Стратегічні зони господарювання

Київський університет культури

Полтавський факультет менеджменту і бізнесу

Міністерство  освіти і науки України 
 

                                                                                        

                                                                         Кафедра менеджменту

                                                                                           

                        РЕФЕРАТ

З предмета «Стратегічного менеджменту»

На тему «Стратегічні зони господарювання» 
 
 
 

Виконала  студентка

V курсу, групи ГРС-51,

заочного відділення

Демченко  В.В. 
 
 
 

                                              Полтава - 2011

                                   ЗМІСТ 

ВСТУП …………………………………………….………………….…………..3

РОЗДІЛ 1.ЗОНИ ГОСПОДАРЮВАННЯ……………………………………….5

 1.1Стратегічні зони господарювання…………………………………………...5

 РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ АЛЬТЕРНАТИВІВ ТА ВИБІР СТРАТЕГІЙ……….....12 

2.1Розробка базової  стратегії ………………………………………………..….12 

ВИСНОВКИ  ………………………………………………………….………...18

Література ……………………………………………………………..…....19 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ВСТУП

Сьогодні керівників підприємств дедалі частіше називають  словом "менеджер", а те, чим  вони займаються - менеджмент. Що ж означає  слово "менеджер"? З самого початку  англійці вживали це поняття в  управлінні ... кіньми. Слово "менеджмент" означає "мистецтво верхової їзди". В сучасному значенні слова "менеджер" і "менеджмент" з'явилися лише тоді, коли господарі підприємств  зрозуміли, що дуже вигідно не самим  керувати власним майном, а залучати до цього професіоналів, спеціально відібраних і навчених такій роботі. Саме їм, талановитим спеціалістам, які працюють за наймом, стали доручати головне завдання підприємства - отримання  високого прибутку. Завдання не легше, ніж управління норовистим конем. Варто  відмітити, шо за цю важку працю не шкодували високої винагороди. Менеджер і нині одна із професій, яка найбільш шедро оплачується в розвинутих країнах. 
Отже, менеджер - це керівник-професіонал, який працює за наймом і спеціалізується на примноженні прибутку. Тобто - це керівник підприємства в ринковій економіці. 
З легкої руки американців, англійське слово менеджмент стало відомим сьогодні практично кожній освіченій людині. Що ж означає цей термін "менеджмент"? Чому ми позичаємо його, а не користуємось словом "управління"? Мова йде не тільки і не стільки про слова. Вживаючи термін "менеджмент", ми йдемо за традицією, яка давно встановилася в міжнародних виданнях з теорії управління, яка має на увазі певне коло явищ і процесів. У практиці, яка склалася у вітчизняній науковій літературі з управління, менеджмент уже більше 30-ти років використовується як синонім капіталістичного управління. І головне — управління не заміняє "менеджмент", тому що в останньому йдеться лише про одну із форм управління, а саме про управління соціально-економічними процесами за допомогою і в рамках підприємницької корпорації або акціонерної компанії. 
Фундаментальний Оксфордський словник англійської мови дає таке тлумачення "менеджменту": 
а) спосіб, манера ставлення до людей; 
б) влада і мистецтво управління; 
в) особливий рід уміння та адміністративні навички; 
г) орган управління, адміністративна одиниця. 
У спрощеному розумінні менеджмент — це вміння добиватися поставлених цілей, використовуючи працю, інтелект, мотиви поведінки інших людей. 
Менеджмент - функція, вид діяльності з керівництва людьми в різних організаціях. 
Менеджмент — це також галузь людських знань, які допомагають здійснити цю функцію. Нарешті, менеджмент, як збірне від менеджерів, -це певна категорія людей, які здійснюють роботу з управління. Значимість менеджменту була особливо чітко усвідомлена в 30-ті роки. Вже тоді стало очевидним, що ця діяльність перетворилася в професію, галузь знань - в самостійну дисципліну, а соціальний прошарок людей — в досить впливову суспільну силу. 
Менеджмент слід розглядати як сукупність раціональних методів і організаційних підойм управління капіталістичною фірмою або корпорацією. 
П. Друкер, американський авторитет у галузі менеджменту, дає таке пояснення. Термін "менеджмент" виключно важкий для розуміння. По-перше, він специфічно американського походження і навряд чи може бути перекладений на якусь іншу мову, в т. ч. англійську. Він означає функцію, а також людей, які її виконують; він вказує на соціальне або посадове становище, і в той же самий час означає навчальну дисципліну, галузь наукового дослідження. Однак навіть в американському вживанні менеджмент неадекватний як поняття: в організаціях, які не мають відношення до бізнесу, як правило, не говорять про менеджмент і менеджерів. 
Нині більшість американських теоретиків менеджменту висловлюють думку, що державні та публічні організації також повинні використовувати принципи і методи менеджменту, якщо тільки вони хочуть досягти своїх цілей при мінімумі затрат і максимумі ефективності. 
Менеджмент — це не тільки академічна дисципліна або ділянка професійної спеціалізації працівників, але й сфера діяльності, а також джерело існування привілейованих соціальних груп. 
У функціональному плані менеджмент найбільш часто визначають як процес, за допомогою якого група людей, шо співпрацюють, направляє свої дії до загальних цілей. 
Як самостійний вид професійної діяльності менеджмент можливий лише на базі ринку, який склався і розвинувся: він є управлінським механізмом, який вбудований в ринкову економіку. Послуги менеджерів пропонуються діловим організаціям, зацікавленим у професійному і кваліфікованому адмініструванні на контрактній основі. Ринок надає менеджерам відому незалежність як перед власниками капіталу, так і перед авторитетом урядових чиновників, бо ризик і невизначеність, як супутні будь-якої ринкової операції, формують у менеджерів самостійність та відповідальність за те, що вони роблять, сприяють удосконаленню їх професіоналізму. 
 
