Сутність, мета та завдання інвестиційної діяльності підприємства

2.Сутність, мета та завдання інвестиційної діяльності підприємства.

Зміст інвестиційної діяльності та принципи управління нею формують її мету та завдання. Розглядаючи головну мету управління інвестиційною діяльністю, слід зазначити, що вона нерозривно пов'язана з головною метою господарської діяльності підприємства в цілому і реалізується з нею в єдиному комплексі. З розвитком інвестиційної теорії змінювалися і підходи економістів до визначення головної мети інвестиційної діяльності, і, зрештою, дослідниками було сформульовано три основні підходи.

Представники класичної економічної теорії стверджують, що головною метою інвестиційної та інших видів господарської діяльності підприємства є максимізація прибутку. Згідно з теорією А. Сміта максимізація прибутку окремих суб'єктів господарювання приведе до максимізації всього суспільного добробуту. Високий рівень прибутку підприємства може досягатися за високого рівня інвестиційного ризику, що генерує загрозу банкрутства, а тому в ринкових умовах максимізація прибутку є одним із найважливіших завдань інвестиційної діяльності підприємства чи критеріїв оцінки ефективності окремих видів його інвестицій.

За теорією стійкого економічного зростання, яка постійно розвивається, головною метою інвестиційної діяльності є забезпечення фінансової рівноваги підприємства в процесі його функціонування та розвитку. Реалізація цієї мети забезпечує тривалий безкризовий розвиток підприємства та поступове розширення обсягу його господарської діяльності у процесі інвестування.

Представники сучасної економічної теорії головною метою інвестиційної діяльності підприємства вважають забезпечення максимізації добробуту власників підприємства, що отримує конкретне вираження в максимізації ринкової вартості підприємства. Такий підхід поділяють усі сучасні теоретики у сфері інвестиційного менеджменту тому, що, на їхню думку, він якнайкраще реалізує фінансові інтереси власників підприємства (прибуток і ризик з урахуванням фактора часу).

Враховуючи викладене, І.О. Бланк зазначає, що головною метою інвестиційного менеджменту є забезпечення максимізації добробуту власників підприємства в поточному та перспективному періодах.

Головна мета інвестиційної діяльності — забезпечення найбільш ефективних шляхів реалізації інвестиційної стратегії підприємства. У процесі реалізації основної мети механізм інвестиційного менеджменту має бути спрямований на вирішення таких найважливіших завдань або цілей, а зокрема забезпечення:

— високих темпів економічного розвитку підприємства, його конкурентоспроможності за рахунок ефективної інвестиційної діяльності;

— максимальної дохідності (чи прибутковості) або досягнення соціального ефекту від інвестиційної діяльності підприємства;

— мінімізації ризиків при впровадженні інвестицій і здійснення інвестиційної діяльності;

— оптимальної ліквідності інвестицій і можливостей швидкого реінвестування капіталу за зміни зовнішніх і внутрішніх умов щодо здійснення інвестиційної діяльності;

— достатнього обсягу інвестиційних ресурсів та оптимізації (форми та методів усіх можливих джерел) і погодженості їх структури з прогнозом;

— фінансової стійкості та платоспроможності підприємства у процесі інвестиційної діяльності (прогнози щодо впливу інвестиційної діяльності на рівень своєї фінансової стійкості та платоспроможності);

— пошук ефективних шляхів прискорення реалізації діючої інвестиційної програми підприємства та інвестиційних проектів.

Усі розглянуті завдання інвестиційної діяльності взаємозалежні, взаємодоповнюючі, і тому їх слід розглядати та враховувати сукупно з особливостями кожної окремо. Об'єкт дослідження — це процеси управління інвестиціями, які містять у собі об'єкт, суб'єкт і функції управління.

Управління інвестиціями на рівні підприємства з урахуванням розглянутої системи завдань включають виконання функцій.

                        Функції системи управління інвестиціями підприємства.

1.      Аналіз та прогнозування розвитку інвестиційного ринку.

Досліджується та аналізується інвестиційний ринок держави, галузі, регіону та вплив цих факторів на інвестиційну діяльність підприємства (реальні та фінансові інвестиції). Вивчаються законодавчо-правові умови інвестиційної діяльності підприємства та можливі форми інвестицій. На підставі аналізу, мети, цілей і завдань підприємства формується прогноз інвестиційного ринку в цілому та діяльності окремого підприємства.

