- тип організації (навчальна, виробнича, постачальницько-збутова, наукова тощо);
- специфіка основної діяльності організації (виробнича, рекламна, навчальна, наукова тощо);
- специфіка розв'язуваних задач (прості та складні; нові, звичні; чергові та термінові; стандартні та нестандартні; поточні та раптові тощо);
- умови виконання задач (сприятливі, несприятливі, екстремальні тощо);
- способи та засоби діяльності організації (індивідуальні, групові, колективні тощо);
- рівень розвитку організації;
- стиль управління, форми та методи роботи вищого керівника;
- сходинка управлінської ієрархії, на якій знаходиться керівник. Дослідження психологів показують, що чим вище ця сходинка, тим більше керівник схильний до авторитарних дій, але й тим більш складних і завуальованих форм набуває ця авторитарність;
- збіг стилю управління керівника з тими очікуваннями, що виявляють підлеглі. Психологи встановили, що у групах із високим рівнем розвитку й освіти її членів переважають очікування демократичних дій з боку керівника. І навпаки, у групах із низьким рівнем розвитку її членів переважають очікування більш твердих і конкретних дій керівника. Очікування авторитарного управління відбувається також в екстремальній ситуації.
Суб'єктивні фактори:
- індивідуально-психічні особливості особистості керівника (характер, темперамент, здібності, вольові якості тощо);
- наявність у керівника авторитету. Авторитетний керівник, як правило, більш демократичний, тому що авторитет є тією силою, що впливає на підлеглих, окрім прямого управлінського впливу. І навпаки, відсутність авторитету керівник намагається компенсувати твердими, директивними діями;
- рівень загальної та управлінської культури, освіти (зокрема знання основ теорії управління);
- наявний загальний та управлінський досвід.
Таким чином, факторів, що
впливають на вибір стилю управління
організацією, багато, усі вони тісно
взаємозалежні, доповнюють один одного,
а іноді і вступають у протиріччя
між собою. Ось чому немає єдиного
правила, що дозволяє керівникові визначити, як варто
поводитися в тій чи іншій ситуації. Усе
залежить від того, наскільки професійно
та психологічно освічений і підготовлений
керівник. Високий рівень професійної
та психологічної компетентності допоможе
йому правильно визначити, коли, де і як
він повинен діяти.
Використана література:
1. Поршнев А. Качество, результативность и эфективность
менеджмента/А. Поршнев//Менеджмент і менеджер.
– 2011. – №6 – С. 44 – 47.
2. Столяренко Л. Менеджер: типология и
общие психологичиские требования/ Л.
Столяренко// Менеджмент і менеджер. –
2011. – №2 – С. 18 – 23.