 
 

РОЗДІЛ 1.ЗОНИ ГОСПОДАРЮВАННЯ.

1.1 Стратегічні зони господарювання.  

  Будь-яка дія починається з її попередньої теоретичної розробки. Неможливо

розпочати щось робити завчасно не склавши план дій. Це аксіома.Виробнича діяльність, як ніяка інша, потребує особливої уваги  з боку планування. І це планування повинно бути, по-перше, комплексним та всебічним.По-друге, воно повинно відповідати усім вимогам середовища та організації. І,

по-третє, не менш важливо дотримуватись реалістичності планових показників,тобто плани повинні бути досяжними у реальні строки.

Всі вище перераховані сторони планування діяльності підприємства повинні

функціонувати у межах єдиної зваженої системи, що забезпечить більшу

ефективність  їх здійснення.Еволюція теорії та практики управління в умовах зростаючої мінливостіхарактеру  середовища діяльності підприємства призвела до формуваннястратегічного підходу  до управління, зокрема планування.

     Стратегія – це генеральна комплексна програма дій, яка визначає

пріоритетні для  підприємства проблеми, його місію, головні  цілі та розподіл

ресурсів для  їх досягнення. Вона формулює цілі та основні  шляхи їх досягнення таким чином, що підприємство має спільний (об’єднуючий всі його підрозділи)напрямок розвитку.        [10, с. 62]

Розробка стратегії  представляє собою складний ітеративний  процес розгляду

певної кількості  альтернатив розвитку підприємства, постійної переоцінки і

періодичної перевірки  здійснюваної стратегії в залежності від стану

середовища діяльності. 

   Економічна стратегія - ефективне досягнення мети підприємства

економічними  засобами.

Економічна стратегія  підприємства виробляє правила і  прийоми економічно-

ефективного досягнення однотипових по масштабам впливу на конкурентний статус підприємства стратегічних цілей. Взаємне поєднання за часом та ресурсами локальних стратегічних дій дозволить досягти глобальної мети економічної стратегії - створення і підтримання конкурентної переваги підприємства.

Економічна стратегія  має дати відповіді на такі питання:

- що і в якій кількості виробляти?

- як і якими засобами виробляти?

- для кого і коли виробляти?

Для того, щоб  відповісти на ці запитання, економічна стратегія підприємства

повинна виробляти  правила і прийоми:

1) дослідження умов конкурентної переваги;

2) дослідження ринків потенційних товарів і послуг, що

відповідають  місії підприємства, і вибору таких  стратегічних зон

господарювання, що здатні в тривалій перспективі  забезпечити зовнішню

гнучкість підприємства, тобто можливість переорієнтації підприємства на

функціонування  в найбільш сприятливих з економічної, політичної, правової,

соціально-культурної, науково-технічної і екологічної  точок зору зонах;

3) формування перспективного товарного асортименту

підприємства, що в найбільшому ступені задовольнить актуальні індивідуальні і виробничі потреби потенційних покупців в середині країни та за її межами, і що забезпечує на цій основі систематичний прибуток, тобто прибуток, що дозволить реалізовувати програми розширеного відтворення;

4) розподілу наявних в розпорядженні підприємства додаткових

ресурсів, що взаємодіють  між різноманітними напрямками діяльності, що

забезпечує максимальну  продуктивність (рентабельність) використання цих

ресурсів;

5)формування ефективної цінової політики, що забезпечує в

довгочасній перспективі  тривале положення підприємства в традиційних і нових сегментах ринку, що освоюються;

6)раннього виявлення кризових тенденцій як в рамках національної економіки та її галузей, так і всередині підприємства, і попередження банкрутства підприємства.[21, с. 176]

Виробляючи правила  і прийоми ефективної реалізації цих напрямків діяльності, економічна стратегія підприємства - з моменту визначення його місії,формування його виробничого профілю і протягом всього періоду функціонування - повинна бути орієнтована на підтримання конкурентної переваги, запобіганняйого банкрутства, забезпечення тривалого процвітання у середовищі, що постійно змінюється.