2. Розробка стратегічних напрямів інвестиційної діяльності підприємства.

Виходячи з цільових напрямків розвитку (загальної стратегії економічного розвитку) підприємства і його інвестиційних можливостей (наявність внутрішніх і можливість залучення зовнішніх інвестиційних ресурсів) та прогнозу кон'юнктури інвестиційного ринку, формується система цілей інвестиційної діяльності: участь в інвестиційних проектах (ІП) і цільових інвестиційних програмах держави, галузі, регіону та її основні напрямки на довгостроковий період. Визначаються найбільш пріоритетні завдання на короткостроковий період.

3.Розробка стратегії формування інвестиційних ресурсів (фінансових і реальних інвестицій) підприємства.

Визначається загальна потреба в інвестиційних ресурсах, необхідних для реалізації інвестиційної стратегії підприємства. Розраховується можливість формування інвестиційних ресурсів за рахунок усіх можливих джерел: власних, залучених і позикових. Визначається доцільність залучення для реалізації інвестиційної стратегії коштів. Обов'язково необхідно оптимізувати структуру джерел інвестиційних ресурсів і забезпечити ефективність і раціональність їх використання. Необхідно забезпечити фінансову стійкість і платоспроможність підприємства.

4. Оцінка інвестиційної привабливості ІП та відбір найбільш ефективних.

Вибираються для вивчення та аналізу інвестиційні проекти, які найбільш відповідають інвестиційній стратегії підприємства; проводиться ретельна їх експертиза, розраховуються показники економічної ефективності кожного окремого ІП і здійснюється їх відбір за певними критеріями.

5. Оцінка інвестиційних якостей окремих фінансових інструментів (ФІ) та відбір найбільш ефективних з них.

Розглядаються пропозиції фінансових інструментів (цінні папери) на ринку; оцінюються окремі показники їх інвестиційних якостей; здійснюються розрахунки їх реальної ринкової вартості; вибираються найбільш ефективні а них.

6. Формування інвестиційного портфеля та його оцінка за критеріями дохідності, ризику та ліквідності.

3 урахуванням можливостей залучення інвестиційних ресурсів і розрахованих показників дохідності та рівня ризику за кожним ІП і фінансовим інструментом провадиться відбір для їх безпосередньої реалізації за такими етапами:

— формується інвестиційний портфель та оптимізуються пропорції між реальними та фінансовими інвестиціями в цілому;

— обираються у розрізі кожної з форм найбільш ефективні (співвідношення дохідності та ризику) ІП (ФІ для інвестування);

— проводиться оцінка ліквідності портфеля

7. Поточне планування та оперативне управління реалізацією окремих інвестиційних програм і проектів (система планів і бюджетів).

Розробляються календарні плани реалізації окремих ІП та їх бюджетів. Формуються різні види планів щодо поточного планування та управління інвестиційними програмами і проектами. Це дає змогу забезпечити ефективне управління сформованим інвестиційним портфелем

8. Організація моніторингу реалізації окремих інвестиційних програм і проектів на основі системи показників та виявлення чинників щодо відхилення цих показників.

Формується система показників, пов'язаних з реалізацією кожної інвестиційної програми та окремих інвестиційних проектів; визначається періодичність збирання та аналізу інформації; визначаються основні чинники щодо затримки або відхилення за всіма показниками кожного проекту, що дає змогу оперативно реагувати та ліквідувати різні перепони щодо ефективної реалізації програм і проектів.

9. Підготовка рішень про своєчасне припинення (вихід) впровадження неефективних ІП (продаж окремих фінансових інструментів) та реінвестування капіталу.

Внаслідок зміни факторів зовнішнього та внутрішнього характеру фактична або очікувана ефективність окремих інвестиційних проектів (ФІ) може виявитися набагато нижчою від розрахованої. А тому приймається рішення про вихід з таких інвестиційних проектів (продаж окремих ФІ) та визначаються форми цього виходу (реалізація, акціонування та ін.). Відповідно здійснюється корегування інвестиційного портфеля шляхом підбору інших ІП або ФІ, куди реінвестується вивільнений капітал.