Спонсорство та закон в Україні

Міністерство культури і туризму України

Аналітичне дослідження

з дисципліни:

«Фандрейзинг проектів шоу-бізнесу »

на тему:

«Спонсорство та закон в Україні »

Виконала:

Викладач:

Київ 2011

Зміст

1. Меценатство і спонсорство як закон.

2. Спонсорство у контексті законодавства.

  Використані джерела.        

Меценатство і спонсорство як закон

Закон України “Про внесення змін до Закону України “Про благодійництво та благодійні організації” № 3091–111 від 7 березня 2002 р.

Цей нормативний акт вносить наступні зміни до Закону “Про благодійництво та благодійні організації” (Відомості ВР України, 1997, № 46,ст. 292):

                    у ст. 1 вводиться поняття “меценатство” – це добровільна безкорислива матеріальна, фінансова, організаційна та інша підтримка фізичними особами набувачів благодійної допомоги; “спонсорство” – добровільна матеріальна, фінансова, організаційна та інша підтримка фізичними та юридичними особами набувачів благодійної допомоги з метою популяризації виключно свого імені (найменування), свого знака для товарів і послуг;

                    Частина 3 статті 5 викладається у новій редакції: “Засновник благодійної організації приймає рішення про заснування благодійної організації, затверджує статут (положення), формує орган управління організацією, заслуховує звіти наглядової ради щодо контролю за цільовим використанням коштів і майна благодійної організації, вирішує інші питання, віднесені цим Законом та статутом (положенням) благодійної організації до його компетенції”;

                    Стаття 5 доповнюється новою частиною 4: “Якщо засновниками благодійної організації є дві чи більше особи, то питання, передбачені у ч. 3 ст. 5, вирішуються на загальних зборах (з’їзді, конференції) засновників благодійної організації”;

                    Закон встановлює, що розмір плати за реєстрацію благодійної організації на може перевищувати трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (дана сума значно зменшена відносно старої редакції закону, де вона становила 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян).

Спонсорство у контексті законодавства

         На сьогодні вітчизняне законодавство містить два визначення спонсорства, які в принципі не суперечать одне одному. Вони викладені у Законі України «Про благодійництво та благодійні організації» від 16 вересня 1997 р. № 531/97-ВР (далі – Закон про благодійництво) та Закон України «Про рекламу» від 3 липня р. 1996 № 270/96-ВР (далі – Закон про рекламу). Порівняємо їх:

Як бачимо, ці визначення ідентичні між собою за винятком одного: в Законі про благодійництво йдеться про підтримку набувачів благодійної допомоги, тобто фізичних та юридичних осіб, а в Законі про рекламу – про підтримку будь-якої діяльності. Але це не є принциповим, оскільки діяльність сама по собі не здійснюється, її здійснюють фізичні та юридичні особи. Тому в кінці кінців підтримка у спонсорстві надається саме особам під час здійснення ними певної діяльності. В усьому іншому визначення спонсорства у двох законах однакові.

З визначень видно, що спонсорська підтримка може бути різною: матеріальною (надання матеріальних цінностей), фінансовою (надання коштів), організаційною (надання, наприклад,  приміщень для проведення заходу) або іншою. Перелік видів підтримки не є вичерпним, а тому підтримка може бути будь-якою, яка необхідна конкретним особам для конкретних цілей (наприклад, інформаційна, яку можуть надавати ЗМІ). У будь-якому разі ця підтримка (і це зазначено у визначеннях) є завжди добровільною, тому жодним нормативно-правовим актом чи будь-яким органом або особою змусити до спонсорства не можна.

Мета у спонсорської підтримки одна – популяризація виключно свого імені (найменування) та (або) свого знака для товарів і послуг. Тобто в обмін на підтримку (виділення коштів, надання матеріальних цінностей, розміщення інформації в ЗМІ тощо) спонсор може розраховувати лише на вказування свого найменування та зображення свого знака для товарів і послуг. Так, наприклад, спонсор конкурсу надає подарунки учасникам, а організатор конкурсу розміщує його торговий знак на стендах в оформленні місця, де проходить конкурс, та (або) ведучий конкурсу періодично називає його найменування. Слід наголосити, що при спонсорстві популяризується виключно найменування і торговий знак. Ніяка інша інформація про спонсора надаватися не може. Вихід за ці межі буде порушенням законодавства і не розцінюватиметься як спонсорство. Це буде «класичною» рекламою з усіма її ознаками.

Треба зазначити, що законодавець у зазначених вище визначеннях не встановлює ніяких меж, обмежень чи критеріїв поняття «популяризація». А тому в договорі спонсорства сторони можуть передбачити будь-які види і способи популяризації (тобто донесення інформації до широкого загалу) імені спонсора та (або) його торгового знака (шляхом зображення, озвучування тощо) та в будь-якій необхідній для них кількості цих видів і способів.

Надання визначення терміна «спонсорство» двома законодавчими актами – Законом про благодійництво та Законом про рекламу – не є випадковим і вказує на двояку природу цього явища. З одного боку, спонсорство – це специфічна форма благодійництво (згідно зі ст. 1 Закону про благодійництво), а з іншого – це специфічна форма реклами, оскільки за ст. 1 Закону про рекламу нею є «інформація про особу чи товар, розповсюджена у будь-якій формі та у будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару». Благодійництвом є та частина в спонсорстві, коли спонсор надає певну підтримку набувачеві, а рекламою – коли набувач популяризує ім’я та товарний знак спонсора. Але це не є ні благодійництвом, ні рекламою в класичному вигляді. Закон називає спонсорство специфічними благодійництвом і рекламою. І з огляду на специфіку спонсорство має свої особливості, які й відрізняють його від зазначених понять.