Отже, формування перспективного товарного асортименту  підприємства є

складовою економічної  стратегії підприємства. Причому  дуже вагомою складовою.Від структури  асортименту продукції прямо  пропорційно залежить процес розподілу сировинних ресурсів підприємства. Лише їх розумне та збалансоване використання дасть змогу запобігти перевитрат сировини та отримати максимальний результат від її використання. Відповідно до розподілу сировини відбувається формування фінансових потоків, які охоплюють всі “клітини” виробництва чи будь-якого процесу на підприємстві. Така собі “кровоносна система”.

     Асортимент продукції, за умови, якщо він визначений не точно (не точно –поняття відносне, і мається на увазі, що відхилення у співвідношеннях товарних груп будуть більші, і призведуть до більших втрат, ніж це передбачено), являє собою “бомбу сповільненої дії”. Асортимент розробляється, затверджується і йде у виробництво. По завершенню виробничого процесу, виявляється, що попит на одну

товарну групу  нижчий, ніж сподівалися з причини її моральноЇ старостіоскільки, за час, який товар був у розробці і виробництві з’явились аналогічні товари, але вже з новими споживчими якостями. Інша товарна група представлена у надто великій кількості, і попит не зможе перекрити пропозицію. Ще одна товарна група стала нерентабельною в результаті підвищення цін з боку постачальників сировини. І таких варіантів може бути дуже багато, якщо їх не розрахувати і не здійснити заходів по їх запобіганню (зрозуміло, що всього передбачити неможливо, але прогнози стосовно розробки асортименту повинні бути максимально наближені до реальності). А в результаті - нецілеспрямоване використання сировини та матеріалів, втрачені кошти. Час та ресурси, які можна було б використати на підвищення конкурентоспроможності продукції і підприємства в цілому, підуть на мобілізацію нового потенціалу, що звичайно не тягне за собою позитивних наслідків. Склад та характеристики товарного асортименту, як відомо, багато в чому залежать від зони господарювання підприємства (ринку чи сегменту ринку). Отже, при формуванні перспективного товарного асортименту дуже важливо враховувати такий фактор як то стратегічна зона господарювання.  

Стратегічна зона

господарювання (СЗГ) - окремий сегмент зовнішнього середовища підприємства, на який воно має, або хоче мати вихід.

Вибір СЗГ безпосередньо  пов'язаний з місією підприємства. Якщо місією

підприємства  є обслуговування ринку споживчих  товарів і послуг, то в якості

СЗГ виступають або окремі сегменти ринку товарів  народного споживання, або різноманітні поєднання цих сегментів. Це можуть бути як усвідомлені, так і неусвідомлені більшістю соціальних груп потреби в тих або інших товарах та послугах. В якості СЗГ можуть також виступати регіональні ринки окремих товарів або їх поєднання.

Місія підприємства може обумовлюватися як однією СЗГ, так  і їх набором.

Для виділення  СЗГ застосовують такі параметри, як: перспективи зростання

в даній СЗГ, перспективи рентабельності виробництва продукції в даній

СЗГ, очікуваний рівень нестабільності зовнішнього середовища.

Зазначені параметри  визначають по кожній потенційній СЗГ  на основі аналізу, порядок якого наведено на рис.1.2.

    

 

                   Рис. 1.2. Процес виділення СЗГ.[32, с. 184]                  

Як видно з  малюнку, процес виділення СЗГ починається  з визначення потреб

потенційних споживачів продукції. В залежності від характеру  засобів

задоволення цих  потреб досліджують можливі технологічні рішення пов'язані з виробництвом цих засобів. На основі аналізу засобів задоволення потреб і технології їх виробництва прогнозують можливий тип клієнта (покупця), що може в перспективі придбати такі засоби по ціні, зумовленій витратами виробництва по даній технології виявлених засобів задоволення потреби. Після цього визначають географічний регіон, в якому можуть концентруватися більшість потенційних клієнтів. Шляхом аналізу зазначених чинників визначають, які з них можуть забезпечити успіх підприємства в даній СЗГ. В ході аналізу досліджують чинники, які  безпосередньо впливають на конкретні значення кожного параметру СЗГ.

Ключовою задачею  стратегічного аналізу є внесення до набору СЗГ нових зон, і відокремлення тих, які більше не відповідають параметрам стратегії зростання підприємства.

Кожне організаційне  формування, що працює на задоволення  загаль-носистемних потреб і забезпечує гармонію загально- і внутрісистемних  інтересів, визначає свої стратегічні  зони господарювання (СЗГ). Останні становлять певні сфери зовнішньосистемноїдіяльності організаціїта сфери попиту.Вибір СЗГ - складне завдання, яке стоїть перед організаційною системою, особливо з диверсифікованим характером виробництва та в умовах чистої конкуренції.Визначаючи СЗГ, насамперед необхідно глибоко проаналізувати фактори зовні- та внутрісистемного характеру. 
Об'єктом такого аналізу є СЗГ — тобто окремий сегмент зовнішнього оточення, на який організація має або хоче одержати вихід. 
Є декілька підходів до планування стратегічних альтернатив. Один із них наведений на рис. 7.1.