Система місцевого самоврядування в Україні і характеристика її елементів

      Громадські  слухання, які також є формою безпосередньої участі територіальної громади у  вирішенні питань місцевого значення, відбуваються у формі зустрічей її членів з депутатами місцевої ради та посадовими особами місцевого самоврядування. Пропозиції, які вносяться за результатами громадських слухань, підлягають обов’язковому розгляду органами місцевого самоврядування. Порядок організації, періодичність і терміни їх проведення не визначені законодавчо і повинні бути закріплені статутом громади[1].

      В ст.5 Закону «Про місцеве самоврядування в Україні» закріплена система суб’єктів  місцевого самоврядування, серед  яких залежно від значимості й  впливу на здійснення завдань і функцій  місцевого самоврядування умовно можна  виділити декілька рівнів, первинним з яких є територіальна громада села, селища, міста як основний носій функцій і повноважень місцевого самоврядування[2].

      Її  складають жителі, об’єднані постійним  проживанням у межах села, селища, міста, що є самостійними адміністративно-територіальними одиницями, або добровільне об’єднання жителів кількох сіл, що мають єдиний адміністративний центр. Причому таке об’єднання територіальних громад сусідніх сіл відбувається за рішенням місцевих референдумів, яке є наданням згоди на створення спільних органів місцевого самоврядування, формування спільного бюджету і комунального майна.

      Чинним  законодавством України не передбачено  функціонування обласних і районних територіальних громад, оскільки критерієм  об’єднання громадян у територіальну  громаду є не просто адміністративно-територіальна  одиниця, а населений пункт. Іншими словами, територіальна громада являє собою колектив громадян за місцем проживання, об’єднаних спільною зацікавленістю в оптимальному вирішенні суспільних проблем в межах населеного пункту. Що стосується територіальних громад районів у містах, то законодавець допускає їх самостійне існування, про що свідчить, наприклад, п.5 ст.6 Закону «Про місцеве самоврядування в Україні» («у містах з районним поділом територіальні громади районів у містах діють як суб’єкти права власності») чи п.4 ст.16 вказаного акта.

      Територіальна громада є особливим суб’єктом  місцевого самоврядування, поєднуючи  в собі одночасно як функції низової  адміністративно-територіальної одиниці, так і функції носія місцевого  самоврядування, інституту місцевої влади. Вона виконує важливі суспільні  функції з метою задоволення  колективних потреб та захисту законних прав та інтересів громадян.

      Необхідно зазначити, що, оскільки членами територіальної громади є всі жителі населенного пункту, які мають різний правовий статус (громадяни України, іноземці, особи без громадянства), то і обсяг їх правосуб’єктності як членів територіальних спільнот є різним, оскільки іноземці та особи без громадянства не мають активного і пасивного виборчого права на території громади, не можуть брати участь у місцевому референдумі та загальних зборах громадян.

      Другий  рівень системи складають органи місцевого самоврядування – сільські, селищні, міські, районні у містах (у разі їх створення) ради та їх виконавчі органи, а також районні й обласні ради та сільський, селищний, міський голова. До третього рівня належать органи самоорганізації населення. Більш детально особливості цих суб’єктів будуть розглянуті у наступному розділі.

      У підсумку, систему місцевого самоврядування можна визначити як сукупність суб’єктів і форм здійснення місцевого самоврядування, через які населення територіальної громади реалізує надані їй функції і повноваження. 
 
 
 
 
 
 

ЛІТЕРАТУРА:

1.    А.Ткачук, Р. Агранофф, Т. Браун, Місцеве самоврядування: світовий та український досвід: посібник. – К.: вид-во «Заповіт», 1998р.

2.   Конституція України: Прийнята на 5-й сесії Верховної Ради України 28.06.1996 р. – К.: Преса України, 1997. – 80 с.

3.  Місцеве  самоврядування в Україні в  умовах становлення правової  держави: Навчальний посібник. Під редакцією Ю.М. Тодики, В. А. Шумілкіна.- Харків: Одісей 2004. – С. 302.

4.   Біленчук П. Д., Кравченко В. В., Підмогильний М. В. Місцеве

самоврядування  в Україні (муніципальне право) // Навчальний посібник.-

К.: Атіка, 2000.

5.     Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 р. (Зі змінами і доповненнями, що внесені законами Украины від 6.10.1998 р. № 163-XIV, від 16.06. 1999 р. № 997- XIV).