Сегментування ринку праці

При доборі цільових ринків виробник має враховувати особливості споживчого і виробничого ринків.

Споживчий ринок — сукупність окремих фізичних і юридичних  осіб, які купують товари і послуги для власного споживання.

Виробничий ринок —  сукупність юридичних осіб, які купують товари для їх подальшого перероблювання.

Ринок посередників — ринок, що утворюють підприємства (або/і фізичні особи), які переносять право власності на товар від виробника до споживача. Залежно від того, з ким доводиться працювати посереднику, ринок набуватиме рис промислового або споживчого. Часто ринку посередників притаманні риси обох попередніх ринків. [4, c. 111-114]

Ринок праці підрозділяється па окремі частини - цільові ринки, які називаються сегментами.

Сегментація ринку праці - це поділ працівників і робочих  місць на замкнуті сектори, зони, які обмежують мобільність робочої сили своїми рамками.

Ознаками сегментації  можуть бути:

• територіальне положення - регіон, місто, район тощо;
• демографічні характеристики - статево-віковий і сімейний склад населення;
• соціально-економічні характеристики - рівень освіти, професійно-кваліфікаційний склад працівників, стаж роботи тощо;
• економічні критерії - розподіл покупців за формами власності, за їхнім фінансовим станом; розподіл продавців за рівнем матеріальної забезпеченості та ін.;
• психографічні показники - особисті якості працівників, їх належність до певних верств і прошарків суспільства тощо;
• поведінкові характеристики - мотивація зайнятості та ін. Великого значення набуває створення сегментів для тих, хто особливо потребує соціальної підтримки з боку держави. Це такі малоконкурентоспроможні групи осіб, яким потрібна робота: молодь, котра досягла працездатного віку, працівники похилого віку, інваліди, жінки з дітьми.

Залежно від того, які  склалися стосунки між найманими працівниками і роботодавцями, в який спосіб регулюються ці відносини, ринок праці може бути жорстким або гнучким.

До 70-х років XX ст. у країнах розвинутого капіталізму, для яких на той період характерними були економічне зростання, повна зайнятість, маловідчутна інфляція, функціонував жорсткий ринок праці. Йому було притаманне державне регулювання і великий вплив профспілок.

Ринок характеризувався гарантією  і стабільністю зайнятості, що забезпечувалося  політикою повної зайнятості та системою соціального страхування, регламентацією звільнення працівників, забезпеченням трудящих стабільними доходами через узаконення статусу профспілок та їхніх прав, розробленням систем оподаткування та допомоги, які гальмують процес поляризації доходів, стабільністю місця роботи, її безпеки.

Структурна перебудова в  економіці цих країн в умовах жорсткого ринку супроводжувалася кризовими явищами у виробництві, зростанням безробіття. Це призвело до поширення концепції гнучкого ринку праці. Його можна характеризувати як форму пристосування ринку праці до структурної перебудови економіки.

Гнучкість ринку  праці передбачає:

• оперативне реагування на зміни кон'юнктури ринку праці, тобто зміни попиту, пропозиції і цін, що виявляється відповідно у зміні обсягу, структури, якості та ціни робочої сили;
• територіальну та професійну мобільність працівників;
• гнучкість підприємства, яка виявляється в гнучкому регулюванні обсягів продукції, що випускається, у використанні нових форм організації виробництва і праці, управління кадрами;
• різноманітність форм наймання і звільнення;
• різноманітність форм професійно-кваліфікаційної перепідготовки;
• гнучкість диференціації заробітної плати;
• гнучкість у регулюванні витрат на робочу силу;
• гнучкість режимів роботи та розподілу робочого часу;
• різноманітність методів і форм соціальної допомоги;
• різноманітність методів і форм зайнятості.

На підприємствах зазначені вимоги забезпечуються зокрема, введенням режимів неповного робочого часу (скороченого робочого дня), надомної праці, роботи за викликами, гнучких режимів робочого часу, а також найманням тимчасових працівників.

Висновки

Сегментація ринку може бути визначена як стратегія, за допомогою  якої ринок розділяється на сегменти, які найімовірніше будуть характеризуватися  однаковою реакцією на заходи комплексу  маркетингу. ціль складається в максимальному проникненні на такі сегменти ринку, замість того, щоб розпорошувати зусилля по всім ринку.

Можна виділити кілька класифікаційних  ознак, використовуваних при сегментації  ринку:

1. Соціально-економічні змінні (вік покупця, стать, розмір родини, дохід, рід занять, утворення, приналежність до соціального класу, раса, релігія й т.д.).

2. Культурні розходження  (наприклад, мода).

3. Географічні фактори  (міське й сільське населення)

4. Поводження споживачів на ринку (наприклад, розрізняють споживачів по кількості і якості товарів, що здобуваються,).

У ряді випадків використовують і інші класифікаційні ознаки. Головне, щоб обраний сегмент обіцяв найбільший прибуток.

Вибір правильного принципу сегментації в істотній мері впливає на кінцеві результати комерційної діяльності.

Сегмент ринку в ідеалі повинен відповідати наступним  чотирьом умовам: бути досить ємним, надавати можливості подальшого росту, не бути об'єктом комерційної діяльності конкуруючих фірм, характеризуватися потребами, які дана компанія може задовольнити.

Список використаної літератури

1. Багиев Г. Л. Маркетинг. — М.: Экономика, 1999.
2. Березин И. Маркетинг и исследование рынков. — М.: Рус. и деловая лит., 1999.
3. Балабанова Л. В. Оптовая торговля: маркетинг и коммерция. — М.: Экономика, 1990.
4. Ванетти М. Маркетинг рыночных сегментов // Проблемы теории и практики управления. -1997. -№ 2. - С. 107-114
5. Войчак А. В. Маркетинговий менеджмент: Підручник. — К.: КНЕУ, 1998.
6. Лиходій В. Г. Маркетинг: Навч.-практ. посіб. — К.: Вид-во НАУ, 1998.
7. Маркетинг: принципи і функції: Навч. посіб. для вищих навчальних закладів. — 3-є вид., перероб. і доп. / За ред. О. М. Азарян— Харків: Студцентр, 2002.
8. Примак Т. О. Економіка підприємств: Навч. посіб. — К.: МАУП, 1999.

Эванс Дж. Р., Берман Б. Маркетинг / Сокр. пер. с англ. — М.: Экономика, 1990.