо, наприклад, наймолодшу галузь консалтингу – ІТ-консалтинг, що з`явився на початку 90-х минулого століття. На сьогодні він є невід`ємною частиною менеджмент-консалтингу. Достовірної інформації про ринок ІТ-консалтингу в нашій країні практично немає. Не будемо досліджувати причини відсутності такої інформації, скажемо лише, що частка ІТ-послуг в витратах на інформаційні технології в Україні у порівнянні з іншими державами лишається мізерною, в той час, коли (за даними IDC) в Іспанії та Чехії вона дорівнює 37 %, в Польщі – 28 %, в Росії – 20 %.

За Прігожиним О. І., ринок консалтингу на пострадянському просторі розвивався, проходячи чотири стадії: відчуджений ринок, фетишизований ринок, ринок вибіркового попиту, і комплексного попиту. На першому етапі консультанти були готові надавати послуги, клієнти не були "зрілими" для отримання послуг консалтингу. В період фетишизації різних окремих послуг бували різні "заклинювання" – оптимізація оргструктури, впорядкування інфомаційних потоків, атестація персоналу, реструктуризація і т. і. На третій стадіїї, вибіркового попиту, клієнт цікавиться специфікою консалтингової компанії і обирає окремі види послуг. Найвища, четверта стадія – комплексного попиту, характерна тим, що клієнт купує знання консультанта, їх глибину, досвід консультанта. Замовник хоче чути конструктивну критику своїх ідей, новини в науці управління.

Отже, робимо висновок, що консалтинг в Україні – на порозі свого  бурхливого розвитку. Всі передумови для цього вже склалися. І консалтинг поступово стає більш цивілізованим, плановим бізнесом зі своїми ноу-хау, своїми методиками, своїм маркетингом.