Стаття 1 Закону про благодійництво дано визначення благодійництва як добровільної безкорисливої пожертви фізичних та юридичних осіб у поданні набувачам матеріальної, фінансової, організаційної допомоги. З цього визначення видно, що однією з основних ознак благодійництва є його безкорисливість. На відміну від цього, спонсорство за своєю природою не безкорисливе: взамін наданій спонсорській допомозі популяризується ім’я та товарний знак спонсора. У цьому й полягає відмінність спонсорства від інших форм благодійництва, що дає підстави називати його саме специфічною формою благодійництва. До речі, з цієї ж причини (відсутності ознаки безкорисливості) спонсорство відрізняють і від меценатства, яке також за Законом про благодійництво є добровільною матеріальною, фінансовою чи іншою підтримкою, але без мети популяризації імені та товарного знака особи, яка надає підтримку.

Оскільки спонсорство, як зазначено вище, є також і специфічною формою реклами, то від «класичної» реклами її відрізняють певні ознаки. Так, рекламний матеріал може містити будь-яку інформацію про особу чи товар (товарні характеристики, контактні дані тощо). При спонсорстві до споживача доводиться виключно ім’я чи найменування спонсора та (або) його знак для товарів (робіт, послуг). Жодної іншої інформації при спонсорстві розміщати не можна.

Крім того, різниця полягає ще й в тому, що за популяризацію інформації про особу при рекламі рекламодавець сплачує певну суму коштів (плату за надання рекламних послуг), а при спонсорстві спонсор може надавати не лише фінансову підтримку, тобто надавати гроші, а й інші види підтримки: матеріальну (товарну), інформаційну, організаційну тощо. Різне й цільове призначення грошей: при спонсорстві підтримка надається на конкретну заздалегідь обумовлену мету, яку без відома спонсора отримувач підтримки не може змінити; а при рекламі кошти рекламодавця просто поступають на рахунок в банку отримувача без конкретного подальшого наперед обумовленого витрачання. І взагалі, за великим рахунком, рекламодавцю однаково, куди потім будуть витрачені кошти, які він сплатив за рекламні послуги (на відміну від спонсора).

Закон про рекламу в ст. 5 містить певні обмежувальні правила щодо дій сторін у відносинах спонсорства. У своїй більшості вони стосуються спонсорства на телебаченні, хоча існують і загальні для всіх правила. Так, зокрема, у цій статті ще раз нагадується, що у теле-, радіопередачах, матеріалах в інших ЗМІ, видовищних та інших заходах, які створені і проводяться за участю спонсорів, забороняється наводити будь-яку інформацію рекламного характеру про спонсора та (або) його товари, крім імені або найменування та знака для товарів і послуг спонсорів.

Не можуть бути спонсорами особи, що виробляють чи поширюють товари, реклама яких заборонена законом. Так само не можуть бути спонсорами особи, що виробляють чи поширюють товари, виробництво та (або) обіг яких заборонено законом.

Щодо спонсорства на телебаченні, то законодавець забороняє будь-яке спонсорство програм і передач новин. Крім того, програма чи передача, підготовлена за підтримки спонсора, повинна бути означена за допомогою титрів чи дикторського тексту на початку та (або) наприкінці такої програми чи передачі.

 Спонсор не має права впливати на зміст та час виходу в ефір програми чи передачі або зміст матеріалів друкованого видання, які він спонсорує. Це законодавче обмеження введено з метою недопущення зловживання спонсором, який надає підтримку, своїм становищем і виключенням залежності ЗМІ у плані змісту матеріалу чи ефірного часу програми від свого спонсора (інакше кажучи, щоб редакційна політика визначалася професіоналами ЗМІ, а не особами, які надають ЗМІ кошти).

Ні Цивільний кодекс України, ні Господарський кодекс України не регулюють питання укладання договору спонсорства. Він взагалі в них як окремий вид договору не згадується. Але це не є перешкодою для його укладання, оскільки згідно з п. 1 ст. 6 Цивільного кодексу України «сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства». Тому, складаючи текст договору спонсорства, сторони передбачають у  нього ті умови, які їм необхідні, не забуваючи при цьому обов’язкові для всіх видів договір умови та інші вимоги, передбачені чинним законодавством (предмет договору, строк дії договору, форму договору тощо).

Враховуючи все це, договір спонсорства може мати такий вигляд:

ДОГОВІР СПОНСОРСТВА

М. Київ                                                                 10 лютого 2009 р.

Приватне підприємство «Сарс», що є видавцем газети «Новини», в особі директора ПетренкоМ.В., який діє на підставі статуту, назване далі «Редакція», з однієї сторони, і товариство з обмеженою відповідальністю «Укрекс» в особі директора ГлушенкоМ.Н., який діє на підставі статуту, назване далі  «Організація», з другої сторони, уклали цей договір про таке.

1.     ПРЕДМЕТ ДОГОВОРУ

1.1.         Організація виступає спонсором акції, що проводить редакція газети «Новини», а саме: конкурсу фотографії «Випускник школи 2009» на шпальтах газети «Новини» (далі – Акція).

1.2.         Акція проводиться у період з 1 квітня 2010 р. по 30 червня 2010 р.